Постанова 4801 № 134/1301/22

Справа № 134/1301/22 Провадження № 22-ц/801/1379/2023 Категорія: 47 Головуючий у суді 1-ї інстанції Кантониста О. О. Доповідач:Сопрун В. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 серпня 2023 рокуСправа № 134/1301/22м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі: головуючого Сопруна В.В., суддів Войтка Ю.Б., Стадника І.М., за участю секретаря судового засідання Ковальчук О.А., за участю сторін: представників ОСОБА_1 - адвокатів Новака Д.М. та Калініченка В.А., представника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області - Господарець А.А., представника Вінницької обласної прокуратури - Колівошко С.М., представника Державної казначейської служби України - Кравчука С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу №134/1301/22 за позовом ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, Вінницької обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють досудове розслідування, прокуратури і суду, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_2 на рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 02 травня 2023 року, яке ухвалене суддею Кантонистою О.О. в Крижопільському районному суді Вінницької області, повний текст складено 12 травня 2023 року, в с т а н о в и в : В вересні 2022 року ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, Вінницької обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють досудове розслідування, прокуратури і суду, оскільки вважає, що незаконно протягом 11 місяців та 25 днів він перебував під слідством та судом, зокрема, 2 дні перебував під вартою та 61 день під цілодобовим домашнім арештом. Просив суд стягнути з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь 1764850,88 грн, з них: - на відшкодування втраченого заробітку (грошового забезпечення) - 149524,34 грн, - інфляційних витрат - 19326,54 грн, - витрати пов`язані з лікуванням та реабілітацією ОСОБА_2 - 5000 грн, - витрати пов`язанні з додатковою сплатою розмитнення транспортного засобу (упущена вигода) - 44000 грн, - відшкодування витрат, пов`язаних з правовою допомогою - 47000 грн, - моральної шкоди - 1500000 грн (1 000 000 грн на його користь та 500 000 грн на користь ОСОБА_2 ). Стягнути з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь всі понесені судові витрати. Рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 02 травня 2023 року в задоволенні позову відмовлено. Рішення мотивоване тим, що позивач не довів належними та допустимими доказами протиправності дій відповідачів щодо нього, наявності спричиненої йому шкоди та причинного зв`язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Не погодившись із рішенням ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що висновки викладені в рішенні суду не відповідають фактичним обставинам справи, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, судом не надано оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, що потягло за собою прийняття незаконного рішення, яке просить скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, стягнути судові витрати в розмірі 64600 грн на його користь. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що внаслідок незаконного притягнення його до кримінальної відповідальності, він має право на відшкодування майнової та моральної шкоди в силу ст.1176 ЦК України та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового розслідування, прокуратури та суду». У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління Національної поліції у Вінницькій областіпросило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. У відзиві на апеляційну скаргу Державна казначейська служба Українипросила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість судових рішень суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, заслухавши осіб, які з`явилися в судове засідання, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав. Згідно ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України). Згідно ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Зазначеним вимогам судове рішення не відповідає. Судом першої інстанції встановлено, що 29 квітня 2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України (кримінальне провадження № 12021020190000089). 30 квітня 2021 року слідчим СВ відділення поліції № 1 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області старшим лейтенантом поліції Крижановським В.В. складено протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, а саме ОСОБА_1 30 квітня 2021 року о 01 годині 08 хвилин в приміщенні житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Підставами затримання відповідно до ст. 208 КПК України стало те, що безпосередньо після вчинення злочину та за сукупністю очевидних ознак встановлено, що саме ОСОБА_1 28 квітня 2021 року шляхом підбору ключа проник до житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , та в якому проживає ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з якого вчинив крадіжку 1400 злотих купюрами: 500 дві купюри та інші по 200, одного чоловічого срібного перстня 20 розміру, срібного чоловічого браслету, флешки Transcend 5 GB синього кольору, біжутерії, а саме: жіночі сережки у формі сови з металу жовтого кольору, чоловічу запонку на сорочку з металу жовтого кольору, хрестик з металу жовтого кольору, жіночі сережки круглої форми з камнем чорного кольору, жіночі сережки у формі квітки з прозорим камнем, жіночі сережки круглої форми з прозорим камнем. 