Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 698/469/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 698/469/22 Суддя (судді) першої інстанції: Лазаренко В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 липня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Файдюка В.В. суддів: Мєзєнцева Є.І. Губської Л.В. При секретарі: Шепель О.О. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Черкаській області на рішення Катеринопільського районного суду Черкаської області від 06 червня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Головного управління Національної поліції у Черкаській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Катеринопільського районного суду Черкаської області з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач 1, Департамент), Головного управління Національної поліції у Черкаській області (далі - відповідач 2, ГУ НП у Черкаській області), в якому просив скасувати постанову серії БАВ № 596634 від 29.05.2022 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 8 ст. 121 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 8500 гривень. Представником позивача в позовній заяві зазначено, що обставини та підстави винесення відповідачем оскаржуваної постанови не відповідають дійсності, оскільки 29.05.2022 року ОСОБА_1 керував тимчасово ввезеним транспортним засобом особистого користування «OPELZAFIRA» д.р.н. НОМЕР_1 , який переданий Збройним Силам України для виконання службових обов`язків і використання в захисті України від збройної агресії Російської Федерації. Під час зупинки транспортного засобу працівниками поліції ОСОБА_1 пояснив підстави керування цим транспортним засобом, однак працівники поліції не взяли до уваги його пояснення. Вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутня подія та склад адміністративного правопорушення, а працівник поліції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи і його висновок не відповідає фактичним обставинам справи. Рішенням Катеринопільського районного суду Черкаської області від 06 червня 2023 року позовні вимоги задоволено: - скасовано постанову серія БАВ № 596634 від 29.05.2022 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 8 ст. 121 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 8500 гривень. - справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 8 ст. 121 КУпАП направлено на новий розгляд до Головного управління Національної поліції у Черкаській області. Приймаючи таке рішення, суд виходив з того, що при прийнятті оскаржуваної постанови в справі про адміністративне правопорушення посадовою особою не було дотримано встановленого законом порядку її винесення, а тому вона підлягає скасуванню у судовому порядку з підстав порушення процедури розгляду адміністративного матеріалу. В рішенні зазначено, що розгляд справи проведено формально, на місці зупинки, без врахування пояснень водія ОСОБА_1 . Крім того, працівниками поліції в порушення вимог пунктів 4, 9, 10 розділу III Інструкції № 1395 не були роз`яснені позивачу права, передбачені ст. 63 КУпАП та ст. 268 КУпАП, а також не були роз`яснені порядок та строк оскарження постанови про адміністративне правопорушення, що прямо передбачено приписами КУпАП. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Головне управління Національної поліції у Черкаській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що при розгляді справи та при винесенні рішення судом першої інстанції не в повній мірі з`ясовані обставини, які мають значення у справі, та не досліджені належним чином в судовому засіданні докази, надані відповідачем по справі. Апелянт стверджує, що з наявного в матеріалах справи відеозапису вбачається, що при перевірці документів, при отриманні інформації з приводу належності та походження транспортного засобу, при з`ясуванні всіх інших обставин, які мають значення для вирішення питання про наявність або відсутність в діях позивача події і складу адміністративного правопорушення, до початку винесення оскаржуваної постанови, позивач надав пояснення, що автомобіль «OPELZAFIRA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , купив він особисто, що вказаний транспортний засіб належить саме йому, та не належить Збройним Силам України, що автомобіль знаходився у нього вдома, в смт Єрки, та саме приїхавши додому у відпустку для особистих цілей, а не для виконання службових обов`язків, останній керував ним. Наведене, за твердженням апелянта, свідчить про належний розгляд поліцейським справи по суті, не порушуючи права позивача на захист, з врахуванням пояснень водія ОСОБА_1 . Крім того, апелянт зазначає, що з матеріалів відеозапису (10:47:20-10.48.00) вбачається, що позивачу роз`яснені його права, передбачені ст. 268 КУпАП, а також порядок та строк оскарження постанови. Відповідно до норм статті 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі. Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення. Суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи. На виконання вимог зазначеної статті дану справу терміново призначено до розгляду. Відповідно до п.1 ч.1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, виходячи з наступного. З досліджених колегією суддів матеріалів справи вбачається, що 29.05.2022 року інспектором Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області Онайком І.