Постанова 4803 № 211/2916/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5975/23 Справа № 211/2916/23 Суддя у 1-й інстанції - Ткаченко С.В. Суддя у 2-й інстанції - Кішкіна І. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 серпня 2023 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Кішкіної І.В., суддів Агєєва О.В., Корчистої О.І., за участю секретаря судового засідання Шумило І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №211/2916/23 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , на рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 травня 2023 року(суддя Ткаченко С.В.), в с т а н о в и в : В травні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області із заявою про видачу обмежувального припису, заінтересована особа ОСОБА_2 , посилаючись на те, що вона є інвалідом 3 групи з 2008 року, зареєстрована та проживає за адресою АДРЕСА_1 , разом зі своєю донькою ОСОБА_2 , яка систематично чинить психологічне, фізичне та економічне домашнє насильство щодо неї, з приводу чого вона неодноразово зверталася до поліції, фіксувала тілесні ушкодження. Незважаючи на всі численні звернення до поліції та передані ними матеріали адміністративного провадження до Довгинцівського районного суду, кривдниця продовжує й надалі перебувати в одній квартирі з заявницею, зневажає її, погрожує розправою, вимагає від неї гроші, спілкується та звертається переважно нецензурною лексикою та залякує її, наносить побої. З метою запобігання продовження чи повторного вчинення домашнього насильства ОСОБА_1 звернулася за захистом до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 , та просила видати, обмежувальний припис, яким заборонити ОСОБА_2 перебувати в місці спільного проживання (перебування) з нею за адресою: АДРЕСА_1 , наближатися на відстань 200 метрів до місця проживання (перебування), лікування, інших місць частого відвідування, розшукувати, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею, вести листування, телефонні переговори, контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб. Обмежувальний припис видати строком на шість місяців. Рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 травня 2023 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису відмовлено. З вказаним рішенням не погодилась ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , та оскаржила його в апеляційному порядку, в апеляційній скарзі просить скасувати рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 травня 2023 року та ухвалити нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про видачу обмеженого припису задовольнити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки обставинам справи у їх сукупності, проігноровано сам факт фізичного та психологічного, економічного насильства щодо неї, який вбачається із доказів наданих нею та її представником, суд взагалі вийшов за межі своїх повноважень, роблячи помилкові висновки у своєму рішенні про «наявність неприязних відносин між заявницею та онукою», при цьому даючи помилкову та безпідставну оцінку про їх негативність, помилково кваліфіковано правопорушення домашнього насильства як конфлікт, не надано належної об`єктивної оцінки поданим доказам, тобто вважає, що рішення винесено з порушенням норм матеріального права, з порушенням принципу неупередженого ставлення до сторін та доказів наданих заявницею, зокрема щодо повноти дослідження обставин справи. Зазначила, що суд першої інстанції проігнорував, що обмежувальний припис встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи. Вважає, що, враховуючи положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить апеляційний суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , зазначаючи, що вона є власницею квартири, де вони з ОСОБА_1 мешкають разом, з ними також мешкає її неповнолітня дитина ОСОБА_4 . Між нею та її матір`ю склалися неприязні стосунки у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 веде себе неадекватно, влаштовує сварки, намагаючись вигнати з квартири її та її доньку. Крім того, ОСОБА_2 зазначила, що внаслідок агресивної поведінки ОСОБА_1 її донці ОСОБА_5 були нанесені тілесні ушкодження та на ОСОБА_1 видано обмежувальний припис відносно ОСОБА_6 та її представник ОСОБА_3 у судовому засіданні апеляційного суду підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити. ОСОБА_2 у судовому засіданні апеляційного суду просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення заявниці та її представника, заінтересованої особи, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за наступних підстав. Згідно із частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 29 січня 2018 року та 02 грудня 2021 року ОСОБА_1 зверталась до КЗ «Дніпровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР Криворізького міжрайонного відділу з приводу нанесення донькою тілесних ушкоджень (а.с. 13, 14-15). 25 листопада 2021 року ОСОБА_1 зверталася із заявою до ВП №1 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області. З відповіді від 17 грудня 2022 року вбачається, що працівниками відділення поліції № 1 Криворізького РУП Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області проводилась перевірка (ЖЄО № 25718 від 25 листопада 2021 року). В ході перевірки, відносно ОСОБА_2 складено адміністративний протокол за частиною 1 статті 173-2 КУпАП та винесено терміновий заборонний припис та поставлено на облік до відділення поліції №1 КРУП, як особу схильну до вчинення насильства в сім`ї (а.с. 11). Відповідно до постанови Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 грудня 2021 року ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП (а.с. 12). 12 серпня 2022 року ухвалою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області скасовано постанову слідчого Відділення поліції № 1 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області Матвієнка О.В. про закриття кримінального провадження № 12022041720000014 від 06 січня 2022 року за статтею 122 частини 1 КК України від 26 травня 2022 року (а.с. 8-10). Постановою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 лютого 2023 року ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частино 1 статті 173-2 КУпАП ( а.с. 7). Згідно із свідоцтвом про право власності на житло № НОМЕР_1 від 28 квітня 2000 року ОСОБА_2 є власницею квартири за адресою: АДРЕСА_1 , в якій мешкає ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Крім того, разом з ОСОБА_2 мешкає її неповнолітня дитина ОСОБА_4 , 2014 року народження (а.с. 25, 24). Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з недоведеності заявником факту систематичного домашнього насильства. Рішення суду першої інстанції не відповідає встановленим обставинам та вимогам закону. