Постанова 4856 № 120/6826/22

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/6826/22 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Яремчук К.О. Суддя-доповідач - Сушко О.О. 27 липня 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сушка О.О. суддів: Залімського І. Г. Мацького Є.М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 березня 2023 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Вінницькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, В С Т А Н О В И В : Головне управління ДПС у Вінницькій області звернулось до суду з позовом до відповідача про стягнення податкового боргу. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 20 березня 2023 року у задоволенні позовної заяви відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов. Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного. Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що відповідач перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Вінницькій області. Податковими повідомленнями-рішеннями № 0045999-5006-0203 від 26 березня 2019 року, № 0049463-5005-0228 від 16 квітня 2020 року та № 0094044-2404-0228 від 16 березня 2021 року відповідачу визначено до сплати суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у загальному розмірі 20013,74 гривень. Зазначені податкові повідомлення-рішення направлялися на адресу відповідача: АДРЕСА_1 , проте такі не були вручені адресату, а тому до податкового органу повернувся поштовий конверт із зазначенням причини повернення - у зв`язку із закінченням терміну зберігання. 08 жовтня 2018 року Головним управлінням ДФС у Вінницькій області сформовано податкову вимогу № 304171-50, яку також надіслано відповідачці за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, така не була отримана відповідачем, а до податкового органу повернувся поштовий конверт із зазначенням причини повернення - у зв`язку із закінченням терміну зберігання. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що податкова вимога № 304171-50 від 08 жовтня 2018 року не вважається належним чином врученою відповідачу, а відтак відсутні підстави для задоволення позову. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Так, обов`язок сплати податків платником передбачений підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), відповідно до якого платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Із змісту підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Пунктом 57.3 статті 57 ПК України передбачено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. Нормами пункту 58.1 статті 58 ПК України встановлено, що контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки . Статтею 59 ПК України визначено особливості формування та надіслання податкової вимоги (в редакції, чинній на момент формування податкової вимоги). Зазначеною нормою визначено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків. При цьому вказана норма в частині, що стосується надсилання (вручення) податкової вимоги є бланкетною, адже відсилає до іншої норми, якою врегульовано порядок надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Пунктом 58.3 статті 58 ПК України (слід застосовувати в редакції, чинній на момент формування податкової вимоги) визначено, що податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Нормами пункту 42.2 статті 42 ПК України визначено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). Подібна за змістом норма міститься і в Порядку направлення податковими органами податкових вимог платника податків, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30 червня 2017 року № 610 (в редакції, чинній на момент формування та надсилання податкової вимоги), пунктом 6 розділу IV якого передбачено, що податкова вимога вважається належним чином надісланою (врученою) платнику податків, якщо вона надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою, а для фізичної особи (її законного чи уповноваженого представника) - місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику податків (його законному чи уповноваженому представникові), або надіслана в електронний кабінет засобами ІТС з дотриманням вимог Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги". Отже, несплата платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки є підставою для формування податковим органом та надіслання такому платнику податкової вимоги. Податковий борг може бути стягнутий у судовому порядку за зверненням податкового органу. При цьому стягнення податкового боргу у судовому порядку передбачає, що податковим органом виконано законодавчі приписи щодо порядку формування та направлення податкової вимоги. Так, відповідно до податкового законодавства, що діяло на момент формування та надсилання відповідачу податкової вимоги, остання вважається належним чином врученою платнику податків, якщо вона надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою, а для фізичної особи (її законного чи уповноваженого представника) - місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження) такого платника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Судом першої інстанції було встановлено, що зареєстрованим місцем проживання відповідача на момент формування та надсилання їй податкової вимоги № 304171-50 була наступна адреса: АДРЕСА_2 , про що свідчить довідка про реєстрацію місця проживання особи вих. № 41014, що видана департаментом адміністративних послуг Вінницької міської ради 09 вересня 2022 року. У довідці зазначено, що ОСОБА_1 ще з 15 квітня 2015 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Таким чином, податковим органом здійснювалось надсилання і податкових повідомлень-рішень, і податкової вимоги не на адресу, за якою станом на момент їх складання (формування) була зареєстрована відповідач, а на іншу адресу ( АДРЕСА_3 ). Крім того, податковим органом не враховано того, що згідно з положеннями пункту 95.2 статті 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Згідно приписів статті 42 ПК України та пункту 6 розділу IV Порядку направлення податковими органами податкових вимог платника податків відсутні підстави вважати, що податкову вимогу вручено відповідачу, що свідчить про недотримання контролюючим органом вимог податкового законодавства в цій частині. Отже, податкова вимога № 304171-50 від 08 жовтня 2018 року не вважається належним чином врученою відповідачу. Відтак, за відсутності факту належного вручення відповідачу податкової вимоги, якою визначено до сплати суму податкового боргу, про стягнення якого поданий даний позов, як обов`язкової передумови для вчинення подальших дій щодо стягнення такого боргу, тому, на переконання суду, відсутні підстави для стягнення такого боргу в судовому порядку. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 березня 2023 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Сушко О.О. Судді Залімський І. Г. Мацький Є.М.