Постанова 4856 № 600/2620/23-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 600/2620/23-а Головуючий у 1-й інстанції: Брезіна Тетяна Миколаївна Суддя-доповідач: Сапальова Т.В. 25 липня 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сапальової Т.В. суддів: Капустинського М.М. Ватаманюка Р.В. за участю: секретаря судового засідання: Смілянець А. Е., представника позивача: Сірман Н.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради на ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 04 травня 2023 року у справі за адміністративним позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради до ОСОБА_1 про приведення об`єкту будівництва до попереднього стану, В С Т А Н О В И В : Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради звернулася до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 в якому просить про приведення об`єкту будівництва до попереднього стану. Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 04 травня 2023 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі у випадку, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства визначаються Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Пунктом 2 ч. 1 ст. 4 КАС України передбачено, що публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України). При цьому, необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним управлінських функцій саме у тих відносинах, у яких виник спір. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій. Відповідно до ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень. Таким чином, аналіз ст. 19 ЦПК України та ст. 19 КАС України дає підстави для висновку, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі не достатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер спірних правовідносин, із яких виник спір. Помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень. Спори з приводу владних управлінських рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені у межах приватних правовідносин до адміністративної юрисдикції не відносяться. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 914/2006/17, від 22.04.2019 по справі № 826/7554/16, від 21.11.2018 у справі № 814/1017/16 та від 03.04.2019 № 826/1592/16. Разом з цим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Зазначене відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 12.02.2020 у справі № П/811/1640/17. З матеріалів справи встановлено, що в ході позапланової превірки позивачем встановлено, що будівельні роботи на об`єкті "Реконструкція власних квартир АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 проводились без належно затвердженого проекту, що давало підставу вважати об`єкт самочинним будівництвом. За результатами перевірки, ОСОБА_1 24.11.2015 був виданий припис, яким останнього зобов`язано до 24.01.2016 вжити заходи для усунення порушень містобудівного законодавства. Перевіркою встановлено, що позивачем вимоги припису не виконано, вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом у даній справі. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що даний спір є цивільно-правовим, оскільки стосується речового права третьої особи, яка згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно має право власності на житловий будинок, яке на переконання позивача підлягає знесенню як самочинно збудований об`єкт, що виключає його розгляду в порядку адміністративного судочинства. Проте, на власника вищевказаного майна поширюються вимоги частини третьої статті 13, частини сьомої статті 41 Конституції України, частин четвертої, п`ятої ст. 319 Цивільного кодексу України, за змістом яких власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршуючи екологічну ситуацію і природні якості землі. Відтак, на власника такого об`єкта поширюються приписи статті 39 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності" і пункту 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №461 стосовно заборони експлуатації закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих в експлуатацію. Таким чином, у вказаній справі спір виник між учасниками публічно правових відносин, між органом державного архітектурного будівельного контролю та суб`єктом містобудування, у зв`язку із виконанням позивачем владних управлінських функцій, зокрема здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю на об`єкті будівництва "Реконструкція власних квартир АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 через невиконання відповідачем припису Управління державної архітектурно-будівельної інспекції України в Чернівецькій області від 24.11.2015 про усунення порушень містобудівного законодавства. Факт наявності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про реєстрацію права власності на житловий будинок по АДРЕСА_3 за ОСОБА_2 не може бути підставою для відмови у відкритті провадження у цій справі. Таким чином, суд першої інстанції відмовляючи у відкритті провадження у даній справі, з урахуванням його оцінки обставин справи, дійшов передчасного висновку про те, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Враховуючи вищевикладене, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи і оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання. Відповідно до ст. 320 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, коли має місце неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання. З врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи, оскільки винесена з порушенням норм процесуального права та з неповним з`ясуванням обставин справи, що мають значення для справи. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради задовольнити. Ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 04 травня 2023 року у справі за адміністративним позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради до ОСОБА_1 про приведення об`єкту будівництва до попереднього стану скасувати. Справу направити до Чернівецького окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Постанова суду складена в повному обсязі 31 липня 2023 року. Головуючий Сапальова Т.В. Судді Капустинський М.М. Ватаманюк Р.В.