LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4855760/11034/22

від 25.07.2023 ·
Резолютивна:Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Солом`янського районного суду м.Києва від 16.06.2023 - без змін.

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 760/11034/22 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції: Букіна О.М. ПОСТАНОВА Іменем України 25 липня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Сорочка Є.О., суддів Федотова І.В., Чаку Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду м.Києва від 16.06.2023 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, інспектора 2 батальйону, 2 роти УПП у м. Києві ДПП лейтенанта поліції Писаренко Діани Анатоліївни про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати постанову серії ЕАР № 5774090 від 19.08.2022 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі у вигляді штрафу в розмірі 20 400 грн за вчинення правопорушення передбаченого частиною четвертою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). Рішенням Солом`янського районного суду м.Києва від 16.06.2023 у задоволенні позову відмовлено. Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що притягнення позивача до адміністративної відповідальності є неправомірним. Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 19.08.2022 інспектором 2 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Писаренко Д.А. винесено постанову серії ЕАР № 5774090 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною четвертою статті 126 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу 20 400 грн. Згідно змісту вказаної постанови, ОСОБА_1 19.08.2022 о 10 годині 33 хвилин за адресою м. Київ по вул. Кисловодська, 98 керував транспортним засобом Audi A4 номерний знак НОМЕР_1 будучи позбавленим права керування, чим порушив пункт 2.1.а ПДР та за що передбачена відповідальність частиною четвертою статті126 КУпАП Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом. Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що постанова по справі про адміністративне правопорушення в даному випадку винесена у межах повноважень відповідача в порядок та спосіб визначений КУпАП із дотриманням встановленої процедури та з урахуванням усіх обставин у справі, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого. Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством. Відповідно до частини першої статті 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Частиною другою статті 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Відповідно до статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, частини перша, друга і четверта статті 126 . Таким чином, працівники підрозділів Національної поліції мають право виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення з порушення ПДР (стаття 126 КУпАП) на місці вчинення такого правопорушення. При цьому, положення КУпАП, що стосуються розгляду справи про адміністративне правопорушення (зокрема статті 268 КУпАП), на спірні правовідносини не розповсюджуються, оскільки у даному випадку КУпАП передбачає спеціальну, спрощену процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності - винесення постанови на місці вчинення правопорушення. Як зазначалося, оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною четвертою статті 126 КУпАП, яка передбачає, що керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до пункту 2.1 «а» ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Приймаючи оскаржувану постанову, відповідач вказував про те, що позивач о 10 годині 33 хвилин за адресою м. Київ по вул. Кисловодська, 98 керував транспортним засобом Audi A4 номерний знак НОМЕР_1 будучи позбавленим права керування. Натомість, позивач наполягає на тому, що ним не здійснювалося керування вказаним транспортним засобом, а за кермом знаходилась його мама - ОСОБА_2 . На підтвердження своєї позиції відповідач надав відеозапис з нагружної камери поліцейського, з якого вбачається, що перед розглядом інспектором справи про адміністративне правопорушення у транспортному засобі Audi A4 на місці водія перебував саме ОСОБА_1 , а невстановлена особа жіночої статі протягом усього часу перебувала на передньому пасажирському сидінні транспортного засобу. Із вказаного відеозапису також вбачається, що інспектором роз`яснено позивачу його права, з`ясовано наявність клопотань, оголошено текст постанови та роз`яснено порядок її оскарження, а також запропоновано у письмовій формі пояснення щодо інкримінованого йому адміністративного правопорушення. Позивач же у доповнення свої тверджень надав письмові примірники відібраних адвокатом Воронюком С.О. пояснень ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , у яких викладені відомості про те, що транспортним засобом керувала ОСОБА_2 . Відповідно до положень статей 72-77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Надаючи оцінку наявним у матеріалах справи доказам, колегія суддів зазначає таке. Долучені позивачем письмові пояснення, які відібрані адвокатом, не можуть вважатися допустимим доказами викладених у них обставин, оскільки законом не визначена можливість підтвердження такими поясненнями будь-яких фактів. Окрім того, вказані пояснення відібрані в осіб, які мають безпосередню зацікавленість у вирішенні даного спору - власне позивача та його близького родича - матері, а відтак, їх достовірність не є об`єктивно безсумнівною. З наведених обставин судом апеляційної інстанції було відмовлено у задоволенні клопотання позивача про допит його та ОСОБА_2 у якості свідків. Водночас, у даному випадку судом приймаються до уваги наданий відповідачем відеозапис, з якого об`єктивно можна встановити реальні факти, зокрема, як вже зазначалося, щодо перебування саме позивача за кермом транспортного засобу. Зважаючи на викладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивача було притягнуто до відповідальності правомірно. Результат вирішення спору у справі №760/8327/22 на висновки у даній справі жодним чином не впливають, а тому посилання в апеляційній скарзі на ці обставини є безпідставним. Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову у задоволенні позову. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись статтями 34, 243, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Солом`янського районного суду м.Києва від 16.06.2023 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Суддя-доповідач Є.О. Сорочко Суддя І.В. Федотов Суддя Є.В. Чаку

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»