Постанова Черкаський апеляційний суд № 705/2900/23

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/821/438/23 Справа № 705/2900/23 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Головуючий у І інстанції Піньковський Р. В. Доповідач в апеляційній інстанції Люклянчук В. Ф. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 липня 2023 року м. Черкаси Суддя судової палати з розгляду кримінальних справах Черкаського апеляційного суду Люклянчук В.Ф., розглянувши апеляційну скаргу захисника Товстенко К.В. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 06 липня 2023 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком 1 рік. ВСТАНОВИВ З постанови судді вбачається, що ОСОБА_1 01 червня 2023 року о 17 годині 45 хвилин в с.Полянецьке (польова дорога) поворот з 552 км а/д М-30 рухався на автомобілі Volkswagen д/н НОМЕР_1 , який знаходився з явними ознаками алкогольного сп`яніння - відчутний запах алкоголю з порожнини рота, від проходження освідування за допомогою алкотеста «Драгер» та їхати в лікарський заклад відмовився для проходження тесту на факт алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п.2.5 Правила дорожнього руху України (далі ПДР), за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП. В апеляційній скарзі захисник просить скасувати вищевказану постанову, а провадження по справі закрити у зав`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Вважає, що постанова суду винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційних вимог приводить положення ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» (далі Закон), згідно з яким поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, зокрема, якщо водій порушив ПДР. Вказує, що поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті. Разом з тим працівниками поліції не було проінформовано ОСОБА_1 про конкретну причину зупинення ними транспортного засобу. Зазначає, що він в суді першої інстанції, зауважував, що відеозапис з нагрудних камер патрульних поліцейських не може бути допустимим доказом по справі, оскільки не встановлено його процесуальне походження. У протоколі про адміністративне порушення цей відеозапис не зазначений Стверджує, що здійснюючи фіксацію вчиненого правопорушення, з метою забезпечення повноти та об`єктивності провадження у справі про адміністративне правопорушення, поліцейський повинен не лише формально зазначити ці ознаки у протоколі про адміністративне правопорушення, але і надати докази, які підтверджують наявність цих ознак, зокрема, вказати на наявність цих ознак свідкам та відібрати у них пояснення з цього приводу або зафіксувати їх за допомогою відеозапису. Докази, які б підтверджували зазначені ознаки алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 , до матеріалів справи не долучено. Зауважує, що у протоколі про адміністративне порушення серія номер ААБ №18230 від 01 червні 2023 року про застосовування відеозйомки не зазначено. До цього протоколу не додано жодних дисків із відеозаписом. Переконаний, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 , за обставин вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення, керував автомобілем. Разом з тим, працівниками поліції надано уривки відеозаписів, які не є безперервними. З цього приводу посилається на приписи Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічні: приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобі: фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18 грудня 2018 року №1026 (далі - Інструкція № 1026), Також доданий до матеріалів справи «Акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів» не містить дати та часу його складання, а тому не може бути допустимим доказом по справі. Крім того, у вказаному акті не зазначено, що під час його складання застосовувалась відеозйомка, а у графі «Свідки огляду» зазначено : бодікамера 31, бодікамера 48 (з виправленням). Засвідчує, що з фактичних даних відеофайлу №0000021 100048 випливає, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, сп`яніння, а навпаки, погоджується пройти медичний огляд, з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння.У подальшому, відтворення даного відео файлу переривається. На відео файлі 1-71170 не зафіксовано, що ОСОБА_1 керував автомобілем «Volkswagen Touareg» держ. номер НОМЕР_1 у с. Полянецьке (польова дорога) поворот 3 552 км. а/д М-30. Отже, на думку апелянта, якщо із відеозапису з нагрудної камери (відеореєстратора) працівників патрульної поліції, що здійснюють оформлення адміністративного правопорушення, вбачається, що він є не безперервним та постійно переривається, то його не можна вважати належним та допустимим доказом по справі. Відзначає, що вказаний правовий висновок сформовано в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 липня 2019 року в рамках справи № 216/5226/16-а(2-а/216/33/17). Заслухавши ОСОБА_1 та його захисника Товстенка К.