Постанова 4855 № 320/7374/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/7374/21 Суддя (судді) першої інстанції: Колеснікова І.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 липня 2023 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Кучми А.Ю., суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2023 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Зазимської сільської ради Броварського району Київської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И Л А : Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06.12.2022 задоволено повністю адміністративний позов ОСОБА_1 до Зазимської сільської ради Броварського району Київської області та вирішено визнати протиправною бездіяльність Зазимської сільської ради Броварського району Київської області щодо неприйняття рішення за результатом розгляду клопотання позивача від 07.12.2020 вх. №504; зобов`язати Зазимську сільську раду Броварського району Київської області розглянути на найближчій сесії клопотання позивача від 07.12.2020 вх. №504 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою з відведення у власність земельної ділянки, за результатом розгляду якого прийняти рішення відповідно до вимог частини 7 статті 118 Земельного кодексу України. Додатковим рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2023 року відмовлено у задоволенні заяви про стягнення з Зазимської сільської ради Броварського району Київської області на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу. Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відшкодувати витрати на правничу допомогу. Апелянт вказує на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставина справи, рішення прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Зауважує, що позивач має право на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу з огляду на подані докази. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції. Відповідачем подано клопотання про зупинення провадження у справі з підстав передбачених п.5 ч.1 ст.236 КАС України. Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення даного клопотання, оскільки наведені обставини не перешкоджають розгляду апеляційної скарги, а також з огляду на те, що вказане клопотання не заявлялось самим апелянтом чи його представником в інтересах якого здійснюється розгляд даної апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню. Згідно з ст. 317 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує його та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Як вбачається з матеріалів справи, 13.01.2023 від представника позивача до суду першої інстанції надійшла письмова заява про ухвалення додаткового рішення у справі щодо стягнення на користь позивача 4 500,00 грн в рахунок відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Суд першої інстанції відмовляючи в ухвалені додаткового судового рішення виходив з того, що представником позивача не надано ні під час розгляду справи, ні після ухвалення рішення у даній справі, доказів понесення судових витрат, про надання яких позивач заявляв в ході розгляду справи, зокрема, квитанцію до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку, касові чеки або інший банківський документ, що підтверджує здійснення оплати послуг адвоката в рамках конкретної справи. За відсутності доказів, що свідчать про факт понесення судових витрат - здійснення оплати гонорару адвоката та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги на підставі договору про надання правової допомоги, у суду відсутня змога встановити дійсність понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Відповідно до частини першої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Згідно частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. За змістом пункту 1 частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 цього ж Кодексу). Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п`ята статті 134 Кодексу). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 КАС України). При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у додаткових постановах Верховного Суду від 11.12.2019 та від 12.12.2019 у справі №2040/6747/18 (адміністративне провадження №К/9901/17099/19, К/9901/17108/19, К/9901/18639/19). Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у додаткових постановах Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №826/841/17 (адміністративне провадження №К/9901/5157/19), від 24.10.2019 у справі №820/4280/17 (адміністративне провадження №К/9901/11712/19). З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених судових витрат на правову допомогу представником позивача надано: договір про надання правничої допомоги №18-1А/21 від 02.06.2021, протокол узгодження договірної ціни та способу оплати послуг адвоката від 02.06.2021, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №61 від 15.10.1993, копію посвідчення адвоката України №547 від 28.08.2012. Загальна вартість послуг правової допомоги відповідно до вищевказаних документів становить 4 500,00 грн. Також, до суду апеляційної інстанції представником позивача було подано додаток №2 від 14.02.2023 до договору №18-1А/21 від 02.06.2021 щодо узгодження договірної ціни та способу оплати послуг адвоката за підготовку та складання апеляційної скарги; розписку про отримання готівкових коштів за надання правничої допомоги у справі 320/7374/21. Таким чином, загальна вартість послуг правової допомоги у суді першої та апеляційної інстанції становить 7 000,00 грн. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що за відсутності доказів, що свідчать про факт понесення судових витрат - здійснення оплати гонорару адвоката та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги на підставі договору про надання правової допомоги, відсутня змога встановити дійсність понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката, оскільки наявні в матеріалах справи докази підтверджують надання позивачу правової допомоги. Разом із тим, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. З огляду на це, колегія суддів вважає, що позивач безумовно набув право на відшкодування понесених ним витрат на правничу допомогу, але заявлена ним сума 7 000,00 грн не є співмірною зі складністю цієї справи, обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, реально необхідним на виконання таких робіт (надання послуг) і ціною позову. Колегія суддів дійшла до висновку, що витрати у розмірі 6 000,00 грн за даних обставин справи є справедливими і співмірними. Судом першої інстанції неповно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення без дотримання норм матеріального права і з порушенням норм процесуального права. Отже, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2023 року - скасуванню, заява позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу - задоволенню частково. Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325, 328 - 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2023 року - скасувати та прийняти нове постанову, якою заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення - задовольнити частково. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Зазимської сільської ради Броварського району Київської області (07415, Київська обл., Броварський р-н, с. Зазим`є, вул. Широка, 6, код ЄДРПОУ 04363876) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн (шість тисяч гривень 00 коп.). Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України. Повний текст постанови виготовлено 26.07.2023. Головуючий суддя: А.Ю. Кучма В.О. Аліменко Н.В. Безименна