30 квітня 2021 року заступником начальника СВ відділення поліції № 1 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області капітаном поліції Василишиним В.В. винесено постанову про часткову відмову в задоволенні клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_1 - адвоката Новака Д.М. в кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 120210201900000 від 29 квітня 2021 року. Клопотання задоволено в частині, а саме, постановлено: залучити підозрюваному ОСОБА_1 захисників Кальніченка В.А. та Новака Д.М.; невідкладно надати допомогу у встановленні зв`язку підозрюваного ОСОБА_1 із вказаними захисниками; надати підозрюваному ОСОБА_1 можливість ознайомитися з матеріалами даного кримінального провадження та з метою виготовлення фотокопій дозволити використовувати цифровий фотоапарат; у відповідності до ст. 135 КПК України повідомляти підозрюваного ОСОБА_1 про проведення процесуальних та слідчих (розшукових) дій, які плануються проводити за його участю; всі процесуальні та слідчі (розшукові) дії за участю підозрюваного ОСОБА_1 проводити в присутності його захисників. Ухвалою слідчого судді Крижопільського районного суду Вінницької області від 30 квітня 2021 року скаргу адвоката Новака Д.М. в порядку ст. 206 КПК України про незаконне тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_1 задоволено частково. Даною ухвалою постановлено: в задоволенні клопотання адвоката Новака Д.М., який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 , на його незаконне затримання у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021020190000089 від 29 квітня 2021 року, про негайне звільнення незаконно затриманого, в порядку передбаченому ст. 206 КПК України, - відмовити. Забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження ОСОБА_1 , проведення якого доручити слідчому Відділення поліції № 1 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області, в провадженні якого перебуває кримінальне провадження № 12021020190000089 від 29 квітня 2021 року. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 17 травня 2021 року відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою адвоката Новака Д.М. в інтересах ОСОБА_1 на вищевказану ухвалу слідчого судді Крижопільського районного суду Вінницької області від 30 квітня 2021 року. Ухвалою слідчого судді Крижопільського районного суду Вінницької області від 01 травня 2021 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного суду від 20 липня 2021 року, відмовлено у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 та застосовано відносно останнього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною цілодобово залишати житло шляхом заборони виходу з дому, що за адресою: АДРЕСА_1 , терміном 60 діб з 01 травня 2021 року по 29 червня 2021 року включно. Окрім того, покладено на підозрюваного ОСОБА_1 обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України. 30 квітня 2021 року заступником начальника СВ відділення поліції № 1 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області капітаном поліції Василишиним В.В. у кримінальному провадженні № 12021020190000089 від 29 квітня 2021 року складено повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України. 06 травня 2021 року заступником начальника СВ відділення поліції № 1 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області капітаном поліції Василишиним В.В. винесено постанову про часткову відмову в задоволенні клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_1 - адвоката Новака Д.М. в кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 120210201900000 від 29 квітня 2021 року. Клопотання задоволено в частині, а саме, постановлено: залучити адвоката Новака Д.В. в якості захисника підозрюваного ОСОБА_1 ; надати захиснику Новаку Д.М. можливість ознайомитися з матеріалами даного кримінального провадження та з метою виготовлення фотокопій, дозволити використовувати цифровий фотоапарат; всі процесуальні та слідчі (розшукові) дії за участю підозрюваного ОСОБА_1 проводити у присутності захисника - адвоката Новака Д.М.; враховуючи значну відстань місця постійного перебування та місця здійснення досудового розслідування, завчасно, у відповідності до ст. 135 КПК України, повідомляти захисника про проведення процесуальних та слідчих (розшукових) дій, які планується проводити за участю підозрюваного ОСОБА_1 . Ухвалою слідчого судді Крижопільського районного суду Вінницької області від 06 травня 2021 року в рамках кримінального провадження № 12021020190000089 від 29 квітня 2021 року було постановлено накласти арешт на: флеш-носій синього кольору з написом «Transcend № 367110 4397», жіночі срібні сережки, два жіночих срібних перстня, біжутерію, а саме: сережки у вигляді сови, два хрестики, чоловічу запонку, медичне золото а саме: ланцюжок з кулоном козерога та сережки, ланцюжок з жовтого металу, ланцюжок з срібного металу, бирку з ювелірної крамниці з