Постанова 4803 № 202/4881/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4434/23 Справа № 202/4881/22 Суддя у 1-й інстанції - Марченко Н.Ю. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 серпня 2023 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого - Лаченкової О.В. суддів - Городничої В.С., Петешенкової М.Ю. розглянула у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 05 січня 2023 року, по справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Матвійчук Наталія Євгеніївна, про визнання дій протиправними та стягнення грошових коштів,- ВСТАНОВИЛА: В серпні 2022 року до Індустріального районного суду м.Дніпропетровська надійшов позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Матвійчук Наталія Євгеніївна, про визнання дій протиправними та стягнення грошових коштів. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що він є особою пенсійного віку. Для отримання пенсійних виплат позивачем був відкритий рахунок НОМЕР_1 у Філії - Донецьке обласне управління АТ "Ощадбанк", МФО 335106, ЄДРПОУ 09334702. З 09.04.2021 року з вказаного рахунку позивача почали проводитися списання 100 % грошових коштів пенсійних надходжень у зв`язку з накладеним арештом під час виконання заочного рішення суду від 18.09.2020 року по справі № 234/1520/20 про стягнення з нього солідарно 181 969 грн. 81 коп. у виконавчому провадженні № НОМЕР_3, яке відкрито приватним виконавцем Матвійчук Наталією Євгеніївною. Про відкриття виконавчого провадження та існування судового заочного рішення позивач не був повідомлений. 25.08.2021 року представником позивача на адресу відповідача був направлений лист з проханням повернути приватному виконавцю постанову від 05.04.2021 року про арешт коштів боржника, так як на рахунок НОМЕР_1 , відкритий у Філії - Донецьке обласне управління АТ "Ощадбанк", МФО 335106, ЄДРПОУ 09334702, надходять кошти цільового призначення у вигляді щомісячної пенсії. Звертає увагу, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» з сум пенсійних виплат боржника приватному виконавцю дозволено стягувати не більше 20% на місяць. Виконання відповідачем постанови виконавця є неправомірним, так як відповідач був обізнаний, що на рахунок позивача НОМЕР_1 , відкритий у Філії - Донецьке обласне управління АТ "Ощадбанк", МФО 335106, ЄДРПОУ 09334702 надходить тільки сума пенсійних виплат. Саме відповідач при відкритті на ім`я позивача рахунку № НОМЕР_1 у Філії - Донецьке обласне управління АТ "Ощадбанк", МФО 335106, ЄДРПОУ 09334702 оформив та видав позивачу заяву про виплату пенсії або грошової допомоги для надання її в орган, який проводить пенсійні виплати. Тобто відповідач знав, що на вказаний рахунок надходять тільки кошти цільового призначення, на які не можна накладати арешт. Звертає увагу, що статтею 73 Закону України «Про виконавче провадження» визначено перелік коштів, на які не може бути звернуто стягнення. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження», яка визначає особливості звернення стягнення на кошти та майно боржника - юридичної особи, фізичної особи - підприємця, повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». Тобто в разі знаходження на рахунку коштів, на які заборонено звернення стягнення, або коштів, щодо яких законом визначено обмеження щодо стягнення, накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання. Вважає, що банк був зобов`язаний повернути постанову виконавця без виконання. Накладення арешту на кошти на рахунку позивача, що використовується для зарахування пенсійних виплат, вплинуло на його рівень життя та позбавило права на своєчасне отримання вказаних виплат. Відповідач не врахував гарантій позивача та свавільно і довільно виконував постанову приватного виконавця від 05.04.2021 року в період з 09.04.2021 по 06.09.2021 року без застосування імперативних норм законодавства. Фактично арешт був знятий на підставі ухвали Краматорського міського суду Донецької області від 03.09.2021 року по справі № 234/1520/20. На думку позивача, дії відповідача у період з 09.04.2021 по 06.09.2021 по блокуванню та списанню без згоди позивача на користь третіх осіб грошових коштів з рахунку, на який надходили пенсійні виплати, а саме: 09.04.2021 - 194,41 грн., 05.05.2021 - 15 467,64 грн., 04.06.2021 - 15 467,54 грн., 06.07.2021 - 15 467,54 грн., 06.08.2021 - 15 467,64 грн., 06.09.2021 - 12 374,03 грн. були протиправними, порушили гарантії, надані ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження», та гарантії на достатній рівень життєдіяльності особи пенсійного віку. Діями відповідача позивачу нанесені збитки у розмірі незаконно списаних відповідачем грошових коштів з рахунку позивача, а тому такі кошти підлягають стягненню з відповідача в користь позивача в розмірі 86 812,63 грн. Звертає увагу, що в постанові Верховного Суду у справі № 712/9660/20 від 07.07.2021 зазначено, що «Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) сформульовано висновок про те, що, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження», яка визначає особливості звернення стягнення на кошти та