Постанова Полтавський апеляційний суд № 524/8525/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 524/8525/21 Номер провадження 22-ц/814/3417/23Головуючий у 1-й інстанції Гончаренко О.В. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 липня 2023 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді: Абрамова П.С., Суддів: Кузнєцової О.Ю., Пилипчук Л.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Давиденко К.С., на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 06 березня 2023 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» в особі Кременчуцької об`єднаної філії до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , про стягнення боргу УСТАНОВИВ: короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції 08.09.2021 року Акціонерне товариство «Полтаваобленерго» в особі Кременчуцької об`єднаної філії звернулось до суду із вказаним позовом, відповідно до якого прохали стягнути в солідарному порядку з відповідачів заборгованість за надання послуг з теплопостачання за адресою АДРЕСА_1 , що утворилась за період з грудня 2015 по травень 2019 року у сумі 32 766,17 грн, з якої: 26 251,58 грн - за послугу централізованого опалення та 6 524,54 грн - за послугу постачання гарячої води, а також у порядку ст. 625 ЦК України індекс інфляції у сумі 2 125,41 грн та 3% річних від простроченої суми заборгованості в сумі 936,94 грн, а також судовий збір за подачу позову 2 270 грн. Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 06 березня 2023 року позов Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» в особі Кременчуцької об`єднаної філії до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , про стягнення боргу - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» в особі Кременчуцької об`єднаної філії заборгованість за послуги з теплопостачання у вигляді централізованого опалення за період з серпня 2018 року по травень 2019 року у розмірі 12 671 грн 77 коп, а також індекс інфляції у розмірі 2 125 грн 41 коп та 3% річних від простроченої суми заборгованості в розмірі 936 грн 94 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» в особі Кременчуцької об`єднаної філії судовий збір в розмірі 1 090 грн 05 коп. У задоволенні решти вимог - відмовлено. короткий зміст вимог апеляційної скарги; узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу; Із вказаним рішенням не погодилась відповідач ОСОБА_1 та оскаржила його в апеляційному порядку через свого представника, адвоката Давиденко К.С. В апеляційній скарзі прохала рішення місцевого суду скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі та стягнути з позивача судовий збір за подачу апеляційної скарги та витрати на правничу допомогу. Вказувала, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при невірному та недостатньому з`ясуванні фактичних обставин, без належної оцінки доказів у справі. Вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку, що вона була фактичним споживачем послуг з теплопостачання за вказаною адресою; не застосував норми ст. 20 Закону «Про житлово-комунальні послуги» в редакції 2004 року, а також п. 29 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які передбачали право споживача не сплачувати вартість послуг за період тимчасової відсутності споживача. Особовий рахунок на неї не відкривався за об`єктом надання послуг з теплопостачання. Судом залишено поза увагою факт її непроживання за адресою: АДРЕСА_1 з 2014 року по теперішній час, що, в свою чергу, встановлює факт неотримання нею послуг та відсутність обов`язку щодо сплати нарахованої заборгованості. Не надано оцінки тим обставинам, що вона проживала та була зареєстрована у квартирі свого колишнього чоловіка за вказаною адресою, з яким шлюб було розірвано рішенням суду від 18.12.2014 та після розірвання шлюбу вона там не проживала, що підтверджується Актом ОСББ від 18.03.2020 та від 05.04.2023, а, у подальшому, 31.09.2019 зареєструвала новий шлюб та знялась з реєстрації за вказаною адресою та зареєструвалась 14.03.2020 за іншою. Не взято до уваги преюдиційні обставини встановлені ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 06.04.2020 у справі № 524/8940/19, якою було скасовано судовий наказ Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» в особі Кременчуцької об`єднаної філії до неї про стягнення заборгованості за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку із тим, що судом було встановлено факт її непроживання за адресою надання послуг. Щодо порушення норм процесуального права вказувала, що позивачем не було долучено до позову ані копії судового наказу, ані копії ухвали про касування судового наказу у справі № 524/8940/19, чим умисно введено суд в оману. Нею, в свою чергу, заявлялось клопотання про витребування з Автозаводського районного суду м. Кременчука справи № 524/8940/19 для огляду та долучення до матеріалів справи копії судового рішення № 524/9227/14-ц від 01.12.2022 про розірвання шлюбу, копію свідоцтва про укладення шлюбу та копію її паспорта для виїзду за