надписом СПД ОСОБА_4 , срібний ланцюжок довжиною близько 10-15 см, срібний перстень з каменем жовтого кольору та биркою чорного кольору, чоловічу запонку сірого кольору, пару срібних сережок у вигляді пелюстки, чоловічий позолочений перстень, золоту жіночу каблучку, пару сережок з жовтого металу у вигляді листків, пару золотих сережок у вигляді серця, срібну каблучку з надписом «Спаси и Сохрани», чоловічий срібний хрестик, металевий кастет чорного кольору, п`ять виробів з жовтого металу різної форми, чохол, в якому наявний предмет ззовні схожий на ніж, на якому наявний надпис «Colаmbia», дві пари матерчатих рукавиць чорного кольору, два мобільних телефони торгових марок «Ergo» НОМЕР_1 з двома сім картками мобільних операторів «Київстар», а також чоловічу запонку жовтого кольору; грошові кошти купюрами: шість купюр номіналом по 500 грн, три купюри номіналом по 100 грн, чотири купюри номіналом по 50 грн, три купюри номіналом по 200 грн, дві купюри номіналом по 5 грн, чотири купюри номіналом по 1 грн, дві купюри номіналом по 1 долару США, одну купюру номіналом 20 грн, 3 купюри номіналом по 10 грн, п`ять купюр номіналом по 100 доларів США; автомобіль марки Фольксваген Гольф чорного кольору 1,6 на іноземній реєстрації д.н.з НОМЕР_2 . Обмежено власників, користувачів та третіх осіб у праві розпорядження та/або користування вищевказаним майном. Постановою заступника начальника СВ відділення поліції № 1 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції Василишина В.В. від 18 травня 2021 року відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 від 17 травня 2021 року про реалізацію права на життя та здоров`я, у якому він просив дозволити йому пройти курс лікування та відвідати відповідних медичних спеціалістів згідно направлення, виданого сімейним лікарем. У задоволенні вказаного вище клопотання ОСОБА_1 21 травня 2021 року було також відмовлено процесуальним керівником у кримінальному провадженні - прокурором Козирем С.В., що підтверджується повідомленням керівника Тульчинської окружної прокуратури Хоменка П. від 24 травня 2021 року № 02.55/1-103 вих.-21. Ухвалою слідчого судді Крижопільського районного суду Вінницької області від 25 серпня 2021 року в задоволені скарги адвоката Новака Д.М. в порядку ст. 303 КПК України про скасування повідомлення заступника начальника СВ відділення поліції № 1 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, від 30 квітня 2021 року у кримінальному провадженні № 12021020190000089 від 29 квітня 2021 року та зобов`язання уповноваженої особи у кримінальному провадженні № 12021020190000089 від 29 квітня 2021 року вчинити дії щодо виключення з ЄРДР відомостей про оголошення підозри ОСОБА_1 у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, - відмовлено. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 20 вересня 2021 року апеляційну скаргу зі змінами та доповненнями адвоката Новака Д.М. задоволено. Ухвалу слідчого судді Крижопільського районного суду Вінницької області від 25 серпня 2021 про відмову в задоволенні скарги адвоката Новака Д.М. в порядку ст. 303 КПК України про скасування повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, скасовано та призначено новий розгляд в суді першої інстанції (т.1 а.с.121 - 122). Ухвала, зокрема, мотивована тим, що апеляційна скарга захисника містить обґрунтовані доводи стосовно порушення органом досудового розслідування вимог ст. ст. 277, 278 КПК України під час складення та вручення повідомлення про підозру ОСОБА_1 . Так, на повідомленні про підозру від 30 квітня 2021 року відсутні підписи ОСОБА_1 та його захисників про її отримання. Доказів, які підтвердили б, що повідомлення про підозру було отримано ОСОБА_1 чи то особою, яка має право на отримання такого повідомлення, повідомлення про права та їх роз`яснення, немає. Під час апеляційного перегляду справи, за клопотанням сторони захисту, було досліджено матеріали судового провадження про обрання запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 в межах даного кримінального провадження (справа № 134/759/2021, провадження № 1-кс/134/163/2021), в яких копія повідомлення про підозру за змістом відрізається від тієї, що долучена до даної справи. Примірник повідомлення, який міститься в справі про обрання запобіжного заходу, та примірник, який міститься в даному провадженні, різняться в номері кримінального провадження, в анкетних даних особи, якій повідомляється про підозру. Окрім того, дата документа в одному випадку зазначена прописом, а в іншому віддрукована. Ухвалою слідчого судді Піщанського районного суду Вінницької області від 23 грудня 2021 року задоволено скаргу захисника - адвоката Новака Д.М., який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 , подану у відповідності до ст. 303 КПК України, та скасовано повідомлення заступника начальника СВ відділення поліції № 1 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області Василишина В.В., погодженого прокурором Крижопільського відділення Тульчинської окружної прокуратури Сідлаком А.