Постанова 4854 № 420/11064/22

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 липня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/11064/22 Перша інстанція: суддя Стефанов С.О., П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Турецької І. О., суддів Домусчі С. Д., Шеметенко Л. П. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеської області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2022 року у справі за позовом Головного управління ДПС в Одеської області до фізичної особи платника податків ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог. У серпні 2022 року ГУ ДПС в Одеській області звернулося до суду першої інстанції з позовом до фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 1 484 723,58 грн.. В обґрунтування позовних вимог ГУ ДПС в Одеській області покликається на норми Податкового кодексу України (далі - ПК України), які зобов`язують платника податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також встановлюють обов`язок органу державної податкової служби надсилати (вручати) податкову вимогу, у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки. У зв`язку з несплатою платником узгоджених податкових зобов`язань, як указує контролюючий орган, відповідачу була направлена податкова вимога форми «Ф» від 11.12.2019 №334769-52. За твердженнями позивача, приписи даної вимоги платником податків не виконані, податковий борг не погашено, а відтак, на підставі підпунктів 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України, у контролюючого органу є право стягнути податковий борг з рахунків у банках, що обслуговують ОСОБА_1 . Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2022 року, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, в задоволенні позову ГУ ДПС в Одеській області відмовлено. Вирішуючи справу та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача відсутній об`єкт оподаткування земельним податком, оскільки він не є власником, або користувачем земельної ділянки, та не має відповідних правовстановлюючих документів, які посвідчують такі права. Суд указав, що за відсутності документів, що посвідчують відповідні речові права особи на земельну ділянку та державну реєстрацію цих прав, дані нарахованого податку не можуть бути єдиною і достатньою підставою для сплати земельного податку. Враховуючи відсутність доказів, які б підтверджували факт існування за ОСОБА_1 заборгованості, суд визнав вимоги контролюючого органу необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву. В апеляційній скарзі, ГУ ДПС в Одеській області, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає про помилковість висновків суду першої інстанції стосовно відсутності обов`язку сплачувати податок внаслідок того, що у відповідача відсутній об`єкт оподаткування земельним податком, оскільки він не є власником, або користувачем земельної ділянки. Скаржник зазначає, що незважаючи на те, що об`єкти нерухомого майна, а саме об`єкти нежитлових приміщень є приватною власністю інших фізичних осіб, договори оренди земельних ділянок з ОСОБА_1 на цей час не розірвані, що є підставою для подальшого нарахування орендної плати з фізичних осіб та формування податкових повідомлень-рішень на сплату орендної плати з фізичних осіб На думку скаржника, внаслідок несплати податкових зобов`язань у ОСОБА_1 утворився податковий борг, який добровільно не сплачений, а тому він підлягає стягненню у судовому порядку. Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає про необґрунтованість доводів апеляційної скарги та наголошує на безпідставності визначення контролюючим органом податкової заборгованості, у зв`язку з чим просить в задоволенні скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. У зв`язку з неприбуттям жодного з учасників справи у судове засідання належним чином повідомлених про дату, час і місце судового засідання, справа розглянута в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог статті 311 КАС України. Фактичні обставини справи. Фізична особа - платник податків ОСОБА_1 є платником податків та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до розрахунку ГУ ДПС в Одеській області заборгованості, довідки про суми податкового боргу та інтегрованих карток платника (ІКП), податкова заборгованість ФОПП ОСОБА_1 перед бюджетом становить 3 175 191,83 грн., проте до стягнення підлягає 1 484 723,58 грн., а саме: - по земельному податку з фізичних осіб - 8 542,24 грн.; - з орендної плати з фізичних осіб - 1 476 181,34 грн. ГУ ДПС в Одеській області визначена за ОСОБА_1 заборгованість по земельному податку з фізичних осіб, яка виникла в результаті винесення податкового повідомлення-рішення: - №4335762-5206-1502 від 04.05.2020 на суму 3 225,67 грн. з терміном сплати 29.08.2020 (нараховано податок на майно громадян (нерухоме майно, транспортний податок, плата за землю) основний платіж); - №6699924-2404-1502 від 20.05.2021 на суму 5 316,57 грн. з терміном сплати 29.08.2021 (нараховано податок на майно громадян (нерухоме майно, транспортний податок, плата за землю) основний платіж). Крім цього, ГУ ДПС в Одеській області визначена заборгованість за ОСОБА_1 з орендної плати з фізичних осіб, яка виникла в результаті винесення податкового повідомлення-рішення: - №6893909-5206-1502 від 27.05.2020 року - 44 671,24 грн. з терміном сплати 07.09.2020 (нараховано податок на майно громадян (нерухоме майно, транспортний податок, плата за землю) основний платіж); - №6893910-5206-1502 від 27.05.2020 року - 693 41943 грн. з терміном сплати 07.09.2020 (нараховано податок на майно громадян (нерухоме майно, транспортний податок, плата за землю) основний платіж); - №5794452-2404-1502 від 11.05.2021 року - 44 671,24 грн. з терміном сплати 27.07.2021 (нараховано податок на майно громадян (нерухоме майно, транспортний податок, плата за землю) основний платіж); - №5794453-2404-1502 від 11.05.2021 року - 693 419,43 грн. з терміном сплати 27.07.2021 (нараховано податок на майно громадян (нерухоме майно, транспортний податок, плата за землю) основний платіж). Перелічені податкові повідомлення-рішення відповідач не оскаржив, а тому набули статусу узгодженого податкового зобов`язання. У зв`язку з виникненням у відповідача податкового боргу, контролюючий орган направив на адресу ОСОБА_1 податкову вимогу форми «Ф» від 11.12.2019 №334769-52, за змістом якої, загальна сума податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобов`язаннями складає 1 699 531,43 грн. Оскільки у встановлений Податковим кодексом України строк, відповідач не сплатив податковий борг, ГУ ДПС в Одеській області звернулося до суду з позовом про його стягнення. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2023 року, відповідно до положень статей 9, 72, 77, 80 КАС України та з метою повного та всебічного розгляду справи, суд витребував від ГУ ДПС в Одеській області такі докази: - розрахунки податкових зобов`язань, визначених вищевказаними податковими повідомленнями рішеннями - інформацію стосовно об`єктів оподаткування, розмір ставки податку, який застосований при виставленні ППР, рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого визначена ставка податку, розмір НГО, які використанні при нарахуванні податку; - інформацію на яке нерухоме майно ОСОБА_1 прийняті податкові повідомлення рішення; - інформацію з приводу нарахувань податкових зобов`язань саме за 2020- 2021 роки. Зобов`язано ГУ ДПС в Одеській області надати ґрунтовні пояснення з усіх питань стосовно виникнення податкового боргу ОСОБА_1 . У цьому документі суду зазначив, що справа буде розглядатися у відкритому судовому засіданні, що призначене на 29 червня 2023 року об 11:15 год. У зв`язку з тим, що у строк встановлений судом ГУ ДПС в Одеській області не направило, на підтвердження своєї позиції витребувані докази, ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2023 року апеляційний суд повторно витребував вищевказані докази. Розгляд справи був відкладений на 20 липня 2023 року об 11:30 год. Витребувані докази до суду не надані. Далі, за клопотанням ГУ ДПС в Одеській області, розгляд справи був відкладений на 27.07.2023. Однак, в судове засідання, яке було призначено на 27.07.2023, ГУ ДПС в Одеській області, будучи належним чином повідомленим, знову не з`явилося, про причини неявки суд не повідомило. Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції і висновків суду першої інстанції. Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляції, з огляду на таке. Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України. Відповідно до пункту 14.1.137 статті 14 ПК України, орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України. Контролюючий орган має право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджету та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу. Згідно пункту 15.1. статті 15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Підпунктом 16.1.4. пункту 16.1. статті 16 ПК України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Відповідно до пункту 54.1. статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. Відповідно до пункту 56.11. статті 56 ПК України, не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків. Згідно пункту 57.1. статті 57 ПК України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У відповідності до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України, «грошове зобов`язання платника податків» - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Положення підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачають, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання. Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень, у відповідності до положень пункту 41.2 статті 41 ПК України. Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків. Також податкова вимога надсилається (вручається) коли платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п.59.4 ст.59 Податкового кодексу України). Підпункт 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає, що податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу. Пункт 59.5 статті 59 ПК України передбачає, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Згідно пункту 95.1 статті 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі, однак не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Джерела погашення податкового боргу платника податку визначені нормами статті 87 ПК України. Крім того, в силу приписів пункту 87.9 статті 87 цього Кодексу у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Підпункт 20.1.34. пункту 20.1 статі 20 ПК України визначає право контролюючих органів у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг. Відповідно до абзацу 1 пункту 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Згідно пункту 95.4 статті 95 ПК України, контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Системний аналіз наведених норм матеріального права свідчить про те, що контролюючий орган може звернутися до адміністративного суду з позовом про стягнення податкового боргу з платників податків із дотриманням відповідних умов, встановлених пунктом 95.2 статті 95 ПК України, які надають право на примусове стягнення податкового боргу, у разі, якщо платник податку не сплатив узгоджену суму грошового зобов`язання протягом 60 днів після направлення платникові податків податкової вимоги. При цьому, частиною 3 статті 73 КАС України визначено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Отже, скаржник доречно зауважив на тому, що під час вирішення спору про стягнення податкового боргу, предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку; встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених ПК України, тощо. Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Відповідно до пункту 269.1 статті 269 цього кодексу платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначено в підпункті 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності. Отже, Податковий кодекс визначає обов`язок орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати. Згідно матеріалів справи, 14 березня 2005 року між ОСОБА_1 , як суб`єктом підприємницької діяльності, та Ізмаїльською міською радою укладений договір оренди земельної ділянки, що знаходиться по АДРЕСА_2 . Цільове призначення земельної ділянки згідно пункту 14 договору - землі комерційної діяльності. 