Ухвала КАС ВС № 480/12347/21

УХВАЛА 02 серпня 2023 року м. Київ справа № 480/12347/21 адміністративне провадження № К/990/26028/23 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Калашнікової О.В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09 травня 2023 року у справі №480/12347/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора , Сумської обласної прокуратури, П`ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) про визнання протиправними та скасування рішення і наказу, поновлення на посаді, зобов`язання вчинити дії та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Офісу Генерального прокурора , Сумської обласної прокуратури, П`ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), в якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення П`ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) №378 від 13 вересня 2021 року «Про неуспішне проходження прокурором атестації» щодо неуспішного проходження ОСОБА_1 атестації; - визнати протиправним та скасувати наказ керівника Сумської обласної прокуратури №416-к від 19 жовтня 2021 року про звільнення з 22 жовтня 2021 року ОСОБА_1 з посади начальника Білопільського відділу Конотопської місцевої прокуратури Сумської області на підставі підпункту 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури»; - поновити з 22 жовтня 2021 року ОСОБА_1 на посаді начальника Білопільського відділу Конотопської місцевої прокуратури Сумської області Сумської обласної прокуратури або на рівнозначній посаді в органах прокуратури України, зарахувавши час вимушеного прогулу у загальний строк служби в органах прокуратури України; - зобов`язати уповноважену кадрову комісію обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), Офіс Генерального прокурора призначити ОСОБА_1 новий день (час, дату, місце) для повторного проходження (складання) другого етапу атестації - іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки; - стягнути з Сумської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу без утримання податків та інших обов`язкових платежів, починаючи з 22 жовтня 2021 року по день прийняття судом рішення про поновлення її на роботі; - допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Білопільського відділу Конотопської місцевої прокуратури Сумської області або на рівнозначній посаді в органах прокуратури України з 22 жовтня 2021 року; - допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Сумської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 09 червня 2022 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано рішення П`ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 13 вересня 2021 року № 378 про неуспішне проходження атестації начальником Білопільського відділу Конотопської місцевої прокуратури Сумської області ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано наказ керівника Сумської обласної прокуратури №416к від 19 жовтня 2021 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Білопільського відділу Конотопської місцевої прокуратури Сумської області. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Білопільського відділу Конотопської місцевої прокуратури Сумської області з 23 жовтня 2021 року. Стягнуто з Сумської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 61331,34 грн. У задоволенні інших позовних вимог - відмовлено. Допущено до негайного виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Білопільського відділу Конотопської місцевої прокуратури Сумської області з 23 жовтня 2021 року. Допущено до негайного виконання рішення в частині стягнення з Сумської обласної прокуратури середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 8 190 (вісім тисяч сто дев`яносто) грн 21 коп. з відрахуванням податків та зборів. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09 травня 2023 року рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09 червня 2022 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено. Ухвалою Верховного Суду від 06 липня 2023 року вперше подану касаційну скаргу було повернуто на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. 25 липня 2023 року до Верховного Суду надійшла повторна касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09 травня 2023 року у справі №480/12347/21 Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого. Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. При цьому, варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Скаржник підставами касаційного оскарження визначає пункти 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Так скаржник вказує, що у справі № 480/12347/21 Другим апеляційним адміністративним судом неправильно застосовані положення пунктів 16, 17 Розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" без взаємозв`язку з пунктом 7 Розділу І Порядку проходження прокурорами атестації (№221) та пунктом 11 Порядку роботи кадрових комісій (№233)) та положення частини другої статті 9 КАС України. Висновок Верховного Суду, на який послався Другий апеляційний адміністративний суд у постанові від 09 травня 2023 року та який викладений у постанові від 30 листопада 2022 року у справі № 600/6322/21-а є таким, на думку позивача, від якого необхідно відступити під час розгляду справи № 480/12347/21. В той же час, скаржник вказує, що у справі № 480/12347/21 наявна підстава для касаційного оскарження судових рішень, передбачена пунктом З частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема, пунктів 16, 17 розділу II Закону №113 у взаємозв`язку з пунктом 7 розділу І Порядку №221 (щодо задоволення кадровою комісією заяви про повторне проходження іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки), пунктом 11 Порядку № 233 (щодо права кадрової комісії приймати процедурні рішення, пов`язані з її діяльністю) з урахуванням наявності чинного рішення кадрової комісії про призначення нової дати проходження іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, з`ясування його правової природи та належності до категорії ПРОЦЕДУРНИХ та одночасної наявності прийнятого пізнішою датою рішення кадровою комісії про неуспішне проходження прокурором атестації, а також частиною другою статті 9 КАС України у контексті правомірності виходу судами за межі позовних вимог у частині надання правової оцінки чинному рішенню кадрової комісії про призначення нової дати іспиту на загальні здібності, законність якого не оскаржувалася сторонами ні в порядку відомчого контрою, ні в судовому порядку. В своїй касаційні скарзі посилаючись на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження судових рішень, скаржник одночасно вказує про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах. Однак, пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України передбачає таку підставу касаційного оскарження, як відступлення від вже існуючого висновку Верховного Суду. При цьому, скаржник, вказуючи підставами касаційного оскарження пункт 2 та 3 частини 4 статті КАС України зазначає одній й ті ж норми права. Водночас таке обґрунтування є взаємовиключним відтак, підстави касаційного оскарження судового рішення, скаржником викладено некоректно. Крім того, Верховним Судом в ухвалі від 06 липня 2023 року скаржнику вже надавались обґрунтовані пояснення стосовно заявлених ним підстав касаційного оскарження, однак позивачем так і не були враховані зазначені зауваження. При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням із урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та/або апеляційної інстанцій застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. При цьому, з урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09 травня 2023 року у справі №480/12347/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Сумської обласної прокуратури, П`ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) про визнання протиправними та скасування рішення і наказу, поновлення на посаді, зобов`язання вчинити дії та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу- повернути особі, яка її подала. Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України. Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. СуддяО.В. Калашнікова