В. про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12021020190000089 від 29 квітня 2021 року. Зобов`язано прокурора у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021020190000089 від 29 квітня 2021 року, або компетентну посадову особу Крижопільського відділення Тульчинської окружної прокуратури вчинити дії щодо виключення з Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей у кримінальному провадженні № 12021020190000089 від 29 квітня 2021 року про оголошення підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України (т.1 а.с.123 - 127). Підставою для скасування повідомлення про підозру стало те, що всупереч вимогам п. 6 ст. 277 КПК України твердження, зроблені у повідомленні про підозру ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, є не конкретними, при зазначенні стислого викладу фактичних обставин кримінального правопорушення не вказано суттєвих обставин, відомих на момент вручення вказаного повідомлення про підозру, фактичних даних, які вказують на причетність саме ОСОБА_1 до вчинення даного злочину. Тобто повідомлення про підозру відносно ОСОБА_1 не містить достатніх даних, які б виключали сумніви щодо того, що кримінальне правопорушення справді відбулося; кримінальне правопорушення вчинене підозрюваною особою; діяння підозрюваної особи містить об`єктивну сторону складу конкретного кримінального правопорушення. Слідчий суддя дійшов висновку, що зміст повідомлення про підозру не може свідчити про існування фактів і інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, а отже про існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України. Також слідчим суддею було встановлено обставини, що підтверджують процесуальні порушення порядку, передбаченого ст. ст. 8, 9, 42, 276-278 КПК України, щодо вручення повідомлення про підозру ОСОБА_1 , оскільки зміст повідомлення про підозру ОСОБА_1 свідчить, що під час вручення йому вказаної підозри його захисники були відсутні, тоді як 30 квітня 2021 року заступником начальника слідчого відділення поліції № 1 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області Василишиним В.В. було винесено постанову згідно якої всі процесуальні та слідчі дії, за його участю ОСОБА_1 , необхідно проводити в присутності його захисників. Крім того, не надано доказів належного виконання слідчим вимог ст. 278 КПК України щодо вручення ОСОБА_1 повідомлення про підозру, зокрема в копії повідомлення про підозру, яка надана суду, відсутній підпис ОСОБА_1 , який би підтверджував повідомлення йому підозри, вручення йому письмового повідомлення про підозру в день його складання, роз`яснення процесуальних прав та обов`язків підозрюваного. Також суду не надано та в судовому засіданні не доведено наявність будь-яких інших даних, які підтверджують факт вручення ОСОБА_1 письмового повідомлення про підозру та ознайомлення з її змістом будь-яким іншим способом, в тому числі, передбаченому КПК України для вручення повідомлень. На підставі викладеного, суд вважає, що встановленні під час судового розгляду порушення щодо викладення змісту письмового повідомлення про підозру щодо ОСОБА_1 та порядку його вручення є істотними, такими, що можуть бути підставою для скасування повідомлення про підозру. 01 червня 2021 року заступником начальника СВ відділення поліції № 1 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області капітаном поліції Василишиним В.В. у кримінальному провадженні № 12021020190000089 від 29 квітня 2021 року складено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 та ч. 2 ст. 263 КК України (т.1 а.с.128 - 131). Ухвалою слідчого судді Томашпільського районного суду Вінницької області від 24 березня 2022 року задоволено скаргу захисника - адвоката Новака Д.М., який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 , подану у відповідності до ст. 303 КПК України, та скасовано повідомлення заступника начальника СВ відділення поліції № 1 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області Василишина В.В., погоджене прокурором Крижопільського відділення Тульчинської окружної прокуратури Сідлаком А.В., про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 та ч. 2 ст. 263 КК України, від 01 червня 2021 року у кримінальному провадженні № 12021020190000089 від 29 квітня 2021 року. Зобов`язано уповноважену особу вчинити дії щодо виключення з Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей у кримінальному провадженні № 12021020190000089 від 29 квітня 2021 року про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 та ч. 2 ст. 263 КК України (т.1 а.с.139 - 141). Дана ухвала мотивована тим, що учасниками справи не надано слідчому судді жодних доказів, які б вказували на заподіяння шкоди, виключали сумніви щодо того, що кримінальні правопорушення справді відбулися; кримінальні правопорушення вчинені підозрюваною особою; діяння підозрюваної особи містить об`єктивну сторону складу конкретних кримінальних правопорушень. На підставі викладеного слідчий суддя вважає, що повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру не може свідчити про існування фактів і інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, а отже про існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст.185 та ч. 2 ст. 263 КК України. Слідчим суддею під час розгляду даної скарги також встановлено обставини, що підтверджують процесуальні порушення порядку передбаченого ст. ст. 8, 9, 42, 276 - 278 КПК України щодо вручення повідомлення про підозру ОСОБА_1 . Зокрема, 30 квітня 2021 року заступником начальника слідчого відділення поліції № 1 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області Василишиним В.