майно боржника - юридичної особи, фізичної особи-підприємця, повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». Верховний Суд вважає, що аналогічний підхід повинен застосовуватись і при виконанні судових рішень при зверненні стягнення на кошти боржників-фізичних осіб, а саме перевірка режиму використання рахунків, а також походження коштів (заробітна плата, пенсія, соціальні виплати тощо) здійснюється банківською чи фінансовою установою, та в разі знаходження на рахунку коштів, на які заборонено звернення стягнення, або коштів, щодо яких законом визначено обмеження щодо стягнення, накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання. Звернення стягнення на пенсійні виплати допускається згідно зі статтею 69 Закону України «Про виконавче провадження», водночас стаття 70 цього Закону встановлює межі, в яких допустиме звернення стягнення на пенсію - 50 відсотків у конкретно визначених випадках, 20 відсотків у всіх інших випадках. Постанова про звернення стягнення на пенсію надсилається до Управління Пенсійного фонду України, яке вже на стадії виплати пенсії утримує відповідний відсоток і на рахунок отримувача пенсія надходить вже після здійсненого утримання. Відповідно, встановивши обмеження щодо максимального розміру утримання із пенсії, законодавець заборонив звернення стягнення на іншу частину пенсії, понад встановлений розмір». За таких підстав позивач просить суд : визнати протиправними дії АТ "Ощадбанк" щодо блокування рахунку № НОМЕР_1 , відкритого у Філії - Донецьке обласне управління АТ "Ощадбанк" на ім`я ОСОБА_1 , в частині отримання пенсійних виплат з 09.04.2021 по 06.09.2021 року та списання грошових коштів у розмірі 86 812,63 грн; стягнути з АТ "Ощадбанк" на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 86 812,63 грн., які були списані АТ "Ощадбанк" за період з 09.04.2021 по 06.09.2021 рік; зобов`язати АТ "Ощадбанк" зарахувати вказані грошові кошти на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у Філії - Донецьке обласне управління АТ "Ощадбанк" на ім`я ОСОБА_1 . Рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 05 січня 2023 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Матвійчук Наталія Євгеніївна, про визнання дій протиправними та стягнення грошових коштів - відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 05 січня 2023 року просить рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська № 202/4881/22 від 05.01.2023 року скасувати повністю, прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю. У відзиві Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 05 січня 2023 року просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 05.01.2023 року у справі №202/4881/22 - відхилити, рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 05.01.2023 року у справі №202/4881/22 - залишити без змін. У відзиві Приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Матвійчук Наталія Євгеніївна на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 05 січня 2023 року просить залишити в силі рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 05.01.2023 року. Відзивів на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 05 січня 2023 року від інших учасників справи до суду не надходило. Оскільки апеляційним судом у складі колегії суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, то справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, ч. 5 ст. 272 ЦПК України. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що на підставі заяви про приєднання №2946001/100816 до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) позивачу ОСОБА_1 в АТ «Ощадбанк» був відкритий поточний банківський рахунок № НОМЕР_2 (№ НОМЕР_1 ) на умовах тарифного пакету «Мій рахунок», який позивач використовував для отримання сум пенсії. 31 березня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н.Є. було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3 на підставі виконавчого листа № 234/1520/20, виданого 26.10.2020 Краматорським міським судом Донецької області на виконання заочного рішення від 18 вересня 2020 року про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» заборгованості за кредитним договором №IKAPNNG.42485.001 від 25 червня 2012 року в розмірі 181969 грн. 81 коп. У цьому виконавчому провадженні 05.04.2021 року приватним виконавцем була винесена постанова про арешт коштів боржника ОСОБА_1 , що містяться на відкритих рахунках, а також коштів на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, - у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження 200466,79 грн. Вказана постанова була направлена для виконання до банківської установи - АТ «Ощадбанк», в якому ОСОБА_1 відкриті поточні банківські рахунки. Листом за № 46/12-11/1/75/4343БТ від 21.04.2021 року банк повідомив приватного виконавця про накладення арешту на грошові кошти, що містяться на трьох рахунках позивача та залишок коштів на яких склав 0,00 грн., 194,41 грн., 0,00 грн. відповідно, а також, що такі рахунки використовуються, в тому числі, для зарахування пенсійних та соціальних виплат. Арешт з коштів позивача приватним виконавцем не був скасований. В подальшому приватним виконавцем виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н.