Постанова Одеський апеляційний суд № 947/5447/23

Номер провадження: 33/813/1253/23 Номер справи місцевого суду: 947/5447/23 Головуючий у першій інстанції Войтов Г. В. Доповідач Драгомерецький М. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17.07.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі судді судової колегії судової палати у цивільних справах Драгомерецького М.М., при секретарі Узун Н.Д., за участю: представника ОСОБА_1 адвоката Сафронюка П.В., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Сафронюка Павла Віталійовича в інтересах ОСОБА_1 на постанову Київського районного суду м. Одеси від 12 червня 2023 року по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП, - В С Т А Н О В И В: Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №305554 від 02.02.2023, ОСОБА_1 02 лютого 2023 року о 13.02 год, на вул. Варненська, 5 в м. Одесі, керуючи автомобілем Toyota Prius д.н.з. НОМЕР_1 , виконуючи поворот ліворуч в крайній правій смузі, не надав перевагу в русі технічному засобу І- VAN д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався у попутному напрямку прямо, після зіткнення автомобіль Toyota Prius д.н.з. НОМЕР_1 здійснив наїзд на автомобіль Mersedes-Benz 123 д.н.з. НОМЕР_3 , який був припаркований на узбіччі. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Таким діями ОСОБА_1 порушив п. 10.3 ПДР України, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП (а.с. 1). Постановою Київського районного суду м. Одеси від 12 червня 2023 року адміністративну справу відносно ОСОБА_1 про здійснення ним 02.02.2023 адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП, - закрито, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП (а.с. 51-52). Не погодившись із вищезазначеною постановою суду першої інстанції, адвокат Сафронюк П.В. в інтересах ОСОБА_1 подав до суду апеляційну скаргу, в якій зазначає, що постанова Київського районного суду м. Одеси від 12 червня 2023 року є незаконною, ухваленою з порушенням норм матеріального та процесуального права, без з`ясування всіх обставин справи, тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою ОСОБА_1 визнати не винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення закрити провадження у справі. Крім того, адвокат Сафронюк П.В. в інтересах ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Київського районного суду м. Одеси від 12 червня 2023 року, мотивуючи тим, що копія оскаржуваної постанови суду ОСОБА_1 не направлялась та не вручалась. Частиною 2 ст. 294 КУпАП, встановлено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Відповідно до ст. 129 Конституції України основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Перегляд судових рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина. Враховуючи те, що матеріали справи не містять даних, які б спростовували викладенні у клопотанні доводи, а також для забезпечення права особи на доступ до правосуддя, вважаю за можливе визнати причини пропущеного строку поважними та поновити ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сафронюк П.В. строк на апеляційне оскарження постанови Київського районного суду м. Одеси від 12 червня 2023 року. Заслухавши пояснення представника ОСОБА_1 адвоката Сафронюка П.В., який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно із пункту 7 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення за цим Кодексом чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення. Таким чином, із аналізу вимог ст. ст. 245, 280, 247 КУпАП випливає, що закриття провадження у справі, у зв`язку із закінченням строків накладання адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП, може мати місце лише тоді, коли у справі з`ясовано: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності. Така обставина, як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в порушенні закону, що вказує на необхідність встановлення вини. Проте, вищезазначені вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи у повному обсязі дотримані не були, оскільки згідно постанови Київського районного суду м. Одеси від 12 червня 2023 року вбачається, що судом не встановлений факт наявності чи відсутності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, а саме адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі без дослідження належним чином обставин справи та оцінки доказів. Законодавство про адміністративні правопорушення не містить прямої заборони визнавати особу винною у вчиненні адміністративного правопорушення навіть при наявності підстав для закриття провадження на підставі закінчення строків, передбачених ст. 38 КУпАП, у разі, якщо вказане рішення впливає на інтереси інших осіб, зокрема, потерпілих від даного правопорушення. Своєчасний і правильний розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачених, в тому числі за ст. 124 КУпАП, має важливе значення для забезпечення безпеки дорожнього руху й експлуатації транспорту, захисту життя та здоров`я людей, майнових прав фізичних і юридичних осіб (п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»). На підставі вищевикладеного, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції порушив норми права, а саме порядок з`ясування обставин, що підлягають встановленню при розгляді справи, апеляційний суду вважає за необхідне скасувати постанову Київського районного суду м. Одеси від 12 червня 2023 року та прийняти нову постанову. Відповідно до ч. 1 ст. 251 та ст. 