Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/23532/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/23532/23 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Журавель В.О. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 липня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Костюк Л.О.; суддів: Кобаля М.І. Кузьмишиної О.М.; за участю секретаря: Несін К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу представника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - Заверюхи Костянтина Олександровича на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 липня 2023 року (розглянута у судовому засіданні, м.Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за заявою Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС України до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків, В С Т А Н О В И Л А: У липні 2023 року, Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС України (далі - ГУ ДПС у м. Києві, позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду із заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , відповідач), в якій просить суд: - прийняти рішення, яким підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . Заява Головного управління ДПС у м.Києві про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків обґрунтована таким. Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято наказ від 29 червня 2023 р. № 3309-п про проведення фактичних перевірок, згідно з яким наказано провести перевірку ФОП ОСОБА_1 з 6 липня 2023 р. тривалістю 10 робочих днів з питань дотримання вимог законодавства, яке регулює виробництво та обіг спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах. Працівникам заявника видано направлення на перевірку. У той же день 6 липня 2023 р. посадовими особами ГУ ДПС у м.Києві копію наказу, а також направлення на проведення перевірки та службові посвідчення були пред`явлені уповноваженим особам ФОП ОСОБА_1 , якими після ознайомлення з наданими документами їм було відмовлено в допуску до проведення перевірки. Про це 6 липня 2023 р. посадовими особами ГУ ДПС у м. Києві складено відповідні Акти, якими зафіксовано факт відмови в допуску до перевірки ФОП ОСОБА_1 посадових осіб ГУ ДПС у м.Києві. Головне управління ДПС у м.Києві вказує, що ним було додержано всіх законодавчо визначених підстав щодо проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 , тому відмова відповідача у допуску до проведення перевірки є підставою для застосування адміністративного арешту майна платника податків відповідно до підпункту 94.2.3 п. 94.2 ст.94 ПК України. 7 липня 2023 року виконуючим обов`язки начальника Головного управління ДПС у м. Києві прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків ФОП ОСОБА_1 . Ураховуючи, що відповідно до пункту 94.10 ст.94 ПК України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом, Головне управління ДПС у м. Києві звернулось із цією заявою про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків, в порядку передбаченому статтею 283 КАС України. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10 липня 2023 року задоволено заяву Головного управління ДПС у місті Києві як відокремлений підрозділ ДПС України до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків. Визнано обґрунтованим рішення Головного управління ДПС у місті Києві як відокремлений підрозділ ДПС України за №3 від 7 липня 2023р. про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ; місцезнаходження: АДРЕСА_1 ). Допущено негайне виконання рішення суду. Не погоджуючись з вказаною постановою, представником відповідача подано апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задовлення заяви про застосування адміністративного арешту майна платника податків, з огляду на наступне. Як встановлено судом першої інстанції, що 7 липня 2023 р. о 13 год. 40 хв. до Київського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС України із заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків. Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято наказ від 29 червня 2023 р. № 3309-п «Про проведення фактичних перевірок суб`єкта господарювання», згідно з додатками до якого, зокрема, наказано провести перевірку ФОП ОСОБА_1 з 6 липня 2023 р. тривалістю 10 робочих днів з питань дотримання вимог законодавства, яке регулює виробництво та обіг спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах за різними адресами об`єктів ФОП ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_2 , нп. №92 (в літ. А); АДРЕСА_3 , н.п.№1 по №6, групи приміщень №91; АДРЕСА_4 та 6 липня 2023 р. працівникам ГУ ДПС у м. Києві головним державним інспекторам Саввону Г., Гармашу О., Донченку Д., Петровиху Є., Нікітенку В., Безсметному І., Жужі О., Махині Д., , кожному окремо, видано належним чином оформлені направлення на перевірку, які мали всі необхідні реквізити. 6 липня 2023 р. інспекторами податкового органу було складено Акти №3612/Ж6/26-15-09-01, № 3606/Ж6/26-15-09.01/3227113851 та № 3607/Ж6/26-15-09-01/3227113851 про відмову від отримання представниками відповідача наказу на проведення фактичної перевірки та підпису у направленні на перевірку. 6 липня 2023 р. головними державними інспекторами Безсмертним І. та Жужа О. складено Акт недопуску посадових осіб ГУ ДПС у м. Києві до перевірки ФОП ОСОБА_1 (за адресою: АДРЕСА_5 , групи приміщень №9). Згідно з цим актом вказані посадові особи ГУ ДПС у м.