Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/1093/22

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 серпня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/1093/22 Перша інстанція: суддя Завальнюк І.В. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючої судді Зуєвої Л.Є., суддів: Коваля М.П., Турецької І.О. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 01 червня 2023 року про відмову задоволенні заяви про заміну строни виконавчого провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці Державної митної служби, третя особа голова комісії з реорганізації Одеської митниці Держмитслужби Авдєєв Едуард Євгенович, про визнання протиправними та скасування наказу про припинення публічної (державної) служби, поновлення на службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу ВСТАНОВИЛА: У січні 2022 року позивач звернувся до суду із позовом та просив визнати протиправними та скасувати наказ голови комісії з реорганізації Одеської митниці Державної митної служби від 22.12.2021 № 787-о «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 », наказ голови комісії з реорганізації Одеської митниці Державної митної служби від 28.12.2021 № 792-о «Про внесення змін до наказу Одеської митниці Держмитслужби від 22.12.2021 № 787-о», наказ голови комісії з реорганізації Одеської митниці Державної митної служби від 04.01.2022 № 1-о «Про внесення змін до наказу Одеської митниці Держмитслужби від 22.12.2021 № 787-о»; поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу митного оформлення № 1 митного поста «Одеса» Одеської митниці Держмитслужби; зобов`язати комісію з реорганізації Одеської митниці Державної митної служби нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04.01.2021 по день поновлення на роботі, виходячи із розміру середнього заробітку 52173,26 грн. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05.09.2022 адміністративний позов задоволено частково. Судове рішення набрало законної сили 07.11.2022, у зв`язку із чим 15.12.2022 Одеським окружним адміністративним судом видано два виконавчих листа. 22.05.2023 р. позивач звернувся до суду з заявою в порядку ст. 379 КАС України та просив замінити сторону виконавчого провадження, первісного боржника Одеську митницю Державної митної служби в особі комісії з реорганізації (Код ЄДРПОУ 43333459) на нового боржника - Державну митну служба України Код (ЄДРПОУ 43115923) в особі відокремленого підрозділу Одеській митниці (Код ЄДРПОУ 44005631, вул. Івана та Юрія Лип, буд. 21 А, м. Одеса, 65078. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 01 червня 2023 року відмовлено в задоволенні заяви про заміну строни виконавчого провадження. Не погоджуючись з такою ухвалою суду, ОСОБА_1 надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою замінити сторону виконавчого провадження. Доводами апеляційної скарги зазначено, що в листі ДКСУ від 10.04.2023 №16-11-11/3033 зазначено про необхідність надання заявником рішення суду про заміну сторони виконавчого провадження, оскільки Одеська митниця Держмитслужба в мережі установ та організацій, що отримують фінансування з державного та місцевих бюджетів у 2023 року не значиться та рахунки цієї установи, з яких можливо було б здійснити безспірне списання коштів відсутні, тому на думку апелянта є необхідність замініити сторону виконавчого провадження з Одеської митниці Держмитслужби (ЄДРПОУ 43333459) на Одеську митницю (ЄДРПОУ 44005631). Державна митна служба України надали до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просять відмовити в її задоволенні, оскільки обов`язок боржника, що випливає з рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.09.2022 у справі №420/1093/22, не стосується публічно-владних функцій у сфері реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи чи інших функцій, що були передані Державній митній службі України, а тому заміна Одеської митниці Держмитслужби як боржника за вказаним рішенням може мати місце виключно у випадку фактичного її вибуття унаслідок припинення. Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Статтею 52 КАС України встановлено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. Згідно частини 1 статті 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Частиною 4 цієї статті визначено, що положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження. Відповідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) під виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. За приписами ч. 5 ст. 15 Закону № 1404-VIII у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. Відповідно до усталеної практики Верховного Суду заміна сторони у відносинах, щодо яких виник спір (процесуальне правонаступництво) можлива на будь-якій стадії адміністративного процесу, як на стадії розгляду справи, так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної сили, зокрема, і до видання виконавчого листа, і відбувається виключно за відповідним рішенням суду, а не державного виконавця (що стосується заміни сторони виконавчого провадження), незалежно від того виданий судом виконавчий лист на момент звернення із заявою про правонаступництво та чи пред`явлений він (виконавчий лист) до примусового виконання. Разом з тим слід зазначити, що публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів. У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі. Отже, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції. При цьому можна виділити дві форми адміністративного (публічного) правонаступництва: 1) фактичне (або компетенційне адміністративне правонаступництво), тобто таке, де вирішуються питання передачі фактичних повноважень від одного до іншого органу, посадової особи (або повноважень за компетенцією) та 2) процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво. Фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво - це врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок ліквідації органу чи посади суб`єкта владних повноважень, припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи. Процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво - це унормована можливість заміни адміністративним судом (на будь-якій стадії процесу судового розгляду справи в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій (крім випадків перегляду справи за винятковими чи нововиявленими обставинами) сторони чи третьої особи іншим суб`єктом, коли права та обов`язки суб`єкта владних повноважень перейшли від сторони (в адміністративній справі) до іншого суб`єкта владних повноважень, а також можливість суб`єкта публічної адміністрації (правонаступника) вступити в судовий процес як сторона чи третя особа. При визначенні процесуального адміністративного (публічного) правонаступництва суд повинен виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, і враховувати таке: якщо під час розгляду адміністративної справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то суд повинен залучити до участі у справі їхніх правонаступників. У разі ж відсутності правонаступників суд повинен залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить ухвалення рішення про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача. У разі зменшення обсягу компетенції суб`єкта владних повноважень, не пов`язаного з припиненням його діяльності, до участі у справі як другий відповідач суд залучає іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого передані або належать функції чи повноваження щодо вирішення питання про відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивача. Отже, підставою для переходу адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень до іншого (набуття адміністративної компетенції) є події, що відбулися із суб`єктом владних повноважень». Аналіз правових норм, які регулюють питання заміни сторони, дає підстави для висновку про те, що підставами для заміни сторони або сторони виконавчого провадження - суб`єкта владних повноважень правонаступником є або припинення суб`єкта владних повноважень в результаті реорганізації чи ліквідації, або повне чи часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень до іншого (іншим) внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції. При цьому, під час розгляду вказаного питання підлягають дослідженню докази, які підтверджують факт вибуття сторони, а також підстави для правонаступництва відповідної особи. Таким чином, у межах розгляду даної справи, для вирішення питання щодо наявності підстав для заміни сторони виконавчого провадження, визначальним є встановлення або припинення первісного суб`єкта Одеської митниці Держмитслужби (43333459), або переходу її функцій (адміністративної компетенції), з яких виник спір, до Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (44005631). Судом встановлено, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.09.2022 у справі № 420/1093/22 наказом Одеської митниці Держмитслужби від 30.09.2022 № 13-о «Про виконання рішення суду» були скасовані накази Одеської митниці Держмитслужби від 22.12.2021 № 787-о «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 », від 28.12.2021 № 792-о «Про внесення змін до наказу Одеської митниці Держмитслужби від 22.12.2021 № 787-о» та від 04.01.2022 № 1-о «Про внесення змін до наказу Одеської митниці Держмитслужби від 22.12.2022 № 787-о «Про внесення змін до наказу Одеської митниці Держмитслужби від 22.12.2021 № 787-о», та ОСОБА_1 було поновлено з 05.01.2022 на посаді начальника відділу митного оформлення № 1 митного поста «Одеса» Одеської митниці Держмитслужби. Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року № 1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 04 грудня 2019 р. № 1217-р «Питання Державної митної служби» Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення з 8 грудня 2019 р. Державною митною службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 р. № 227 Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України (Офіційний вісник України, 2019 р., № 26, ст. 900) функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи. Постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 р. № 227 затверджено Положення про Державну митну службу України, відповідно до якого Державна митна служба України (Держмитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів. Держмитслужба реалізує державну митну політику, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи. Постановою Кабінету Міністрів України від 02 жовтня 2019 року № 858 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби» були утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної митної служби за переліком згідно з додатком