В., які підтримали апеляційні вимоги та надали пояснення аналогічні їх змісту, перевіривши матеріали справи, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Даних вимог закону суддею було дотримано. У відповідності до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суддя суду першої інстанції послався на протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ №185230 від 01 червня 2023 року, в якому наведені обставини вчиненого адміністративного правопорушення. Даний протокол відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, серед іншого в ньому зазначено суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення. У відповідності до національного законодавства, протокол про адміністративне правопорушення, в силу положень статті 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді судом справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності. З урахуванням правової позиції, викладеній в рішенні ЄСПЛ по справі «Карелін проти російської федерації» протокол про адміністративне правопорушення не може визнаватись автоматично недопустимим доказом, а підлягає оцінці із сукупністю з іншими доказами. Зазначені у протоколі обставини підтверджуються дослідженими суддею суду першої інстанції відеозаписом з місця вчинення правопорушення, що міститься на DVD-диску. Судом першої інстанції наведений детальний аналіз цього відеозапису, з якого випливає, що на момент зупинки працівниками поліції автомобіля Volkswagen д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 керував вказаним транспортним засобом, при цьому мав ознаки, що притаманні людині, що перебуває в стані алкогольного сп`яніння, зокрема порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Також на відеозапису зафіксовано обставини, за яких працівники поліції запропонували ОСОБА_1 в установленому законом порядку пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки з застосуванням спеціального технічного засобу Драгер, а також в медичному закладі, при цьому також зафіксований факт відмови ОСОБА_1 від проходження запропонованого огляду на стан сп`яніння. Також ОСОБА_1 вказує, що він напередодні вживав пиво та не заперечує, що керував автомобілем. Працівником поліції було оголошено зміст протоколу особисто ОСОБА_1 та запропоновано підписати його, на що останній відмовився. Суд першої інстанції відкинув доводи захисника Товстенка К.В. щодо порушення поліцейськими вимог ст.266 КУпАП та невідповідність процедури оформлення поліцейським протоколу та матеріалів про адміністративне правопорушення. З цього приводу в постанові, що оскаржується, обґрунтовано вказано, що один з відеофайлів на диску містить безперервний запис фіксації події та інші декілька файлів з реєстратора іншого поліцейського дублюють основний файл, при цьому всі записи узгоджуються між собою, показують події, що за часом відбуваються послідовно. Всупереч доводам апелянта, апеляційним переглядом встановлено, що суддею відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Апеляційний суд зауважує, що з фактичних даних, що містяться на записах з бодикамер патрульних поліцейських вбачається, що ОСОБА_1 визнав, що він є водієм транспортного засобу та на передодні вживав алкогольні напої, також відмовився від проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння. З огляду на це, посилання апелянта, що ОСОБА_1 погоджувався пройти такий огляд є безпідставними, оскільки водій внаслідок відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, його не пройшов. Апеляційний суд відзначає, що ці відеозаписи є належними та допустимими доказами, оскільки згідно з приписами п.1 ч.1 ст. 40 Закону, поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою виявлення та фіксування правопорушення. Також додані до протоколу про адміністративне правопорушення відеозаписи відповідають вимогам ст. 251 КУпАП, оскільки є показаннями технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. Існування переривання на відеозаписах з нагрудної камери патрульного поліцейського, що містяться на CD-диску не свідчить про недопустимість цього доказу, оскільки він отриманий у порядку передбаченому ст. 251 КУпАП. При цьому апеляційний суд виходить з того, що цей відеозапис відображає відомості про вчинення правопорушення, зокрема відмову водія ОСОБА_1 від огляду на стан алкогольного сп`яніння, його усні пояснення з приводу подій вчиненого адміністративного правопорушення. Слід відзначити, що захисник в апеляційній скарзі приводить нерелевантну практику Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, оскільки в ній йде мова про розгляд справи посадовою особи уповноваженого підрозділу Національної поліції справи про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів. Разом з тим навіть у справі № 216/5226/16-а(2-а/216/33/17) суд касаційної інстанції не робив висновок про можливість визнання одночасно неналежним та недопустимим доказом, як про це вказав апелянт, відеозапис з нагрудної камери поліцейського, у випадку, якщо такий запис має переривання. У цьому судовому рішенні Верховний Суд звернув увагу лише на те, що суди попередніх інстанцій відеозаписз нагрудної камери поліцейського не прийняли до уваги зазначивши, що він не відображає відомостей про вчинення правопорушення, а лише містить процесуальну послідовність винесення оскаржуваної постанови. Доводи апелянта про незаконність постанови, з огляду на норми Закону, оскільки працівники поліції не поінформували водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, не є підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі через відсутність події і складу адміністративного правопорушення. З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що відсутні передбачені законом підстави для скасування постанови судді та закриття провадження по справі відповідно до вимог п. 1 ст.247 КУпАП. Керуючись ст. 294 КУпАП ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу захисника Товстенко К.В. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 06 липня 2023 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя В.Ф. Люклянчук