Києві прибули 6 липня 2023 р. до ФОП ОСОБА_1 для проведення фактичної перевірки, надали уповноваженому представнику ФОП ОСОБА_1 Шаповаленку Е.С. (представнику за довіреністю №НСТ 965503) наказ про проведення перевірки, ознайомили його із направленнями на перевірку та пред`явили свої службові посвідчення, проте останній відмовив їм в допуску до проведення перевірки, оскільки в наказі не міститься інформації які норми чинного законодавства порушив суб`єкт господарювання. На Акті вказано дату його складання - 6 липня 2023 року і час - 14 год. 06 хв.. 6 липня 2023 р. головними державними інспекторами Петровихом Є., Нікітенком В. та Донченком Д. складено Акт недопуску посадових осіб ГУ ДПС у м. Києві до перевірки ФОП ОСОБА_1 (за адресою: АДРЕСА_6 ). Згідно з цим актом вказані посадові особи ГУ ДПС у м.Києві прибули 6 липня 2023 р. до ФОП ОСОБА_1 для проведення фактичної перевірки, надали уповноваженому представнику ФОП ОСОБА_1 Кобилянському О.М. (адвокату - права на представлення підтвердженні Ордером на надання правничої (правової) допомоги від 6 липня 2023 р. Серії АС №1064777) наказ про проведення перевірки, ознайомили його із направленнями на перевірку та пред`явили свої службові посвідчення, проте останній відмовив їм в допуску до проведення перевірки, оскільки в наказі не міститься інформації які норми чинного законодавства порушив суб`єкт господарювання. На Акті вказано дату його складання - 6 липня 2023 року і час - 14 год. 15 хв.. 6 липня 2023 р. головними державними інспекторами Махинею Д., Саввоном Г. та Гармашом О. складено Акт недопуску посадових осіб ГУ ДПС у м. Києві до перевірки ФОП ОСОБА_1 (за адресою: АДРЕСА_7 ). Згідно з цим актом вказані посадові особи ГУ ДПС у м.Києві прибули 6 липня 2023 р. до ФОП ОСОБА_1 для проведення фактичної перевірки, надали уповноваженому представнику ФОП ОСОБА_1 Кашкі В.В. (адвокату - права на представлення підтвердженні Ордером на надання правничої (правової) допомоги від 6 липня 2023 р. Серії АО №1093475) наказ про проведення перевірки, ознайомили його із направленнями на перевірку та пред`явили свої службові посвідчення, проте останній відмовив їм в допуску до проведення перевірки, оскільки в наказі не міститься інформації які норми чинного законодавства порушив суб`єкт господарювання. На Акті вказано дату його складання - 6 липня 2023 року і час - 14 год. 30 хв.. 7 липня 2023 року о 08 год. 30 хв. виконуючим обов`язки начальника Головного управління ДПС у м. Києві на підставі пп.94.2.3 п.94.2 ст.94 ПК України (платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу) прийнято рішення №3 про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків ФОП ОСОБА_1 , що перебуває у володінні останнього. Ураховуючи, що відповідно до п. 94.10 ст.94 ПК України арешт на майно накладається рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом, Головне управління ДПС у м.Києві звернулось до Київського окружного адміністративного суду із заявою в порядку ст.283 КАС України про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна ФОП ОСОБА_1 , накладеного рішенням від 7 липня 2023 року. Надаючи правову оцінку матеріалам та обставинам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини, що склалися у справі, є Податковий кодекс України (далі - ПК України). Згідно з п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний, зокрема, не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов`язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи (п.п.16.1.9); допускати посадових осіб контролюючого органу під час проведення ними перевірок до обстеження приміщень, територій (крім житла громадян), що використовуються для одержання доходів чи пов`язані з утриманням об`єктів оподаткування, а також для проведення перевірок з питань обчислення і сплати податків та зборів у випадках, встановлених цим Кодексом (п.п.16.1.13). Відповідно до п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право: - проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення (п.п.20.1.4); - доступу під час проведення перевірок до територій, приміщень (крім житла громадян) та іншого майна, що використовуються для провадження господарської діяльності та/або є об`єктами оподаткування, або використовуються для отримання доходів (прибутку), або пов`язані з іншими об`єктами оподаткування та/або можуть бути джерелом погашення податкового боргу (п.п.20.1.13). Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Пунктом 80.1 ст. 80 ПКУ визначено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі п.п. 20.1.10 п. 20.1 ст. 20 ПКУ може бути проведена контрольна розрахункова операція (п. 80.4 ст. 80 ПКУ). Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із ст. 81 ПКУ (п. 80.5 ст. 80 ПКУ). Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції (п. 80.7 ст. 80 ПКУ). Нормами п. 81.1 ст. 81 ПКУ передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення, зокрема, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених ПКУ, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених ПКУ, таких документів: - направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; - копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; - службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки. Пунктом 81.2 ст. 81 ПКУ передбачено, що у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається та реєструється в контролюючому органі не пізніше наступного робочого дня у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків. Посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акта. У разі відмови платника податків та/або його посадових (службових) осіб (представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) підписати акт, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки, та/або у разі відмови отримати примірник цього акта чи надати письмові пояснення до нього, посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує такий факт, та реєструється в контролюючому органі не пізніше наступного робочого дня. У разі якщо при організації, зокрема, фактичної перевірки встановлено неможливість її проведення, посадовими (службовими) особами контролюючого органу невідкладно складається та підписується акт про неможливість проведення перевірки, який не пізніше наступного робочого дня реєструється в контролюючому органі. До такого акта додаються матеріали, що підтверджують факти, наведені в такому акті. Зазначений акт та матеріали надсилаються контролюючим органом платнику податку в порядку, визначеному ст. 42 ПКУ. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється. При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення. У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. Надаючи правової оцінки доводам та аргументам сторін, наданим у справі доказам, суд зазначає про таке. Матеріалами справи встановлено, що 6 липня 2023 р. посадовими особами податкового органу було пред`явлено представникам платнику податків (відповідачу) всі передбачені п.81.1 ст.81 ПК України документи - наказ на проведення перевірки, направлення на проведення перевірки, службові посвідчення. Всі ці документи мали підписи, були скріплені печатками, мали необхідні реквізити, їх повнота і належність оформлення відповідачем визнаються і не оспорюються. Факт пред`явлення цих документів та наведені вище обставини сторонами визнаються, він не є спірними у справі, незважаючи на наявність актів про відмову у підписанні цих документів представниками відповідача. Представник відповідача стверджує, що фактична перевірка може бути проведено лише у разі наявності у податкового органу інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, проте, податковий орган в наказі на проведення перевірки не зазначив конкретних порушень як підстав та доказів, а лише зазначив норми податкового законодавства. Надаючи оцінку цим доводам та аргументам відповідача суд зобов`язаний взяти до уваги правову позицію Верховного Суду. Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 23 лютого 2023 року у справі №640/17091/21 вказав: «У разі створення платником податків перешкод у реалізації податковим органом своєї компетенції (права на проведення перевірки за наявності законних підстав) безпосередньо Податковий кодекс України встановлює право на вжиття способу забезпечення виконання платником податків його обов`язків - застосування адміністративного арешту майна. Відповідно, можливість вжиття цього способу не може ставитися в пряму залежність від оцінки самим платником податків законності підстав для проведення податкової перевірки, відмова у допуску до проведення якої або відмова від проведення якої з боку цього платника податків і передбачені як одна із підстав для застосування адміністративного арешту майна. Це призводить до неможливості розгляду заяви податкового органу в судовому порядку за процедурою, передбаченою статтею 283 КАС України. Оцінку обґрунтованості заперечень платника податків щодо правомірності проведення перевірки має надавати суд в межах здійснення превентивного контролю при реалізації податковими органами певних видів його повноважень, шляхом розгляду заяв податкових органів, передбачених частиною першою статті 283 КАС України. У таких справах адміністративний суд фактично є незалежним суб`єктом, який здійснює перевірку об`єктивності прийнятого контролюючим органом рішення, та одночасно, виконує завдання захисту прав платників податків від потенційно можливих зловживань з боку суб`єктів владних повноважень. Більш того, з огляду на частину першу статті 4 КАС України, звернення платника податків до адміністративного суду із позовом про визнання протиправним рішення податкового органу про проведення податкової перевірки чи про застосування адміністративного арешту майна або дій такого органу при проведенні перевірки підпадає під поняття публічно-правового спору (пункт 2). Визначення цього терміну не дає підстав для висновку, що «публічно-правовий спір» є тотожним до терміну «спір про право». Отже, подання до суду адміністративного позову про протиправність рішення/дій щодо проведення перевірки або накладення адміністративного арешту не може розглядатись як підстава для відмови у відкритті провадження у розумінні пункту 2 частини четвертої статті 283 КАС України». На виконання вимог частини другої статті 356 КАС України Верховним Судом у вищевказаній постанові сформульовано такий правовий висновок: «За змістом статті 283 КАС України після відкриття провадження у справі за відповідною заявою суд може або її задовольнити, або відмовити у її задоволенні. Наявність спору про право в розумінні пункту 2 частини четвертої статті 283 КАС України має вбачатися саме на етапі вирішення питання про відкриття провадження у справі за заявою контролюючого