1. Також були реорганізовані деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної митної служби за переліком згідно з додатком

2. Пунктом 3 вказаної постанови КМУ було установлено, що територіальні органи Державної фіскальної служби, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної митної служби. Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Одеська митниця Держмитслужби (вул. Лип Івана та Юрія, 21-А, м. Одеса, 65078, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 44333459), як юридична особа перебуває в стані припинення з 05.11.2020. Внесення рішення засновників щодо припинення юридичної особи в результаті реорганізації. Таким чином, постанова Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року № 1200 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 року №1217-р свідчать про компетенційне адміністративне (публічне) правонаступництво Державної митної служби України, тобто про перехід до Державної митної служби України функцій ДФС України у сфері реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в даному випадку спір між сторонами виник з приводу звільнення позивача з публічної служби та вирішення у зв`язку з цим питання щодо стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, на підставі чого був виданий виконавчий лист. Таким чином, спір у цій справі є трудовим спором, виник у відносинах публічної служби і стосувався, зокрема, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а обов`язок боржника за рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05.09.2022 не стосується публічно-владних функцій у сфері реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи чи інших функцій, що були передані Державній митній службі України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року № 1200 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 року № 1217-р. У такому випадку заміна Одеської митниці Державної митної служби, як боржника, за вказаним рішенням може мати місце виключно у випадку фактичного її вибуття внаслідок припинення. Зазначені висновки відповідають правовій позиції викладеній у постановах ВС від 11.02.2021 року у справі №826/9815/18, від 26.05.2022 року у справі №807/3591/14, від 09.06.2023 р. 460/1122/22, від 13.06.2023 р. у справі №1.380.2019.005477. Посилання апелянта на повідомлення ГУ ДКС України в Одеській області викладене у листі від 10.04.2023 р. №16-11-11/3033 про неможливість отримати кошти без зміни боржника у виконавчому листі не спростовують вищевикладених висновків суду апеляційної інстанції, які узгоджуються з позицією Верховного Суду. Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845, у разі неможливості виконати судове рішення протягом двох місяців з дня надходження документів, зазначених у п. 6 цього порядку, таке рішення виконується за бюджетною програмою "Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою". Таким чином, в даному випадку пред`явлений до виконання позивачем виконавчий лист підлягає виконанню органами Державної казначейської служби у порядку черговості. З огляду на вищевикладене, оскільки зобов`язання, що випливає з рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.09.2022 у справі № 420/1093/22, не стосується публічно-владних функцій, що були передані Державній митній службі України (Одеській митниці як відокремленому підрозділу), і на момент вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 420/1093/22 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про припинення Одеської митниці Державно митної служби внесений не був, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для заміни сторони у виконавчому провадженні у даній справі та відмову у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження у цій справі. На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що ухвала суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 01 червня 2023 року залишити без змін. Відповідно до ст. 329 КАС України постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуюча суддя: Л.Є. Зуєва Суддя: М.П. Коваль Суддя: І.О. Турецька