Ухвала КЦС ВС № 638/137/19

Ухвала 28 липня 2023 року м. Київ справа № 638/137/19 провадження № 61-11004ск23 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коломієць Г. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 червня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 16 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ», ОСОБА_3 , державного реєстратора - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Луніної Тетяни Анатоліївни, ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Слоневської Дар`ї Валеріївни, третя особа - уповноважена особа на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк Форум» Шевченко Олександр Володимирович, про визнання правочинів недійсними, визнання незаконними і скасування рішення державного реєстратора, витребування майна з чужого незаконного володіння, ВСТАНОВИВ: У січні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з вищевказаним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ» (далі - ТОВ «АНСУ»), ОСОБА_3 , державного реєстратора - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Луніної Т. А. - (далі - державний реєстратор - приватний нотаріус ХМНО Луніна Т. А.), ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Слоневської Д. В. (далі - приватний нотаріус ХМНО Слоневська Д. В.), третя особа - уповноважена особа на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк Форум» Шевченко О. В. (далі - уповноважена особа на ліквідацію ПАТ «Банк Форум» Шевченко О. В.), в якому просили суд: - визнати недійсним договори про відступлення права вимоги по кредитному договору № 0255/06/12-N від 15 грудня 2006 року, про відступлення права вимоги за іпотечним договором № 0255/06/12-N від 15 грудня 2006 року, про відступлення права вимоги за договором поруки № 0255/06/12-N від 15 грудня 2006 року, укладених 24 червня 2016 року між ТОВ «АНСУ» та ОСОБА_3 ; - визнати дії приватного нотаріуса ХМНО Слоневської Д. В. щодо посвідчення договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором № 0255/06/12-N від 15 грудня 2006 року, укладеного 24 червня 2016 року незаконними; - визнати незаконними дії державного реєстратора приватного нотаріуса ХМНО Луніної Т. А. щодо проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 ; - визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 ; - визнати незаконним та скасувати запис про державну реєстрацію права власності № 16458883 від 19 вересня 2016 року на квартиру АДРЕСА_1 ; - витребувати квартиру АДРЕСА_1 із чужого незаконного володіння у ОСОБА_4 . Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 червня 2021 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 16 лютого 2023 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ТОВ «АНСУ», ОСОБА_3 , державного реєстратора - приватного нотаріуса ХМНО Луніної Т. А., ОСОБА_4 , приватного нотаріуса ХМНО Слоневської Д. В., третя особа - уповноважена особа на ліквідацію ПАТ «Банк Форум» Шевченко О. В., про визнання правочинів недійсними, визнання незаконними і скасування рішення державного реєстратора, витребування майна з чужого незаконного володіння відмовлено. 03 липня 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 червня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 16 лютого 2023 року (надійшла до суду 24 липня 2023 року), у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення, направити справу на новий розгляд за встановленою підсудністю. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне. Відповідно до частини першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу. До касаційної скарги подано клопотання про поновлення строку подачі касаційної скарги. Клопотання обґрунтовано тим, що при проголошенні рішення заявник перебувала за межами України. Договір про надання правової допомоги з адвокатом Побережним Д. В., який представляв інтереси позивачів, розірвано 20 лютого 2023 року. Також заявник зазначає, що копію повного тексту постанови їй не було направлено судом апеляційної інстанції і вона її не отримувала, а отримала постанову Полтавського апеляційного суду лише 02 червня 2023 року. Дослідивши вказане клопотання, Верховний Суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотання про поновлення строку подачі касаційної скарги слід відмовити, а касаційну скаргу залишити без руху з огляду на наступне. У постанові Полтавського апеляційного суду від 16 лютого 2023 року зазначено, що справа розглянута за участю представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Побережного Д. В. Тобто, представнику заявника - адвокату Побережному Д. В. було достеменно відомо про прийняте судове рішення вже в день його проголошення 16 лютого 2023 року, про результати розгляду справи адвокат зобов`язаний був повідомити і свого клієнта. Доказом того, що між адвокатом та клієнтом відбулась комунікація по судовій справі № 638/137/19 вже після розгляду справи апеляційним судом, свідчить і Договір про розірвання договору про надання правової допомоги, який укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Побережним Д. В. 20 лютого 2023 року, тобто