19 грудня 2006 року між ОСОБА_1 , як суб`єктом підприємницької діяльності, та Ізмаїльською міською радою укладений договір оренди земельної ділянки, що знаходиться по АДРЕСА_3 . Цільове призначення земельної ділянки згідно пункту 1.2 договору - іншої комерційної діяльності та фізичної культури та спорту. Відповідач вказує вищевказані договори оренди він уклав, оскільки на даних ділянках по АДРЕСА_2 знаходилося належне йому нерухоме майно. Разом з цим, 12 грудня 2014 року в Державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис про припинення підприємницької діяльності як фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . У подальшому, на підставі договору дарування від 21 квітня 2015 року нерухоме майно, що розташоване на орендованій земельній ділянці по АДРЕСА_3 перейшло до інших осіб. На підставі договору від 31 серпня 2016 року про виділ майна дружині зі складу усього майна подружжя нерухоме майно, розташоване на орендованій земельній ділянці по АДРЕСА_2 , а також 1/39 частка домоволодіння по АДРЕСА_4 перейшло до іншої особи. З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у відповідача відсутній об`єкт оподаткування земельним податком, оскільки він не є власником, або користувачем земельної ділянки, та не має відповідних правовстановлюючих документів, які посвідчують такі права. Також посилаючись на правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 26 березня 2019 року по справі №804/8180/16, суд зауважив на тому, що за відсутності документів, що посвідчують відповідні речові права особи на земельну ділянку та державну реєстрацію цих прав дані нарахованого податку не можуть бути єдиною і достатньою підставою для сплати земельного податку. Враховуючи, що контролюючий орган не надав жодного належного доказу, що відповідач є власником або користувачем земельної ділянки, суд першої інстанції правильно визнав необґрунтованим заявлений ГУ ДПС в Одеській області позов про стягнення в судовому порядку податкової заборгованості. Для правильного вирішення спору та прийняття обґрунтованого рішення по даній справі апеляційний суд запропонував податковому органу, на підтвердження своєї позиції, надати інформацію про підстави нарахування податкових зобов`язань з орендної плати. Так, стосовно заборгованості ОСОБА_1 зі сплатою земельного податку з фізичних осіб, суд запропонував надати інформацію стосовно яких земельних ділянок нарахований відповідний податок, їх адреси, яка нормативно-грошова оцінка була застосована та на яку площу земельної ділянки, визначення виду користування земельними ділянками. Під час надання оцінки доводам апеляційної скарги щодо обґрунтованості заявленого позову про стягнення податкового боргу, колегія суддів враховує не надання контролюючим органом жодних доказів на підтвердження своєї позиції. З цього приводу колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частина 2 статті 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Дана норма співвідноситься з положеннями частини 1 статті 2 КАС України, згідно якої завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. З аналізу вищевказаних положень Кодексу та Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Колегія суддів вважає, що задля вирішення питання про стягнення з боржника податкового боргу контролюючий орган повинен навести переконливі доводи та надати відповідні докази на підтвердження своєї позиції, які мають бути оцінені судом на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування рішення суду про стягнення податкового боргу. Колегія суддів вважає доречним врахувати позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (заява № 387/03, 20 вересня 2012 року, пункт 53, відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом», тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що контролюючий орган не довів наявність у ОСОБА_1 податкового боргу, тобто узгодженого податкового зобов`язання, у зв`язку з чим висновок суду першої інстанції про необґрунтованість позову про стягнення податкового боргу з платника податків - ОСОБА_1 колегія суддів вважає правильним. Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції. Вирішуючи правильність розгляду судом першої інстанції даної справи за правилами спрощеного позовного провадження, колегія суддів встановила таке. Відповідно до частин 1, 2 статті 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи Згідно пункту 7 частини 6 статті 12 КАС України, справами незначної складності є стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб`єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження. З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що відповідно частини 1 статті 257 КАС України, суд першої інстанції обґрунтовано розглянув дану справу за правилами спрощеного позовного провадження. Відповідно до вимог статті 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. На думку колегії суддів, суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення відсутні. З огляду на результат апеляційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають. Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Водночас пункт 2 частини 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Отже, враховуючи, що судом апеляційної інстанції постановлено рішення у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, відсутні підстави для його оскарження в касаційному порядку. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеської області залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2022 року у справі за позовом Головного управління ДПС в Одеської області до фізичної особи платника податків ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України. Доповідач - суддя І. О. Турецька суддя С. Д. Домусчі суддя Л. П. Шеметенко Повне судове рішення складено 27.07.2023.