кордон. узагальнених доводів та заперечень інших учасників справи; Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин; доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу; Місцевим судом установлено, що АТ «Полтаваобленерго» в особі Кременчуцької філії надавало послуги з теплопостачання у вигляді централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води у відповідності до якісних показників згідно вимог нормативно - технічних документів за адресою: АДРЕСА_1 , у період з грудня 2015 року по травень 2019 року, особовий рахунок № НОМЕР_1 . У зв`язку із створенням нових районів на підставі постанови Верховної Ради України від 17.07.2020 «Про утворення та ліквідацію районів», зокрема у Полтавській області, територію Кременчуцького району передано до обслуговування Кременчуцької об`єднаної філії, що у свою чергу свідчить про зміни у структурі АТ «Полтаваобленерго», що вбачається з листа Кременчуцької об`єднаної філії АТ «Полтаваобленерго» від 11.02.2022. З довідок Автозаводської районної адміністрації Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 08.10.2021 № 14761/01-32 та № 14759/01-32 установлено, що ОСОБА_1 , 1981 року народження, значиться зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_2 , 1957 року народження, значиться знятою з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 з 22.01.2008. Також, з довідки Автозаводської районної адміністрації Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 23.12.2019 № 13673/01-32 установлено, що ОСОБА_1 значиться знятою з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 з 31.10.2019. Встановивши вказані обставини, місцевий суд дійшов висновку, що у спірний період (з 12.2015 по 05.2019) за адресою: АДРЕСА_1 , була зареєстрована тільки відповідач ОСОБА_1 , тому вона була споживачем послуг Кременчуцької філії АТ «Полтаваобленерго» з теплопостачання у вигляді централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за вказаною адресою, свої зобов`язання по оплаті послуг з теплопостачання належним чином не виконувала, своєчасно не здійснювала оплату за одержані послуги, внаслідок чого утворилася заборгованість по особовому рахунку за період з грудня 2015 року по травень 2019 року, що станом на 25.08.2021 становить 32 766,17 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості, який був наданий позивачем. З огляду на те, що представником відповідачки ОСОБА_1 заявлено про застосування строку позовної давності, враховуючи, що АТ «Полтаваобленерго» звернулось до суду з даним позовом 08.09.2021, розрахунок заборгованості, місцевий суд дійшов висновку, що позов АТ «Полтаваобленерго» підлягає частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в межах строку позовної давності за період з серпня 2018 року по травень 2019 року у розмірі 12 671,77 грн, з яких 9 066,27 грн - заборгованість за послугу з централізованого опалення, 3 609,50 грн - заборгованість за послугу з централізованого постачання гарячої води. Крім того, в порядку ст. 625 ЦК України, з урахуванням строків позовної давності, з відповідача на користь позивача стягнуто інфляційні втрати у розмірі 2 125,41 грн та 3% річних у розмірі 936,94 грн, а також 1 090,05 грн судового збору за подачу позову пропорційно розміру задоволених позовних вимог (48,02%). Що стосується відповідача ОСОБА_2 , то у задоволенні позивних вимог до неї суд першої інстанції відмовив, оскільки вона була знята з реєстрації за адресою АДРЕСА_1 з 22.01.2008, а позивачем не доведено, що вона була власником нерухомого майна за вказаною адресою у спірний період. Щодо меж апеляційного перегляду Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Рішення місцевого суду оскаржено тільки відповідачем ОСОБА_1 . Таким чином, рішення місцевого суду підлягає апеляційному перегляду в частині позовних вимог щодо неї, а в частині відмови у задоволенні позовних вимог до відповідача ОСОБА_2 рішення суду першої інстанції не оскаржувалось ані самою ОСОБА_2 , ані АТ «Полтаваобленерго», а тому не є предметом апеляційного перегляду. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла таких висновків. Відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з теплопостачання у вигляді централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-ІV від 24.06.2004, в редакції чинній на момент їх виникнення (грудень 2015) (далі - Закон) та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та, гарячої води і водовідведення», затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин (далі Правила). Відповідно до ст. 1 вказаного Закону споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги з постачання гарячої води, централізоване опалення. Частиною 1 ст. 19 Закону передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Разом із тим, обов`язок згідно з п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору, покладено на споживача. Відповідно до п. 18 Правил розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк. Згідно зі статтею 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 