В. було винесено постанову згідно якої всі процесуальні та слідчі дії, за участю ОСОБА_1 , слід проводити в присутності його захисників. Разом з тим, зміст повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру від 01 червня 2021 року свідчить, що під час вручення ОСОБА_1 підозри його захисники були відсутні. Крім того, слідчому судді не надано доказів належного виконання слідчим вимог ст. 278 КПК України щодо виклику ОСОБА_1 для вручення йому підозри, вручення ОСОБА_1 повідомлення про підозру, зокрема в копії повідомлення про підозру, яка надана суду відсутній підпис ОСОБА_1 , який би підтверджував повідомлення йому підозри, вручення йому письмового повідомлення про підозру в день його складання, роз`яснення процесуальних прав та обов`язків підозрюваного. Також суду не надано та в судовому засіданні не доведено наявність будь-яких інших даних, які підтверджують факт вручення ОСОБА_1 письмового повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру, та ознайомлення з її змістом будь-яким іншим способом, в тому числі, передбаченому КПК України для вручення повідомлень. На підставі викладеного, слідчий суддя вважає, що встановленні під час судового розгляду порушення щодо обґрунтованості письмового повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру щодо ОСОБА_1 та порядку його вручення є істотними, такими, що можуть бути підставою для скасування повідомлення про підозру. Постановою заступника начальника СВ ВП № 1 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції Василишина В.В. від 25 червня 2021 року було зупинено досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12021020190000089 від 29 квітня 2021 року в зв`язку з тим, що ОСОБА_1 перебуває на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні та приймати участь в слідчих діях зможе після виписки зі стаціонару. Ухвалою слідчого судді Піщанського районного суду Вінницької області від 09 травня 2022 року задоволено скаргу адвоката Новака Д.М., який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 , подану у відповідності до ст. 303 КПК України та скасовано постанову заступника начальника СВ відділення поліції № 1 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області Василишина В.В. про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12021020190000089 від 29 квітня 2021 року. Ухвалою слідчого судді Піщанського районного суду Вінницької області від 29 липня 2022 року клопотання представника володільця майна ОСОБА_1 - адвоката Новака Д.М. про скасування арешту майна в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12021020190000089 від 29 квітня 2021 року, задоволено частково. Скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Крижопільського районного суду Вінницької області від 06 травня 2021 року у справі № 134/759/21 (провадження № 1- кс/134/168/2021) на автомобіль марки VOLKSWAGEN GOLF, чорного кольору, 1.6, на іноземній реєстрації д.н.з. НОМЕР_2 . В решті клопотання залишено без задоволення. Згідно повідомлення Крижопільської селищної ради Вінницької області від 30 квітня 2021 року, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Склад його сім`ї наступний: дружина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , голова двору, власник нерухомого майна за даною адресою; дочка - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; пасинок - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Згідно довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, виданої старостою с. Тернівка Крижопільської селищної ради Вінницької області від 27 травня 2021 року № 323, ОСОБА_5 є власником житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , до складу її сім`ї входять: ОСОБА_1 - чоловік, ОСОБА_2 - дочка, ОСОБА_6 - син. Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 12 травня 2011 року, батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вказані ОСОБА_1 та ОСОБА_5 . Згідно повідомлення директора КНП «Територіальне медичне об`єднання «Вінницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Вінницької обласної ради» від 27 травня 2021 року № 06/1319, наданого на адвокатський запит захисника ОСОБА_1 - адвоката Новака Д.М. щодо виклику бригад екстреної медичної допомоги до ОСОБА_1 за період часу з 30 квітня 2021 року по 20 травня 2021 року, в центральну оперативну диспетчерську до ОСОБА_1 надійшли наступні виклики: 30 квітня 2021 року о 15:11 год з приводу погіршення самопочуття за адресою: АДРЕСА_3 ; 07 травня 2021 року о 18:28 год з приводу проблем з диханням, що пов`язані з хронічними захворюваннями, за адресою: АДРЕСА_1 ; 20 травня 2021 року о 23:25 год з приводу проблем з диханням, що пов`язані з хронічними захворюваннями за адресою: АДРЕСА_1 ; 13 травня 2021 року о 12:13 год з приводу підвищення артеріального тиску за адресою: АДРЕСА_1 . Виклик був переадресований на виконання центру медико-санітарної допомоги. Як вбачається з повідомлення директора КНП «Крижопільська окружна лікарня інтенсивного лікування» від 07 червня 2021 року № 1140, наданого на адвокатський запит захисника ОСОБА_1 - адвоката Новака Д.