Ухвала КАС ВС № 440/9523/22

УХВАЛА 02 серпня 2023 року м. Київ справа №440/9523/22 адміністративне провадження № К/990/25181/23 Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Жука А.В., суддів: Єресько Л.О., Мартинюк Н.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09 січня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 червня 2023 року у справі №440/9523/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Луганській області, в якій просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не включенні при розрахунку позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби індексації грошового забезпечення у розмірі - 887,09 грн; зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 19 повних календарних років служби відповідно до положень ч. 1 ст. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII з урахуванням індексації грошового забезпечення у розмірі 887,09 грн. та попередньо виплаченої суми. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09 січня 2023 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28 червня 2023 року, адміністративний позов задоволено. 18 липня 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління Національної поліції в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09 січня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 червня 2023 року у справі №440/9523/22. Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд зазначає таке. За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. Водночас, пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Частиною шостою статті 12 КАС України регламентовано перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності, зокрема, інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини (частина третя статті 12 КАС України). Аналіз зазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмета доказування, складу учасників та інших обставин, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, а також крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження. Статтею 257 КАС України визначено перелік справ, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження. Із матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень встановлено, що предметом позову у даній справі є поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Як вбачається із даних Єдиного державного реєстру судових рішень, суд першої інстанції розглянув справу №440/9523/22 у спрощеному позовному провадженні. Враховуючи, що дана справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги про наявність одного з випадків, визначених підпунктами «а-г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та обґрунтувати посилання на конкретний підпункт. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що дана справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Суд відхиляє такі доводи відповідача з огляду на те, що в обґрунтування вказаного твердження відповідач жодним чином не обґрунтував в чому саме полягає фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики цієї справи із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розумінні та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин. Крім того, питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо. Інші, наведені у касаційній скарзі доводи та мотиви, не дають підстав для висновку, що судові рішення, постановлені у цій справі, можливо віднести до випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що за поданою касаційною скаргою оскаржуються судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Суд також враховує позицію висловлену Європейським Судом з прав людини в ухвалі від 9 жовтня 2018 року щодо неприйнятності у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява № 26293/18). Суд визнав, що заява є неприйнятною ratione materiae у сенсі п. 3 (а) статті 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до пункту 4 цієї статті. ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. В ухвалі також ідеться, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. Однак у цій справі тією мірою, в якій заявниця ставила питання щодо справедливості провадження в судах першої і другої інстанцій, ЄСПЛ не визнав, що мали місце порушення процесуальних гарантій пункту 1 статті 6 Конвенції. З огляду на наведене, у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити. На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України,

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09 січня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 червня 2023 року у справі №440/9523/22.

2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційними скаргами та доданими до скарги матеріалами направити особам, які подали касаційні скарги. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. СуддіА.В. Жук Л.О. Єресько Н.М. Мартинюк