Ю. винесено постанову серії БАВ № 596634 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, згідно якої позивача визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 8 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500 грн. Відповідно до змісту зазначеної постанови 29.05.2022 року о 10 год. 35 хв. на автодорозі Катеринопіль - Єрки водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «OPELZAFIRA», д.н.з. НОМЕР_1 , щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, а саме: 1) порушено строки його тимчасового ввезення на митну територію України строком до 1 року (згідно єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України, транспортний засіб ввезено 26.09.2018 року гр. ОСОБА_2 - особа, яка ввозила транспортний засіб на митну територію України та вказана в системі ЄФІС), 2) транспортний засіб використовувався гр. ОСОБА_1 , який не ввозив його на митну територію України, чим порушив вимоги ст. 380 Митного кодексу України та ст. 16.31 Закону України «Про дорожній рух». Згідно відомостей, викладених за даними Диспетчера ЗМК та Пасажирського пункту пропуску, транспортний засіб «OPELZAFIRA» (VIN: НОМЕР_2 , д.р.н. НОМЕР_1 ), 26.09.2018 року о 12 год. 47 хв. ввезено через пункт пропуску UA500330 та поміщено у митний режим тимчасове ввезення до 1 року, каналу «зелений коридор» громадянкою Молдови ОСОБА_2 з метою особистого користування. Із копії витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 07.04.2022 року за № 81 встановлено, що солдат ОСОБА_1 був призваний на військову службу осіб рядового складу під час проведення загальної мобілізації в особливий період та призначений на посаду водія 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону ВОС - 7061003 відповідно до Указу Президента «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 року. Вважаючи постанову у справі про адміністративне правопорушення незаконною, а свої права порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду. Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд виходить з такого. Нормами ст.222 КУпАП встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, правил користування засобами транспорту, в тому числі, за ч.8 ст.121 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Відповідно до статті 251 КУпАП орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами. Згідно ст. 252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. За правилами ч. ч. 1-3 ст. 283 КУпАП України розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Колегія суддів зазначає, що постанова про накладення адміністративного стягнення по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує його фіксування, що є доказом вчинення правопорушення. При цьому, сама постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки викладення обставин правопорушення, без його належної фіксації, не може бути належним доказом вчинення порушення. Нормами ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. У відповідності до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. За нормами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. За ч. 8 ст. 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, а саме: порушено строки його тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту; транспортний засіб використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні; транспортний засіб передано у володіння, користування або розпорядження особі, яка не ввозила його на митну територію України або не поміщувала в митний режим транзиту, тягне за собою накладення штрафу на водія в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Колегія суддів акцентує увагу на тому, що згідно норм ст.16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, а саме: порушено строки його тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту; транспортний засіб використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні; транспортний засіб передано у володіння, користування або розпорядження особі, яка не ввозила його на митну територію України або не поміщувала в митний режим транзиту. За змістом ч. 1 ст. 380 Митного кодексу України тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з невідповідністю висновків, викладених у ньому, обставинам справи. Таким чином рішення підлягає скасуванню. З оскаржуваної постанови вбачається, що позивача було притягнуто до відповідальності за керування транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, а саме транспортний засіб передано у користування особі, яка не ввозила його на митну територію України, або не поміщувала в митний режим транзиту, а також порушено строки його тимчасового ввезення на митну територію України строком до 1 року. Так, ОСОБА_1 29.05.2022 року о 10 год. 35 хв. на автодорозі Катеринопіль - Єрки керував транспортним засобом «OPELZAFIRA» д.н.з. НОМЕР_1 . Згідно відомостей, наданих представником Головного управління Національної поліції у Черкаській області, викладених за даними Диспетчера ЗМК та Пасажирського пункту пропуску, транспортний засіб «OPELZAFIRA» (VIN: НОМЕР_2 , д.р.н. НОМЕР_1 ) 26.09.2018 року о 12 год. 47 хв. ввезено через пункт пропуску UA500330 та поміщено у митний режим тимчасове ввезення до 1 року, каналу «зелений коридор» громадянкою Молдови ОСОБА_2 з метою особистого користування. Таким чином, інспектором Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області Онайком І.Ю. було вірно встановлено, що позивач керував транспортним засобом «OPELZAFIRA», д.