Постанова Північний апеляційний господарський суд № 925/724/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "24" липня 2023 р. Справа№ 925/724/23 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Пономаренка Є.Ю. суддів: Барсук М.А. Руденко М.А. при секретарі судового засідання Гуменюк І.О., за участю представників: від позивача - Чехівський Я.О., від відповідача - представник не прибув, розглянувши апеляційну скаргу Черкаської міської ради на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 29.05.2023 про відмову у забезпеченні позову у справі №925/724/23 (суддя - Кучеренко О.І.) за позовом Черкаської міської ради до фізичної особи-підприємця Гуленка Олексія Геннадійовича про скасування рішення державного реєстратора. ВСТАНОВИВ наступне. Черкаська міська рада звернулася у Господарський суд Черкаської області із позовом до фізичної особи-підприємця Гуленка Олексія Геннадійовича, у якому просить суд скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопи Богдана Анатолійовича за індексним №52615670 від 11.06.2020 про державну реєстрацію права власності (з відкриттям розділу) за Гуленко Олексієм Геннадійовичем на нежитлове приміщення загальною площею 28,8 м2, що знаходиться у м. Черкаси по вул. С. Амброса, 2/1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2098207571101. Разом із позовною заявою, Черкаська міська рада подала до суду заяву про забезпечення позову, у якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти відчуження в будь-яких спосіб передачі в заставу, оформлення поручительства за власними зобов`язанням або зобов`язанням інших осіб або вчиняти інші дії майнового характеру з нежитловим приміщенням загальною площею 28,8 м2, що знаходиться у м.Черкаси по вул.С.Амброса, 2/1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2098207571101 та заборони будь-якому суб`єкту, уповноваженому на вчинення реєстраційних дій, вчиняти будь-які дії та вносити будь-які відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо нежитлового приміщення загальною площею 28,8 м2, що знаходиться у м.Черкаси по вул.С.Амброса, 2/1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2098207571101. Заява мотивована тим, що фізична особа-підприємець Гуленко Олексій Геннадійович є власником відповідного приміщення (тимчасової споруди), тому може розпоряджатися ним як об`єктом нерухомого майна на власний розсуд, незважаючи на відкрите судове провадження щодо скасування державної реєстрації права власності, що безпосередньо буде впливати на обсяг прав та обов`язків Черкаської міської ради, як власника земельних ділянок, на яких розміщуються ці приміщення, що фактично призведе до неможливості реального поновлення інтересів власника землі та унеможливить виконання рішення суду у даній справі, а позивачу необхідно буде звертатися до суду з іншими позовними заявами до нових власників вищевказаного об`єкту. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 29.05.2023 відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову. Так, суд дійшов висновку, що заява Черкаської міської ради про забезпечення позову до задоволення не підлягає, оскільки вона є безпідставною, ґрунтується лише на припущеннях, без посилання на конкретні обставини та докази, які б свідчили про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду без вжиття заходів до забезпечення позову. Не погодившись з прийнятою ухвалою, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказану ухвалу суду. Апеляційна скарга мотивована аналогічними підставами, що й заява про вжиття заходів забезпечення позову. В судове засідання прибув представник апелянта та надав пояснення, якими підтримав вимоги апеляційної скарги. Відповідач правом на участь представника у даному судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином; про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення. Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутнім у даному судовому засіданні від відповідача до суду не надійшло. Слід також зазначити, що явка представників сторін не визнавалася обов`язковою, певних пояснень суд не витребував. Враховуючи належне повідомлення відповідача, а також з урахуванням того, що неявка його представника в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, вона розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови. Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV. Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав. Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (постанови Верховного Суду від 21.10.2021 у справі №910/20007/20, від 10.12.2019 у справі №910/18739/16). Згідно з ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18. Також, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 13, 15, 74 Господарського процесуального кодексу України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову права цього учасника (відповідача), а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову у разі, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом. Такий правовий висновок викладено в пункті 8.9 постанови Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 904/5876/19. Разом з тим, оскільки предметом позову (забезпечити який просив його заявник) є вимоги немайнового характеру, а саме про скасування рішення державного реєстратора, у цьому випадку має бути застосовано та досліджено таку підставу вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому у таких немайнових спорах необхідно досліджувати, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Наведена правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, а також у постановах Верховного Суду 16.10.2019 у справі №904/2285/19, від 16.03.2020 у справі № 916/3245/19 та від 14.04.2021 у справі №910/11177/20. Заявником не доведено того, що невжиття заходів забезпечення призведе до ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки доводи про можливість відчуження відповідачем належного йому приміщення носять ймовірний характер, та таке припущення не є достатньо обґрунтованим. Сама про собі можливість розпоряджатися відповідачем своїм майном жодним чином не свідчить про те, що ним будуть вжиті відповідні заходи. Так, позивачем не доведено, що його припущення про розпорядження відповідачем приміщенням є достатньо обґрунтованим. Посилання заявника на те, що невжиття, визначених ним заходів забезпечення позову, призведе до негативних наслідків для позивача не є беззаперечним свідченням наявності підстав вважати, що відновлення його порушених прав за позовом у цій справі буде ускладнено, або унеможливлено, адже як зазначено вище, жодним чином не доведено обґрунтованості припущення, як підстави вжиття заходів забезпечення. Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про недоведеність заявником обставин того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду прийнята з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на її заявника (апелянта). Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Черкаської міської ради залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Черкаської області від 29.05.2023 про відмову у забезпеченні позову у справі №925/724/23 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - позивача у справі.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню. Повний текст постанови складено: 26.07.2023 року. Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко Судді М.А. Барсук М.А. Руденко