Постанова Черкаський апеляційний суд № 712/7085/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 липня 2023 року м.Черкаси Справа № 712/7085/21 Провадження № 22-ц/821/938/23 Категорія: 306010000 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Карпенко О.В. суддів: Бородійчука В.Г., Василенко Л.І. за участю секретаря: Мунтян К.С. учасники справи: позивач: ОСОБА_1 відповідачі: Черкаське районне управління Головного управління Національної поліції в Черкаській області в особі слідчої Кощавки Віталії Анатоліївни, Головне управління Національної поліції в Черкаській області, Державна казначейська служба України розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 лютого 2023 року (ухваленого під головуванням судді Пироженка С.А. в приміщенні Соснівського районного суду м. Черкаси, повний текст рішення складено 09 березня 2023 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Черкаського районного управління Головного управління Національної поліції в Черкаській області в особі слідчої Кощавки Віталії Анатоліївни, Головного управління Національної поліції в Черкаській області, Державної казначейської служби України про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди,- в с т а н о в и в : 29 червня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси із позовом до Черкаського районного управління Головного управління Національної поліції в Черкаській області в особі слідчої Кощавки Віталії Анатоліївни, Головного управління Національної поліції в Черкаській області, Державної казначейської служби України про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28 травня 2021 року слідча Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області Кощавка В.А. прийняла постанову про закриття досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12020251010000888 від 25.02.2020, яка містить хамство, приписуючи йому - інваліду 2 групи від трудового каліцтва, що він нібито на протязі багатьох років через суд позивається до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, з метою розгляду, задоволення та виплати грошової компенсації за заявою від 12.11.2001 року. Слідча, закриваючи кримінальне провадження, нахабно і цинічно обмежуючи його право на звернення до суду, навішує на нього ярлик вимагача. Зокрема, вказала, що маючи на меті лише отримання грошових виплат, ОСОБА_1 шляхом подання позовів до судів та безпідставних звернень до правоохоронних органів, намагається використати їх для впливу на посадових осіб відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Черкаси для прийняття на його користь необхідного йому рішення. При цьому, докази голослівних звинувачень відсутні. Позивач вказує, що зазначене слідчою є недостовірною інформацією, яка не відповідає дійсності та викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі. Посилаючись на ст. 23 ЦК України, ОСОБА_1 вважає, що має право на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням його прав, оскільки негативна інформація про нього є недостовірною,такою, що порочить його честь, гідність, ділову репутацію. Спричинену моральну школу позивач оцінює у розмірі 1 000 000 грн. У зв`язку з чим, ОСОБА_1 просить суд визнати викладену в постанові слідчої інформацію недостовірною, такою, що порочить честь ,гідність, ділову репутацію позивача та стягнути на його користь в рахунок відшкодування збитків немайнового характеру 1 000 000 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 лютого 2023 року у задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що в наведених позивачем цитатах відсутні факти, які б доводили, що зазначені вище вислови у постанові про закриття кримінального провадження від 28.05.2021, мотивовані цілеспрямованими діями на приниження честі, гідності ОСОБА_1 , а висловлювання слідчої, зокрема «.... маючи на меті лише отримання грошових виплат гр. ОСОБА_1 шляхом подання позовів до судів та безпідставних звернень до правоохоронних органів, намагається використати їх для впливу на посадових осіб відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Черкаси для прийняття на його користь необхідного йому рішення» є оціночним судженням, яке не підлягає спростуванню та є суб`єктивною думкою останньої і результатом критичної оцінки певних подій та фактів. Тому, викладені вище відомості не є недостовірною інформацією, що підлягає судовому захисту шляхом її спростування, згідно визначеного ст. 277 ЦК України порядку, а її стилістика викладення та застосовані мовні обороти не мають стверджувального характеру з посиланням на конкретні фактичні дані, по своїй суті є висловленою думкою для опису існуючого, на переконання слідчої, стану проблеми, тому, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в цій частині не підлягають до задоволення. Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не довів причинно-наслідковий зв`язок між зазначеними у постанові про закриття кримінального провадження цитатами та психоемоційним станом позивача, що негативно відобразився на його здоров`ї. Позивачем не надано суду доказів, що прямо чи опосередковано підтверджують заподіяння йому сильних душевних страждань, шкоди здоров`ю, чи інших втрат немайнового характеру саме з боку відповідача, з яких суд, при обрахуванні розміру компенсації, міг би встановити характер та обсяг моральних страждань, а також не надано доказів необхідності застосування додаткових зусиль для нормалізації життєвих зв`язків і відновлення стосунків із оточуючими, погіршення стану здоров`я у зв`язку із зазначеними подіями. Також позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту заподіяння йому моральних страждань чи втрат немайнового характеру, а отже, і заподіяння моральної шкоди, розмір якої жодним чином не обґрунтований. