Постанова 4803 № 199/8261/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4938/23 Справа № 199/8261/21 Суддя у 1-й інстанції - Спаї В.В. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 липня 2023 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю. суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» про відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 березня 2023 року, В С Т А Н О В И В: 23 березня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення на її користь на відшкодування моральної шкоди 195 000,00 грн., з Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» - 234,40 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідача вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 квітня 2021 р. визнано винним у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України злочину та призначено покарання у виді обмеження волі строком на 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнений від відбування основного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку 2 роки. Цивільні позови задоволені частково, втім, ухвалою від 12.10.2021 р. Дніпровського апеляційного суду вирок в частині призначеного покарання вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 квітня 2021 р. щодо ОСОБА_2 в частині вирішення цивільних позовів потерпілої ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до ОСОБА_2 скасовано, постановлено призначити новий судовий розгляд в цій частині в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства, в решті вирок залишений без змін. Новий судовий розгляд призначений через те, що суд першої інстанції не залучив до участі у справі належного відповідача ПрАТ «УАСК АСКА». Як зазначається позивачем при зверненні до суду, в результаті дій ОСОБА_2 позивачу було завдано моральну шкоду. Починаючи з 15.01.2021 р. по 13.02.2021 р., потерпіла протягом майже місяця у зимовий період часу, маючи зламані та загіпсовані дві руки, перебуваючи на стаціонарному лікуванні, фактично була обмежено дієздатною, лікувалася, перебуваючи у загіпсованому стані. після виписки зі стаціонару 13.02.2021 р., починаючи з наступного дня, загіпсований стан рук перебував до 02.03.2021 р., тобто позивач фактично 47 днів була обмежено дієздатною, витрачаючи свій час на лікування. Через вказане позивач довелося пережити у велику обсязі душевні страждання та переживання, постійний неспокій призводив до великого та тяжкого внутрішнього перевантаження та занепокоєння щодо стану здоров`я у подальшому. Внаслідок пошкодження здоров`я було порушено звичайний життєвий склад життя. Після ДТП винуватець не надав матеріальної допомоги на лікування, лише під час розгляду кримінального провадження перерахував на картку 4 688,18 грн. та 5 000,00 грн. (а.с. 49-50). Щодо вимоги до Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА», то позивач посилається на ст.ст. 11, 16, ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 23 ЦК України, та на ст. 23 та ст. 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»: страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю. Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 березня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» відшкодування моральної шкоди відмовлено повністю (а.с.76-79). Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі (а.с.85-89). Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду. Судом першої інстанції встановлено, що вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 квітня 2021 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначено покарання у виді обмеження волі строком на 3 роки з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки; на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнений від відбування призначеного основного покарання з іспитовим строком на 2 роки та покладено певні обов`язки, передбачені ст. 76 КК України; також вирішено питання щодо судових витрат та речових доказів. Цим же вироком з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди - 80 000 грн та на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди - 4 000 грн. За обставин, викладених у вироку, 15.01.2021 року приблизно о 20.10 годині ОСОБА_2 , керуючи технічно справним автомобілем «Дачія Соленза», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_4 , рухався по Амурському мосту з боку пл. Старомостової в напрямку вул. Каруни в м. Дніпро. Під час руху ОСОБА_2 , знаходячись у стані алкогольного сп`яніння, чим заздалегідь позбавив себе можливості правильно оцінювати дорожню обстановку та координувати свої дії, грубо порушуючи правила безпеки дорожнього руху, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, не впевнився в тому, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам, не зважаючи на заборону, на дорозі з двостороннім рухом, які мають щонайменьше дві смуги для руху в одному напрямку, виїхав на призначений для зустрічного руху бік дороги, внаслідок чого в районі е/о № 140 скоїв зіткнення з автомобілем «ВАЗ 2101» реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_5 , який рухався у зустрічному йому напрямку на його смугу руху. В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажирці ОСОБА_1 , яка знаходилася у автомобілі «ВАЗ 2101» реєстраційний номер НОМЕР_2 , спричинені тілесні ушкодження у вигляді: закритого уламкового перелому правої променевої кістки у нижній третині зі зміщенням відламків; закритого уламкового перелому лівої ліктьової кістки, у верхній третині зі зміщенням відламків та виходом голівки лівої променевої кістки, синця в проекції верхньо -внутрішнього квадранту лівої молочної залози, які відносяться до ушкоджень середньої тяжкості, що зумовили тривалий розлад здоров`я, строком понад 3 тижні (більш, як 21 день), згідно п.2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995р. №6. Порушення правил безпеки дорожнього руху виразилося у тому, що водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом автомобілем марки «Дачія Соленза» реєстраційний номер НОМЕР_1 порушив вимоги п.2.9 (а) та п. 11.4 Правил дорожнього руху України, які свідчать: - п. 2.9 (а) «Водію забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин», - п. 11.4 «На дорогах з двостороннім рухом, які мають щонайменше дві смуги для руху в одному напрямку, забороняється виїжджати на призначений для зустрічного руху бік дороги» - які, знаходяться в прямому причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної події (а.