Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/21464/22

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/21464/22 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лавренчук О.В. Суддя-доповідач - Шидловський В.Б. 27 липня 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Шидловського В.Б. суддів: Курка О. П. Боровицького О. А. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02 січня 2023 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Житомирський комбінат силікатних виробів" до Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, В С Т А Н О В И В : У вересні 2022 року Приватне акціонерне товариство "Житомирський комбінат силікатних виробів" звернулось до суду з адміністративним позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті №309753 від 22 лютого 2022 року про застосування адміністративно-господарського штрафу до Приватного акціонерного товариства "Житомирський комбінат силікатних виробів" у сумі 17000,00 гривень. В обґрунтування позовних вимог вказує, що абзац 3 ч.1 ст.60 ЗУ "Про автомобільний транспорт" передбачає відповідальність перевізника за відсутність у нього на момент проведення перевірки ТТН, коли її оформлення є обов`язковим відповідно до діючого законодавства України. Крім того, відповідно до абзацу 3 ч.1 ст.60 ЗУ "Про автомобільний транспорт" перевізник несе відповідальність тільки за відсутність у нього ТТН (в разі необхідності її оформлення), а не за неналежне оформлення ТТН. Таким чином перевірка автомобіля Позивача 21.01.2022 (Акт №31 1093) та прийняття постанови №309753 були здійснені відповідачем з порушенням норм чинного законодавства України, чим він (Відповідач) порушив вимоги ст.19 Конституції України щодо обов`язку органу державної влади та його посадовим особам діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. Просить позов задовольнити. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 02 січня 2023 року позовні вимоги задоволено повністю. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, також неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що уповноваженими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області шляхом проведення рейдової перевірки, 21.01.2022 на 5 км. а/д Глибочиця - Станишівка перевірено транспортний засіб SСАNІА реєстраційний номер НОМЕР_1 , напівпричіп - самоскид реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , що використовується автомобільним перевізником ПАТ "Житомирський комбінат силікатних виробів". За результатами проведення рейдової перевірки складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №331093 від 21.01.2022, в якому встановлено порушення абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів перелік визначений ст.48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме товарно- транспортної накладної. У рядку "під час перевірки виявлені порушення" вказано: "внутрішні вантажні перевезення вантажу, видаткова накладна без номеру від 21.01.22, вантаж "пісок", ТТН №123 від 21.01.22, яку надав водій, відсутні обов`язкові реквізити, а саме, при оформленні товарно - транспортної накладної відсутні реквізити, зазначені в ст.48 ЗУ "Про автомобільний транспорт"". Вказані матеріали передані для розгляду в орган державного контролю за місцезнаходженням автомобільного перевізника, тобто відповідачу. Згідно повідомлення відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області, направленого на адресу позивача, розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт призначено на 22.02.2022. За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідачем винесено постанову №309753 від 22.02.2022, згідно якої за порушення вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 грн, на підставі абз.3 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт". Вважаючи таку постанову протиправною, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що висновок акту перевірки від 21.01.2022 №331093 про перевезення позивачем вантажів автомобільним транспортом за відсутності товарно - транспортної накладної є помилковими, адже за встановлених у справі обставин, певні недоліки в оформленні наявної у водія ТТН від 21.01.2022 №1236 не можуть бути кваліфіковані як відсутність товарно - транспортної накладної на момент проведення перевірки, а отже, спірна постанова від 22.02.2022 за №309753 про застосування до позивача адміністративно - господарського штрафу у сумі 17000 грн, є протиправною та підлягає скасуванню. Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 за №2344-ІІІ (далі - Закон №2344), Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 за №1567 (далі - Порядок №1567). Згідно із пунктом 15 Порядку за №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом. Статтею 48 Закону №2344 встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. Відповідно до ст.60 Закону №2344 за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно - господарські штрафи, зокрема за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону - у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Колегія суддів зазначає, що склад порушення за вчинення якого позивача притягнуто до відповідальності полягав у здійсненні перевезення вантажу за відсутності товарно - транспортної накладної. При цьому безспірними є та обставина, що на момент проведення рейдової перевірки водієм надано ТТН №1236 від 21.01.2022. Однак посадовими особами відповідача не взято до уваги пред`явлену ТТН з огляду на відсутність у ній відомостей, які було кваліфіковано як здійснення перевезення вантажів за відсутності товарно - транспортної накладної. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне. Згідно ст.1 Закону №2344 (у редакції Закону №1534-IX від 03.06.2021) товарно - транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом. Згідно ч.3 ст.48 Закону №2344 (у редакції Закону №1534-IX від 03.06.2021), при оформленні товарно - транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити: 1) дата і місце складання; 2) вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); 3) автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення; 4) вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); 5) транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто; 6) пункти завантаження і розвантаження. Колегія суддів звертає увагу, що відповідальність перевізника на підставі норм ст.60 Закону №2344 настає лише у випадку здійснення перевезень за відсутності ТТН, а не за порушення правил її оформлення. Цей висновок узгоджується із нормами Наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 за №363 Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (надалі - Правила №363). Пунктом 11.1 Правил №363 передбачає, що товарно - транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора. Слід зазначити, що відповідачем, ані в Акті №331093, ані у відзиві на позовну заяву не зазначено, яка саме інформація відсутня в ТТН, що була надана водієм під час рейдової перевірки. Більш того, ст.48 Закону від 05.04.2001 за №2344-III передбачає відповідальність перевізника за перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки товарно - транспортної накладної. Відтак, достатньою і такою, що ґрунтується на Законі від 05.04.2001 за №2344-III підставою для відповідальності перевізника є фізичне не існування у його водія на момент проведення перевірки такого документу як товарно - транспортна накладна, а не певні формальні недоліки у її заповненні. Колегія суддів зазначає, що ТТН №1236 від 21.01.2022, яка надана відповідачем до суду, містить реквізити, що дають можливість у повній мірі ідентифікувати суб`єктів транспортного процесу, вантаж та транспортний засіб, яким здійснювалося перевезення. З урахуванням зазначених обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що висновок акту перевірки від 21.01.2022 №331093 про перевезення позивачем вантажів автомобільним транспортом за відсутності товарно - транспортної накладної є помилковими, адже за встановлених у справі обставин, певні недоліки в оформленні наявної у водія ТТН від 21.01.2022 №1236 не можуть бути кваліфіковані як відсутність товарно - транспортної накладної на момент проведення перевірки, а тому спірна постанова від 22.02.2022 за №309753 про застосування до позивача адміністративно - господарського штрафу у сумі 17000 грн, є протиправною та підлягає скасуванню. Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Доводи викладені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують. За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження). Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02 січня 2023 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Головуючий Шидловський В.Б. Судді Курко О. П. Боровицький О. А.