М., згідно наявної медичної документації зафіксовано звернення ОСОБА_1 до відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги 30 квітня 2021 року о 15:45 год та 01 травня 2021 року о 12:10 год. Згідно виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого неврологічного відділення № 7127, ОСОБА_1 з 04 червня 2021 року по 08 червня 2021 року перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Вінницька міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги». Також згідно виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого хірургічного відділення № 7324, ОСОБА_1 з 08 червня 2021 року по 02 липня 2021 року перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Вінницька міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги». Згідно виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 30 квітня 2021 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 30 квітня 2021 року було поставлено діагноз «Гостра реакція на стрес». Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. За правилами пункту 2 частини другої статті 1167 ЦК України якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, то моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала. Згідно з частинами першою та другою статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» громадянинові відшкодовується моральна шкода у наведених у статті 1 цього Закону випадках. Згідно з частинами другою, третьою статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина. Згідно зі статтею 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: 1) постановлення виправдувального вироку суду; 1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; 2) закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати; 4) закриття справи про адміністративне правопорушення. Право на відшкодування шкоди, завданої зазначеними у статті 1 цього Закону оперативно-розшуковими заходами, виникає у випадках, передбачених пунктом 1-1 частини першої цієї статті, або за умови, що протягом шести місяців після проведення таких заходів не було розпочате кримінальне провадження за результатами цих заходів. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (частина п`ята та шоста стаття 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»). Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України). У пунктах 5.4, 6.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110цс18) вказано, що у випадку, коли шкода завдається органом державної влади, його посадовою або службовою особою, відшкодовувати таку шкоду зобов`язана держава, яка бере участь у справі через відповідні органи: орган, дії, бездіяльність якого призвели до негативних наслідків, та орган Державної казначейської служби України. За приписами пункту 14 частини першої статті 3 КПК України притягнення до кримінальної відповідальності - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. Відповідно до частин першої та другої статті 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. Обвинуваченим (підсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291 цього Кодексу. У частині першій статті 278 КПК України визначено, що письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. У пунктах 1.1, 1.2 Рішення Конституційного Суду України від 27 жовтня 1999 року у справі № 1-15/99 зазначено, що кримінальна відповідальність настає з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду. Притягнення до кримінальної відповідальності, як стадія кримінального переслідування, починається з моменту пред`явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину. На підставі системного аналізу наведених норм прав, періодом перебування під слідством та судом у спірних правовідносинах має бути обрахований з моменту вручення позивачу письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення до набрання виправдувальним вироком законної сили. Вказані висновки викладено у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 534/955/17. У цій справі, встановлено, що ОСОБА_1 перебував під слідством з 29 квітня 2021 року (дня повідомлення про підозру) до 24 березня 2022 року (скасування судом повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру ОСОБА_1 від 01 червня 2021 року), тобто майже 12 місяців. З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що позивач безпідставно перебував під слідством органів досудового слідства, прокуратури і суду, у результаті незаконних дій органів досудового слідства, прокуратури і суду зазнав моральних страждань, що призвело до порушення його нормальних життєвих зв`язків та вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, визначаючи розмір морального відшкодування, апеляційний суд враховує обсяг завданої шкоди, глибину та тривалість моральних страждань, перебування позивача протягом тривалого часу під слідством та судом, й, виходячи із засад розумності і справедливості, приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення моральної шкоди у розмірі 100000 грн. Визначення розміру моральної шкоди не в мінімальному розмірі є правом суду, однак розмір грошового