н.з. НОМЕР_1 , щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, а саме: 1) порушено строки його тимчасового ввезення на митну територію України строком до 1 року (згідно єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України, транспортний засіб ввезено 26.09.2018 року гр. NEGHINA ALA - особа, яка ввозила транспортний засіб на митну територію України та вказана в системі ЄФІС), 2) транспортний засіб використовувався гр. ОСОБА_1 , який не ввозив його на митну територію України. В позовній заяві позивач стверджує, що 29.05.2022 року він керував тимчасово ввезеним транспортним засобом особистого користування «OPELZAFIRA» д.р.н. НОМЕР_1 , який переданий Збройним Силам України для виконання службових обов`язків і використання в захисті України від збройної агресії Російської Федерації. Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-ХІІ (далі-Закон №3543-ХІІ) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів. Статтею 6 Закону №3543-ХІІ установлено військово-транспортний обов`язок. Військово-транспортний обов`язок установлюється з метою задоволення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань на особливий період транспортними засобами і технікою і поширюється на центральні та місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації, у тому числі на залізниці, порти, пристані, аеропорти, нафтобази, автозаправні станції дорожнього господарства та інші підприємства, установи і організації, які забезпечують експлуатацію транспортних засобів, а також на громадян - власників транспортних засобів. Порядок виконання військово-транспортного обов`язку визначається Кабінетом Міністрів України. Залучення транспортних засобів під час мобілізації здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, Центральним управлінням або регіональними органами Служби безпеки України, відповідним підрозділом Служби зовнішньої розвідки України на підставі рішень місцевих державних адміністрацій, що оформлюються відповідними розпорядженнями. Приймання-передача транспортних засобів, залучених під час мобілізації, та їх повернення після оголошення демобілізації здійснюються на підставі актів приймання-передачі, в яких зазначаються відомості про власників, технічний стан, залишкову (балансову) вартість та інші необхідні відомості, що дають змогу ідентифікувати транспортні засоби. Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що солдат ОСОБА_1 був призваний на військову службу осіб рядового складу під час проведення загальної мобілізації в особливий період та призначений на посаду водія 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону ВОС - 7061003. Вказане підтверджується копією витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 07.04.2022 року. Однак, позивачем не було надано доказів щодо керування ним транспортним засобом, який був переданий Збройним Силам України для виконання службових обов`язків, а саме - акту приймання-передачі залученого транспортного засобу «OPELZAFIRA», д.н.з. НОМЕР_1 , яким він керував. Таким чином, суд, за відсутності відповідних доказів, приходить до висновку про наявність в діянні позивача ознак і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.8 ст.121 КУпАП. Крім того, зі змісту відеозапису нагрудної камери поліцейського, долученого до матеріалів справи Головним управлінням Національної поліції у Черкаській області, вбачається, що до початку винесення оскаржуваної постанови позивач надав пояснення. Так, ОСОБА_1 стверджував, що автомобіль «OPELZAFIRA», д.н.з. НОМЕР_1 , належить саме йому, а не Збройним Силам України. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції зазначив, що працівниками поліції в порушення вимог пунктів 4, 9, 10 розділу III Інструкції № 1395 не були роз`яснені позивачу права, передбачені ст. 63 КУпАП та ст. 268 КУпАП, а також не були роз`яснені порядок та строк оскарження постанови про адміністративне правопорушення, що прямо передбачено приписами КУпАП. Проте, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції не в повній мірі було досліджено докази, наявні в матеріалах справи. Так, з відеозапису нагрудної камери поліцейського (10:47:20-10.48.00) вбачається, що позивачу були роз`яснені його права, передбачені ст. 268 КУпАП, а також порядок та строк оскарження постанови. Однак, підписувати постанову позивач відмовився. Наведене свідчить про належний розгляд інспектором Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області Онайком І.Ю. справи по суті та винесення постанови про адміністративне правопорушення, вчинене ОСОБА_1 , передбачене ч.8 ст.121 КУпАП, з дотриманням процедури розгляду адміністративного матеріалу. Таким чином, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. Згідно п.2 ч.1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. За змістом ч.1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 246, 286, 308, 315, 317, 321, 325, 329, 331 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Черкаській області - задовольнити. Рішення Катеринопільського районного суду Черкаської області від 06 червня 2023 року - скасувати та прийняти нову постанову. В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Головного управління Національної поліції у Черкаській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена. Повний текст рішення виготовлено 25 липня 2023 року. Головуючий суддя: В.В. Файдюк Судді: Є.І. Мєзєнцев Л.В. Губська