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі, поданій 17 травня 2023 року, ОСОБА_1 вважаючи оскаржуване рішення суперечливим, прийнятим за недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, при невідповідності висновків суду обставинам справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 лютого 2023 року та ухвалити нове рішення по суті позову. Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, у вступній та резолютивній частині рішення відсутні відомості ( прізвище, ініціали) представників , які брали участь у судовому засіданні. Під час розгляду справи були проігноровані клопотання позивача про надання (витребування) доказів. ОСОБА_1 вказує, що судом при прийнятті рішення не були вивчені надані ним докази, а лише взято до уваги відзив відповідача Головного управління поліції у Черкаській області. Крім того, зазначає, що оскаржуване рішення не містить посилань на інші Закони, в тому числі Закон України «Про виконавче провадження», а саме: не міститься посилання на постанову про скасування постанови слідчого про закриття провадження; відсутня оцінка невиконання кримінального провадження по факту ігнорування виданих виконавчих листів; Вказує, що вищевикладене свідчить про незаконні дії судді по «спотворенню рішення». Відзив на апеляційну скаргу У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який надійшов на адресу апеляційного суду 06 червня 2023 року, представник Головного управління Національної поліції в Черкаській області - Желізняк Ю.В. вважаючи рішення таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, обґрунтованим на зібраних по справі доказах, просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 лютого 2023 року залишити без змін. В обгрунтування відзиву вказує, що суд під час розгляду справи прийшов до вірного висновку, що в цитатах, які містяться в постанові про закриття кримінального провадження від 28.05.2021 є оціночним судженням, яке не підлягає спростуванню та є суб`єктивною думкою слідчої і результатом критичної оцінки певних подій та фактів. Тому викладені в постанові відомості не є недостовірною інформацією, що підлягає судовому захисту шляхом її спростування, згідно визначеного ст. 227 ЦК України порядку, а її стилістика викладення та застосовані мовні обороти не мають стверджувального характеру з посиланням на конкретні фактичні дані, є висловленою думкою слідчої для опису існуючого, на її переконання, стану проблеми. Вказує, що суд першої інстанції також дійшов вірного висновку про відмову в стягненні моральної шкоди, так як позивачем належними та допустими доказами не доведені факт наявності втрат немайнового характеру, обставин, за яких настали вимушені негативні зміни в його житті, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діями відповідача по справі, а також посилається на те, що ОСОБА_1 взагалі не обґрунтовано розмір завданої моральної шкоди. Фактичні обставини справи З матеріалів справи вбачається, що слідчою Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області Кощавкою В.А. 8 травня 2021 року винесено постанову про закриття кримінального провадження № 12020251010000888 від 25.02.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України. Звертаючись до суду із позовом позивач вказує, що дана постанова містить недостовірну інформацію відносно нього, яка принижує його честь, гідність та ділову репутацію, як інваліда 2 групи від трудового каліцтва. Зокрема, недостовірною інформацією позивач зазначив такі цитати з зазначеної постанови: «Гр. ОСОБА_1 показав, що протягом багатьох років він через суд позивається до Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань у м. Черкаси, з метою розгляду, задоволення та виплати грошової компенсації за заявою від 12.11.2001»; «.... маючи на меті лише отримання грошових виплат гр. ОСОБА_1 шляхом подання позовів до судів та безпідставних звернень до правоохоронних органів, намагається використати їх для впливу на посадових осіб відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Черкаси для прийняття на його користь необхідного йому рішення»; «в рамках розслідування слідчим в якості свідка допитано головного спеціаліста юридичного відділу в Управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Черкаській області Лисенко Н.В.». Позиція Черкаського апеляційного суду Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає до задоволення, виходячи з наступного. Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України). Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону судове рішення суду першої інстанції відповідає. Згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначено частиною другою вказаної статті. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України). Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації. Згідно з частиною першою статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. У статті 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація. Главою 22 ЦК України визначено перелік особистих немайнових прав фізичної особи, серед яких право на повагу до гідності та честі (стаття 297 ЦК України) та право на недоторканність ділової репутації (стаття 299 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, ділової репутації фізичної та юридичної особи, а також про спростування недостовірної інформації, є сукупність таких обставин як: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Під поширенням інформації потрібно розуміти опублікування її у пресі, передання з використанням радіо, телебачення чи інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права. Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є така інформація фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться. Спростованою може бути інформація, яка містить відомості про події та явища (факти), яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). В будь-якому випадку це має бути інформація, істинність якої можливо перевірити, існування таких фактів не залежить від їх суб`єктивного сприйняття чи заперечення через думки і погляди особи. