LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Другий апеляційний адміністративний суд480/208/23

від 26.07.2023НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД
Резолютивна:Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 15.02.2023 по справі №480/208/23 - скасувати.

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 липня 2023 р. Справа № 480/208/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Спаскіна О.А., Суддів: П`янової Я.В. , Любчич Л.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 15.02.2023, головуючий суддя І інстанції: Н.В. Савицька, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021 по справі №480/208/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Сумській області, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) додаткової щомісячної винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, за період з 19.06.2022 по 18.07.2022 у розмірі 30 000 гривень щомісячно, а починаючи з 19.07.2022 по дату ухвалення рішення - у розмірі до 30 000 гривень пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць; - зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) додаткову щомісячну винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, за період 19.06.2022 по 18.07.2022 у розмірі 30 000 гривень щомісячно, а починаючи з 19.07.2022 по дату ухвалення рішення - у розмірі до 30 000 гривень пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць; - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) додаткової щомісячної винагороди, встановлену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, за період 19.06.2022 у розмірі 100 000 гривень щомісячно, пропорційно часу проходження служби та виконання службових обов`язків згідно бойового наказу/розпорядження в розрахунку на місяць; - зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) додаткову щомісячну винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, за період 19.06.2022 у розмірі 100 000 гривень щомісячно, пропорційно часу проходження служби та виконання службових обов`язків згідно бойового наказу/розпорядження в розрахунку на місяць. Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 12.01.2023 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків поданої позовної заяви протягом 10 днів з моменту отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом надання суду доказів, які б підтверджували поважні причини пропуску строку звернення до суду. 13.02.2023 представник позивача подав до суду клопотання про визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду із даним позовом та його поновлення. Клопотання мотивоване тим, що позовною вимогою охоплений період з 19.06.2022 по дату ухвалення судового рішення, тобто дане порушення прав позивача є триваючим, у т.ч. охоплює період 3 та/або 1 місяць до звернення з позовом до суду. Крім того, відповідачем, всупереч вимогам ст. 110 КЗпП України не повідомлялося про розмір нарахованого грошового забезпечення, а про фактичне порушення свого права позивач дізнався із відповіді на адвокатський запит представника позивача датовану 12.01.2023. Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 15.02.2023 у задоволенні заяви представника позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду - відмовлено. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Сумській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової щомісячної винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, за період з 19.06.2022 по 18.07.2022 у розмірі 30 000 гривень щомісячно, а починаючи з 19.07.2022 по 30.11.2022 включно - у розмірі до 30 000 гривень пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць; зобов`язання Головного управління Національної поліції в Сумській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову щомісячну винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, за період з 19.06.2022 по 18.07.2022 у розмірі 30 000 гривень щомісячно, а починаючи з 19.07.2022 по 30.11.2022 включно - у розмірі до 30 000 гривень пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць; визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Сумській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової щомісячної винагороди, встановлену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, за період 19.06.2022 у розмірі 100 000 гривень щомісячно, пропорційно часу проходження служби та виконання службових обов`язків згідно бойового наказу/розпорядження в розрахунку на місяць та зобов`язання Головного управління Національної поліції в Сумській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову щомісячну винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, за період за період 19.06.2022 у розмірі 100 000 гривень щомісячно, пропорційно часу проходження служби та виконання службових обов`язків згідно бойового наказу/розпорядження в розрахунку на місяць - повернуто позивачу. Позивач, не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 15.02.2023. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції законодавства, а саме: Кодексу адміністративного судочинства України, Кодексу законі про працю України, Закону України «Про оплату праці», «Порядку та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських», затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 та на невідповідність висновкам суду обставинам справи. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Судовим розглядом встановлено, що Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 Про введення воєнного стану в Україні, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан строком на 30 діб, а Указом № 69 оголошено загальну мобілізацію. На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію", Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята постанова № 168, пунктом 1 якої (у редакції на час її прийняття) було установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Позивач зазначає що з 24.02.2022р. виконував службові обов`язки в т.