через 4 дня після проголошення постанови апеляційного суду. Місцем укладення договору зазначено м. Київ, будь-якої інформації про інше місце перебування сторін у договорі не вказано. В договорі зазначено, що він набуває чинності з моменту його підписання, договір особисто підписаний адвокатом та замовником, будь-якої іншої дати підписання договору кимось із сторін в договорі не зазначено, що свідчить про перебування заявника ОСОБА_1 20 лютого 2023 року в межах України. Доказів на спростування даної обставини заявником не надано. При цьому заявником не надано достовірних доказів того, що вона вже перебувала за межами України станом на 16 лютого 2023 року. З наданої копії закордонного паспорту громадянки рф неможливо встановити дану інформацію, лише встановлено, що заявник в`їхала в Україну 18 травня 2023 року. Крім того, заявник не надала належних доказів порушень апеляційним судом порядку направлення копій постанови учасникам справи (заявнику). За встановлених обставин, касаційну скаргу необхідно залишити без руху відповідно до вимог частини третьої статті 393 ЦПК України та надати особі строк для подання відповідних доказів. Враховуючи вищевикладене, заявнику необхідно надати докази поважності пропуску строку подачі касаційної скарги. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Учасник судового процесу зобов`язаний з розумним інтервалом часу сам цікавитися провадженням у його справі, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. У рішенні від 03 квітня 2008 року в справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що сторони в розумні інтервали мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження. Також, подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне. Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вище вимогам закону. Так, у касаційній скарзі заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанційнорм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження. За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надати суду уточнену редакцію касаційної скарги з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження, передбачену (передбачені) частиною другою статті 389 ЦПК України та надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи. Також, у порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги доданий документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 11 276,80 грн, однак це не підтверджує сплату судового збору у повному розмірі. Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви в розмірі оспорюваної суми. Підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на день звернення до суду з цим позовом) передбачено, що за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Зі змісту положень пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України вбачається, що у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом у 2019 році, та заявляли одну позовну вимогу майнового характеру (про витребування майна) та п`ять позовних вимог немайнового характеру. Станом на 01 січня 2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 1 921,00 грн (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 768,40 грн, 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 9 605,00 грн). Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». Оскільки із поданої касаційної скарги та копій судових рішень не вбачається ціни позову станом на день його подання (відсутнє визначення вартості спірної квартири), тому неможливо визначити розмір судового збору, який підлягав сплаті при поданні позовної заяви за вимогу майнового характеру, у зв`язку з чим заявник при сплаті судового збору має підтвердити відповідність такої сплати належними доказами (майнова оцінка нерухомого майна або інші належні докази). Отже, заявнику необхідно сплатити судовий збір за подачу касаційної скарги за позовну вимогу майнового характеру (у розмірі 1 % від ціни спірного майна помноженого на 200 %) та судовий збір за подачу касаційної скарги за п`ять позовних вимог немайнового характеру ((768,40*5)*200% = 7 684,00 грн). Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, код банку отримувача (МФО): 899998, код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату в повному обсязі. Також, заявником порушено вимоги пункту першого частини другої статті 392 ЦПК України, а саме: невірно вказана назва суду, до якого подається касаційна скарга. Відповідно до частини першої статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. Також, у касаційній скарзі порушено вимоги пункту 3 частини другої статті 392 ЦПК України, а саме: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), оскільки у касаційній скарзі не зазначено позивача - ОСОБА_2 . Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення їх недоліків. Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку подачі касаційної скарги відмовити. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 червня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 16 лютого 2023 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Г. В. Коломієць