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку. Якщо висловлювання є оціночним судженням, пропорційність втручання у право має залежати від того, чи існує достатній фактичний базис для оспорюваного висловлювання. Залежно від обставин конкретної справи, висловлювання, яке є оціночним судженням, може бути перебільшеним за відсутності будь-якого фактичного підґрунтя. Отже, коли робляться твердження про поведінку третьої особи, деколи може бути важко віднайти різницю між оцінкою фактів та оціночними судженнями. Проте навіть оціночне судження може бути надмірним, якщо воно не має під собою фактичних підстав (Jerusalem v. Austria, no. 26958/95, n. 43, ECHR 2001-11). Суд першої інстанції, оцінивши зміст наведених позивачем цитат, зробив обґрунтований висновок, що у цитатах відсутні факти, які б доводили, що зазначені вище вислови у постанові про закриття кримінального провадження від 28.05.2021, мотивовані цілеспрямованими діями на приниження честі, гідності ОСОБА_1 , а висловлювання слідчої, зокрема «.... маючи на меті лише отримання грошових виплат гр. ОСОБА_1 шляхом подання позовів до судів та безпідставних звернень до правоохоронних органів, намагається використати їх для впливу на посадових осіб відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Черкаси для прийняття на його користь необхідного йому рішення» є оціночним судженням слідчої, яке не підлягає спростуванню та є суб`єктивною думкою останньої і результатом критичної оцінки певних подій та фактів. Висновки суду першої інстанції про те, що викладені вище відомості не є недостовірною інформацією, що підлягає судовому захисту шляхом її спростування, згідно визначеного ст. 277 ЦК України порядку, а її стилістика викладення та застосовані мовні обороти не мають стверджувального характеру з посиланням на конкретні фактичні дані, правильно обгрунтовані тим, що по суті вказана інформація є висловленою думкою для опису існуючого, на переконання слідчої, стану проблеми. Крім того, інформація, яка міститься у постанові про закриття кримінального провадження від 28.05.2021, на яку посилається позивач, не є такою, що містить фактичні дані, оскільки вона є оцінкою дій і не містить ствердження про порушення позивачем законодавства чи моральних принципів, а тому не є підставою для захисту права позивача на повагу до честі, гідності. Крім того, позивачем не доведено , що інформацією, яка міститься в постанові про закриття кримінального провадження від 28.05.2021, порушені його суб`єктивні права та інтереси. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові. Подібні висновки висловлені у постановах Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16, від 22 лютого 2023 року справі № 757/39521/20-ц. При таких обставинах , апеляційний суд вважає вірними висновку суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині визнання інформації недостовірною задоволенню не підлягають. Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди. Згідно з частиною першою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Відповідно до пунктом 4 частини другої статті 23 ЦК України моральна шкода полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. У частині першій статті 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Судом вірно встановлено, що позивач не довів причинно-наслідкового зв`язку між зазначеними у постанові про закриття кримінального провадження цитатами та психоемоційним станом позивача, що негативно відобразилось на його здоров`ї та не доведено належними і допустимими доказами факту заподіяння йому моральних страждань чи втрат немайнового характеру, а отже і заподіяної моральної шкоди, розмір якої жодним чином не обгрунтований. Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що позивачем належними та допустими доказами не доведені факт наявності втрат немайнового характеру, обставин, за яких настали вимушені негативні зміни в його житті, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діями відповідача по справі, а також те, що позивачем взагалі не обґрунтовано розмір завданої моральної шкоди. Доводи скаржника, що у вступній та резолютивній частині рішення відсутні відомості (прізвище, ініціали) представників , які брали участь у судовому засіданні, не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки не може бути скасовано по суті правильне та обгрунтоване рішення суду з підстав не зазначення учасників справи у вступній частині рішення суду. Посилання скаржника, що під час розгляду справи були проігноровані клопотання позивача про надання (витребування) доказів є необгрунтованими, оскільки як вбачається із протоколу судового засідання від 04.05.2022 заява позивача про витребування доказів була предметом розгляду і протокольною ухвалою задоволено частково ( а.с. 161). Інші доводи, наведені ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер і правильності висновків суду першої інстанції не спростовують. Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами, не вбачає. У відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін. Відповідно до ч. 13 ст.141ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін, питання про розподіл судових витрат не вирішується. Керуючись ст.ст. 258, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Черкаського районного управління Головного управління Національної поліції в Черкаській області в особі слідчої Кощавки Віталії Анатоліївни, Головного управління Національної поліції в Черкаській області, Державної казначейської служби України про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди- залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України. Головуюча О.В. Карпенко Судді В.Г. Бородійчук Л.І. Василенко /повний текст постанови суду виготовлений 28 липня 2023 року/