Ухвала КЦС ВС № 212/5641/21

Ухвала 02 серпня 2023 року м. Київ справа № 212/5641/21 провадження № 61-9461 ск 23 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 21 грудня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 червня 2022 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги, ВСТАНОВИВ:

1. У червні 2021 року Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» (далі - АТ «Криворізька теплоцентраль») звернулося до суду із вказаним позовом, у якому просило стягнути з відповідачів заборгованість у розмірі 51 364,37 грн, а також суму індексу інфляції у розмірі 11 735, 01 грн. та 3 % річних у розмірі 3 848, 74 грн.

2. Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 21 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 червня 2022 року, позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» суму заборгованості по оплаті за централізоване опалення за період з листопада 2018 року по 31 травня 2021 року у розмірі: 29 441,00 грн, сума індексу інфляції у розмірі 1 521,44 грн, 3 % річних у розмірі 996,78 грн, а всього 31 959,22 грн. Вирішено питання судових витрат.

3. У червні 2023 року, через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд», до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Судунадійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 21 грудня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 червня 2022 року, у якій скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

4. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

5. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

6. Пунктом 1 частини шостої статті 19 ЦПК України встановлено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

7. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

8. Оскільки ціна позову у цій справі становить 66 948,12 грн, яка станом на 01 січня 2023 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684,00 грн х 100 = 268 400,00 грн), зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

9. Касаційна скарга містить посилання на підпункти «а» та «б» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, відповідно до яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню у випадках, якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також якщо особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи.

10. Так скаржник, обґрунтовуючи касаційну скаргу як таку, що стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики вказує на те, судами попередніх інстанцій при розгляді справи було допущено ряд порушень процесуального законодавства.

11. Крім цього, на думку, скаржника в ЦПК України закладено процесуальну нерівність сторін, зокрема, під час подання позову до суду та вирішення питання про відкриття провадження у справі, яку скаржник вважає за можливе виправити шляхом уточнення висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 21 квітня 2020 року у справі № 910/7968/19, а також зверненням до Верховної Ради України із пропозиціями про внесення змін до ЦПК України.

12. Також, скаржник вказує на те, що у справах №№ 212/6015/20, 216/7057/18, 904/1464/18 досліджувалося питання юридичного статусу та здійснення діяльності АТ «Криворізька теплоцентраль»та оскільки скаржник у зазначених справах участі не брав він був позбавлений можливості надати свої аргументи на підтвердження чи спростування періоду існування АТ «Криворізька теплоцентраль» з 14 травня 2018 року й незаконне застосування найменування АТ «Криворізька теплоцентраль» у цих справах.

13. Перевіривши зазначені доводи касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що наведені заявником обґрунтування не дають достатніх підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки саме по собі посилання заявника на те, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, обґрунтоване тим, що судами попередніх інстанції були допущені порушення норм процесуального права, є виконанням вимог процесуального закону щодо підстав касаційного оскарження судових рішень у випадках передбачених частиною другої статті 389 ЦПК України, а тому не вказує на фундаментальність порушених у скарзі питань для формування єдиної правозастосовчої практики.

14. Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що заявник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

15. Також Верховний Суд, відповідно до положень Глави 5 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», не є суб`єктом права законодавчої ініціативи.

16. Крім цього доводи заявника фактично полягають у його незгоді з оцінкою судами першої та апеляційної інстанцій зібраних у справі доказів та встановлених обставин, що не стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

17. Щодо доводів скаржник з приводу того, що він позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді інших справ Верховний Суд зазначає, що з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ОСОБА_1 не є учасником справ №№ 212/6015/20, 216/7057/18, 904/1464/18, що не заперечує і сам скаржник, а відтак вказані доводи не можуть братися до уваги, оскільки встановлені у справі № 212/5641/21 обставини не можуть бути спростовані скаржником при розгляді вказаних ним справ.

18. Верховний Суд зауважує, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено. Сама лише вказівка на зазначені винятки без належного обґрунтування та підтвердження належними доказами зазначених обставин, не свідчить про те, що є підстави для розгляду справи в суді касаційної інстанції.

19. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала на те, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.

20. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року), та принципом остаточності судових рішень - res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

21. Оскарження в суді третьої інстанції має відбуватися щодо справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, що забезпечує ефективність касаційного провадження.

22. Зазначене відповідає і Рекомендаціям № В (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

23. При цьому застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обгрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості (рішення ЄСПЛ у справі «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

24. Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

25. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

26. Враховуючи наведене, оскільки ОСОБА_1 подано касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

27. Крім цього, Верховний Суд звертає увагу на те, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.

28. За таких обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 389-392 ЦПК України. Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389 та 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за позовом Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 21 грудня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 червня 2022 року.

2. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді В. В. Пророк А. І. Грушицький Є. В. Петров