відшкодування визначається судом не лише від обсягу страждань, а й залежить від характеру порушення, глибини страждань, погіршення здібностей потерпілого та інших істотних обставин. Апеляційний суд вважає, що вказаний розмір відшкодування, враховуючи конкретні обставини цієї справи, є достатнім для розумного задоволення потреб позивача як особи, що має право на відшкодування шкоди відповідно до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Зазначене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладених у постановах: від 04 червня 2018 року у справі № 489/2492/17 (провадження № 61-8890св18), від 13 червня 2018 року у справі № 464/6863/16 (провадження № 61-10293св18), від 21 червня 2018 року у справі № 205/119/17 (провадження № 61-24700св18), від 19 вересня 2018 року у справі № 534/955/17 (провадження № 61-22539св18). Є помилковим висновок суду першої інстанції, що позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження протиправності дій відповідачів щодо нього, що він не довів факту спричинення йому моральної шкоди, оскільки Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено право на відшкодування моральної шкоди у випадку встановлення в іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (пункт 1-1 частини першої статті 2 вказаного Закону). Тобто за наявності факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, позивач не зобов`язаний доводити незаконність конкретної слідчої чи процесуальної дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду. Відповідно до пункту 1 статті 3 Закону у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій. Згідно з частиною першою статті 4 Закону відшкодування шкоди розмір сум, які передбачені пунктом 1 статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення. Отже позивач не довів, що його було відсторонено від роботи (посади) та він має право на відшкодування втраченого заробітку (грошового забезпечення) в розмірі 149524,34 грн. Крім того, безпідставними є вимоги про стягнення інфляційних витрат в розмірі 19326,54 грн. Поняття «збитки» передбачає й упущену вигоду, під якою розуміються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено. Збитки позивача полягають не в його реальних втратах, яких він зазнав або зазнає, а в тих доходах, які позивач недоотримав або недоотримає внаслідок порушення його цивільного права. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані. Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 18 травня 2016 року у справі № 6-237цс16 та Верховним Судом у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 672/778/16-ц (провадження № 61-31310св18). Також, позивач не довів існування обов`язкових умов для відшкодуваннявитрат пов`язаних з додатковою сплатою розмитнення транспортного засобу (упущена вигода) в розмірі 44000 грн. В частині стягнення витрат пов`язаних з лікуванням та реабілітацією доньки ОСОБА_2 в розмірі 5000 грн та відшкодування моральної шкоди дочці ОСОБА_2 в розмірі 500000 грн, то ці позовні вимоги також не знайшли свого підтвердження, оскільки позивачем не доведено, що малолітня дочка ОСОБА_2 зазнала втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ. Отже, позовні вимоги в частині відшкодування втраченого заробітку (грошового забезпечення) в розмірі 149524,34 грн, інфляційних витрат в розмірі 19326,54 грн, витрат пов`язаних з лікуванням та реабілітацією ОСОБА_2 в розмірі 5000 грн, витрат пов`язаних з додатковою сплатою розмитнення транспортного засобу (упущена вигода) в розмірі 44000 грн, відшкодування моральної шкоди дочці ОСОБА_2 в розмірі 500 000 грн, є безпідставними, а тому в цій частині не підлягає до задоволення. Щодо позовних вимог про стягнення витрат на правову допомогу, понесених позивачем під час досудового розслідування та судового розгляду кримінальної справи. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються), зокрема, суми, сплачені громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги. Апеляційний суд зауважує, що встановивши факт понесення витрат у зв`язку з наданням юридичної допомоги, суд стягує витрати саме за час перебування під слідством і судом. Визначені наведеним Законом суми, сплачені громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги під час досудового розслідування та судового розгляду кримінальної справи, не є тотожними витратам на правничу допомогу, передбаченим статтею 137 ЦПК України, тому, у зазначеному випадку застосуванню підлягає спеціальна норма закону. Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якої надано Конституційним Судом України у Рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009. У Рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Відповідні правові висновки викладені у постановах від 28 жовтня 2020 року у справі № 303/3973/17 (провадження № 61-12505св19), від 07 липня 2021 року у справі № 335/10173/19 (провадження № 61-5223св21), від 09 червня 2022 року у справі № 759/2952/20 (провадження № 61-16694св21). При стягненні витрат на правову допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення. Згідно з частинами першою, третьою, п`ятою статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики. На підтвердження понесених витрат на правову допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування. На підтвердження вказаних витрат позивач надав такі докази: 30 квітня 2021 року між позивачем ОСОБА_1 (клієнтом) та адвокатом Новаком Д.