162 ЖК України плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги. Відповідно до правової позиції, викладеної, зокрема, у постанові Верховного Суду від 18.05.2020 у справі № 176/456/17-ц, хоч у частині першій статті 19 Закону № 1875-ІV й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону № 1875-ІV обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Наведеними положеннями закону передбачено, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань. Правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням. На боржників покладено цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) вимагати сплату грошей за надані послуги. Отже, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим судом, у спірний період (з 12.2015 по 05.2019) за адресою надання послуг з теплопостачання: АДРЕСА_1 , була зареєстрована відповідач ОСОБА_1 , що останньою не заперечувалось. За вказаною адресою ОСОБА_1 була знята з реєстраційного обліку тільки з 31.10.2019, що підтверджується довідкою № 13673/01-32 від 23.12.2019 (а.с. 78). Таким чином, незалежно від того, що договір з надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води з ОСОБА_1 не укладався за даним об`єктом теплопостачання та особовий рахунок не відкривався на її ім`я, в силу наведених вище положень закону вона вважається фактичним споживачем послуг з теплопостачання за вказаною адресою, відповідно, у неї виник обов`язок зі сплати комунальних послуг. Скаржник ОСОБА_1 зазначала в апеляційній скарзі, що оскільки вона у спірний період фактично не проживала за вказаною адресою, суд першої інстанції дійшов передбаченого висновку, що вона є фактичним споживачем та в порушення норм матеріального права не застосував до спірних правовідносин ст. 20 Закону та п. 29 Правил у редакції. Так, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 20 Закону споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Пунктом 29 Правил (також в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що споживач має право: на зменшення розміру плати у разі тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї на підставі письмової заяви споживача та офіційного документа, що підтверджує його/їх відсутність (довідка з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, відбування покарання) (підпункт 1); несплату вартості послуг за період тимчасової відсутності споживача і членів його сім`ї (у разі відключення виконавцем холодної та гарячої води і опломбування запірних вентилів у квартирі (будинку садибного типу) та відновлення надання послуг шляхом зняття пломб за свій рахунок протягом доби згідно з письмовою заявою (підпункт 3). Таким чином, право споживача на несплату вартості житлово-комунальних послуг з підстав відсутності фактичного споживання послуг стосується надання послуг з постачання холодної та гарячої води та реалізація споживачем такого права залежить від належного документального оформлення (письмової заяви споживача) та вчинення виконавцем дій з припинення надання послуг (опломбування запірних вентилів). Доведення наявності підстав несплати вартості послуг за період тимчасової відсутності споживача, покладається саме на споживача, який посилається на них, як на рахунок своїх заперечень проти стягнення заборгованості. Скаржником ані до апеляційної скарги, ані під час розгляду справи судом першої інстанції не надано доказів щодо звернення до виконавця послуг із відповідною заявою щодо опломбування запірних вентилів за об`єктом надання послуг, перекриття водопровідного вводу у квартиру та опломбування, отже, АТ «Полтаваобленерго» мало право на проведення нарахування плати за послуги з постачання гарячої води. Надані адвокатом скаржника під час розгляду справи у суді першої інстанції докази (а.с. 63-65): рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 18.12.2014 у справі № 524/9227/14-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу; свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 ; копія паспорту ОСОБА_3 громадянина України для виїзду за кордон (а.с. 63-65) не є належними доказами на підтвердження права на несплату вартості послуг за період тимчасової відсутності споживача. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ст. ст. 12, 81, 89 ЦПК України) Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. (ч. 2, 3 ст. 367 ЦПК України). Згідно з ч. 1 ст. 178 ЦПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Частиною 3 ст. 83 ЦПК України передбачено, що відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 у справі правом на подання відзиву на позов не скористалась, участі у судових засіданнях не приймала, як особисто, так і через адвоката, таким чином, обставини щодо її непроживання за об`єктом надання послуг з теплопостачання у спірний період не були предметом дослідження суду першої інстанції. Доводи скаржника про неповне з`ясування судом першої інстанції обставин з цього приводу є безпідставними, оскільки, згідно з ч. 4 ст. 265 ЦПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику. Скаржником до апеляційної скарги було надано наступні докази: Акт ОСББ «Троїцьке 40/13» № 2 від 18.03.2020 та Акт ОСББ «Троїцьке 40/13» № 1 від 05.04.2023, які не були подані у передбаченому законом порядку під час розгляду справи у суді першої інстанції. Вказані докази до уваги апеляційним судом не приймаються з огляду на наступне. Скаржником не доведено об`єктивної неможливості надати до суду першої інстанції Акт ОСББ «Троїцьке 40/13» № 2 від 18.03.2020. Доводи апеляційної скарги про те, що адвокат Петренко (Водоріз) М.