с. 12-16). Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 12.10.2021 р. вирок в частині призначеного покарання вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 квітня 2021 р. щодо ОСОБА_2 в частині вирішення цивільних позовів потерпілої ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до ОСОБА_2 скасовано, постановлено призначити новий судовий розгляд в цій частині в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства, в решті вирок залишений без змін. Новий судовий розгляд призначений через те, що суд першої інстанції не залучив до участі у справі належного відповідача ПрАТ «УАСК АСКА» (а.с. 17-20). Автомобіль «Дачія Соленза», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 на час дорожньо-транспортної пригоди був застрахований, що підтверджується інформацією з відкритого доступу на сайті Моторне (транспортне) страхове бюро України (а.с. 61). Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд 1 інстанції виходив із того, що визначаючи розмір відшкодування окремо страховій компанії та окремо ОСОБА_2 , поза увагою позивача залишилося те, що підстави для застосування в цій справі статті 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до якої страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю, відсутні, що позбавляє суд можливості визначити яка сума підлягає стягненню з відповідачів. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції у зв`язку з наступним. Згідно з п. 2 ч.2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Судом 1 інстанції встановлено, з чим погоджується і колегія, що в результаті протиправної поведінки відповідача позивач зазнала моральних ушкоджень. Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; Згідно ч. 3 ст. 23 ЦК України якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3 ст. 23 ЦК). Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування (ч. 4 ст. 23 ЦК України). Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 5 ст. 23 ЦК України). Частина 1 статті 1168 ЦК України передбачає, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. У пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Протиправність дій відповідача встановлена судовим рішенням, яке набрало законної сили (а.с. 12-16). При цьому, є загальновідомим та не потребує доказуванню, що фізичні можливості у повсякденному житті позивача у зв`язку з отриманими травмами обох рук тривалий час були обмежені. При цьому, є таким, що не потребує доказуванню, за встановлених тілесних ушкоджень позивача остання потребувала сторонньої допомоги та після цього ще проходила процес реабілітації, коли спочатку прийшлося опановувати навички здорової людини (тримати ложку, готувати їжу, і т.ін., що потребує фізичну участь рук), що вимагал від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, які не були скороминучими у часі. Відтак, моральна шкода повинна бути відшкодована позивачу на підставі зазначених вище правових норм. Втім, щодо розміру такого відшкодування та особи, обов`язок якої становить сплатити таке відшкодування, то суд керується наступним. Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи». Відповідно до ст. 1 зазначеного вище закону забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (п. 1.7), страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору (п. 1.8). Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. Як встановлено судом, автомобіль «Дачія Соленза», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 на час дорожньо-транспортної пригоди був застрахований, що підтверджується інформацією з відкритого доступу на сайті Моторне (транспортне) страхове бюро України (а.с. 61). Втім, у розумінні ст.ст. 76-80 ЦПК України доказом, в якому визначені умови та ліміт відповідальності страховика, є безпосередньо відповідний страховий поліс, при цьому, суду вказаний доказ не наданий, про його витребування клопотання не подавалися. Відповідно до п. 57 правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 04.07.2018 року, покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). При цьому у разі невиконання чи неналежного виконання страхувальником обов`язку щодо своєчасного повідомлення страховика про дорожньо-транспортну пригоду, страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника (підпункт 38.1.1 («ґ») пункту 38.1. статті 38 зазначеного Закону). Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Вимоги щодо належності, допустимості, достатності та достовірності доказів сформульовані у статтях 77-80 ЦПК України. За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 5 ст. 81 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Вказаний обов`язок з боку позивачем не виконаний в повному обсязі. Суд 1 інстанції правильно зазначив, що визначаючи розмір відшкодування окремо страховій компанії та окремо ОСОБА_2 , поза увагою позивача залишилося те, що підстави для застосування в цій справі статті 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до якої страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю, відсутні. Позивач, розпорядившись своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, не надав суду доказів в порядку ст.ст. 76-80, ч. 1 ст. 81 ЦПК України на підтвердження наявності обставин, що обґрунтовують позовні вимоги, та інші обставини, що мають значення для справи. Вказані докази не було надано і до суду апеляційної інстанції, апелянт не скористалась правом на їх витребування. Таким чином, апеляційний суд погоджується з рішення суду першої інстанції щодо відмови у задоволені позовних вимог. Інші доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до викладення обставин справи, яким суд 1 інстанції дав належну правову оцінку. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду має бути залишено без змін. Керуючись ст. 259, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 березня 2023 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку. Судді: