Ухвала КАС ВС № 160/1417/19

УХВАЛА 24 липня 2023 року м. Київ справа № 160/1417/19 адміністративне провадження № К/990/25666/23 Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Олендера І.Я., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на додаткову постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20.01.2023 у справі №160/1417/19 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення, вимоги, в с т а н о в и в: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.11.2018 №0559871305, №0559981305, №0559971305, №0559861305, №0559951305, №0559921305; рішень від 01.11.2018 №0559911305 та №0559891305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску; податкової вимоги від 28.02.2019 №17284-0/67; рішення від 05.03.2019 №17284-50/67 про опис майна у податкову заставу; визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, які здійснені 26.02.2019 щодо коригування даних (показників) інтегрованої картки позивача по військовому збору, податку на прибуток, адміністративного штрафу, податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску та зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області вчинити дії по коригуванню даних (показників) інтегрованої картки позивача відповідно до стану, який існував до 26.02.2019, по військовому збору, податку на прибуток, адміністративного штрафу, податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.06.2019 у задоволенні позову відмовлено повністю. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 01.12.2022 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.06.2019 про відмову у визнанні протиправними та скасування рішення від 01.11.2018 №0559911305 в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 4207,61грн; податкового повідомлення-рішення від 01.11.2018 №0559921305 щодо збільшення грошового зобов`язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб» в розмірі 51374,52грн та штрафними санкціями в розмірі 25686,27грн; податкового повідомлення-рішення від 01.11.2018 №0559951305 щодо збільшення грошового зобов`язання за платежем «військовий збір» в розмірі 4281,21грн та штрафними санкціями в розмірі 2140,61грн скасовано та прийнято в цій частині нове судове рішення, яким позов задоволено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. З підстав часткового задоволення позову, 28.12.2022 до суду апеляційної інстанції від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткової постанови у справі. Третій апеляційний адміністративний суд додатковою постановою від 20.01.2023 заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про ухвалення додаткової постанови у справі №160/1417/19 задовольнив. Ухвалив додаткову постанову у справі №160/1417/19, якою стягнув на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 частину судового збору, сплаченого за подання позову та апеляційної скарги, в розмірі 1224,64грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області. Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України 17.07.2023 звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального й процесуального права, просить скасувати додаткову постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20.01.2023 у справі №160/1417/19 та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні заяви позивача відмовити в повному обсязі. У поданій відповідачем касаційній скарзі також наведено підстави, що зумовили пропуск визначеного законом процесуального строку на касаційне оскарження спірного судового рішення. Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження додаткової постанови апеляційного суду в касаційному порядку. Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 цього ж Кодексу дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. При цьому, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 2 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: - 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України); - 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України). Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем). Також обов`язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга). Передбачена пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України підстава для касаційного оскарження судових рішень пов`язана із випадками порушеннями судами попередніх інстанції норм процесуального права, передбачених частинами другою і третьою статті 353 КАС України. При цьому, у випадку зазначення у касаційній скарзі обґрунтованих доводів про наявність підстав для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд відповідно до частини третьої статті 353 КАС України (обов`язкові підстави) визначення скаржником пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України як самостійної підстави для касаційного оскарження судових рішень може бути прийнятним. Однак, доводи про не встановлення судом істотних обставин справи або не дослідження доказів у справі стосуються порушення судом норм процесуального права, які відповідають частині другій статті 353 КАС України, як підстава для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд є прийнятними за умови обґрунтованості заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу. Тобто, доводи про порушення судом норм процесуального права, передбачених частиною другою статті 353 КАС України, мають бути наведені з одночасним викладенням обґрунтування неправильного застосування судом норм матеріального права відповідно до підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Такі доводи мають бути наведені у взаємозв`язку із встановленими обставинами і висновками судів щодо кожного з питань, які скаржник вважає неправильно вирішеним. Доведення наявності підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, в частині одного з висновків суду не може бути підставою для відкриття касаційного провадження в частині іншого висновку з підстав порушення норм процесуального права, передбачених частиною другою статті 353 КАС України. Поряд з цим, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що додаткове судове рішення після його ухвалення стає частиною судового рішення по суті позовних вимог, відповідно, порядок його оскарження є таким, що і для рішення по суті, оскільки вирішує питання, які не пов`язані із вимогами адміністративного позову, але в обов`язковому порядку мають бути вирішені судом. Отже, додаткова постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 20.01.2023 є невід`ємною складовою постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 01.12.2022 у справі №160/1417/19. Так, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній, як на підставу касаційного оскарження судового рішення, міститься посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. При цьому, обов`язкових умов у їх взаємозв`язку, передбачених для оскарження судового рішення в касаційному порядку на цій підставі скаржник не наводить. Неврахування правової позиції Верховного Суду скаржник обґрунтовує неправильним застосуванням судом апеляційної інстанцій положень, зокрема, частини першої частини першої статті 132 КАС України вказуючи, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 05.09.2019 у справі №826/841/17, від 21.03.2018 у справі №815/4300/17, від 24.01.2019 у справі №910/15944/17. Так, керуючись частиною п`ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень з`ясовано, що Верховний Суд ухвалами від 27.03.2023, від 15.05.2023 та від 28.06.2023 раніше подану заявником касаційну скаргу повернув особі, яка її подала на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України як таку, що не містила належного викладення підстав касаційного оскарження спірного судового рішення. При цьому, у кожній зі своїх ухвал Верховний Суд послідовно зазначив про незмістовність наведеного скаржником обґрунтування підстав для касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України та роз`яснив заявнику вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати при викладенні підстав касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, в тому числі, і у випадку подання касаційної скарги на підставі пунктів 1-4 частини четвертої статті 328, частини другої та третьої статті 353 цього Кодексу. Натомість, під час перевірки вчетверте поданої Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України касаційної скарги встановлено, що її зміст щодо підстав для касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції є ідентичним до тих, які було повернуто ухвалами Верховного Суду раніше та які суд касаційної інстанції визнав необґрунтованими. Обґрунтування цієї касаційної скарги, аналогічно попередньо поданим, зводяться виключно до надання неправильної, як на думку скаржника, правової оцінки встановленим у цій справі обставинам у сукупності з наданими доказами та цитування положень процесуального закону, який регулює підстави й порядок стягнення судових витрат та витрат на професійну правничу допомогу, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Доводи касаційної скарги, як і раніше поданих, жодним чином не спростовують висновки суду апеляційної інстанції, що «Позивач при поданні позову сплатив максимальний розмір судового збору, передбаченого для фізичних осіб-підприємців в сумі 9605,00грн. Крім того, позивачем за подачу апеляційної скарги сплачений судовий збір за оскарження рішення суду першої інстанції в частині майнових вимог в розмірі 14407,50грн. Загальна сума майнових вимог позивача при поданні позову склала 1026505,37грн, розмір задоволених позовних вимог 87690,22грн. Отже, відсоток задоволених вимог майнового характеру склав 8,5% (87690,22грн х 100: 1026505,37грн). У зв`язку з цим, стягненню на користь позивача підлягає сплачений ним судовий збір в розмірі 1224,64грн (14407,50грн х 8,5% : 100%).» Верховний Суд вже звертав увагу скаржника на наявність суперечностей, які унеможливлюють вирішення питання про відкриття касаційного провадження, однак, зазначені мотиви контролюючий орган так і не врахував, що свідчить про ігнорування скаржником вимог і роз`яснень суду касаційної інстанції. При цьому, Суд акцентував увагу скаржника, що усунення таких суперечностей об`єктивно впливає на перевірку дотримання ним вимог частини четвертої статті 330 КАС України. З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала. Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною першою статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями. Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, слід зазначити, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення. Суд звертає увагу скаржника, що на стадії відкриття касаційного провадження, касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження. Суд наголошує, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України). Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Відповідно до частини сьомої статті 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції. Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника. Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України, Суд - у х в а л и в: Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на додаткову постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20.01.2023 у справі №160/1417/19 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення, вимоги повернути особі, яка її подала. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя І.Я. Олендер