Постанова Львівський апеляційний суд № 451/357/23

Справа № 451/357/23 Головуючий у 1 інстанції: Патинок О.П. Провадження № 33/811/878/23 Доповідач: Урдюк Т.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 липня 2023 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Урдюк Т.М., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , його захисника Боровця М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу адвоката Боровця Миколи Степановича в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову судді Радехівського районного суду Львівської області від 12 червня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та який проживає в АДРЕСА_2 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, в с т а н о в и в : вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 536.80 грн. Згідно з постановою, ОСОБА_1 20 березня 2023 року о 20 год. 45 хв. в м. Радехів по вул. Львівській, 31 керував автомобілем марки «RENAULT KANGOO», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів та мови, тремтіння пальців рук, поведінка що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою алкотестера «Драгер»ARCC-0210 та в Радехівській ЦРЛ відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись із цим рішенням, адвокат Боровець М.С. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Радехівського районного суду Львівської області від 12 червня 2023 року та прийняти нову постанову, якою провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_1 закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що суд притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності на доказах, одержаних незаконним шляхом, та припущеннях. Зокрема, вказує, що долучені працівниками поліції до матеріалів справи відеофайли не мають жодного відношення до правопорушення, зазначеного у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №475192 від 20 березня 2023 року. При цьому два відеофайли стосуються постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №776237 від 20 березня 2023 року, однак вказана постанова була скасована рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 16 травня 2023 року, що набрало законної сили 29 травня 2023 року. Крім цього, наявні відеофайли не відповідають ознакам електронного документа. Як зазначає апелянт, поліцейський належним чином не зафіксував факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки, так і в медичному закладі, оскільки свідки залучені не були, а долучений відеозапис не є належним та допустимим доказом у справі. Захисник також звертає увагу, що протокол про адміністративне правопорушення у присутності ОСОБА_1 не оформлявся та не пред`являвся йому для підпису та/або ознайомлення, а тому останній не міг відмовитися від підпису цього протоколу, що підтвердив у судовому засіданні свідок ОСОБА_2 . При цьому акт огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 з використанням спеціальних технічних засобів, а також направлення на огляд водія транспортного засобу працівник поліції оформив без відома ОСОБА_1 , такі для ознайомлення останньому не надавались та були складені без залучення свідків та відеофіксації їхнього оформлення. Зазначає, що ОСОБА_1 від проходження огляду не відмовлявся, поліцейський пройти огляд йому не пропонував. На переконання адвоката, ОСОБА_1 не допустив будь-яких порушень Правил дорожнього руху, за які його слід було зупинити, через що всі наступні вимоги працівників поліції він не був зобов`язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зазначає, що суд не надав належної оцінки поясненням ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_2 про те, що протягом січня-лютого 2023 року працівник поліції ОСОБА_3 неодноразово зупиняв ОСОБА_1 під час керування транспортним засобом та вказував, що він керує ним у стані алкогольного сп`яніння, однак такі докори постійно були безпідставними, без оформлення на ОСОБА_1 адміністративних матеріалів. Також звертає увагу, що свідок ОСОБА_2 вказав, що 20 березня 2023 року поліцейський, після з`ясування причини зупинки та оформлення скасованої постанови за ст. 125 КУпАП, їх відпустив, після чого ОСОБА_1 відвіз свідка за місцем його проживання і поїхав додому, що вказує на те, що ОСОБА_1 не перебував в стані алкогольного сп`яніння і його ніхто не відсторонював від керування транспортним засобом. Заслухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності до ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Боровця М.С. на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що така не підлягає до задоволення, з огляду на таке. Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Всупереч тверджень апеляційної скарги ці вимоги закону суддею першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 були дотримані, а висновок судді про доведеність винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові. Так, пунктом 2.5 Правил дорожнього руху встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Поряд з тим, ст. 130 КУпАП України встановлено відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Тобто об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у випадку невиконання водієм вимог п. 2.5 ПДР полягає у відмові особи, яка здійснювала керування транспортним засобом та якій працівник поліції висловив вимогу пройти огляд на стан сп`яніння, пройти такий огляд. Відповідно до ст. 2, 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 9 листопада 2015 року №1452/735 (далі Інструкція №1452/735) огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. З протоколу серії ААД №475192 від 20 березня 2023 року (а.с. 2) та акту огляду на стан алкогольного сп`яніння (а.с. 4) вбачається, що такими ознаками в ОСОБА_1 були: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів та мови, тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. З огляду на наведені ознаки, у працівника поліції виникли підстави вважати, що водій ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння, наслідком чого стало висловлення поліцейським до ОСОБА_1 вимоги пройти огляд на стан сп`яніння. Наявним у матеріалах справи відеозаписом підтверджується, що працівник поліції неодноразово пропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі, однак останній від проходження такого огляду відмовився, відтак твердження апелянта про те, що ОСОБА_1 не пропонували пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі, а також, що зазначений відеозапис не стосується обставин, викладених у протоколі серії ААД №475192 від 20 березня 2023 року, не ґрунтуються на матеріалах справи. Окрім того, працівник поліції роз`яснював ОСОБА_1 наслідки відмови від проходження огляду на стан сп`яніння. Таким чином, відмовляючись від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, ОСОБА_1 , який отримав посвідчення водія та знає Правила дорожнього руху, порушив вимоги п. 2.5 ПДР, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. З приводу недопустимості відеозапису як доказу у даній справі, то відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані, зокрема, встановлюються показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками. Тобто чинне законодавство не виключає можливості застосування працівником поліції, в тому числі, мобільного телефону для фіксації факту порушення вимог ПДР. Крім того, вказаний доказ оцінюється судом у сукупності та взаємозв`язку з іншими доказами у справі. Покликання захисника на те, що зазначений відеозапис не може братися до уваги також через відсутність на одному з відеофайлів даних про час та дату зйомки, не заслуговує на увагу, оскільки сам апелянт не оспорює достовірність відображених на відеозаписі обставин та те, що вони мали місце саме 20 березня 2023 року близько 21:00 год. Доводи про те, що долучені працівниками поліції відеофайли не відповідають ознакам електронного доказу не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки положення ст. 256 КУпАП України та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, затвердженій наказом МВС України від 7 листопада 2015 року №1395, не встановлюють обов`язку засвідчення відеодоказів у справах про адміністративні правопорушення електронним цифровим підписом. Безпідставними є і висловлені апелянтом твердження про те, що акт огляду на стан алкогольного сп`яніння не може бути визнаний допустимим доказом у справі, оскільки такий не містить належних реквізитів його оформлення (місця, дати, години його складення) та був складений у відсутності свідків, оскільки зазначений акт відповідає формі акту, визначеній Інструкцією №1452/735, та містить усі ключові дані, вказані у додатку 2 до Інструкції №1452/735, а тому у суду відсутні підстави вважати такий акт недопустимим доказом. Водночас, зазначений акт не містить підпису ОСОБА_1 , оскільки у ньому наявна графа «з результатами згоден», у якій підписується освідувана особа, що пройшла огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу. При цьому у зазначеному акті не передбачено графи для проставлення підпису водієм, який відмовився пройти огляд на стан сп`яніння, що і мало місце у випадку з ОСОБА_1 . Стосовно покликання апелянта на те, що наявне у матеріалах справи направлення на огляд водія транспортного засобу є неналежним доказом, то відповідно до п. 8 Інструкції №1452/735 форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції. Зазначена форма направлення взагалі не містить графи для проставлення підписів особою, яка проходить огляд на стан сп`яніння, та свідками. При цьому таке направлення надається лише медичному закладу в разі доставляння особи для проведення освідування, тоді як у цій ситуації ОСОБА_1 ставиться у провину відмова від проходження огляду на стан сп`яніння. При цьому чинне законодавство не містить вимог, що акт огляду та направлення на проходження огляду має бути складене у присутності водія, у якого виявлено ознаки сп`яніння, та свідків. На виконання вимог ст. 266 КУпАП, свідки залучаються лише у випадку проведення огляду на стан сп`яніння поліцейським у разі