Постанова 4855 № 640/27784/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/27784/21 Суддя (судді) першої інстанції: Добрянська Я.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 липня 2023 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Аліменка В.О., суддів Кучми А.Ю., Вівдиченко Т.Р. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2022 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якій просив: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у виплаті різниці недоплаченої суми пенсії за період з 01.02.2007 по 01.01.2008 в розмірі 53591,28 грн з урахуванням компенсації втрати частини доходів, за період з 01.01.2008 по 20.01.2009 в розмірі 95 846,16 грн. з урахуванням компенсації втрати частини доходів, за період з 20.01.2009 по 01.06.2014 в розмірі 491 910,4 грн. з урахуванням компенсації втрати частини доходів, за період з 01.06.2014 по 01.05.2016 в розмірі 2 553 грн. з урахуванням компенсації втрати частини доходів; - стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 різниці недоплаченої суми пенсії за період з 01.02.2007 по 01.01.2008 в розмірі 98 250,68 (дев`яності вісім тисяч двісті п`ятдесят грн. шістдесят вісім коп.) з урахуванням компенсації втрати частини доходів, за період з 01.01.2008 по 20.01.2009 в розмірі 95 846,16 грн. (дев`яносто п`ять тисяч вісімсот сорок шість грн. шістнадцять коп.) з урахуванням компенсації втрати частини доходів, за період з 20.01.2009 по 01.06.2014 в розмірі 491 910,4 грн. (чотириста дев`яносто одна тисяча дев`ятсот десять грн. чотири коп.) з урахуванням компенсації втрати частини доходів, за період з 01.06.2014 по 01.05.2016 в розмірі 2 553 грн. (дві тисячі п`ятсот п`ятдесят три грн.) з урахуванням компенсації втрати частини доходів, а всього 688 560,24 (шістсот вісімдесят вісім п`ятсот шістдесят гривень двадцять чотири копійки) з урахуванням компенсації втрати частини доходів. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2022 року у задоволенні позову відмовлено Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін. Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.05.2020р. по справі №640/9110/19 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у перерахунку та виплаті позивачу з 01.01.2007 пенсії з розрахунку 90% грошового забезпечення без обмеження її максимального розміру з урахуванням усіх видів доплат, набавок, індексації та раніше виплачених сум; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві перерахувати та виплатити позивачу з 01.01.2007 пенсію без обмежень максимального розміру з розрахунку 90% грошового забезпечення з урахуванням усіх видів доплат, надбавок, індексації та раніше виплачених сум. На виконання зазначеного вище рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.05.2020р. по справі №640/9110/19, відповідачем виплату перерахованої пенсії проведено у березні 2021 року. Подальший розмір пенсії з квітня 2021 року складає 33343,00 грн. Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від. 08.09.2021 року №23937-23673/с-02/8-2600/21 позивачу роз`яснено, що нарахована у березні 2021 року різниця пенсії за період з 01.05.2016 року по 31.03.2021 року в сумі 1081239,72 грн. на виконання на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.05.2020р. по справі №640/9110/19 буде виплачуватись в межах бюджетних асигнувань. Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у виплаті різниці недоплаченої суми пенсії та компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку виплати пенсійної заборгованості, звернувся до суду з даним позовом. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що компенсація втрати частини доходів нараховується лише на нараховані та фактично виплачені із порушенням строків доходи. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до ч. 2 статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом. Згідно із статтею 1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Відповідно до п. 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок № 159) компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат). Наведене свідчить, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Також, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії). Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення». Крім того, у постанові від 05.03.2020 у справі № 140/1547/19, Верховний Суд зазначив: Згідно з положеннями статті 4 Закону №2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Відповідно до статті 6 Закону №2050-III компенсацію виплачують за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету. З системного аналізу правових норм вбачається, що основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу. У справі, що розглядається, судом встановлено, що на виконання судового рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві здійснено нарахування ОСОБА_1 різниці пенсії за період з 01.05.2016 року по 31.03.2021 року в сумі 1081239,72 грн. на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.05.2020р. по справі №640/9110/19, також, вказано що буде виплачуватись в межах бюджетних асигнувань.Однак відомості про виплату на користь ОСОБА_1 вказаної суми в матеріалах справи відсутні. Таким чином, з урахуванням вищевикладеного та враховуючи ту обставину, що у матеріалах справи відсутні докази виплати позивачу різниці пенсії за період з 01.05.2016 року по 31.03.2021 року в сумі 1081239,72 грн. на виконання на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.05.2020р. по справі №640/9110/19, колегія суддів зазначає про відсутність виплати основної суми доходу в розумінні Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», за наявності якої можлива виплата суми компенсації а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2022 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України. Суддя-доповідач В.О. Аліменко Судді А.Ю. Кучма Т.Р. Вівдиченко