Постанова 4857 № 380/12640/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 липня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/12640/22 пров. № А/857/8227/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі : головуючого судді : Кухтея Р.В., суддів : Носа С.П., Шевчук С.М. розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2023 року (ухвалене головуючим-суддею Сакалошем В.М в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Львові) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, в с т а н о в и в : У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - Львівський ОТЦКСП, відповідач), в якому просив визнати протиправною бездіяльність Львівського ОТЦКСП, щодо не оформлення та не надання до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ, пенсійний орган) оновлених довідок про розмір його грошового забезпечення станом на 29.01.2020 та 01.01.2021, відповідно до вимог ст.ст.43, 63 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб №2262-ХІІ від 09.04.1992 (далі - Закон №2262), з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України (далі - КМУ, Уряд) №704 від 30.08.2017 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (далі - Постанова №704) із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання, за відповідною або аналогічною посадою, яку він обіймав на дату звільнення зі служби, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 та 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови №704, а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення перерахунку основного розміру пенсії з 01.02.2020 та 01.02.2021 відповідно та зобов`язати відповідача підготувати та надати до пенсійного органу нові довідки про розмір його грошового забезпечення станом на 29.01.2020 та 01.01.2021 за відповідною або аналогічною посадою, яку він обіймав на дату звільнення зі служби, відповідно до вищевказаних норм законодавства із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 та 01.01.2021 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови №704, а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення перерахунку основного розміру пенсії з 01.02.2020 та 01.01.2021, відповідно. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06.04.2023 позовні вимоги були задоволені повністю. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог повністю. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що нормами чинного законодавства на Львівський ОТЦКСП покладено функції щодо складання довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій у разі прийняття Урядом рішення про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для визначених осіб або про введення для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення у розмірах, установлених законодавством після надходження від територіального пенсійного органу списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку за формою згідно Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України №393 від 17.07.1992 , затвердженого постановою КМУ №45 від 13.02.2008 (далі - Порядок №45). Стверджує, що станом на 01.01.2021 підвищення грошового забезпечення не відбулось, відтак відсутні підстави для перерахунку пенсії та відповідно і для видачі нової довідки про грошове забезпечення. Серед іншого вказує на пропуск позивачем строку звернення до суду. Позивач не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк. Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову, якою позовну заяву залишити без розгляду, виходячи з наступного. З матеріалів справи видно, що позивач проходив військову службу у ЗСУ відповідно до п.п. в п.2 ч.5 ст.26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу. Позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив підготувати та надіслати до ГУ ПФУ оновлені довідки про розмір грошового забезпечення з обов`язковим зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 та 01.01.2021 на відповідний тарифний коефіцієнт для проведення перерахунку основного розміру його пенсії з 01.02.2020 та 01.02.2021 відповідно. Листом відповідач відмовив позивачу, вказавши на відсутність підстав для повторного складання довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку його пенсії та подання її до пенсійного органу. Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у підготовці та наданні ГУ ПФУ оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2020 та 01.01.2021 для перерахунку пенсії, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що відмовляючи позивачу в оформленні довідок про розмір грошового забезпечення відповідно до вимог ст.ст.43, 63 Закону №2262 та положень Постанови №704, із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до Постанови №704, для проведення перерахунку основного розміру його пенсії з 01.02.2020, 01.02.2021 (з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії), відповідач діяв протиправно, що є підставою для задоволення позову. Проте, колегія суддів вважає, що до таких висновків суд першої інстанції прийшов з порушенням норм процесуального права, виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Таким чином, законодавством регламентовано шестимісячний строк звернення особи до суду за захистом її прав, свобод та законних інтересів, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на суд. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відтак, на думку колегії суддів, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів, при зверненні до суду він повинен довести той факт, що не міг дізнатися про порушення свого права і саме по цій причині не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Також колегія суддів наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі шляхом встановлення строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись. Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. З матеріалів справи видно, що позивач звернувся до суду з позовом у вересні 2022 року та заявив позовні вимоги щодо визнання протиправними дій відповідача, які полягають у невидачі довідки для перерахунку пенсії про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2020 та 01.01.2021. Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ є Закон №2262, яким держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист. Частиною четвертою статті 63 Закону №2262 передбачено, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених КМУ. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій. На виконання даної норми Урядом було затверджено Порядок №45, пунктом першим якого визначено, що пенсії, призначені відповідно до Закону №2262, у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених КМУ. За змістом пунктів 2, 3 Порядку №45, видача довідки, як елемент в системній послідовності алгоритму дій визначених цим Порядком, пов`язується з моментом визначення Урядом України умов та розмірів перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону №2262. Відповідно до п.4 Постанови №704 (з наступними змінами та доповненнями), розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13,

14. Приведена вище норма вказує на те, що грошове забезпечення військовослужбовці повинно змінюватись щороку з 1 січня, у разі зміни прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Як наслідок, саме з цією датою пов`язується визначення КМУ умов та розмірів перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону №2262. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивач повинен був дізнався про порушення свого права на перерахунок пенсії, в тому числі відсутності сформованої довідки, як складової в алгоритмі згаданого перерахунку, 1 січня відповідного року. При цьому, як вже було зазначено вище, позивач звернувся до суду з порушенням шестимісячного строку звернення до суду, визначеного ч.2 ст.122 КАС України. Колегія суддів вважає, що отримання позивачем листа Львівського ОТЦКСП у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого він повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права на отримання довідки і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку. Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 31.03.2021 по справі №240/12017/19, які в силу положень ч.5 ст.242 КАС України мають бути враховані при розгляді цієї справи. За загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом. Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики і таке інше. Не реалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача. Позивачем не надано жодних належних доказів наявності об`єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини, суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права. Аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Суд виходить із наступного : 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обгрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб. Враховуючи те, що поважних та об`єктивних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з позовом позивачем не наведено та у ході судового розгляду справи не встановлено, колегія суддів дійшла висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин положень ст.123 КАС України та залишення позовної заяви без розгляду. Вказана правова позиція щодо застосування до спірних правовідносин положень статей 122, 123 КАС України узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 24.12.2020 по справі №510/1286/16-а, а також висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 31.03.2021 по справі №240/12017/19, від 12.04.2023 по справі №380/14933/22. Відповідно до ч.3 ст.123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Таким чином, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, через що оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям постанови про залишення позовної заяви без розгляду. Керуючись ст.ст.12, 122, 123, 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки задовольнити частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2023 року по справі №380/12640/22 скасувати та прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. П. Нос С. М. Шевчук