Ухвала КЦС ВС № 753/14594/21

Ухвала 26 липня 2022 року м. Київ справа № 753/14594/21 провадження № 61-10953ск22 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коломієць Г. В. розглянув касаційну скаргу державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15 лютого 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 червня 2023 року у справі за позовом державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» до ОСОБА_1 , третя особа - Філія «135 Домобудівельний комбінат» державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд», про визнання ордеру на вселення недійсним та стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, ВСТАНОВИВ: У липні 2021 року державне підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» (далі - ДП «Укрвійськбуд») звернулося до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Філія «135 Домобудівельний комбінат» ДП Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» (далі - Філія «135 Домобудівельний комбінат»), в якому просило суд: визнати недійсним виданий ОСОБА_1 ордер № 0148 від 20 серпня 2018 року на вселення у кімнату АДРЕСА_1 ; стягнути заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з серпня 2018 року по липень 2021 року у розмірі 22 918,13 грн. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 15 лютого 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 13 червня 2023 року, у задоволенні позовних вимог ДП «Укрвійськбуд» до ОСОБА_1 , третя особа - Філія «135 Домобудівельний комбінат», про визнання ордеру на вселення недійсним та стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги відмовлено. 21 липня 2022 року ДП «Укрвійськбуд» засобами поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15 лютого 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 червня 2023 року (надійшла до суду 24 липня 2023 року), у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові, ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне. Відповідно до частини першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу. У постанові Київського апеляційного суду від 13 червня 2023 року зазначено, що повна постанова складена 13 червня 2023 року, отже останній тридцятий день на касаційне оскарження припадає на 13 липня 2023 року (четвер). Представник заявника звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою 21 липня 2023 року, тобто з пропуском строку касаційного оскарження та зазначила, що копію оскаржуваної постанови ДП «Укрвійськбуд» отримало 21 червня 2023 року. Однак представник заявника не заявила відповідного клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та не надала докази дати отримання копії оскаржуваної постанови. Оскільки представник заявника не заявила клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та не надала доказів дати отримання копії постанови, касаційну скаргу необхідно залишити без руху відповідно до вимог частини третьої статті 393 ЦПК України та надати особі строк для подання відповідного клопотання. Також, подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне. Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Касаційна скарга ДП «Укрвійськбуд» не відповідає зазначеним вище вимогам закону. Так, у касаційній скарзі заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанційнорм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження. За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надати суду уточнену редакцію касаційної скарги з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження, передбачену (передбачені) частиною другою статті 389 ЦПК України та надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи. Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення їх недоліків. Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15 лютого 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 червня 2023 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Г. В. Коломієць