Постанова 4852 № 160/10898/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 01 серпня 2023 року м. Дніпросправа № 160/10898/23 (суддя Ніколайчук С.В., м. Дніпро) Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач), суддів: Шальєвої В.А., Іванова С.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 червня 2023 року у справі №160/10898/23 за позовом Дніпровського апеляційного суду до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними дії та скасування постанови про накладення штрафу,- ВСТАНОВИВ: Дніпровський апеляційний суд 19 травня 2023 року звернувся до суду з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України згідно з яким, з урахуванням уточнень, просить скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинської Оксани Миколаївни від 21.04.2023 року та постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинської Оксани Миколаївни від 08.05.2023 року, що винесені у виконавчому провадженні ВП № 68410349. Позов обґрунтовано тим, що позивач повідомляв відділ примусового виконання рішень про те, що виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.02.2021 року у справі №160/15370/20 є об`єктивно неможливим через визначений у рішенні спосіб його виконання, при цьому листом Державної судової адміністрації України від 22.07.2022 року відмовлено позивачу у відкритті асигнувань за КЕКВ 2800 «Інші видатки» для виконання судових рішень, а тому в діях позивача відсутній факт невиконання судового рішення без поважних причин. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 червня 2023 року позов задоволено повністю. Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем при прийнятті оскаржуваних постанов в межах виконавчого провадження порушено норми Законів України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та «Про виконавче провадження», а також Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №

845. В цьому випадку рішення Дніпропетровського кружного адміністративного суду від 22.11.2021 у справі № 160/15370/20 підлягає виконанню органами Державного казначейства України. Суд зауважив, що виконавчий лист, виданий на виконання рішення суду від 22.11.2021 року у справі № 160/15370/20 про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган, а стягувачем - фізична особа, підлягає виконанню органом Казначейської служби в порядку, визначеному Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» навіть якщо боржник не має відкритих рахунків в органі Казначейства. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Міністерство юстиції України, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржило його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що судом першої інстанції неповно та неправильно встановлено обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Зазначає про те, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.02.2021 року у справі №160/15370/20 залишається невиконаним, а тому відповідач мав усі встановлені законом підстави для накладення на боржника штрафу за його невиконання. Згідно з відзивом на апеляційну скаргу, позивач зазначаючи про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції з`ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року у справі №160/15370/20 визнано протиправними дії Дніпровського апеляційного суду щодо нарахування та виплати судді Дніпровського апеляційного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року із застосуванням обмеження нарахування у сумі 570513,46 грн. Зобов`язано Дніпровський апеляційний суд провести нарахування та виплату суддівської винагороди судді Дніпровського апеляційного суду ОСОБА_1 на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2021 року апеляційну скаргу Дніпровського апеляційного суду задоволено частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року у справі №160/15370/20 в частині задоволених вимог щодо визнання протиправними дій Дніпровського апеляційного суду щодо нарахування та виплати судді Дніпровського апеляційного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 із застосуванням обмеження в сумі 570513,46 грн скасовано та в цій частині прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову. В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року по справі №160/15370/20 залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 29 вересня 2021 року постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2021 року у справі №160/15370/20 - скасовано, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року - залишено в силі. Дніпропетровським окружним адміністративним судом 22.11.2021 року видано виконавчий лист (а.с.81). 31.01.2022 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження № 68410349 за виконавчим листом № 160/15370/20 (а.с.164). Як вбачається з матеріалів справи, державним виконавцем 15.09.2022 року, 24.10.2022 року та 20.03.2023 року формувалися вимоги щодо необхідності повідомлення про стан виконання рішення суду у справі №160/15370/20 (а.с.156-157, 157-158, 141). Листом від 10.04.2023 року № 04.2-33/129/2023 Дніпровський апеляційний суд повідомив, що виконання рішення суду з виконання виконавчого листа № 160/15370/20 не можливе, оскільки виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів, здійснюється із законодавством України за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень суддів на користь суддів і працівників апаратів суддів», головним розпорядником якої є Державна судова адміністрація України у межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період. 21.04.2023 року головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийняв постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 5100 грн за невиконання без поважних причин рішення суду (а.с.29). Зазначену постанову отримано боржником 15.05.2023 року (а.с.32). 08.05.2023 року головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийняв постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 10200 грн за невиконання без поважних причин рішення суду (а.с.31). Законність та обґрунтованість вищезазначених постанов є предметом спору переданого на вирішення суду. Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення виходить з наступного. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до положень статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Згідно зі статтею 75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення. Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання (виконати судове рішення). Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення потрібно з`ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У цьому зв`язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону України «Про виконавче провадження». Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення. Як вбачається з тексту постанови від 21.04.2023 року про накладення на позивача штрафу у розмірі 5100 грн за невиконання без поважних причин рішення суду, підставою для накладення такого штрафу стало те, що «станом на 21.04.2023 у державного виконавця відсутня інформація щодо виконання боржником рішення суду» (а.с.29). При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що зміст вищезазначеної постанови не містить опису та аналізу державним виконавцем того, в межах яких строків боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом), в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк та головне встановлення державним виконавцем факту того, що судове рішення не виконано без поважних причин. Суд апеляційної інстанції зазначає, що твердження відповідача в оскаржуваній постанові про те, що «станом на 21.04.2023 у державного виконавця відсутня інформація щодо виконання боржником рішення суду» не свідчить про те, що боржником не виконано судове рішення у встановлений державним виконавцем строк без поважних причин, зважаючи на те, що таке формулювання підстав накладення штрафу за ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» не розкриває того з яких підстав у державного виконавця відсутня ця інформація (ненадання боржником інформації про стан виконання судового рішення чи то втрата такої інформації самим державним виконавцем, чи інші обставини). Зважаючи на те, що суд перевіряє законність та обґрунтованість прийнятого суб`єктом владних повноважень рішення щодо притягнення позивача до відповідальності, не маючи при цьому повноважень на встановлення тих фактів, які не встановлювалися та яким не надавалася оцінка державним виконавцем, суд апеляційної інстанції зробив висновок про те, що постанова від 21.04.2023 року про накладення на позивача штрафу є необґрунтованою та такою, що суперечить вимогам Закону України «Про виконавче провадження», а тому підлягає скасуванню. Як вбачається з тексту постанови від 08.05.2023 року про накладення на позивача штрафу у розмірі 10200 грн за невиконання без поважних причин рішення суду, підставою для накладення такого штрафу стало те, що «станом на 08.05.2023 рішення суду залишається невиконаним» (а.с.31). При цьому, зміст вищезазначеної постанови також не містить опису та аналізу державним виконавцем того, в межах яких строків боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом), в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк та головне встановлення державним виконавцем факту того, що судове рішення не виконано без поважних причин, що в свою чергу свідчить про необґрунтованість такої постанови, її протиправності та як наслідок необхідності скасування. Разом з цим, суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що протиправність постанов від 21.04.2023 року і від 08.05.2023 року та їх скасування не звільняють боржника від обов`язку виконати судове рішення у справі № 160/15370/20. На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції враховуючи те, що суд першої інстанції правильно по суті вирішив справу, зробив висновок про необхідність залишення без задоволення апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 червня 2023 року у справі №160/10898/23 без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повне судове рішення складено 01 серпня 2023 року. Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко суддя В.А. Шальєва суддя С.М. Іванов