Є. банку були надані платіжні вимоги від 29.04.2021, 05.06.2021, 04.08.2021, 31.08.2021 про примусове списання коштів з рахунку позивача. На підставі вказаних платіжних вимог приватного виконавця з рахунку позивача на рахунок приватного виконавця відповідно до меморіальних ордерів були перераховані грошові кошти в розмірі 15661,95 грн., 15467,54 грн., 30935,08 грн., 12374,03 грн., а всього 74438,60 грн. Також судом першої інстанції встановлено, що 17.08.2021 року приватним виконавцем була винесена постанова про звернення стягнення на доходи (пенсію) боржника у розмірі 20% до виплати загальної суми боргу 169337,30 грн., яка направлена приватним виконавцем для виконання до Управління Пенсійного фонду України в Олександрівському районі Донецької області. В подальшому ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 03 вересня 2021 року заочне рішення від 18 вересня 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості на користь ТОВ «Глобал Спліт» було скасовано та справу призначено до розгляду в загальному порядку. 14.09.2021 року на підставі постанови приватного виконавця про зняття арешту з коштів від 07.09.2021 року арешт коштів ОСОБА_1 був знятий. Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 20 січня 2022 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість на користь ТОВ «Глобал Спліт» у розмірі 87039,24 грн. з урахуванням погашеної суми 87039,24 грн. (154437,97 - 67398,73). Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року рішення Краматорського міського суду Донецької області від 20 січня 2022 року змінено в частині стягнутих сум кредитної заборгованості з 87039,24 грн. до 36 262,30 грн. Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Відповідно до статті 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців. Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом. Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Частиною 3 цієї ж статті Закону визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; накладати арешт на майно, кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей . Частиною 4 цієї ж статті встановлено, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом. Відповідно до статті 48 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції на час накладення приватним виконавцем арешту на кошти позивача, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту. Відповідно до статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» а решт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення. Перешкоджання вчиненню виконавцем дій, пов`язаних із зверненням стягнення на майно (кошти) боржника, порушення заборони виконавця розпоряджатися або користуватися майном (коштами), на яке накладено арешт, а також інші незаконні дії щодо арештованого майна (коштів) тягнуть відповідальність, установлену законом. Особливості звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника визначено в розділі ІХ Закону України «Про виконавче провадження». Так, статтею 68 цього Закону передбачено, що стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи. Відповідно до статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Зокрема, з пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру на утримання членів сім`ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у зв`язку із смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках. За іншими видами стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії. При цьому відповідно до пунктів 4, 8 та 9 розділу Х Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, контроль за правильним і своєчасним відрахуванням із заробітної плати та інших доходів боржника здійснюється виконавцем за власною ініціативою (пункт 4 розділу Х Інструкції), а за кожною постановою про стягнення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, з якими боржник перебуває у трудових відносинах, щомісяця та після закінчення строку відповідних виплат або у разі звільнення працівника подається окремий звіт про здійснені відрахування та виплати за встановленою формою встановленою у додатку 9 до Інструкції). Звіт про здійснені відрахування та виплати долучається до матеріалів виконавчого провадження. Зазначений додаток № 9 передбачає період звіту, розмір нарахованої заробітної плати, розмір утриманих податків та інших обов`язкових платежів, відсоток стягнення та утриману суму на погашення боргу за виконавчим провадженням. Таким чином, законодавство покладає зобов`язання з контролю за виконанням стягнення з доходів боржника як на підприємство, установу, організацію, фізичну особу-підприємця, що здійснюють боржнику певні виплати, та зобов`язано направляти виконавцю щомісячні звіти про відрахування з таких доходів, так і на виконавця, який здійснює контроль шляхом отримання таких звітів та їх перевірки з точки зору правильності нарахувань та розміру стягнення. Саме такий звіт надає виконавцю можливість контролю за сумами