Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 344/1251/22

Справа № 344/1251/22 Провадження № 22-ц/4808/794/23 Головуючий у 1 інстанції Бородовський С. О. Суддя-доповідач Барков В. М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 липня 2023 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Баркова В. М., суддів: Луганської В. М., Мальцевої Є. Є., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду від 26 квітня 2023 року в складі судді Бородовського С. О., ухвалене в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини, ВСТАНОВИВ: У січні 2022 року позивачка ОСОБА_1 звернуласьдо суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини. Позов обґрунтовано тим, що вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Івано-Франківського міського суду від 14 лютого 2014 року. Від шлюбу мають двох дітей: дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Івано-Франківського міського суду від 21 листопада 2014 року вирішено стягувати з ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 05 листопада 2014 року і до досягнення дітьми повноліття. З ІНФОРМАЦІЯ_3 син ОСОБА_4 став студентом навчального закладу в м. Кошице Словацької Республіки. Для вступу сина в навчальний заклад вона звернулась до ФОП ОСОБА_5 для отримання супровідних та консультаційних послуг при виборі навчального закладу та вступу до нього. Відповідно до укладеного між ними договору вартість наданих послуг складала 1 150 євро. Крім того, на період з 02 вересня 2021 року по 30 червня 2022 року між Технічним університетом у Кошице та ОСОБА_6 укладено договір про проживання, за що вона заплатила 372 євро, шо еквівалентно 11 830 грн. Також згідно умов договору на рахунок університету було внесено 100 євро, що еквівалентно 3 180 грн., депозиту за можливе пошкодження майна. Для змоги навчатися у Республіці Словаччина, де навчання здійснюється словацькою мовою, син проходив курси з вивчення словацької мови, вартістю 8 000 грн., додаткові курси словацької мови, вартістю 7 950 грн., а також курси з фізики та математики словацькою мовою, загальною вартістю 9 780 грн. Також для виїзду закордон для навчання необхідною умовою було укладення договору страхування життя та здоров`я, за що вона сплатила 1 400 грн. Крім того, нею оплачено 1 100 грн. за довідку про несудимість та 1 700 грн. за свідоцтво та атестат про повну загальну середню освіту з апостилем. Також нею було витрачено 22 628 грн. на придбання комп`ютерної техніки. Зазначені додаткові витрати, пов`язані із вступом сина до вищого навчального закладу, складають 105 448 грн. А тому вважає, що половину їх вартості має взяти на себе батько сина ОСОБА_2 . Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд стягнути з ОСОБА_2 додаткові витрати на утримання сина у розмірі 52 724 грн. Рішенням Івано-Франківського міського суду від 26 квітня 2023 року у задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_7 посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про те, що до даних правовідносин не підлягають застосуванню положення статті 185 СК України, оскільки син досягнув повноліття. При цьому не врахував, що всі витрати нею було здійснено до досягнення ОСОБА_8 18 років. Понесенні витрати були зумовлені вступом сина до вищого навчального закладу, який маючи схильність до вивчення іноземних мов, бажав стати студентом навчального закладу в м. Кошице Словацької Республіки. Також місцевий суд необґрунтовано послався на постанову Верховного Суду від 29 січня 2018 року у справі №622/373/16-ц, оскільки у зазначеній постанові справа стосується стягнення з батька витрат на оплату гуртожитку для дитини, яка уже досягла повноліття та продовжує навчатися. Натомість не врахував висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 12 січня 2022 року у справі №640/15771/19 про те, що надання послуг із організації вступу до вищих навчальних закладів для здобуття професійної освіти, щодо підготовки документів для поїздки на навчання до навчального закладу за кордоном, вступ до навчального закладу за кордоном та консультації з цих питань є особливими обставинами, щодо яких передбачено стягнення додаткових витрат з батьків на утримання дитини відповідно до положень статті 185 СК України. Крім того вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо працевлаштування сина сторін та змоги самостійно себе утримувати. У матеріалах справи відсутні докази працевлаштування ОСОБА_8 , а тому твердження відповідача про те, що син працює є голослівним припущенням. Більш того, покладати такі витрати на ОСОБА_8 у віці 17 років було неможливо, оскільки у той час син завершував навчання у школі та не мав змоги самостійно заробити, щоб покрити витрати, які нею понесені. 26 червня 2023 року представник ОСОБА_2 адвокат Паньків В. Я. подав відзив на апеляційну скаргу. Відповідно до положень статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Оскільки відзив на апеляційну скаргу подано після закінчення встановленого судом строку на його подання, без клопотання про продовження строку, відзив необхідно залишити без розгляду. Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи категорію справи, ціну позову розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає,що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати та частково задовольнити позовні вимоги з таких підстав. Матеріалами справи підтверджується, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14 лютого 2014 року (а.с. 10). Від шлюбу сторони мають двох дітей доньку ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 11). Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 листопада 2014 року вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_10 аліменти на утримання дітей: доньки ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 05 листопада 2014 року до досягнення дітьми повноліття (а.