Постанова 4818 № 635/11/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 серпня 2023 року м. Харків справа № 635/11/23 провадження № 22-ц/818/1307/23 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Маміної О.В., суддів: Пилипчук Н.П., Яцина В.Б., учасники справи: позивач: ОСОБА_1 відповідач: ОСОБА_2 розглянувши в порядку ст.369 ЦПК України без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист прав споживачів, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 адвоката Стець Максима Леонідовича на заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 22 березня 2023 року, постановлене суддею Пілюгіною О.М. в с т а н о в и в: 06.01.2023 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 в якому просила, стягнути з відповідача суму попередньої оплати за договором на виготовлення корпусних меблів від 28.01.2022 №28/1 у розмірі 45000,00 грн. Заочним рішенням Харківського районного суду Харківської області від 22 березня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму попередньої оплати за договором на виготовлення корпусних меблів № 28/1 від 28 січня 2022 року в розмірі 45000 (сорок п`ять тисяч) гривень 00 копійок. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави суму судового збору в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 ОСОБА_3 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує, що дійсно між сторонами 28 січня 2022 року було укладено Договір на виготовлення корпусних меблів № 28/1 від 28 січня 2022 року, але вважає, що вказаний договір є договором підряду, а не купівлі-продажу, це важливо оскільки є різними наслідки невиконання договорів. Зауважує, що належне відповідачу домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , на території якого знаходився цех по виготовленню меблів, з перших днів повномасштабного вторгнення РФ перебувало під окупацією російських військ, після деокупації встановлено, що домоволодіння пограбоване та зникли матеріали, станки, інструменти, тощо. За вказаних обставин на теперішній час виконання договору є неможливим через обставини, які не залежать від відповідача. Крім того, позивач не надала доказів на підтвердження того, що вона сплатила відповідачу передплату у розмірі 45000,00 гривень. Також, не встановлено в договорі момент з якого відповідач повинен протягом 50 днів виготовити та встановити меблі. У позовній заяві, до якої додано скріншот листування позивача та абонента pico furniture, не вказано з якого пристрою зроблені скріншоти, чи наявний вказаний пристрій у позивача і відповідно можливість продемонструвати суду оригінал вказаного доказу, чи є згода учасників листування на розкриття таємниці листування, хто такий абонент «pico furniture» і яке відношення він має до спірних відносин. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України- в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне. Відповідно до частин 1, 2 ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач отримав суму попередньої оплати за договором на виготовлення корпусних меблів № 28/01 від 28 січня 2022 року в розмірі та порядку, визначеними умовами договору, проте свої зобов`язання не виконав, у встановлений договором строк не виготовив меблі на замовлення позивача, не передав та не змонтував їх, чим порушив права замовника, як споживача, тому сума попередньої оплати за вказаним договором в розмірі 45000,00 гривень підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Розглядом справи встановлено, 28 січня 2022 року між фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 (Виконавець) та ОСОБА_1 (Замовник) укладено договір на виготовлення корпусних меблів № 28/01, відповідно до умов якого виконавець по завданим замовником розмірам, на підставі його вимог та побажань зобов`язався розробити дизайн-проект корпусних меблів, виготовити їх протягом 45 робочих днів, змонтувати у місці встановлення протягом 5 робочих днів та передати замовнику у власність. Загальна вартість договору складає 65500 гривень. Предметом вказаного договору є розробка дизайн-проекту корпусних меблів, їх виготовлення протягом 45 діб та встановлення протягом 5 діб. Згідно ч. 2 п.2 договору на виготовлення корпусних меблів № 28/01 від 28 січня 2022 року, замовник зобов`язалася в момент підписання договору внести передплату 70 % від загальної суми договору, що складає 45000,00 грн. Договір підписаний сторонами. Факт укладення договору сторонами не заперечується. Згідно ч. 7 п. 1, 2 Договору прийняття меблів проводиться замовником згідно комплектації, ескізу та специфікації у присутності обох сторін, про що складається акт прийму-передачі. Меблі вважаються переданими виконавцем та прийнятими замовником з переходом до нього права власності тільки після підписання сторонами акту прийому-передачі меблів. Судова колегія вважає, що позивач виконала свої зобов`язання за договором на виготовлення корпусних меблів №28/01 від 28 січня 2022 року та сплатила відповідачу за вказаним договором передплату 70 % від загальної суми договору, що складає 45000,00 гривень, що підтверджується підписаним між сторонами договором. Проте відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, у встановлений договором строк меблі не виготовив, не змонтував та не встановив. Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом. Відповідно до ст. ст.525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Із матеріалів справи вбачається, що відповідач взяті за договором № 28/01 від 28.01.2022 року зобов`язання не виконав, що є порушенням умов договору та підставою для повернення передоплати. Аналізуючи підстави звернення до суду з вказаним позовом, характер правовідносин, що виникли між сторонами, норми матеріального права, які їх регулюють, колегія суддів погоджується із доводами відповідача про те, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором підряду. Згідно з частинами першою, другою статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. За положеннями статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (статті 77 - 80 ЦПК України). Статтею 81 ЦПК України передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів виконання умов договору. Таким чином, вирішуючи спір, суд першої інстанції з дотриманням вимог цивільного-процесуального закону, правильно встановив правовідносини, що склалися між сторонами, повно, всебічно та об`єктивно з`ясував обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача передплати (авансового внеску) у розмірі 45000,00 грн. Проте, судом першої інстанції невірно зазначено, що правовідносини, які виникли між сторонами, та укладений між ними правочин є різновидом договору купівлі-продажу. Тому рішення суду підлягає зміні, з мотивів викладених в цій постанові. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують. Рішення суду ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до пп. «б», «в» п. 4 ч. 1ст. 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен здійснити новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення та вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційні скарги залишаються без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених позивачем у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Стець Максима Леонідовича - залишити без задоволення. Заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 22 березня 2023 року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий: О.В. Маміна Судді: Н.П. Пилипчук В.Б.Яцина