заробітної плати, пенсії, які нараховані боржнику за місцем отримання доходів та сумами стягнення, які здійснюються з цього доходу. Відповідно до статті 73 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення не може бути звернено на такі виплати: 1) вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення працівника; 2) компенсацію працівнику витрат у зв`язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням; 3) польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних; 4) матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю; 5) допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами; 6) одноразову допомогу у зв`язку з народженням дитини; 7) допомогу при усиновленні дитини; 8) допомогу на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; 9) допомогу на дітей одиноким матерям; 10) допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв`язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом; 11) допомогу на лікування; 12) допомогу на поховання; 13) щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення; 14) дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання. Стягнення не здійснюється також із сум: 1) неоподатковуваного розміру матеріальної допомоги; 2) грошової компенсації за видане обмундирування і натуральне постачання; 3) вихідної допомоги в разі звільнення (виходу у відставку) з військової служби, служби в поліції та Державної кримінально-виконавчої служби України, а також грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та в інших випадках, передбачених законом; 4) одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві; 5) грошової допомоги, пов`язаної з безоплатним забезпеченням протезування (ортезування) учасника антитерористичної операції, учасника здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, які втратили функціональні можливості кінцівок, благодійної допомоги, отриманої зазначеними особами, незалежно від її розміру та джерела походження. Аналіз наведених норм свідчить, що суми пенсії не належать до виплат, звернення стягнення на які заборонено законом. Поряд із цим, законодавство визначає суми пенсії як особливий об`єкт, на який може бути звернуто стягнення на виконання виконавчого документа, та обмежує таке стягнення відсутністю інших коштів та/або об`єктів для стягнення, видами боргових зобов`язань та сумою стягнення. При цьому відповідно до частини 2 статті 59 Закону України виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є, зокрема, отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (п. 1 ч. 4 ст. 59 Закону). Отже, згідно з законом на виконавця, який здійснює примусове виконання рішення суду, покладено обов`язок зняти арешт з коштів, що складають пенсію, на підставі повідомлення банку чи документів, поданих боржником, які підтверджують статус коштів на рахунку. Крім того, суд першої інстанції правильно врахував, що згідно з частиною 1 статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Відповідно до частини 1 статті 1068 ЦК України банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Частиною 2 статті 1071 ЦК України передбачено, що грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку. В силу статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, замороження активів, що пов`язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, передбачених законом. Банк не має права встановлювати заборону на встановлення обтяження, але може встановлювати розумну винагороду. Клієнт не має права без письмової згоди обтяжувача надавати банку розпорядження, а банк не має права їх виконувати, якщо в результаті розмір грошових коштів на рахунку буде меншим за розмір, визначений згідно з умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на відповідному банківському рахунку. Після отримання банком письмового повідомлення обтяжувача про наявність підстав для звернення стягнення на предмет обтяження, яким є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку, клієнт за відповідним договором банківського рахунка не вправі без письмової згоди обтяжувача надавати банку розпорядження, а банк не вправі їх виконувати, якщо в результаті розмір грошових коштів на рахунку буде меншим за розмір забезпеченої обтяженням вимоги обтяжувача. Банк не перевіряє наявність підстав, зазначених в отриманому ним від обтяжувача повідомленні. Якщо на момент отримання банком розпорядження клієнта банк був письмово повідомлений клієнтом про існування обтяження, банк, який порушив вимоги частин другої і третьої цієї статті, відповідає перед обтяжувачем у розмірі грошових коштів, списаних ним з рахунка на виконання розпорядження клієнта. Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України. Згідно пункту 1.39 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" списання примусове - списання коштів, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановлених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом. Пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжною вимогою. Порядок виконання банками документів про арешт коштів та примусового списання коштів визначено положеннями глав 5, 9 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою Національного банку України від 21.01.2004 року № 22, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин. Згідно з цією Інструкцією відповідно до статті 1071 Цивільного кодексу України кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його доручення на підставі рішення суду, а також у випадках, установлених законом. Примусове списання коштів з рахунків платників ініціюють стягувачі [орган державної виконавчої служби (державні виконавці) та приватні виконавці] на підставі виконавчих документів, установлених законами України. За необґрунтованість примусового списання коштів, недостовірність даних, зазначених у платіжній вимозі, стягувач несе відповідальність згідно із законодавством України. Банк платника приймає до виконання платіжну вимогу стягувача незалежно від наявності достатнього залишку коштів на рахунку платника і не має права повертати її в разі неподання стягувачем реєстру платіжних вимог. У разі недостатності коштів на рахунку платника банк виконує платіжну вимогу в межах залишку коштів згідно з главою 2 цієї Інструкції. Банк не пізніше ніж наступного робочого дня повідомляє платника про надходження платіжної вимоги на примусове списання коштів з його рахунку, якщо умова про таке повідомлення передбачена договором банківського рахунку цього платника (у порядку, передбаченому договором). Крім того, обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що розміщені на його рахунку/ах, відповідно до статті 1074 Цивільного кодексу України не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, установлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що розміщені на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, замороження активів, що пов`язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, передбачених законом. Виконання банком арешту коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, здійснюється за постановою про арешт коштів державного виконавця/приватного виконавця, судовим рішенням (у тому числі рішенням, ухвалою, постановою суду) чи ухвалою слідчого судді, суду, постановленою під час здійснення кримінального провадження (далі - документ про арешт коштів). Банк накладає арешт на кошти, що обліковуються за рахунками, відкритими клієнтами банку, відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань відкриття і закриття рахунків. Арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному/кількох рахунку/ах. Банк, у якому відкрито рахунок/рахунки (далі - рахунок) клієнта, уживає заходів щодо забезпечення виконання документа про арешт коштів після отримання документа про арешт коштів. Залежно від наявності/відсутності коштів на рахунку клієнта, на кошти якого накладено арешт, банк здійснює такі дії: якщо на рахунку є кошти в сумі, що визначена документом про арешт коштів, то банк арештовує їх на цьому рахунку та продовжує виконання операцій за рахунком клієнта. Документ про арешт коштів банк обліковує на відповідному позабалансовому рахунку; якщо на рахунку клієнта недостатньо визначеної документом про арешт коштів суми коштів, то банк арештовує на цьому рахунку наявну суму коштів, обліковує цей документ на відповідному позабалансовому рахунку і не пізніше ніж наступного робочого дня письмово повідомляє орган/виконавця, який надіслав документ про арешт коштів, про недостатність коштів для його виконання; якщо на рахунку клієнта немає коштів для забезпечення виконання документа про арешт коштів, то банк обліковує його на відповідному позабалансовому рахунку і не пізніше ніж наступного робочого дня письмово повідомляє орган/виконавця, який надіслав документ про арешт коштів, про відсутність коштів для його виконання. Під час дії документа про арешт коштів банк протягом операційного дня відповідно до статті 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність" зупиняє видаткові операції за рахунком клієнта та здійснює арешт усіх надходжень на рахунок клієнта до забезпечення суми коштів, що зазначена в документі про арешт коштів, або до отримання передбачених законодавством документів про зняття арешту з коштів. Якщо на кошти накладено арешт і на рахунку арештована сума коштів менша, ніж та, що зазначена в документі про арешт коштів, то банк не приймає до виконання платіжні доручення клієнта і повертає їх згідно з пунктом 2.15 глави 2 цієї Інструкції. Кошти, що арештовані на рахунку клієнта, забороняється використовувати до надходження платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) за тим виконавчим документом, для виконання якого накладався арешт, або до отримання передбачених законодавством документів про зняття арешту з коштів. У разі надходження до банку платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) за тим виконавчим документом, для забезпечення виконання якого на кошти клієнта накладено арешт, банк виконує її в повній або частковій сумі в межах наявної арештованої суми на рахунку. До арешту суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, банк продовжує арештовувати