Постанова 4851 № 440/11104/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 липня 2023 р. Справа № 440/11104/22 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Присяжнюк О.В., Суддів: П`янової Я.В. , Любчич Л.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.03.2023 р. (ухвалене суддею Клочко К.І.) по справі № 440/11104/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не внесення відомостей до наказу по особовому складу № 6 о/с від 06.01.2021 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 при звільненні зі служби грошової компенсації за невикористані 10 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби 15 років за 2019 рік, 14 календарних днів додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2020 рік, 30 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки за 2020 рік та 11 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби 16 років за 2020 рік; визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплаті ОСОБА_1 при звільненні зі служби грошової компенсації за невикористані 10 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби 15 років за 2019 рік, 14 календарних днів додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2020 рік, 30 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки за 2020 рік та 11 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби 16 років за 2020 рік; зобов`язати відповідача внести відомості до наказу по особовому складу № 6 о/с від 06.01.2021 р. щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 при звільненні зі служби грошової компенсації за невикористані 10 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби 15 років за 2019 рік, 14 календарних днів додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2020 рік, 30 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки за 2020 рік та 11 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби 16 років за 2020 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення позивача зі служби в поліції; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 10 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби 15 років за 2019 рік, 14 календарних днів додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2020 рік, 30 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки за 2020 рік та 11 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби 16 років за 2020 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення позивача зі служби в поліції. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10.03.2023 р. позов задоволено, а саме: визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 при звільненні грошової компенсації за невикористані 10 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби (15 років) за 2019 рік, 30 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки за 2020 рік, 11 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби (16 років) за 2020 рік, 14 календарних днів додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення, як учасникам бойових дій, за 2020 рік; зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 10 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби (15 років) за 2019 рік, 30 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки за 2020 рік, 11 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби (16 років) за 2020 рік, 14 календарних днів додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення, як учасникам бойових дій, за 2020 рік, виходячи з середньоденного грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби; визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо внесення відомості до наказу № 6 о/с від 06.01.2021 р. грошової компенсації за невикористані 10 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби (15 років) за 2019 рік, 30 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки за 2020 рік, 11 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби (16 років) за 2020 рік, 14 календарних днів додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення, як учасникам бойових дій, за 2020 рік; зобов`язано відповідача внести відомості до наказу № 6 о/с від 06.01.2021 р. щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані 10 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби (15 років) за 2019 рік, 30 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки за 2020 рік, 11 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби (16 років) за 2020 рік, 14 календарних днів додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення, як учасникам бойових дій, за 2020 рік, виходячи з середньоденного грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.03.2023 р. та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Закону України "Про Національну поліцію", Закону України Про відпустки, Кодексу законів про працю України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами. Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судовим розглядом встановлено, що з 24.10.2005 р. по 06.01.2021 р. позивач проходив службу в органах МВС та Національної поліції. Наказом Головного управління Національної поліції в Полтавській області № 6 о/с від 06.01.2021 р. капітана поліції ОСОБА_1 дільничого офіцера поліції сектору превенції відділення поліції № 1 Полтавського відділу поліції звільнено зі служби в поліції за п. 2 ч. 1 ст. 77 (черех хворобу) 06.01.2021 р. Згідно із листом Головного управління Національної поліції в Полтавській області № 63аз115/12/02-2022 від 27.12.02022 р., за час проходження служби в Головному управлінні Національної поліції в Полтавській області у період з 07.11.2015 р. по 06.01.2021 р. позивач не використав відпустки, а саме: 14 календарних днів додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення, як учасникам бойових дій, за 2020 рік; 10 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби (15 років) за 2019 рік; 30 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки за 2020 рік; 11календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби (16 років) за 2020 рік. Крім того, зазначено, що у позивача відсутні правові підстави для грошової компенсації зазначених відпусток. Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки. Суд апеляційної інстанції частково погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Відповідно до ст. 45 Конституції України, кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом. Згідно із ст. 4 Закону України Про відпустку № 504/96-ВР від 15.11.1996 р., у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (в подальшому - Закон № 504/96-ВР;) установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (ст. 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (ст. 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством. Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 504/96-ВР, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, аналогічні вимоги встановлені ч. 1 ст. 83 Кодексу законів про працю України, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (в подальшому - КЗпП України). Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 59 Закону України Про Національну поліцію № 580-VIII від 02.07.2015 р. у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (в подальшому - Закон № 580-VIII), служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 92 Закону № 580-VIII, поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки. Частинами 1-4 статті 93 Закону № 580-VIII передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби. Відповідно до частин 8-11 статті 93 Закону № 580-VIII, поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку. Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік. Частинами 1, 2 статті 94 Закону № 580-VIII визначено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. Пунктом 3 розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських № 260 від 06.04.2016 р. (в подальшому Порядок № 260), передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення. Згідно із абзацами 7, 8 пункту 8 розділу ІІІ Порядку № 260, за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується Право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, визначені у ст. 92 Закону № 580-VIII, якою визначено, що поліцейським можуть бути надані такі відпустки: щорічні чергові оплачувані відпустки, додаткові відпустки, у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки. Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин 8, 11 статті 93 Закону №580-VIII, а саме: до яких поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік. Із урахуванням вищевикладеного, законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року. Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок. Рішенням Конституційного Суду України № 8-рп/2002 від 07.05.2002 р. в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України. З огляду на відсутність правового врегулювання цього питання положеннями Закону № 580-VIII і Порядку № 260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, суд апеляційної інстанції зазначає, що при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону № 504/96-ВР. Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 504/96-ВР і ч. 1 ст. 83 КЗпП України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки. Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений судовою палатою Верховного Суду у постанові від 19.01.2021 р. у справі № 160/10875/19, та у постановах Верховного Суду від 04.02.2021 р. у справі № 160/5393/19, від 31.03.2021 р. у справі № 320/3843/20, від 26.05.2021 р. у справі № 360/1362/20, від 24.06.2021 р. у справі 520/8054/20220. Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 при звільненні грошової компенсації за невикористані 10 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби (15 років) за 2019 рік, 30 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки за 2020 рік, 11 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби (16 років) за 2020 рік та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 10 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби (15 років) за 2019 рік, 30 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки за 2020 рік, 11 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби (16 років) за 2020 рік, виходячи з середньоденного грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби. Одночасно суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учасникам бойових дій кількістю 14 діб, з наступних підстав. Згідно із роз`ясненнями Міністерства соціальної політики «Щодо застосування окремих норм законодавства про відпустки» від 18.08.2016 р. види щорічних відпусток наведені в п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про відпустки». До них належать: щорічна основна відпустка (стаття 6 Закону), додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 Закону), додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 Закону), інші додаткові відпустки, передбачені законодавством. Додаткова відпустка учасникам бойових дій визначена статтею 16-2 розділу III «Додаткові відпустки у зв`язку з навчанням. Творча відпустка. Відпустка для підготовки та участі в змаганнях. Додаткова відпустка окремим категоріям громадян та постраждалим учасникам Революції Гідності» Закону України «Про відпустки», тому вона не належить до категорії щорічних відпусток, а отже на неї не поширюються норми, передбачені для щорічних відпусток. Така відпустка, на відміну від щорічної, надається незалежно від відпрацьованого в році часу, один раз протягом календарного року на підставі заяви працівника та посвідчення учасника бойових дій або інваліда війни. Невикористана у поточному році така відпустка на наступний рік не переноситься. Право на неї працівник може реалізувати протягом календарного року, конкретний період та черговість її надання визначається за погодженням між працівником і роботодавцем. У постанові Верховного Суду від 05.09.2018 р. у справі № 750/9956/17 зазначено, що: «Статтею 77-2 КЗпП України та пунктом 12 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» передбачено надання учасникам бойових дій, інвалідам війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», додаткової відпустки із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік. Оплата такої відпустки здійснюється за рахунок підприємства, а для її отримання статус працівника має бути підтверджений відповідним посвідченням учасника бойових дій або інваліда війни. Додаткова відпустка не належить до категорії щорічних і надається понад тривалість щорічної відпустки та інших видів відпусток. Вона надається у календарному році, а не за робочий рік, тобто незалежно від стажу роботи. У разі невикористання зазначеної додаткової відпустки, її не можна перенести на наступний календарний рік, не можна подовжити у разі хвороби працівника та не можна ділити на частини». Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений у постанові Верховного Суду від 21.10.2022 р. у справі № 241/2229/20. Згідно із п. 2 ч. 1 ст.315, п. 4 ч. 1 ст.317 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення, у разі неправильного застосування норм матеріального права. Із урахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції зазначає, що законодавством не передбачено можливості заміни зазначеної додаткової відпустки грошовою компенсацією, тому позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача виплатити грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку, передбачену окремим категоріям працівників - учасникам бойових дій не підлягають задоволенню, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині постанови про відову у задоволенні позовних вимог. Також, суд апеляційної істанції вважає необхідним скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.03.2023 в частині визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо не внесення відомості до наказу № 6 о/с від 06.01.2021 грошової компенсації за невикористані 10 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби (15 років) за 2019 рік, 30 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки за 2020 рік, 11 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби (16 років) за 2020 рік, 14 календарних днів додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення як учасникам бойових дій, за 2020 рік та зобов`язання Головне управління Національної поліції в Полтавській області внести відомості до наказу № 6 о/с від 06.01.2021 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані 10 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби (15 років) за 2019 рік, 30 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки за 2020 рік, 11 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби (16 років) за 2020 рік, 14 календарних днів додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення як учасникам бойових дій, за 2020 рік, виходячи з середньоденного грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби, оскільки в спірних правовідносинах належним способом захисту прав позивача є визанная протиправною бездіяльності відповідача та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити недоотримані позивачем кошти, а не внесення змін з цього питання до наказу відповідача. Керуючись ст. 242, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд.

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Полтавській області - задовольнити частково. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.03.2023 по справі № 440/11104/22 скасувати в частині визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 при звільненні грошової компенсації за невикористані 14 календарних днів додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення, як учасникам бойових дій, за 2020 рік; зобов`язання Головного управління Національної поліції в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 14 календарних днів додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення, як учасникам бойових дій, за 2020 рік, виходячи з середньоденного грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби; визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо не внесення відомості до наказу № 6 о/с від 06.01.2021 грошової компенсації за невикористані 10 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби (15 років) за 2019 рік, 30 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки за 2020 рік, 11 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби (16 років) за 2020 рік, 14 календарних днів додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення як учасникам бойових дій, за 2020 рік; зобов`язання Головного управління Національної поліції в Полтавській області внести відомості до наказу № 6 о/с від 06.01.2021 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані 10 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби (15 років) за 2019 рік, 30 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки за 2020 рік, 11 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби (16 років) за 2020 рік, 14 календарних днів додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення як учасникам бойових дій, за 2020 рік, виходячи з середньоденного грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби Прийняти в цій частині постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.03.23 залишити без змін.. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду. Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді Я.В. П`янова Л.В. Любчич