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Стаття 124 КУпАП передбачає відповідальність учасника дорожнього руху за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Диспозиція статті 124 КУпАП не встановлює певних правил поведінки, а посилається на інші норми законодавчих актів, у даному конкретному випадку на п. 10.3 ПДР. Тому, розглядаючи дану справу, суд має вирішити питання щодо винуватості особи у межах порушення вимог п. 10.3 ПДР, який зазначений в протоколі працівником поліції. Відповідно до вимог п. 10.3 ПДР, у разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися. За одночасного перестроювання транспортних засобів, що рухаються в одному напрямку, водій, який знаходиться ліворуч, повинен дати дорогу транспортному засобу, що знаходиться праворуч. Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ААБ №305554 від 02.02.2023, ОСОБА_1 02 лютого 2023 року о 13.02 год, на вул. Варненська, 5 в м. Одесі, керуючи автомобілем Toyota Prius д.н.з. НОМЕР_1 , виконуючи поворот ліворуч в крайній правій смузі, не надав перевагу в русі технічному засобу І-VAN д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався в попутному напрямку прямо, після зіткнення автомобіль Toyota Prius д.н.з. НОМЕР_1 здійснив наїзд на автомобіль Mersedes-Benz 123 д.н.з. НОМЕР_3 , який був припаркований на узбіччі. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Таким діями ОСОБА_1 порушив п. 10.3 ПДР України. При цьому, Верховний Суд неодноразово роз`яснював судам, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення Правил дорожнього руху України, відповідно до ст. 251 КУпАП працівники мають надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення такого правопорушення. Також слід зауважити, що Верховний Суд у справі №489/4827/16-а (постанова від 15.04.2020) зробив остаточний висновок, що рапорт інспектора не може вважатись об`єктивним доказом порушення, не може слугувати доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки поліцейський в спірних правовідносинах виступає в якості суб`єкта владних повноважень, який зацікавлений у розгляді справи. Отже, протокол про адміністративне правопорушення не повинен мати переваги перед іншими доказами, та сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення. Згідно письмових пояснень ОСОБА_1 від 02.02.2023, він 02 лютого 2023 року близько 14.00 керував автомобілем Toyota Prius д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Варненській від вул. Філатова в напрямку вул. Героїв Крут, біля будинку №3 він зупинився зайнявши крайнє ліве положення (біля розділювальною смуги) для виконання маневру розвороту). Через 1-2 секунди він відчув потужний удар в задню частину автомобіля, внаслідок чого його автомобіль розвернуло більш ніж на 180 градусів та відкинуло на ліве узбіччя де його автомобіль вдарився об припаркований автомобіль Мерседес. ОСОБА_1 також зазначив, що вийшовши з автомобіля він побачив, що зіткнення допустив автобус І-VAN д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався в попутному напрямку з ним. На асфальті залишились сліди гальмівного шляху від автобуса довжиною в 5-7 метрів (а.с. 3). Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_2 від 02.02.2023, він рухався по вул. Варненській в напрямку від вул. Філатова до вул. Терешкової в 13.32 год, перед ним рухався автомобіль Тойота Приус, який на перехресті по вул. Варненській 2/2 повернув на право, потім різко здійснив маневр вліво із дворового провулку на вул. Варненська, в результаті чого ОСОБА_2 при швидкості руху 40 км/год застосував екстрене гальмування та сигнал для попередження зіткнення. Удар прийшовся в ліву бокову сторону Тойота Приус (а.с. 4). В матеріалах справи також наявні письмові пояснення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які стали свідками ДТП за участю автомобілем Toyota Prius д.н.з. НОМЕР_1 та технічному засобу І-VAN д.н.з. НОМЕР_2 , згідно яких вони 02.02.2023 гуляли по вул. Варненській та побачили як ОСОБА_5 намагався маневрувати спочатку вправо а потім вліво для розвороту. Автобус, який рухався позаду почав сигналити, намагався уникнути зіткнення шляхом гальмування. В результаті чого відбулось зіткнення з лівою боковою частиною Toyota Prius (а.