кошти, що надходять на рахунок клієнта, та виконує платіжні вимоги/інкасові доручення (розпорядження) щодо списання коштів з урахуванням тієї суми, яку раніше частково списано на підставі платіжних вимог/інкасових доручень (розпоряджень) за тим виконавчим документом, для забезпечення якого було накладено арешт на кошти на рахунку клієнта. Банк після списання за платіжною вимогою/інкасовим дорученням (розпорядженням) суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, списує цей документ з відповідного позабалансового рахунку та, якщо немає на обліку за позабалансовим рахунком інших документів про арешт коштів, проводить операції за рахунком клієнта. Банк здійснює зняття арешту з коштів за постановою виконавця про зняття арешту з коштів, прийнятою відповідно до законодавства України, за рішенням суду, ухвалою слідчого судді, суду або постановою прокурора. З наведених норм права вбачається, що судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому законодавство встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено. Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. Виконавець має зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону). Колегія суддів звертає увагу, що предметом позову у цій справі є дії банку щодо виконання постанови приватного виконавця про арешт коштів боржника та стягнення з банку на користь позивача збитків, завданих списанням з рахунку позивача кошів на виконання такої постанови. Суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що в АТ «ОщадБанк» позивачем був відкритий поточний рахунок, який не є рахунком зі спеціальним режимом використання, разом із тим на який зараховувалися суми пенсії позивача, які не належать до доходів, на які відповідно до законодавства не може бути звернуте стягнення, водночас є особливим об`єктом стягнення, оскільки обмежуються певним розміром стягнення, контроль за додержанням чого покладено саме на виконавця. У даному випадку кошти позивача були арештовані 09.04.2021 року у межах суми стягнення на виконання постанови приватного виконавця про арешт коштів, яка є обов`язковою для виконання, в тому числі для банківської установи, до якої вона надіслана для виконання. Станом на час накладення арешту на рахунку позивача знаходилися грошові кошти в сумі 194,41 грн., які не перевищували 20 відсотків його щомісячного доходу. При цьому відповідач виконав свій обов?язок щодо визначення режиму рахунку та статусу коштів, повідомивши приватного виконавця своїм листом від 21.04.2021 року про те, що рахунок, на грошові кошти на якому накладено арешт, використовується для зарахування пенсійних виплат. Колегія суддів звертає увагу, що постанова виконавця про арешт коштів не була скасована в установленому законом порядку. Навпаки, після періодичного накопичення на рахунку позивача грошових коштів, приватним виконавцем були виставлені платіжні вимоги від 29.04.2021 на суму 200466,79 грн., 05.06.2021 на суму 184804,84 грн., 04.08.2021 на суму 169337,30 грн., 31.08.2021 на суму 138402,22 грн. про списання коштів з рахунку позивача та їх перерахування на рахунок приватного виконавця. Часткове списання коштів з рахунку позивача здійснювалося саме на підставі платіжних вимог приватного виконавця, які є обов`язковими для виконання і за необґрунтованість примусового списання за якими згідно з п. 5.4 Інструкції № 22 несе відповідальність стягувач (виконавець). Відповідно до частини 1, 3 статті 52 вказаного Закону виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом; не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. Тобто у випадках, передбачених ч. 3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» банк вправі повернути без виконання постанову виконавця про арешт коштів і майна боржника - юридичної особи, фізичної особи-підприємця, а не божника-фізичної особи, і така норма направлена насамперед на не порушення арештом прав невизначеного кола осіб, які не є стороною виконавчого провадження. Крім того, суд звертає увагу, що постанова Верховного Суду від 07.07.2021 року у справі № 712/9660/20 за позовом фізичної особи до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання дій протиправними, на яку посилається позивач, стосується інших фактичних обставин, коли банк, накладаючи арешт на рахунок позивача, з сум пенсії якого вже відраховувалося 20 % за виконавчим документом, не визначив належним чином статус коштів, які знаходяться на такому рахунку, та на які заборонено звернення стягнення та накладення арешту. Натомість в даному конкретному випадку банк повідомив приватного виконавця щодо цільового призначення коштів, які можуть надійти на рахунок позивача ОСОБА_1 , тим самим виконавши свій обов`язок щодо визначення статусу рахунку і коштів. Тим більше, що після виконання постанови про арешт коштів на рахунок боржника можуть надходити не тільки пенсійні виплати, а й інші виплати, арешт яких не заборонений законом. Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.04.2022 року у справі № 756/8815/20 за скаргою на бездіяльність приватного виконавця арешт є початковою та окремою стадією провадження щодо звернення стягнення на майно боржника і являє собою сукупність заходів, що передбачають як наслідок обмеження в праві розпорядження майном, на яке накладається арешт. При цьому виконавець за відсутності відомостей про майно, повідомлених кредитором повинен самостійно здійснити заходи для виявлення такого майна, у тому числі грошових коштів, що знаходяться на банківських рахунках, і перед накладенням арешту на майно (кошти) боржника повинен отримати відомості про наявність у боржника відповідного майна та коштів, зокрема щодо коштів на банківських рахунках - відомості про володільця рахунку, номеру, виду рахунку, суми коштів, що зберігаються на ньому. Саме наявність таких даних дозволяє виконавцю здійснити арешт коштів, що знаходяться на банківських рахунках у відповідності до статті 18 Закону № 1404-VIII та розділу VIII Інструкції. Державний та/або приватний виконавець перед накладанням арешту повинен з`ясувати суму та статус грошей, що знаходяться на рахунку боржника, і у постанові про накладання арешту серед інших відомостей вказати про суму коштів, на яку накладається арешт, або зазначити, що арешт поширюється на кошти на усіх рахунках, у тому числі, що будуть відкрити після накладення арешту. Частиною другою статті 48 Закону № 1404-VIII встановлено невичерпний перелік рахунків, кошти на яких не підлягають арешту, оскільки передбачено, що законом можуть бути визначені й кошти на інших рахунках боржника, звернення стягнення та/або накладення арешту на які заборонено законом. Не може бути накладений арешт на кошти, що складають заробітну плату боржника після фактичного здійснення утримань із неї за виконавчими документами та на усі кошти заробітної плати боржника поза межами дозволених законом розмірів відрахувань із такої заробітної плати, а якщо такий арешт накладений, то він має бути знятий. При цьому на кошти, що знаходяться на рахунках та які не є коштами, що складають заробітну плату, таке обмеження не розповсюджується. Зняття арешту з коштів, що складають заробітну плату, здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону № 1404-VIII на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих статус коштів виключно із заробітної плати, або на підставі повідомлення банку про заборону накладення арешту на такий рахунок відповідно до частини другої вищевказаної статті. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на кошти, що знаходяться на цьому рахунку, заборонено законом. Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону (абзац другий частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII). Враховуючи вищевикладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що у випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки звітів. Колегія суддів звертає увагу, що в даному випадку суми пенсії на рахунок позивача ОСОБА_1 , які були списані, надійшли на рахунок позивача після виконання постанови про арешт коштів на такому рахунку, таке списання здійснено на підставі платіжних вимог виконавця, якому завчасно повідомлено про використання рахунку для отримання сум пенсії та інших виплат, арешт з коштів позивача у встановленому порядку знятий не був та постанова виконавця залишалася чинною. В свою чергу, банк не є особою, на яку покладено контроль за додержанням законодавства, що регулює порядок здійснення виконавчого провадження, в тому числі процедур і обсягів стягнення боргу у виконавчому провадженні, він не має права за власною ініціативою скасовувати арешт і не несе відповідальність за необґрунтованість примусового списання, що здійснюється на підставі платіжних вимог виконавця, а тому у відповідача не було правових підстав не виконувати постанову та вимоги виконавця, саме до повноважень якого належить примусове виконання судових рішення, зокрема накладення і скасування арешту, контроль за відрахуванням сум з доходів боржника під час примусового виконання рішень та інші повноваження, що мають забезпечувати гарантії дотримання прав сторін у виконавчому провадженні. Отже, підстави вважати, що дії банку щодо арешту та списання коштів з рахунку позивача були протиправними відсутні, оскільки вони здійснювали на виконання рішення та вимог приватного виконавця, які, до речі, не були визнані незаконними. Колегія суддів звертає увагу, що позивач ОСОБА_1 з квітня 2021 року постанову приватного виконавця про арешт коштів на його рахунку не оскаржував. До банківської установи з приводу зняття арешту з коштів звернувся лише наприкінці серпня 2021 року. Після отримання відповідачем постанови приватного виконавця про скасування арешту арешт з коштів позивача був знятий. Також суд першої інстанції правильно звернув увагу, що відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом. Тобто банк зобов`язаний повернути кошти клієнту в разі їх безпідставного списання, в тому числі відшкодувати завдані цим збитки. Так, згідно з зі статтю 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Загальні підстави відповідальності за шкоду, завдану майнову шкоду, визначені статтею 1166 ЦК України, відповідно до частини 1, 2 якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Отже, до загальних умов виникнення зобов`язань з відшкодування шкоди належать: шкода, протиправність поведінки завдавача шкоди, наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою правопорушника та її результатом - шкодою, вина завдавача шкоди. Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що відповідач діяв на виконання постанови про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні про стягнення заборгованості за кредитним зобов`язаннями позивача, після отримання такої постанови відповідач повідомив виконавця про статус рахунку і коштів, що на нього надходять, кошти з рахунку позивача були примусово списані на підставі платіжних вимог приватного виконавця, яким спрямовані на погашення боргових зобов`язань самого позивача й за таких обставин завдання позивачу шкоди чи інших збитків діями відповідача не доведено. Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Суд вважає, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Колегія суддів звертає увагу, що завданням цивільного судочинства у контексті статті 2 Цивільного процесуального кодексу України є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних справ, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Виконання завдань цивільного судочинства залежить від встановлення судом у справі об`єктивної істини та правильного застосування норм матеріального і процесуального права. Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, оскільки суми пенсії на рахунок позивача, які були списані, надійшли на рахунок позивача після виконання постанови про арешт коштів на такому рахунку, таке списання здійснено на підставі платіжних вимог виконавця, якому завчасно повідомлено про використання рахунку для отримання сум пенсії та інших виплат, арешт з коштів позивача у встановленому порядку знятий не був та постанова виконавця залишалася чинною, а тому підстав вважати, що дії банку щодо арешту та списання коштів з рахунку позивача були протиправними відсутні, оскільки вони здійснювали на виконання рішення та вимог приватного виконавця, які не були визнані незаконними й за таких обставин відсутні підстави для задоволенні вимог позивача про стягнення грошових коштів. Доводи апеляційної скарги, що відповідач повинен був не виконувати постанову про арешт коштів та повернути її приватному виконавцю без виконання, оскільки право банку, іншої фінансової установи повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів передбачено частиною 3 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження», яке регулює особливості звернення стягнення на кошти та майно боржника - юридичної особи, фізичної особи - підприємця, колегія суддів ставиться критично, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» банк вправі повернути без виконання постанову виконавця про арешт коштів і майна боржника - юридичної особи, фізичної особи-підприємця, а не божника-фізичної особи, і така норма направлена насамперед на не порушення арештом прав невизначеного кола осіб, які не є стороною виконавчого провадження. Посилання апелянта, що суд першої інстанції незаконно відмовив у задоволенні позовних вимог в частині повернення грошових коштів, які були списані банком незаконно, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відповідач діяв на виконання постанови про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні про стягнення заборгованості за кредитним зобов`язаннями позивача, після отримання такої постанови відповідач повідомив виконавця про статус рахунку і коштів, що на нього надходять, кошти з рахунку позивача були примусово списані на підставі платіжних вимог приватного виконавця, яким спрямовані на погашення боргових зобов`язань самого позивача. Позивачем вибраний невірний спосіб захисту своїх порушених прав, а зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Наталії Євгеніївни та скасування постанови про накладення арешту ОСОБА_1 не звертався. Доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції незаконно відмовив у задоволенні позову та не в повній мірі встановив дійсні обставини справи, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки жодних додаткових обґрунтувань чи нових доказів, що не були подані позивачем до суду першої інстанції, апеляційна скарга не містить. Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог, колегія суддів не приймає до уваги оскільки, такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції. Отже, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини в справі та правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює та застосував норми права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення. Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Відповідно ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду без змін, не змінює розподіл судових витрат. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 05 січня 2023 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий суддя О.В.Лаченкова Судді В.С.Городнича М.Ю.Петешенкова