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У статті 5 ЦПК України вказано, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Частиною 1 статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана батьками та іншими законними представниками дитини, родичами дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачухою або вітчимом дитини, а також органом опіки та піклування в інтересах дитини, яка постраждала від домашнього насильства, - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», або постраждала від насильства за ознакою статі, - у випадках, визначених Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків». Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства, врегульовано Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Згідно з пунктами 3, 14 та 17 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника. Обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи (пункт 7 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»). У статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» зазначено, що право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника мають: 1) постраждала особа або її представник; 2) у разі вчинення домашнього насильства стосовно дитини - батьки або інші законні представники дитини, родичі дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачуха або вітчим дитини, а також орган опіки та піклування; 3) у разі вчинення домашнього насильства стосовно недієздатної особи - опікун, орган опіки та піклування. Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб. Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців. У пункті 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Згідно із пунктом 3 частини 1 статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності). Відповідно до частини 1 статті 350-6 ЦПК України розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні. Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється на колишнє подружжя незалежно від факту спільного проживання (пункт 2 частини 2 статті 3 наведеного вище Закону України). Визначення конкретних видів, передбачених частиною 2 статті 26 Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», заходів тимчасового обмеження прав кривдника або обов`язків, які покладаються на нього, а також строку на який видається обмежувальний припис належить до компетенції суду. У постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року в справі № 756/3859/19 (провадження № 61-11564 св 19) зроблено висновок, що обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у Кодексі України про адміністративне правопорушення та Кримінальному кодексі України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях. Згідно із висновком Верховного Суду викладеними у постанові від 28 квітня 2020 року у справі № 754/11171/19 (провадження № 61-21971 св 19) тимчасове обмеження права власності кривдника з метою забезпечення безпеки постраждалої особи при видачі обмежувального припису у порядку, визначеному Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», є легітимним заходом втручання у права та свободи особи. При вирішенні питання щодо застосування такого заходу суд на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність вручання у права і свободи особи враховуючи, що ці заходи пов`язані із протиправною поведінкою такої особи. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України). Згідно із частиною 3 статті 12, частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України). Частиною 1 статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно з частиною 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. У частинах 1 - 3 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Розглядаючи вимоги заяви ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису в частині заборони ОСОБА_2 перебувати в місці спільного проживання (перебування) з нею за адресою: АДРЕСА_1 , та наближатися на відстань 200 метрів до місця проживання (перебування), лікування, інших місць частого відвідування, апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Частиною 1 статті 316 ЦК України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Відповідно до частини 1 статті 317, частини 1 статті 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Більш того, на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Встановлено, що ОСОБА_2 є власницею квартири за адресою: АДРЕСА_1 , в якій мешкає ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Крім того, разом з ОСОБА_2 мешкає її неповнолітня дитина ОСОБА_4 , 2014 року народження. Враховуючи, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом, тому вимоги ОСОБА_1 в частині заборони ОСОБА_2 перебувати в місці спільного проживання (перебування) з нею за адресою: АДРЕСА_1 , та наближатися на відстань 200 метрів до місця проживання (перебування), лікування, інших місць частого відвідування, апеляційний суд зазначає наступне є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню з наведених вище підстав. Разом з тим, апеляційний суд вважає, що для цілей, зазначених у вказаному Законі, з урахуванням обставин даної справи, достатнім та необхідним є встановлення обмежень та заборон для ОСОБА_2 строком на шість місяців. Посилаючись на зазначені обставини, апеляційний суд доходить висновку про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 , якій визначити такі заходи тимчасового обмеження її прав та покласти на неї обов`язки: заборонити ОСОБА_2 особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею, строком на шість місяців та заборонити вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб, строком на шість місяців. В силу частини 3 статті 350-5 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, суд відносить на рахунок держави. Згідно із частиною 4 статті 350-6 ЦПК України рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє виконання. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що під час вирішення заяви, всупереч статті 80 ЦПК України, суд першої інстанції не надавав оцінку всім обставинам та доказам у справі, не додержався норм матеріального та процесуального права, а тому в силу статті 376 ЦПК України це є підставою для скасування рішення суду з ухваленням нового про часткове задоволення заяви. Керуючись статтями 374, 376, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , задовольнити частково. Рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 травня 2023 рокускасувати. Заяву ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису задовольнити частково. Видати обмежувальний припис строком на шість місяців стосовно ОСОБА_2 , яким визначити їй такі заходи тимчасового обмеження: - заборонити особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею, строком на шість місяців; - заборонити вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб, строком на шість місяців. В іншій частині вимог відмовити. Про видачу обмежувального припису повідомити уповноважений підрозділ органу Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік. Судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднести на рахунок держави. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом тридцятиднів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 02 серпня 2023 року. Судді І.В. Кішкіна О.В. Агєєв О.І. Корчиста