Д., Шамшурін Ю.В., заявляв у суді першої інстанції клопотання про витребування з Автозаводського районного суду м. Кременчука для огляду матеріалів справи № 524/8940/19 (за заявою Акціонерного Товариства «Полтаваобленерго» в особі Кременчуцької філії в особі Кременчуцької філії про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води), не свідчить, по-перше, про неможливість заявника, яка є стороною у цій справі, самостійно (без витребування) надати докази, що наявні у цій справі та які, на його думку, мають суттєве значення у справі, а, по-друге, дане клопотання про витребування для огляду матеріалів справи № 524/8940/19 (а.с. 62) не обґрунтоване необхідністю дослідження у цій справі саме цього Акту ОСББ «Троїцьке 40/13» № 2 від 18.03.2020. Акт ОСББ «Троїцьке 40/13» № 1 від 05.04.2023 є новим доказом, здобутим вже після ухвалення оскаржуваного рішення та неможливість отримання цього доказу на стадії розгляду справи судом першої інстанції не обґрунтована скаржником. Дійсно, матеріали справи не містять ухвали суду першої інстанції за результатом розгляду клопотання адвоката Шамшуріна Ю.В. про витребування матеріалів справи № 524/8940/19 для огляду, однак, вказане дане порушення норм процесуального права не є таким, що призвело до неправильного вирішення справи. Так, з Єдиного державного реєстру судових у справі № 524/8940/19 вбачається, що 09.01.2020 року Автозаводським районним судом м. Кременчука за заявою Акціонерного Товариства «Полтаваобленерго» в особі Кременчуцької філії був виданий судовий наказ про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з листопада 2016 року по квітень 2019 року, яка станом на 01.11.2019 року становить 28 905 грн 34 коп, нарахованої суми встановленого індексу інфляції за період з листопада 2016року року по квітень 2019 року в розмірі 3 630 грн 30 коп та 3 % річних від простроченої суми за період з листопада 2016 року по квітень 2019 року в розмірі 1 287 грн 99 коп, а також 192 грн 10 коп судового збору. Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 06.04.2020 вказаний судовий наказ скасовано за заявою ОСОБА_3 про перегляд судового наказу (провадження № 2-с/524/23/20). Доводи апеляційної скарги про те, що вказана ухвала суду про скасування судового наказу має преюдиційне значення є необґрунтованими Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Не потребують доказування обставини, встановлені рішення суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/14 (провадження № 12-144гс18) зазначила, що преюдиційне значення у справі надається обставинам, установленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особи, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключено ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. Апеляційний суд зазначає, що у справах наказного провадження спір між сторонами не розглядається. Наказне провадження є безспірним, тобто, в його порядку задовольняються тільки ті вимоги заявника, що мають безспірний характер. Заперечення боржника проти вимог стягувача означає наявність спору про право та при цьому закон не зобов`язує суд перевіряти наявні матеріали справи, а тому відповідна заява боржника про скасування судового наказу є єдиною підставою для скасування судом судового наказу. Також, апеляційний суд зазначає, що наявність винесеного судового наказу не впливає на висновки суду першої інстанції щодо застосування строку позовної давності, оскільки судовий наказ був винесений вже після спливу строку позовної давності у спірних правовідносинах. З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростували. висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції; Згідно з вимогами ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстав для зміни чи скасування рішення місцевого суду апеляційним судом не встановлено. Рішення місцевого суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим. Оскільки в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, судові витрати скаржника компенсації не підлягають. Керуючись п.1 ч.1 ст. 374 , ст. ст. 375, 380, 381, 382, 383,384 ЦПК України УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Давиденко К.С. - залишити без задоволення. Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 06 березня 2023 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на касаційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 18 липня 2023 року. Головуючий суддя П.С. Абрамов Судді О.Ю. Кузнєцова Л.І. Пилипчук