Постанова Львівський апеляційний суд № 461/4806/23

Справа № 461/4806/23 Головуючий у 1 інстанції: Волоско І.Р. Провадження № 33/811/948/23 Доповідач: Партика І. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 липня 2023 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Партики І.В., за участі захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - адвоката Шумського Бориса Анатолійовича, представника Львівської митниці Зирянова Олега Юрієвича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові, апеляційну скаргу представника Львівської митниці Лубоцького Богдана Ігоровича на постанову Галицького районного суду м. Львова від 29 червня 2023 року, щодо ОСОБА_1 , встановив: згідно протоколу про порушення митних правил, 15 травня 2023 року, близько 07 год. 20 хв. в зону митного контролю пункту пропуску "Краківець - Корчова" митного поста "Яворів" Львівської митниці в напрямку «в`їзд в Україну» прибув транспортний засіб автобус марки «NEOPLAN» модель «N122-L» vin-код № НОМЕР_1 з реєстраційним номером НОМЕР_2 , в якості водія слідував ОСОБА_1 . Шляхом здійснення оперативного запиту до єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС) та на підставі аналізу переміщень за даними «Диспетчера зони митного контролю та Пасажирського пункту пропуску» та «Журналу пункту пропуску» АСМО «Інспектор», спрацювання орієнтування (коди: 000 «Інформаційне повідомлення»), Доповідна записка №7.4-28-03/36-98 від 19 січня 2022 року. У відповідності до інформації електронної бази автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор» Держмитслужби «Перетин кордону транспортним засобом» встановлено, що 18 червня 2019 року 17:22:21 ОСОБА_1 було ввезено на митну територію України транспортний засіб з реєстраційним номером RZ4134U, країна реєстрації Республіка Польща, VIN-код НОМЕР_3 , в режимі «тимчасове ввезення до 20 днів», комерційного призначення. Таким чином ОСОБА_1 повинен був вивезти транспортний засіб за межі митної території України до 8 липня 2019 року включно. Згідно ч. 2 ст. 108 Митного кодексу України - строк тимчасового ввезення транспортних засобів комерційного призначення встановлюється митним органом з урахуванням того, що ці транспортні засоби повинні бути вивезені за межі митної території України після закінчення транспортних операцій, для яких вони були ввезені. Згідно ч. 4 ст. 108 Митного кодексу України - якщо товари, поміщені у митний режим тимчасового ввезення, не можуть бути своєчасно вивезені за межі митної території України внаслідок накладення на них арешту (за винятком арешту внаслідок позовів приватних осіб) або вилучення у справі про порушення митних правил, перебіг строку тимчасового ввезення зупиняється на час такого арешту (вилучення). Якщо транспортні засоби комерційного призначення, поміщені у митний режим тимчасового ввезення, не можуть бути своєчасно вивезені за межі митної території України: внаслідок дії обставин, зазначених у статті 192 цього Кодексу; у разі зберігання таких транспортних засобів під митним контролем (за умови інформування митного органу, який контролює їх переміщення); у разі здійснення інших операцій з такими транспортними засобами у випадках, передбачених цим Кодексом (за умови інформування митного органу, який контролює їх переміщення); у разі накладення на них арешту (за винятком арешту внаслідок позовів приватних осіб) або вилучення у справі про порушення митних правил, перебіг строку тимчасового ввезення зупиняється на час дії таких обставин, зберігання, арешту (вилучення) або здійснення таких операцій.. Будь-яких відповідних документів, що підтверджують факт аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, визначених статтею 460 Митного кодексу України, зазначеною особою подано не було. Згідно інформації з АСМО "Інспектор" модуль «Протоколи про порушення митних правил», встановлено, що ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 481 Митного Кодексу України не притягувався. Таким чином, враховуючи вимоги Митного кодексу України та ЗУ №2612-VIII від 8 листопада 2018 року щодо змін до Митного кодексу України, ОСОБА_1 перевищив встановлений статтею 108 Митного кодексу України строк тимчасового ввезення транспортного засобу з реєстраційним номером RZ4134U, країна реєстрації Республіка Польща, VIN-код НОМЕР_3 , більше ніж на тридцять діб. Дії ОСОБА_1 кваліфіковані, як порушення митних правил, відповідальність за вчинення яких передбачена ч. 6 ст. 481 МК України. Постановою Галицького районного суду м. Львова від 29 червня 2023 року, провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 481 МК України закрито за відсутністю в його діях складу та події адміністративного правопорушення. Не погоджуючись з даною постановою представник Львівської митниці Лубоцький Б.І. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дану постанову, та прийняти нову постанову, якою визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 6 ст. 481 МК України та накласти стягнення передбачене вказаною статтею в повному обсязі. Вважає, що постанова суду першої інстанції є необґрунтованою, необ`єктивною та невмотивованою. Наголошує, що ОСОБА_1 , перевищив строк тимчасового ввезення транспортного засобу на митну територію України більше ніж на 30 діб, він не заперечував факту ввезення транспортного засобу та подальшого його не вивезення з території України. Зазначає, що перепон у перетині митного кордону України з метою декларування транспортного засобу з р.