М. було укладено договір про надання правової допомоги (надалі - Договір) (т.1 а.с.51 - 53). Відповідно до п. 1.1 Договору - адвокат зобов`язується надати правову допомогу клієнту по кримінальному провадженню № 12021020190000089 від 29 квітня 2021 року. Згідно п. 3.1 цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє на стадії досудового розслідування. Відповідно до п. 4.2 Договору - за правову допомогу клієнт сплачує адвокату гонорар відповідно до Додатку 1 до цього Договору, який є невід`ємною частиною Договору. Згідно Додатку № 1 від 30 квітня 2021 року до Договору № б/н від 30 квітня 2021 року сторони дійшли згоди про те, що за правову допомогу клієнт сплачує адвокату винагороду (гонорар) у вигляді авансового платежу в розмірі 7000 грн та остаточної суми гонорару за отриману правову допомогу в розмірі 40000 грн в строк обумовлений за згодою сторін (т.1 а.с.53). Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 оплатив адвокату Новаку Д.М. надані послуги правової допомоги в кримінальному провадженні в обумовленій сумі, про що ним надані копії відповідних квитанцій прибуткового касового ордеру № б/н від 05 квітня 2022 року на суму 18000 грн, від 28 квітня 2022 року на суму 7000 грн, від 03 травня 2022 року на суму 7000 грн, від 26 травня 2022 року на суму 9000 грн, від 14червня 2022 року на суму 6000 грн, а всього сплачено 47000 грн (т.1 а.с.165 - 166). Отже, позивачем ОСОБА_1 під час судового розгляду було доведено суму понесених витрат на надання юридичної допомоги захисником на досудовому розслідуванні. Враховуючи фактичні обставини справи, наявність в матеріалах справи договорів про надання правової допомоги, квитанцій про сплату наданих послуг, колегія суддів, вважає за необхідне стягнути з держави Україна на рахунок ОСОБА_1 понесені витрати на юридичну допомогу в сумі 47000 грн понесених на досудовому розслідуванні. Щодо судових витрат у цій справі. Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. На підтвердження витрат надано ордер від 02 вересня 2022 року (т.1 а.с.171), договір про надання професійної правничої допомоги від 02 вересня 2022 року укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Новаком Д.М. (т.1 а.с.169 - 170), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю адвокатом Новаком Д.М. (т.1 а.с.168). Відповідно до п.4.2. договору, за правову допомогу клієнт сплачує адвокату гонорар: у вигляді авансового платежу в розмірі 5000 грн протягом трьох робочих днів, а також 25000 грн протягом десяти робочих днів після набрання законної сили судового рішення у справі визначеної п.1.1 цього Договору. Згідно квитанції №б/н від 02 вересня 2022 року ОСОБА_1 сплатив на підставі договору про надання професійної правничої допомоги від 02 вересня 2022 року адвокату Новаку Д.М. 5000 грн (т.1 а.с.167). До апеляційної скарги додано попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які сторона очікує понести в зв`язку з розглядом справи, згідно якого: витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 50000 грн; витрати пов`язані з прибуттям до суду для участі в судових засіданнях 14000 грн; банківські послуги 300 грн; послуги поштового зв`язку 300 грн, а всього 64600 грн. Разом з тим, виходячи з принципу пропорційності (ст. 141 ЦПК України), з урахуванням того, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, колегія суддів вважає, що на користь ОСОБА_1 з держави Україна підлягають стягненню понесені ним витрати на професійну правничу допомогу при розгляді цієї справи в суді першої інстанції в розмірі 10000 грн. Враховуючи вище викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження, рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, ухвалене з невірним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, а саме в частині стягнення з держави Україна на користь ОСОБА_1 100000 грн витрат на відшкодування моральної шкоди та 47000 грн витрат на юридичну допомогу понесених захисником на досудовому розслідуванні, а також понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу при розгляді цієї справи в суді першої інстанції в розмірі 10000 грн. В іншій частині позовні вимоги не підлягають до задоволення, через їх безпідставність. Керуючись ст. ст.141, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 02 травня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення. Позов ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, Вінницької обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють досудове розслідування, прокуратури і суду задовольнити частково. Стягнути з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 100 000 грн у відшкодування моральної шкоди та 47000 грн у відшкодування витрат на надання юридичної допомоги захисником на досудовому розслідуванні, а також 10000 грн витрат на правничу допомогу понесених в суді першої інстанції. В іншій частині позовних вимог відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 02 серпня 2023 року. Головуючий Сопрун В.В. Судді Войтко Ю.Б. Стадник І.М.