органу, передбаченою частиною першою статті 283 КАС України. При цьому у справах за заявою контролюючого органу, передбаченою пунктом 2 частини першої статті 283 КАС України, заперечення платника податків щодо правомірності проведення податкової перевірки, які полягають у оскарженні відповідного наказу про її проведення чи дій контролюючого органу при її проведенні, не можуть розглядатися як «спір про право». Під час розгляду заяв про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків адміністративний суд здійснює оцінку обґрунтованості рішення контролюючого органу щодо адміністративного арешту майна платника податків шляхом перевірки наявності підстав для прийняття відповідного рішення та правильності юридичної кваліфікації дій платника податків, які стали підставою для прийняття такого рішення. Оскарження платником податків наказу про проведення перевірки є запереченням обставин, що зумовили звернення податкового органу з відповідною заявою, однак, не є спором про право в розумінні пункту 2 частини четвертої статті 283 КАС України і не перешкоджає розгляду заяви про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків. Обґрунтованість причин відмови у допуску посадових осіб податкового органу до проведення податкової перевірки з боку платника податків входять до предмета доказування у справах, передбачених пунктом 2 частини першої статті 283 КАС України. Колегія суддів звертає увагу на те, що у випадку наявності судового рішення про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту, платник податків не позбавлений можливості звернутися із заявою про його припинення, якщо в подальшому наказ про проведення перевірки буде визнано незаконним». З огляду на вищевказане правове регулювання та обставини справи, судом відхиляються твердження відповідача стосовно відсутності підстав для допуску до проведення документальної перевірки. Отже, матеріалами справи встановлено, що причина відмови у допуску посадових осіб податкового органу до проведення перевірки не була обґрунтованою. Так, згідно вищевказаних положень статті 81 ПК України при проведенні перевірки контролюючий орган має надати платнику податків копію наказу на проведення перевірки, а також пред`явити для ознайомлення службові посвідчення та направлення на перевірку. Також встановлено, що вказані процедурні вимоги були дотримані заявником, однак незважаючи на це платник податків не допустив працівників контролюючого органу до перевірки. Тому, доводи відповідача про безпідставність проведення перевірки судом відхиляються, оскільки ФОП ОСОБА_1 вже захистив свої права шляхом не допуску посадових осіб позивача до проведення перевірки і не позбавлений права оскаржити наказ про проведення перевірки. Щодо посилання представника відповідача на постанову Верховного Суду від 05.07.2023 року у справі №460/2663/22, як на підставу щодо визнання протиправними дій працівників позивача та відсутності підстави щодо проведення фактичної перевірки, колегія суддів зазначає наступне. Так, фактичну перевірку позивачем проведено відповідно до прийнятого наказу Головним управлінням ДПС у м. Києві від 29 червня 2023 р. № 3309-п «Про проведення фактичних перевірок суб`єкта господарювання», на підставі п.п. 19-1, п.п. 19-1.1.14, п.п. 19-1.1.16, п.п. 19-1.1.17, п.п. 19-1.1.19-1, керуючись, п.п. 20.1.4, п.п. 20.1.6, п.п. 20.1.8, п.п. 20.1.9, п.п. 20.1.10, п.п. 20.1.11, п.п. 20.1.12, п.п. 20.1.13, п.20.1 ст.20, п.п. 75.1.3 п.75.1 ст.75, п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80 розділу ІІ п.69.2 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України від 02.12.2010 року № 2755-VІ, зі змінами та доповненнями, Законом України від 19.12.1995 року №481/95- ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», зі змінами та доповненнями, листа ДПС від 19.06.2023 №14149/7/99-00-09-02-01-07 та іншими нормативними актами, контроль за дотриманням яких покладено на територіальні органи ДПС. У зв`язку із зазначеним вище, колегія суддів зазначає, що наявна підстава щодо проведення фактичної перевірки, а тому зазначені вище посилання представника відповідача належним чином не обґрунтовані. Щодо доводів представника відповідача, що спірним рішенням від 7 липня 2023 р. №3 застосовано умовний адміністративний арешт майна платника податків відповідача, що перебуває за адресою: АДРЕСА_8 , проте згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідач не є власником цієї квартири, а вказана квартира належить на праві власності третій особі, колегія суддів зазначає наступне. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції та бере до уваги, що позов було подано суб`єктом владних повноважень - податковим органом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 і відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження відповідача є АДРЕСА_1 . За приписами ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою (ч.1). Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними (ч.2). Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах (ч.4). Ураховуючи те, що відповідачем самостійно зазначено власне місцезнаходження фізичної особи-підприємця, а також подано до податкового органу саме цю адресу для реєстрації та здійснення підприємницької діяльності, суд зазначає, що контролюючим органом не здійснено порушення прав суб`єкта господарювання, зазначивши в рішенні цю адресу, яку останнім самостійно було визначено при здійсненні реєстрації. Щодо тверджень відповідача про те, що представник Шаповаленко Е.