с. 15). Згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 19 квітня 2017 року ОСОБА_10 змінила прізвище на ОСОБА_11 (а.с.9). У квітні 2021 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 та ОСОБА_1 було укладено договір про надання послуг (а.с. 24-25). Пунктом 1.1 цього договору передбачено, що виконавець зобов`язався надати замовнику консультаційну підтримку при виборі вищого навчального закладу Словаччини. Здійснити проходження всіх необхідних процедур для вступу замовника та подачі документів на бюджетну (безкоштовну форму) навчання останнього. Отримати підтвердження про переднє зарахування замовника (з умовою) до вищого навчального закладу Словаччини. Передати замовнику підтвердження про зарахування останнього (з умовою) до вищого навчального закладу Словаччини. Здійснити завіряння копій усіх необхідних документів для виконання послуг у словацького нотаріуса. Забезпечити переклад словацьким перекладачем атестата і додатка до атестата замовника та всіх інших необхідних документів для вступу до вищого навчального закладу Словаччини на словацьку мову. Подати на нострифікацію атестат про загальну середню освіту замовника. Резервувати місце для проживання замовника. Подати нострифікований атестат про загальну середню освіту в університет обраний замовником (чим виконується вимоги про переднє зарахування). Отримати підтвердження з університету про виконання вимог про попереднє зарахування замовника. Здійснити підготовку та переклад документів, необхідних для отримання виду (посвідки) на проживання замовника в Словаччині. Організувати зустріч в Словаччині (трансфер), поселення в готель, в гуртожиток замовника. Забезпечити виконання орієнтаційної програми щодо дій замовника по приїзду в Словаччину. Забезпечити підключення до операторів мобільного зв`язку при необхідності. Відповідно до п.2.1 договору вартість робіт за договором складає суму в гривнях, яка еквівалентна 1 150 євро станом день розрахунку за курсом продажу валюти АТ КБ «ПриватБанк». Згідно з квитанціями № 443416 від 26 квітня 2021 року та № 407373 від 05 липня 2021 року за допоміжну діяльність у сфері освіти фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 оплачено 20 190 грн. та 8 150 грн. відповідно (а.с. 26, 27). Також 26 квітня 2021 року та 05 липня 2021 року за допоміжну діяльність у сфері освіти за курси словацької мови фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 сплачено у загальній сумі 8 000 грн. (а.с.29,30). За змістом квитанції № 407375 від 05 липня 2021 року фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 сплачено 9 780 грн. за допоміжну діяльність у сфері освіти за курси математики. Відповідно до касових чеків від 01 вересня 2021 року ОСОБА_12 отримано від ОСОБА_13 300 євро та 250 євро (а.с. 28, 32). Відповідно до міжнародного договору страхування подорожуючих ОСОБА_1 сплачено 1 400 грн. За змістом дублікатів квитанцій № 0.0.2182713121.1 від 02 липня 2021 року та № 0.0.2216745094.1 від 02 серпня 2021 року ОСОБА_14 сплачено ФОП ОСОБА_15 відповідно 1 700 грн. та 1 100 грн. Призначення платежу зазначено: ОСОБА_8 , за інформаційно-консультаційні послуги (а.с. 34, 36). 02 вересня 2021 року між Технічним університетом в Кошіце та ОСОБА_6 укладено договір на проживання у поточному навчальному році 2021/2022 (а.с. 19-20). Відповідно до копії квитанції за придбання комп`ютерної техніки сплачено 22 628 грн. (а.с. 33). Звертаючись до суду із вказаним позовом ОСОБА_1 просила суд стягнути із ОСОБА_2 додаткові витрати, пов`язані з підготовкою сина ОСОБА_4 до вступу до іноземного вищого навчального закладу. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що до відносин про стягнення додаткових витрат, в яких дитина досягла повноліття не підлягає застосування положення статті 185 СК України. Спір сторін щодо сплати аліментів на підставі статті 199 СК України вже розглянуто та вирішено судом, в якому враховано існуючі витрати і потреби на утримання неповнолітнього сина сторін у зв`язку з його навчанням. Крім того, із пояснень відповідача встановлено, що син сторін працює, а тому він не належить до осіб, які не мають доходу, відповідно і не потребує матеріальної допомоги у зв`язку з навчанням. Також суд вважав, що позивачкою не доведено, що відповідач може здійснювати утримання дитини, яка досягла повноліття. Однак, апеляційний суд не може погодитися з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини. Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Положеннями статей 180, 183, 185, 193, 198, 199 СК України визначаються декілька видів виконання цього обов`язку, зокрема утримання неповнолітньої дитини, що стягується у частках або твердій грошовій сумі (статті 180, 183); участь батьків у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом, тощо) (стаття 185); утримання дитини, яка перебуває в закладі охорони здоров`я, навчальному або іншому закладі, у разі якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального або іншого закладу, аліменти можуть бути стягнуті з них на загальних підставах (стаття 193); батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, а також якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і потребують матеріальної допомоги до досягнення ними двадцяти трьох років, за умови якщо батьки можуть надавати таку допомогу (статті 198, 199). Згідно із частиною першою статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними у кожному конкретному випадку. Відповідно до частини другої статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно. Аналіз указаних норм закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину. Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу, тощо. У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 320/383/19 (провадження № 61-18284св19) Верховний Суд виснував, що доказами, які підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які підтверджують, зокрема, витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки медико-соціальної експертної комісії, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо). Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватися відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо). У постанові від 12 січня 2022 року у справі № 640/15771/19 (провадження № 61-11061св21) Верховний Суд зробив висновок про те, що надання послуг із організації вступу до вищих навчальних закладів для здобуття професійної освіти, щодо підготовки документів для поїздки на навчання до навчального закладу за кордоном, вступ до навчального закладу за кордоном та консультації з цих питань є особливими обставинами, щодо яких передбачено стягнення додаткових витрат з батьків на утримання дитини відповідно до положень статті 185 СК України. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про те, що до відносин про стягнення витрат щодо надання послуг з організації вступу до навчального закладу для здобуття професійної освіти, з підготовки документів для поїздки на навчання, витрати на додаткові заняття не підлягає застосуванню положення статті 185 СК України. При цьому не враховано, що такі витрати понесенні до досягнення сином повноліття. З огляду на наведене колегія суддів вважає, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_14 підлягають стягненню додаткові витрати на утримання сина ОСОБА_8 у загальному розмірі 23 760 грн., понесення яких підтверджено матеріалам справи, а саме: оплата послуг фізичній особі-підприємцю ОСОБА_16 у розмірі 28 340 грн. за надання інформаційних, консультаційних і організаційних послуг щодо підготовки документів для вступу сина до навчального закладу Словаччини (а.с. 26, 27), витрати за курси словацької мови та математики у загальному розмірі 17 780 грн. (а.с.29, 30, 31) та витрати, пов`язані з укладенням договору страхування у розмірі 1 400,00 грн. (а.с.35) (28 340+17 780+1 400)/2= 23 760 грн). При цьому колегія суддів не приймає до уваги касові чеки від 01 вересня 2021 року про сплату Альоні Фрічі 300 євро та 250 євро, дублікати квитанцій № 0.0.2182713121.1 від 02 липня 2021 року та № 0.0.2216745094.1 від 02 серпня 2021 року про сплату 1 700 грн. та 1 100 грн., оскільки з них не можливо встановити за які саме послуги сплачено такі кошти. Не підлягають стягненню і кошти понесенні ОСОБА_1 на придбання комп`ютерної техніки, оскільки позивачка не довела, що такі витрати були зумовлені особливими обставинами, зокрема необхідністю розвитку певних здібностей дитини. Що стосується стягнення коштів за проживання ОСОБА_8 у гуртожитку Технічного університету в Кошице, то такі витрати не є додатковими витратами у розумінні статті 185 СК України. Крім того, із матеріалів справи вбачається, що у січні 2022 року ОСОБА_1 зверталась до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання. Обґрунтовуючи вказаний позов ОСОБА_1 посилалась і на ту обставину, що у зв`язку із навчанням сина вона понесла витрати по сплаті коштів за проживання сина у гуртожитку за період з 01 вересня 2021 року по 28 лютого 2022 року у загальному розмірі 372 євро, що еквівалентно 11 830 грн. Рішенням Івано-Франківського міського суду від 02 червня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_8 у розмірі 3 000 грн. щомісячно, починаючи з 26 січня 2022 року до припинення навчання, але не пізніше ніж до досягнення двадцяти трьох років. Рішення суду сторонами не оскаржувалось. Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов переконання, що оскаржуване судове рішення постановлене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, та неправильним застосуванням норм матеріального права, тому воно не може залишатися в силі і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . В силу частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з частиною шостою статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Таким чином, оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору, то враховуючи пропорційність розміру задоволених позовних вимог (45,06 %) з відповідача в дохід державипідлягають стягненню витрати, понесенні у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції у розмірі 447,17 грн. та витрати, понесенні у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 670,76 грн. До інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, відносяться, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до пункту 2 частини другої, частини шостої статті 137 ЦПК України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 грудня 2018 року у справі № 826/856/18 викладено висновок про те, що розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Матеріали справи не містять договору про надання правової допомоги, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом. Заяву про надання цих доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення апеляційного суду згідно із частиною восьмою статті 141 ЦПК України стороною позивачки не надано. Відсутність цих документів не дозволяє апеляційному суду надати оцінку розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу щодо їх дійсності, необхідності й розумності. А тому у відшкодуванні витрат ОСОБА_1 на оплату професійної правничої допомоги необхідно відмовити. Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Івано-Франківського міського суду від 26 квітня 2023 року скасувати. Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 23 760 гривень. Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави витрати, понесенні у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції у розмірі 447,17 гривень та витрати, понесенні у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 670,76 гривень. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і в касаційному порядку оскарженню не підлягає, а у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено 26 липня 2023 року. Судді В. М. Барков В. М. Луганська Є. Є. Мальцева