Постанова 4852 № 160/10877/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 25 липня 2023 року м. Дніпросправа № 160/10877/23 Суддя І інстанції Рябчук О.С. Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач), суддів: Мельника В.В., Сафронової С.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Департаменту з питань самоорганізації населення Дніпровської міської ради на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 травня 2023 року у справі за адміністративним позовом Департаменту з питань самоорганізації населення Дніпровської міської ради до Східного офісу Держаудитслужби про визнання протиправним та скасування наказу, - ВСТАНОВИВ: Департамент з питань самоорганізації населення Дніпровської міської ради звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати наказ Східного офісу Держаудитслужби «Про призначення перевірки закупівель» від 20.01.2023 року №16. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 травня 2023 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі №160/10877/23 за адміністративним позовом Департаменту з питань самоорганізації населення Дніпровської міської ради до Східного офісу Держаудитслужби про визнання протиправним та скасування наказу. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції Департамент з питань самоорганізації населення Дніпровської міської ради подало апеляційну скаргу, згідно з якою просить ухвалу суду скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апеляційна скарга обґрунтована помилковістю висновків суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі. Вказує на те, що позивач має право оскаржити наказ контролюючого органу про проведення перевірки незалежно від її виду та від того, чи проведена така перевірка. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Положення статті 19 Конституції України встановлюють, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Право на судовий захист відображене і в частині першій статті 5 КАС, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 КАС. Так, правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначає Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26 січня 1993 року №2939-XII (далі Закон №2939-XII). Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2939-XII здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі орган державного фінансового контролю). Постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2016 року №43 затверджено Положення про Державну аудиторську службу України (далі Положення №43). Пунктом 1 Положення №43 передбачено, що Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю. В свою чергу, відповідно до статті 5 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі», проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування. Моніторинг закупівлі здійснюється за місцезнаходженням органу державного фінансового контролю. Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади визначені Законом України «Про публічні закупівлі». Згідно із ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі» контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України "Про публічні закупівлі", проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування. Порядок та підстави проведення органом державного фінансового контролю перевірок закупівель встановлюється Кабінетом Міністрів України. Перевірка закупівель у замовників проводиться за місцезнаходженням юридичної особи, що перевіряється, чи за місцем розташування об`єкта права власності, щодо якого проводиться перевірка, і полягає у документальному та фактичному аналізі дотримання замовником законодавства про закупівлі. Результати перевірки закупівель викладаються в акті перевірки закупівель. Моніторинг закупівлі здійснюється за місцезнаходженням органу державного фінансового контролю. Перевірка проводиться на підстав відповідного наказу контролюючого органу. Разом з тим, пунктом 19 частини першої статті 4 КАС визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк. В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року № 2-зп у справі № 3/35-313 вказано, що "… за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію". У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 9-рп/2008 в справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи "правового акта індивідуальної дії" правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що "правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)" стосуються окремих осіб, "розраховані на персональне (індивідуальне) застосування" і після реалізації вичерпують свою дію. Отже, у разі, якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ, як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Апеляційний суд встановив те, що відповідач був допущений до проведення перевірки та фактично провів перевірку закупівель Департаменту з питань самоорганізації населення Дніпровської міської ради, на підставі якого прийняв вимогу про усунення порушень виявлених перевіркою від 04.05.2023 року №040431-15/3217-2023. Отже, оскаржений наказ про призначення перевірки вичерпав свою дію, оскільки реалізований, як акт індивідуальної дії. В контексті встановлених обставин, апеляційний суд зазначає, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки може бути підставою позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення. Таку позицію займає і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 року у справі № 816/228/17. У цій постанові Велика Палата Верховного Суду, крім іншого, зазначила, що такий спір не підлягає розгляду не тільки за правилами адміністративного судочинства, такі позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку жодного судочинства, що є підставою для закриття провадження або відмови у відкритті провадження у подібних справах. Тому, апеляційний суд, враховуючи наведені вище міркування та вказані висновки Великої Палати Верховного Суду, погоджується із висновком суду першої інстанції, і вважає, що суд, керуючись пунктом 1 частини 1 статті 170 КАС України, вірно відмовив у відкритті провадження в частині позовних вимог про скасування наказу про призначення перевірки. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції. В межах доводів апеляційної скарги не вбачається підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Департаменту з питань самоорганізації населення Дніпровської міської ради - залишити без задоволення. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 травня 2023 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В повному обсязі постанова складена 25 липня 2023 року. Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов суддя В.В. Мельник суддя С.В. Сафронова