н. НОМЕР_4 , VIN-код НОМЕР_5 , у ОСОБА_1 не було, в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 втрачав дієздатність. Звертає увагу, що ч. 2 ст. 467 МК передбачено, що якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються судами (суддями), адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а в разі розгляду судами (суддями) справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469 , 477 - 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень. Відповідно до ст. 192 МК України ОСОБА_1 не надав митниці вчасно (з дати ввезення 18 червня 2019 року по дату складання протоколу про порушення митних правил 15 травня 2023 року) підтверджуючих документів щодо настання обставин непереборної сили, що могло слугувати підставою для врахування митним органом такої обставини та виключення із загального обрахунку строку, період дії обставин непереборної сили. Враховуючи факт виявлення правопорушення 15 травня 2023 року під час переміщення ОСОБА_1 через митний кордон України та триваючу дію такого правопорушення в силу перебування транспортного засобу в цей момент під митним контролем і аж до його вивезення, керуючись частиною 2 статті 467 МК України представник митниці вважає, що дане правопорушення триваюче. Також зазначає, законом України № 2612-VIII від 8 листопада 2018 року та № 2725-VIII від 16 травня 2019 року надавалася можливість громадянам для здійснення пільгового розмитнення транспортних засобів, проте цією можливістю ОСОБА_1 не скористався. Наголошує, що винесена судом постанова не гарантує спричинення юридичних наслідків для правопорушника, тобто усвідомлення ним протиправності своєї поведінки для того, щоб не допускати подібного у майбутньому. 18 липня 2023 року на адресу Львівського апеляційного суду від адвоката Шумського Б.А. надійшло заперечення на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу представника митниці залишити без задоволення, а постанову місцевого суду без змін. Зазначає, що протоколом про порушення митних правил та витягом з АСМО «Інспектор» доведено факт переміщення транспортного засобу в режимі тимчасового ввезення. Однак не встановлено марку і модель такого транспортного засобу, лише логічний висновок може вказувати, що це був відповідний автобус для пасажирських перевезень. Окрім того, відповідно до п. 43 ст. 4 МК України не встановлений жодними доказами статус самого ОСОБА_1 : чи він здійснював комерційну діяльність, чи виступав посадовою особою підприємства (підприємця) перевізника, чи виконував він обов`язки водія. Ці обставини є обов`язковими для встановлення, оскільки є обов`язковими ознакам складу правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 481 МК України. Відомості про підприємство/компанію, яка здійснювала міжнародні пасажирські перевезення за маршрутом, та посадових осіб, що відповідно постійно або тимчасово виконуваних ними трудових (службових) обов`язків відповідають за додержання такими підприємствами вимог митного законодавства, не встановлені і до справи не приєднані. З самого протоколу та витягу з програмного комплексу АСМО «Інспектор» вбачається, що автобус використовувався як комерційний транспортний засіб, що здійснював міжнародні перевезення пасажирів, тому за доведеності всіх обставин митний орган мав ставити питання про відповідальність підприємств/компаній/підприємців, а в силу ч. 2 ст. 459 МК України. Звертає увагу, якщо і вважати, що ОСОБА_1 здійснив ввезення і не вивіз транспортний засіб до 08 липня 2019 року, то у такому випадку його бездіяльність щодо виконання обов`язку вивезення автомобіля за межі митної території України розпочалась у 18 липня 2019 року, у період встановлений пунктом 9-5 Прикінцевих та перехідних положень МК України, а отже, попри кваліфікацію за ч. 6 ст.481 цього Кодексу, може тягнути за собою лише застосування адміністративного стягнення, передбаченого ч. 3 ст.481 МК України, оскільки порушення саме цієї норми і буде триваючим. 20 липня 2023 року, ОСОБА_1 у судове засідання апеляційного суду не прибув, належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна особа має право на справедливий суд. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Відповідно до положень ст. 268 КУпАП, неявка особи, відносно якої складено протокол не перешкоджає розгляду справи. З метою забезпечення розумних строків розгляду справи, з урахуванням належного повідомлення про судове засідання, та думки адвоката Шумського Б.А., який просив проводити розгляд справи у відсутності ОСОБА_1 , апеляційний суд вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Заслухавши виступ представника митниці на підтримку апеляційної скарги, захисника особу, яка притягається до адміністративної відповідальності на заперечення поданої апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суду вважає, що апеляційна скарга не підлягають до задоволення. Відповідно до ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленому законом. Зі змісту ст. 283 КУпАП вбачається, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення має бути законною, обґрунтованою та вмотивованою. Згідно зі ст. 487 МК України провадження у справі про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно ст. 489 МК та ст. 280 КУпАП посадова особа (суддя) при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Вина особи, яка притягається до відповідальності повинна бути доведена органом який склав протокол, а доводи вини повинні ґрунтуватися на доказах, об`єктивність яких не викликала б жодних сумнівів. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Частиною 6 статті 481 МК України, передбачена відповідальність за перевищення строку тимчасового ввезення транспортних засобів особистого користування та транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України більше ніж на тридцять діб, а так само втрата цих транспортних засобів, у тому числі їх розкомплектування. Згідно зі ст. 103 МК України, тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання. Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Вказаних вимог закону, суду першої інстанції, під час розгляду справи про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за порушення митних правил дотримано в повному обсязі. Із протоколу про порушення митних правил №0558/20900/23 від 15 травня 2023 року вбачається, що 18 червня 2019 року ОСОБА_1 , ввіз на митну територію України, транспортний засіб з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_4 , країна реєстрації Республіка Польща, VIN код № НОМЕР_6 , в режимі «тимчасове ввезення до 20 днів». З огляду на зазначене , судом першої інстанції правильно встановлено, що станом на 18 червня 2019 року диспозиція ст. 481 МК України, не передбачала відповідальність за перевищення, відповідно до цього Кодексу, строку тимчасового ввезення транспортних засобів на митну територію України або строку тимчасового вивезення товарів за межі митної території України. Законом України № 2612-VIII від 08 листопада 2018 року внесено зміни до ст. 481 МК України, відповідно до викладених змін, стаття 481 МК України містить у собі 6 частин. Вказані зміни повинні були набрати чинності через 180 днів з дня, наступного за днем опублікування цього Закону. Однак, Законом України № 2725-VIII від 16 травня 2019 року строк набрання чинності таких змін збільшено зі 180 до 270 днів, а тому редакція ч. 6 ст. 481 МК України набула чинності 22 серпня 2019 року. Відповідно до ст. 58 Конституції України, яка закріплює загальновизнаний принцип права, відповідно до якого закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. У рішенні Конституційного Суду України № 1-рп/99 від 9 лютого 1999 року у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів наголошується на тому, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Отже, апеляційний суд, за наведених обставин, погоджується з висновком місцевого суду, що ОСОБА_1 не може бути притягнутий до адміністративної відповідальності за вказаною статтею, оскільки згідно до ст. 58 Конституції України ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. Доводи представника митниці про те, що постанова суд першої інстанції є незаконною та безпідставною, а висновок суду є помилковим, оскільки судом не надано належної оцінки обставинам та матеріалам справи не заслуговує на увагу апеляційного суду. Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Як вбачається з матеріалів справи та постанови, суд першої інстанції, належним чином, повно та об`єктивно дослідив усі обставини справи та докази, надані сторонами (в процесі розгляду справи), та надав їм належну правову оцінку, з якою погоджується апеляційний суд. Аргументи апелянта, що ОСОБА_1 не заперечував факту ввезення транспортного засобу та подальшого його не вивезення з території України, апеляційним судом розцінюються критично, оскільки з письмових пояснень вбачається (а.с. 4), що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності відмовився надавати пояснення відповідно до ст. 63 Конституції України, окрім того, матеріалів справи не вбачається, що він визнавав свою вину. Також апеляційний суд погоджується з аргументами сторони захисту, що в матеріалами справи не встановлено марку і модель транспортного засобу, окрім того матеріали справи не містять даних чи ОСОБА_1 здійснював комерційну діяльність, чи виступав посадовою особою підприємства перевізника. Виходячи з положень ст. 8, ст. 62 Конституції України, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. У рішенні по справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що п. 2 статті 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого. Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, окрім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій. Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням. З огляду на викладене, ретельно дослідивши та перевіривши в ході апеляційного розгляду усі наявні в справі докази, апеляційний суд приходить до переконання про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 481 МК України, за обставин, викладених у протоколі, оскільки належних, достовірних і допустимих доказів, яких було б достатньо для визнання його винуватою у вчиненні даного правопорушення в судовому засіданні встановлено не було. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції. При апеляційному перегляді, не встановлено порушень суддею першої інстанції вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до положень ст. 252 КУпАП, а усі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд першої інстанції з наведенням відповідних мотивів встановив. Істотних порушень вимог процесуального закону чи неправильного застосування норм матеріального права, які є підставою для зміни чи скасування постанови, апеляційним судом не встановлено. На переконання апеляційного суду, оскаржувана постанова суду першої інстанції є законною, обґрунтованою та вмотивованою, відтак підстав для задоволення апеляційних вимог представника митного органу , апеляційний суд не знаходить. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, - постановив: постанову Галицького районного суду м. Львова від 29 червня 2023 року, щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційну скаргу представника Львівської митниці Лубоцького Богдана Ігоровича без задоволення . Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Партика І.В.