Ухвала КЦС ВС № 275/828/14-ц

У Х В А Л А 26 липня 2023 року м. Київ справа № 275/828/14-ц провадження № 61-10084ск23 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Стащуком Володимиром Анатолійовичем, на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 12 червня 2023 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В : Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 02 березня 2015 року позов Публічного акціонерного товариства «Альфа Банк» (далі - ПАТ «Альфа-Банк») задоволено. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа Банк» заборгованість за кредитним договором від 12 червня 2008 року № 490076829 у розмірі 187 568,65 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції 24 лютого 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку направила апеляційну скаргу, яка надійшла на адресу Житомирського апеляційного суду 02 березня 2023 року. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 02 березня 2015 року, у зв`язку з тим, що суд першої інстанції не склав повний текст рішення суду у встановлені ЦПК України строки та не надіслав його ОСОБА_1 . Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 07 березня 2023 року матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 02 березня 2015 року у цивільній справі № 275/828/14-ц направлено до Брусилівського районного суду Житомирської області для ініціювання питання про відновлення втраченого судового провадження. Ухвалою Брусилівського районного суду Житомирської області від 19 травня 2023 року частково відновлено втрачене судове провадження у цивільній справі №275/828/14-ц за позовом ПАТ «Альфа-Банк до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості. Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 12 червня 2023 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 02 березня 2015 року. Суд апеляційної інстанції встановив, що оскаржуване судове рішення ухвалено 02 березня 2015 року, з якого вбачається, що справа розглянена за участю ОСОБА_1 , апеляційна скарга на рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 02 березня 2015 року подана 24 лютого 2023 року, тобто з пропуском строку більше як дев`ять років. Оцінюючи підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції зазначив, що ОСОБА_1 не зазначила поважних причин для поновлення строку на апеляційне оскарження, виключних випадків, передбачених частиною другою статті 358 ЦПК України, для відкриття апеляційного провадження у разі спливу одного року після складення повного тексту рішення суду. У липні 2023 року ОСОБА_1 через адвоката Стащук В. А. звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 12 червня 2023 року. Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, не надав оцінки тому, що суд першої інстанції не направив відповідачці повний текст рішення суду для реалізації права на оскарження рішення суду в апеляційному порядку. Суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 22 листопада 2019 року у справі № 461/5908/18, провадження № К/9901/14417/19, від 07 грудня 2022 року у справі № 757/31634/15-ц, провадження № 61-6471св22. З огляду на зазначене просила скасувати ухвалу Житомирського апеляційного суду від 12 червня 2023 року та направити справу на розгляд до суду апеляційної інстанції У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали. Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК Україні). Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом (частина перша статті 126 ЦПК України). Питання поновлення та продовження процесуальних строків врегульовано положеннями статті 127 ЦПК України, згідно з частиною першою якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини йог пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Відповідно до статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу. За змістом статті 354 ЦПК України клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку. Тож поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. ЦПК України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили його пропуск. У кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку (правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 19 червня 2020 року в справі № 926/1037-б/15, від 14 червня 2022 року в справі № 904/3541/15). Згідно з пунктом 1 частини другої статті 358 ЦПК України передбачено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадку подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки. Частина друга статті 358 ЦПК України не встановлює безумовного обов`язку суду поновити строк на апеляційне оскарження та прийняти до розгляду апеляційну скаргу у будь-якому разі подання її особою, яка не була залучена до участі у справі. Скаржник має враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строку оскарження судового рішення покладає на нього обов`язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку і у разі, коли відповідну апеляційну скаргу подано особою, не залученою до участі у справі. Разом з цим, неучасть у справі особи, яка звертається із скаргою з посиланням на те, що рішення у цій справі стосується її прав та інтересів, не є безумовною підставою визнання причин пропуску строку поважними та поновлення цього строку. Суд апеляційної інстанції встановив, що відповідачці ОСОБА_1 було відомо про прийняте рішення суду. Крім того, згідно з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 брала участь в судовому засіданні під час розгляду справи та частково визнала позов. Доводи касаційної скарги про те, що суд не направив їй повний текст судового рішення, тому є підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження є необґрунтованими, оскільки ОСОБА_1 не зазначила об`єктивних і непереборних перешкод для його оскарження протягом дев`яти років. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного й обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише за умови особливих непереборних обставин. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волі особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. У Європейському суді з прав людини склалась стала практика, відповідно до якої відступлення від принципу правової визначеності через відновлення строку звернення до суду виправдано лише у випадках необхідності при обставинах істотного і непереборного характеру (справа «Салов проти України»), зокрема, з метою виправлення помилки, що має фундаментальне значення для судової системи (справа «Сутяжник проти Росії»). При оцінюванні поважності причин пропуску строку звернення до суду та прийнятті рішень про його поновлення Європейський суд з прав людини, як правило, враховує: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінку заявника; 3) поведінку державних органів;4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (справи «Бочан проти України», «Смірнова проти України», «Федіна проти України», «Матіка проти Румунії» та інші). На осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи. Житомирський апеляційний суд надав належну оцінку доводам заявниці про причини пропуску строку на апеляційне оскарження та зазначив, що вона знала про судовий процес, проте не реалізувала право на оскарження судового рішення. Суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження відповідно до статті 358 ЦПК України. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України). Сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження. Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти всі можливі та залежні від нього дії, використовувати в повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством. У своїй практиці Європейський Суд з прав людини неодноразово зауважував, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України», заява № 3236/03, пункт 41, від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, пункт 27). Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та порушенням принципу стабільності судового рішення, що суперечить статті 129-1 Конституції України та практиці Європейського суду з прав людини. Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута. Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановленні державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року). Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. З огляду на викладене у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення. Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не впливають на законність і обґрунтованість оскарженого судового рішення, а є незгодою заявниці з його змістом. Керуючись частиною четвертою статті 390, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, У Х В А Л И В : У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , подану адвокатом Стащуком Володимиром Анатолійовичем, на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 12 червня 2023 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості відмовити. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: А. С. Олійник О. В. Ступак В. В. Яремко