неможливості застосування технічних засобів відеозапису. Як уже зазначалося, ОСОБА_1 вміняється відмова від проходження огляду на стан сп`яніння, при цьому факт відмови, всупереч тверджень апеляційної скарги, зафіксований за допомогою технічних засобів відеозапису, а тому у поліцейських не виникло обов`язку щодо залучення свідків. Той факт, що ОСОБА_1 працівники поліції не доставляли до КНП «Радехівська ЦРЛ» для проходження огляду в медичному закладі, жодним чином не впливає на суть правопорушення, яке інкримінується останньому, оскільки, хоча ПДР і встановлюють обов`язок водія пройти огляд на стан сп`яніння на вимогу поліцейського, особа вправі відмовитися від проходження такого огляду. Враховуючи, що ОСОБА_1 категорично відмовився пройти огляд як на місці зупинки автомобіля, так і в медичному закладі, працівники поліції були позбавлені можливості доставити його до закладу охорони здоров`я, у тому числі й КНП «Радехівська ЦРЛ». Апеляційний суд звертає увагу, що особа, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, може надати свої пояснення по суті порушення, які викладаються нею у самому протоколі. Такий протокол також містить графу «підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності». Втім, як слідує з протоколу серії ААД №475192 від 20 березня 2023 року, ОСОБА_1 відмовився надати пояснення по суті порушення та підписати складений щодо нього протокол. Наведене узгоджується з п. 9 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої Наказом Міністерства юстиції від 9 грудня 2020 року №4248/5, відповідно до якого у разі відмови особи, щодо якої складається протокол про адміністративне правопорушення, від надання пояснень за суттю вчиненого правопорушення уповноважена посадова особа вносить до нього відповідний запис. Стосовно покликання захисника на безпідставність зупинки ОСОБА_1 , оскільки складена щодо нього постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №776237 від 20 березня 2023 року за ст. 125 КУпАП, в подальшому була скасована Радехівським районним судом Львівської області, то апеляційний суд зазначає таке. З наявного відеозапису слідує, що поліцейські повідомили ОСОБА_1 , що причиною зупинки є маневрування ним під час керування автомобілем усією проїжджою частиною дороги, тобто порушення п. 10.4 ПДР. Згідно з п. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху. Таким чином, на момент зупинки працівники поліції вбачали у діях ОСОБА_1 порушення вимог ПДР. Той факт, що в подальшому постанова серії БАД №776237 була скасована судом не відміняє законність дій працівників поліції на момент зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 та під час висловлення йому вимоги пройти огляд, викликане виявленням в останнього ознак алкогольного сп`яніння, визначених законом. Не ґрунтуються на вимогах закону і доводи, підтверджені у тому числі свідком ОСОБА_2 , про те, що працівник поліції ОСОБА_4 протягом січня-лютого 2023 року неодноразово зупиняв ОСОБА_1 під час керування автомобілем, оскільки, у випадку незгоди з діями поліцейського, такі можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку. Таким діям не може бути надана оцінка у межах складеного щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки вони жодним чином не стосуються цієї події. Твердження захисника про те, що ОСОБА_1 не відсторонили від керування транспортним засобом після складання протоколу, як на підставу скасування оскаржуваної постанови, апеляційний суд оцінює критично, адже вказаний факт жодним чином не впливає на обсяг вини у вчиненні останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність винесеної у справі постанови. Таким чином, наявні у справі докази, яким суддя першої інстанції надав належну оцінку, у своїй сукупності поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, за ч. 1 ст. 130 КУпАП та узгоджується зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року). При обранні ОСОБА_1 адміністративного стягнення суддя районного суду в оскаржуваній постанові в повній мірі врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, та наклав адміністративне стягнення у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП в межах безальтернативної санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. При розгляді справи суддею першої інстанції порушень вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП. Ураховуючи наведене, порушень норм процесуального або матеріального права не було встановлено під час апеляційного перегляду, оскаржувана постанова судді є законною, обґрунтованою і такою, що відповідає фактичним обставинам справи. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, п о с т а н о в и в: постанову судді Радехівського районного суду Львівської області від 12 червня 2023 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін, апеляційну скаргу адвоката Боровця Миколи Степановича в його інтересах - без задоволення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Львівського апеляційного суду Урдюк Т.М.