Д. не мав права представляти ФОП ОСОБА_1 за довіреністю, оскільки довіреність видана саме фізичною особою ОСОБА_1 і не уповноважувала Шаповаленка Е.Д. на здійснення відмови від допуску представників податкового органу до проведення перевірки, колегія суддів зазначає наступне. Довіреність №НСТ 965503 від 13 лютого 2023 р., видана відповідачем ОСОБА_1 на ім`я Шаповаленка Е.Д. , долучена до справи і досліджена судом. Ця довіреність посвідчена нотаріально, видана строком на три роки, уповноважує Шаповаленка Е.Д. представляти інтереси ОСОБА_1 в органах Державної фіскальної служби України, в інших органах, в т.ч. з питань супроводження його підприємницької діяльності, державної реєстрації припинення підприємницької діяльності, надає право розписуватися від імені довірителя, подавати від його імені документи, включаючи заяви, одержувати документи, представляти інтереси довірителя як фізичної особи підприємця в банківських установах, сплачувати за нього всі податки і збори, вчиняти всі інші юридично значущі дії, пов`язані з цією довіреністю. За наведених обставин колегія суддів визнає, що наведені вище твердження відповідача є безпідставними, оскільки Шаповаленко Е.Д. був належним представником відповідача, якому податковим органом було пред`явлено вказані вище документи на проведення фактичної перевірки і яким від імені відповідача відмовлено у допуску до її проведення. У разі наявності спору між ОСОБА_1 та Шаповаленком Е.Д. щодо надання повноважень на вчинення тих чи інших дій в межах представництва за даною довіреністю такий спір може бути вирішений у порядку, передбаченому відповідним процесуальним законодавством. Пунктом 94.1 статті 94 Податкового кодексу визначено, що адміністративний арешт майна платника податків (далі арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом. Відповідно до пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин, зокрема: - платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу (п.п. 94.2.3). Згідно п. 94.3 ст. 94 Податкового кодексу України арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті. За приписами п. 94.4 ст. 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків. Арешт майна може бути повним або умовним (п. 94.5 ст. 94 Податкового кодексу України). Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов`язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону. Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов`язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення. Пунктом 94.6. статті 94 Податкового кодексу України встановлено, що керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження. У відповідності з п. 94.10 ст. 94 Податкового кодексу України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом. Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено). У цих випадках таке майно перебуває під режимом адміністративного арешту протягом строку, визначеного законом для визнання його безхазяйним, або у разі якщо майно є таким, що швидко псується, - протягом граничного строку, визначеного законодавством. Порядок операцій з майном, власника якого не встановлено, визначається законодавством з питань поводження з безхазяйним майном. Строк, визначений цим пунктом, не включає добові години, що припадають на вихідні та святкові дні. Відповідно до п. 94.11 ст. 94 Податкового кодексу України рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу щодо арешту майна може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Матеріалами справи встановлено, що за наявності обставин, передбачених пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України, в.о. начальника Головного управління ДПС у м. Києві прийнято рішення від 7 липня 2023 р. №3 про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків відповідача. Ураховуючи, що відповідно до п. 94.10 ст. 94 Податкового кодексу України арешт на майно накладається рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом, Головне управління ДПС у м. Києві своєчасно звернулось до Київського окружного адміністративного суду із заявою в порядку ст. 283 КАС України про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків, накладеного рішенням від 7 липня 2023 р. №3. Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків прийнято обґрунтовано та з дотриманням, встановленого порядку, відтак наявні підстави для підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, накладеного рішенням Головного управління ДПС у м. Києві від 7 липня 2023 р. №3. Відповідно до ч. 8 ст. 283 КАС України рішення суду у справах, визначених пунктами 1-4, 7 частини першої цієї статті, підлягає негайному виконанню. Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мір досліджено обставини справи на підставі яких суд прийшов до правильного висновку щодо задоволення зазначеної вище заяви. Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 241, 242, 243, 250, 251, 271, 272, 283, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу представника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - Заверюхи Костянтина Олександровича - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 липня 2023 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена. Головуючий суддя: Л.О. Костюк Судді: М.І. Кобаль О.М. Кузьмишина