Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 754/3276/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 754/3276/23 Головуючий у І інстанції - Таран Н.Г. Суддя-доповідач - Мельничук В.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 серпня 2023 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого-судді: Мельничука В.П. суддів: Оксененка О.М., Файдюка В.В., при секретарі: Височанської Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 07 червня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Командира 4 роти 2 батальйону патрульної поліції Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції капітана поліції Карміряна Романа Львовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, - В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з позовною заявою до Командира 4 роти 2 батальйону патрульної поліції Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції капітана поліції Карміряна Романа Львовича, у якій просив: - скасувати постанову серії ЕАС № 6560350 Командира 4 роти 2 батальйону патрульної поліції Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції капітана поліції Карміряна Романа Львовича про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП з накладенням штрафу в сумі 510,00 грн та провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247, п. 3 ч. 1 ст. 293 КУпАП закрити за відсутністю події адміністративного правопорушення. Позовні вимоги були мотивовані тим, що спірна постанова, якою Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності є протиправною, позаяк при винесенні оскаржуваної постанови інспектор неповно з`ясував всі обставини справи. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 07 червня 2023 року позовні вимоги залишено без задоволення. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким його позовні вимоги задовольнити. В апеляційній скарзі Позивач посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Апеляційна скарга мотивована доводами, які аналогічні викладеним у позовній заяві, та стосуються того, що матеріали справи не містять належних доказів вчинення адміністративного правопорушення. Відзиву Відповідача на апеляційну скаргу ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не надходило, що не перешкоджає розгляду справи. Згідно з частиною п`ятою ст. 286 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, Позивача, дослідивши та перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 18 лютого 2023 року Командиром 4 роти 2 батальйону патрульної поліції Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції капітана поліції Карміряном Романом Львовичем прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС № 6560350. У вказаній постанові зазначається, що 18 лютого 2023 року о 03 год. 51 хв. рухаючись в м. Києві по вул. Івана Виговського, 5, керуючи транспортним засобом марки Hyundai, моделі Sonata, номерний знак НОМЕР_1 , перетнув подвійну суцільну лінію дорожньої розмітки, при цьому здійснив виїзд на смугу для зустрічного руху, чим порушив вимоги п. 11.4 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України), за що передбачена відповідальність частиною 2 ст. 122 КУпАП. Даною постановою до Позивача застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. Вважаючи постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС № 6560350 від 18 лютого 2023 року протиправною, Позивач звернувся з даним адміністративним позовом до адміністративного суду. Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що Відповідач при прийнятті постанови про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності діяв у відповідності до вимог чинного законодавства, прийняв рішення, яке відповідає вимогам Закону на підставі належних доказів, а тому оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування немає. Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У відповідності до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Положеннями п. 8 ч. 1 ст. 23 вказаного Закону зазначено, що у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Згідно з п.п. 1-4 Положення про Департамент патрульної поліції, затверджений Наказом Національної поліції України від 06 листопада 2015 року № 73 (у редакції наказу Національної поліції України від 31 жовтня 2016 року № 1114 Департамент патрульної поліції (далі - Департамент, ДПП) є міжрегіональним територіальним органом Національної поліції України, який створюється, реорганізовується та ліквідовується Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра внутрішніх справ України в установленому законом порядку. Повне найменування - Департамент патрульної поліції, скорочена назва - ДПП. Департамент патрульної поліції складається із структурних підрозділів апарату Департаменту патрульної поліції і територіальних (відокремлених) підрозділів Департаменту патрульної поліції (далі - підрозділи Департаменту патрульної поліції). Департамент патрульної поліції організовує діяльність своїх підрозділів, здійснює контроль за їх діяльністю, надає їм організаційно-методичну і практичну допомогу та здійснює їх інформаційно-аналітичне, матеріально-технічне та фінансове забезпечення. Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (зокрема, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 122). Частина 1 статті 122 КУпАП передбачає накладення адміністративного стягнення за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками. Частиною 3 статті 288 КУпАП, якою визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом. Аналіз наведених норм права свідчить, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених частиною 2 статті 122 КУпАП інспектори патрульної поліції діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені органів Національної поліції. Отже, відповідні інспектори не можуть виступати самостійним Відповідачем у таких справах, оскільки належним Відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями статті 222 КУпАП покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені частиною 1 статті 122 КУпАП - Департамент патрульної поліції. Використання у зазначених вище нормах формулювань «від імені органів Національної поліції», «розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222 - 244-20 КУпАП» вказує на те, що Відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення. У разі якщо за змістом норми матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою Позивача, учасником спірних відносин та зобов`язаною особою є інша, ніж особа, до якої пред`явлено позов, підстави для задоволення позову відсутні. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 26 грудня 2019 року у справі № 724/716/16-а, від 26 червня 2019 року у справі № 303/3795/17, від 25 вересня 2019 року у справі № 813/5425/15, від 30 вересня 2019 року у справі № 140/72/19. А згідно з частиною п`ятою ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки Командир 4 роти 2 батальйону патрульної поліції Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції капітана поліції Кармірян Роман Львович не є належним Відповідачем у даній адміністративній справі, а його заміна на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку є неможливою, а тому підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 відсутні. Проте, суд першої інстанції вищенаведених вимог матеріального і процесуального закону не дотримався, та вирішуючи спір щодо постанови у справі про адміністративне правопорушення, пред`явлений до Командира 4 роти 2 батальйону патрульної поліції Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції капітана поліції Карміряна Романа Львовича не з`ясував хто є належним Відповідачем у даній адміністративній справі та не вирішив питання про залучення до участі у справі належного Відповідача чи Співвідповідача - Департамент патрульної поліції. Враховуючи вищевикладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно прийняв рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, проте не дослідив належним чином питання про залучення до участі у справі належного Відповідача чи Співвідповідача, тому колегія суддів вважає за необхідне змінити мотивувальну частину рішення Деснянського районного суду м. Києва від 07 червня 2023 року шляхом його зміни, зазначивши, що підставами для відмови у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Командира 4 роти 2 батальйону патрульної поліції Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції капітана поліції Карміряна Романа Львовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення є доводи, викладені у даній постанові. Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити судове рішення. Відповідно до ч. 4 ст. 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Розглянувши доводи ОСОБА_1 , викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено при неповному з`ясуванні обставин справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції підлягає зміні в мотивувальній частині, в решті рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 241, 242, 243, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Змінити мотивувальну частину рішення Деснянського районного суду м. Києва від 07 червня 2023 року зазначивши, що підставами для відмови у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Командира 4 роти 2 батальйону патрульної поліції Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції капітана поліції Карміряна Романа Львовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення є доводи, викладені у даній постанові. В решті рішення Деснянського районного суду м. Києва від 07 червня 2023 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає. Головуючий-суддя: В.П. Мельничук Судді: О.М. Оксененко В.В. Файдюк