с. 5-6). Апеляційним судом також була досліджена схема місця ДТП та наявні в матеріалах справи фотознімки ділянки дороги вул. Варненської, де відбулось зіткнення та фотознімки пошкоджених транспортних засобів (а.с. 2, 17-21). З матеріалів справи також встановлено, що згідно інформації наданої Комунальною установою «Спеціалізований монтажно-експлуатаційний підрозділ» ОМР, 20 лютого 2020 року по вул. Варненській, справа по ходу руху транспортних засобів, які рухаються від вул. Філатова в бік вул. Героїв Крут, встановлено дорожні знаки 1.33 «Діти» та 3.29 «Обмеження максимальної швидкості 30 км/год» (а.с. 61). Таким чином, в результаті дослідження та оцінки, наявних в матеріалах справи доказів окремо та в їх сукупності, аналізуючи пояснення учасників ДТП - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які надали суперечливі між собою пояснення щодо ДТП, апеляційний суд приходить до висновку, що наявними в матеріалах справи доказами неможливо встановити факту порушення водієм ОСОБА_1 вимог п. 10.3 ПДР, та що саме його дії перебувають в причинно-наслідковому зв`язку із виникненням ДТП. Так, в апеляційній скарзі вірно звернуто увагу, що по вул. Варненській, справа по ходу руху транспортних засобів, які рухаються від вул. Філатова в бік вул. Героїв Крут, де відбулось дана ДТП, встановлено дорожній знак 3.29 «Обмеження максимальної швидкості 30 км/год», при цьому водій автобуса І-VAN д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_2 , зазначив, що рухався при швидкості 40 км/год, чим міг створити аварійну ситуацію. Не дотримання водіями безпечної швидкості руху, позбавляє їх можливості вчасно реагувати на зміну ситуації на дорозі, виявляти перешкоди, контролювати рух та в подальшому вживати заходів для уникнення дорожньо-транспортних пригод. Відповідно до фотознімків та схеми ДТП вбачається, що на вказаній ділянці дороги по вул. Варненські організований двосторонній рух по одній смузі для руху в кожному напрямку, що фактично унеможливлює вчинення маневру, пов`язаного зі зміною смуги для руху. Згідно фотофіксації розташування автомобілів після ДТП та локалізації характеру пошкоджень обох транспортних засобів, можливо припустити, що зіткнення транспортних засобів відбулось в момент, коли автомобіль знаходився під гострим кутом до поздовжньої осі проїзної частини, а автобус був під незначним кутом до поздовжньої осі проїзної частини. ОСОБА_1 перед початком та зміною напрямку свого руху виконав всі передбачені ПДР України дії, та мав право розраховувати, що всі учасники дорожнього руху неухильно дотримуються безпечної швидкості руху та вимог ПДР України, в тому числі п. 12.3 ПДР, згідно якого у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди. Таким чином, апеляційний суд доходить до висновку, що матеріалами справи не доведено, що в діях ОСОБА_1 наявні порушення вимогам ПДР України, та що саме його дії не перебувають в причинно-наслідковому зв`язку із виникненням дорожньо-транспортної пригоди. Пунктами 1.3-1.5, 1.9 України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту. Також, в справі «Пол і Одрі Едвардс проти Об`єднаного Королівства» (№46477/99), Європейський суд з прав людини зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з`ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень. У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи. Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь. Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Таким чином, на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження наявних в матеріалах справи доказів, керуючись принципами презумпції невинуватості, поваги до людської гідності, загальними принципами здійснення судочинства, з метою забезпечення справедливої процедури, та враховуючи те, що матеріали справи не містять жодного беззаперечного доказу на підтвердження того, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 10.3 ПДР, апеляційний суд вважає недоведеним належними та допустимими доказами наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП За таких обставин, провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП, підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, який передбачає, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності складу адміністративного правопорушення. У відповідності до п. 2 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі. Керуючись ст. ст. 247, 294 КУпАП, Одеський апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Клопотання адвоката Сафронюка Павла Віталійовича в інтересах ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити. Поновити строк на апеляційне оскарження постанови Київського районного суду м. Одеси від 12 червня 2023 року. Апеляційну скаргу адвоката Сафронюка Павла Віталійовича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити. Постанову Київського районного суду м. Одеси від 12 червня 2023 року скасувати. Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду М.М. Драгомерецький