ч. на територіях Сумської області які включені до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022р. № 75 зі змінами. Проте на порушення вказаної норми, накази про виплату додаткової винагороди відповідачем з 19.06.2022 не приймались, додаткова винагорода позивачу не виплачувалась. У зв`язку з тим, що відповідачем не повідомлялося про розмір нарахованого грошового забезпечення, а про фактичне порушення права позивач дізнався з відповіді на адвокатський запит свого представника датовану 12.01.2023, позивач звернувся до суду з позовом про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії. Повертаючи в частині позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не пізніше наступного місяця, що йде за місяцем в якому порушено його право знав про порушення своїх прав, ним пропущено місячний строк звернення до суду, окрім періоду з грудня 2022 року, оскільки з позовом до суду він звернувся лише 06.01.2023 (згідно дати, вказаної поштовим відділенням зв`язку на конверті), той факт, що про фактичне порушення свого права позивач дізнався із відповіді на адвокатський запит представника позивача датовану 12.01.2023, не змінює часу, з якого він повинен був або міг дізнатись про порушення своїх прав, зазначена дата свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду, а є лише фактично штучно створеною новою часовою передумовою звернення з позовом до суду, тобто, з порушенням строку звернення до суду, передбаченого ч. 5 ст. 122 КАС України. Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Частиною 1 статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що процесуальні строки це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Дотримання строків звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах. Тому в разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку. Поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтвердженні належними доказами. Право на звернення до суду не є абсолютним і на цьому неодноразово зауважував Європейський суд з прав людини, оскільки певна визначена процедура звернення за захистом свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права повинна бути передбачена нормами національного законодавства. І за таких обставин кожна особа, звертаючись до суду, повинна його (цього порядку) дотримуватися (рішення Голдер проти Великої Британії від 21.02.1975 р., Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 р.). Виходячи з принципу змагальності в адміністративному судочинстві, прав та обов`язків сторін у справі, визначених Кодексом, суд виключно з ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк звернення до суду за обґрунтованим їх зверненням. Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Приписами частин третьої і п`ятої статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Разом з тим, частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України. Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: "Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)". Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Аналогічний правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі №260/3564/22, від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21 та від 25 квітня 2023 року в справі № 380/15245/22. Разом з тим, колегія суддів наголошує, що відповідно до пункту першого глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2022 року № 1423 "Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236" дію карантину через COVID-19 продовжено до 30 квітня 2023 року. Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину. Колегія суддів звертає увагу, що позовна заява отримана Сумським окружним адміністративним судом 09.01.2023, тобто станом на час дії карантину через COVID-19, котрий було продовжено до 30 квітня 2023 року. З огляду на вказане, судова колегія зазначає, що застосування до спірних правовідносин частини п`ятої статті 122 КАС України та пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду є помилковими, оскільки його право на звернення до суду із цим позовом відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19 липня 2022 року) не обмежене будь-яким строком, а враховуючи, що станом на час звернення позивача до суду діяв карантин, установлений Кабінетом Міністрів України, тому строк визначений частиною другою статті 233 КЗпП України в редакції, чинній з 19 липня 2022 року, не підлягає застосуванню, так як такий продовжено на строк дії карантину. За наведеного правового регулювання та обставин справи суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, яке призвело до постановлення незаконної ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі. Доводи апеляційної скарги колегією суддів приймаються в якості належних. Згідно із статтею 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Відповідно до частини третьої статті 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. Враховуючи наведені вище правові норми та фактичні обставини справи, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов передчасного висновку про повернення позовної заяви в частині позовних вимог, а тому ухвалене судове рішення на підставі вимог статті 320 КАС України підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст. 242, 243, 250, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 15.02.2023 по справі №480/208/23 - скасувати. Справу №480/208/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - направити до суду першої інстанції для продовження розгляду справи. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді Я.В. П`янова Л.В. Любчич

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»