Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/45847/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 липня 2023 рокуЛьвівСправа № 460/45847/22 пров. № А/857/5960/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ільчишин Н.В., суддів Довгополова О.М., Гуляка В.В., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06 березня 2023 року (судді Друзенко Н.В., ухвалене у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Рівне повний текст рішення складено 06.03.2023) у справі №460/45847/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 14.11.2022 звернувся в суд з позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судом ухвалою від 03.01.2023 до участі у справі залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в якому просить визнати протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не зарахування до загального стажу роботи періодів з 11.03.1986 року по 16.08.1986 року, з 01.12.1988 року по 31.07.1994 року, з 10.10.1994 року по 28.11.1996 року , з 05.02.1997 року по 27.12.1999 року, з 01.01.2004 року по 21.03.2006 року та відмови у призначенні пенсії за віком згідно із статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням вимог абзацу 1 статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 30 серпня 2021 року, зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до загального стажу роботи періоди з 11.03.1986 року по 16.08.1986 року, з 01.12.1988 року по 31.07.1994 року, з 10.10.1994 року по 28.11.1996 року , з 05.02.1997 року по 27.12.1999 року, з 01.01.2004 року по 21.03.2006 року, зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням вимог абзацу 1 статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи з 30 серпня 2021 року. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 06 березня 2023 року задоволено позов частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування до загального страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 11.03.1986 по 16.08.1986, з 01.12.1988 по 31.07.1994, з 10.10.1994 по 28.11.1996, з 05.02.1997 по 27.12.1999. Визнано протиправними рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 06.09.2021 №172050002760, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 21.09.2021 №172050002760, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 25.10.2021 №172050002760, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 21.07.2022 №172050002760 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 11.03.1986 по 16.08.1986, з 01.12.1988 по 31.07.1994, з 10.10.1994 по 28.11.1996, з 05.02.1997 по 27.12.1999. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30 серпня 2021 року про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області подало апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати та прийняти нове, яким у задоволення позовних вимог відмовити повністю. Вважає, що позивач не має права на призначення йому пенсії відповідно до вимог статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки у позивача відсутній необхідний страховий стаж. Період роботи з 11.03.1986 по 16.08.1986 не зарахований до страхового стажу, оскільки наказ про звільнення не відповідає даті звільнення, а щодо періоду роботи з 01.12.1988 по 31.07.1994 не надано підтверджуючі документи; період з 10.10.1994 по 28.11.1996 довідку ВАТ «Західенергобуд» від 28.12.1999 №179 позивач не надавав на розгляд Пенсійного фонду України, період з 05.02.1997 по 27.12.1999 не зарахований, оскільки відсутні підтверджуючі документи. Період з 21.05.2001 по 21.03.2006 не зарахованого до страхового стажу, оскільки перевіркою встановлено, що накази з кадрових питань від 21.05.2001 №30 та від 21.03.2006 №119 не належать ОСОБА_1 , а суми заробітних плат, зазначені в архівній довідці від 30.08.2021 №249/19.4-03 не належать також позивачу. Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Згідно із частиною 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки позивач не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, рішення суду першої інстанції в цій частині не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.05.2023 призначено апеляційний розгляд в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (Категорія 4), що підтверджено посвідченням серії НОМЕР_1 (а.с.27). 30 серпня 2021 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з заявою про призначення пенсії, на що отримав рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 06.09.2021 №172050002760 про відмову у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу (страховий стаж визначений в розмірі 14 років 7 місяців 10 днів (а.с.13-15). 14 вересня 2021 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, на що отримав рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 21.09.2021 №172050002760 про відмову у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу (страховий стаж визначений в розмірі 14 років 1 місяць). До страхового стажу не включено періоди роботи: з 11.03.1986 по 16.08.1986, оскільки наказ про звільнення не відповідає даті звільнення; з 01.01.2004 по 21.03.2006, оскільки відсутні дані про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (а.с.16-18). 19 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з заявою про призначення пенсії за віком, на що отримав рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 25.10.2021 №172050002760 про відмову у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу (страховий стаж визначений в розмірі 14 років 1 місяць 3 дні). До страхового стажу не включено періоди роботи: з 11.03.1986 по 16.08.1986, оскільки наказ про звільнення не відповідає даті звільнення; з 01.01.2004 по 21.03.2006, оскільки відсутні дані про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (а.с.19-22). 13 липня 2022 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з заявою про призначення пенсії за віком. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 21.07.2022 №172050002760 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 27 років відповідно до вимог статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (страховий стаж визначений 11 років 5 місяців) (а.с.23-26). Не погоджуючись з такими діями Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, позивач звернувся до суду. Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України. Стаття 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Статтею 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) встановлено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» або надається їм право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом. Статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХІІ (далі Закон №796-ХІІ) визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років, з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років, з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року не менше 28 років, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року не менше 29 років. Відповідно до абзацу 1 статті 55 Закону №796-ХІІ (в редакції закону на час звернення позивача з заявою про призначення пенсії) особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Згідно з абзацом 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-ХІ особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у такому порядку: 2 роки (початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період) та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років. Суд звертає увагу на те, що за змістом примітки до абзацу 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-ХІ для встановлення початкової величини зниження пенсійного віку на 3 роки постійне проживання або робота в зоні гарантованого добровільного відселення протягом усього періоду з моменту аварії по 31 липня 1986 року не є обов`язковим; достатньо, що особа, яка звернулася за призначенням пенсії, постійно проживала або працювала у вказаній зоні певний час у період з моменту аварії (тобто, 26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі № 556/1153/17. Судом встановлено, що відповідно до довідок ЦНАП Департаменту соціального захисту та гідності виконавчого комітету Вараської міської ради від 20.08.2021 №1340-04, №1339-04, 1338-04, №1337-04, №1336-04 ОСОБА_1 проживає в м. Вараш з 19.01.1983 по 20.04.1990, з 15.03.1991 по 26.03.1993, з 16.04.1993 по 11.03.1994, з 11.03.1994 по 13.05.1994, з 13.05.1994 по 18.01.2002, з 18.01.2002 по даний час (а.с.28-32). Відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №106 від 23.07.1991, м. Вараш (Кузнецовськ) до 01.01.2015 відносилося до зони посиленого радіоекологічного контролю (4 зона). Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (із змінами внесеними постановою правління Пенсійного фонду України 26.04.2017 №9-1) (далі - Порядок №22-1) До заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, в тому числі документи, які засвідчують особливий статус: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону №796-ХІІ). При прийманні документів орган, що призначає пенсію перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів. Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. При цьому, суд наголошує, що документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи». Відповідно до статті 15 Закону №796-ХІІ довідка про період проживання, роботи на цих територіях є підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях. Отже, єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи». Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 27.02.2018 у справі №344/9789/17, від 28.03.2018 у справі №333/2072/17 (2а/333/122/17) та від 08.05.2018 у справі № 708/1022/17. Видача посвідчень проводиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України. Судом встановлено, що згідно посвідчення ОСОБА_1 він є громадянином, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (Категорія 4) (а.с.27), таке посвідчення видане уповноваженим на те державним органом (Рівненська ОДА), який при видачі зазначеного посвідчення перевіряв достовірність поданих позивачем документів. Крім того, на виконання вимог Порядку №22-1 позивач надав органу Пенсійного фонду України довідки органу місцевого самоврядування про період (періоди) проживання (роботи) на території посиленого радіоекологічного контролю. Тобто, станом на 01.01.1993 позивач проживав в зоні посиленого радіоекологічного контролю не менше 4 років і відповідно до вимог статті 55 Закону №796-ХІІ має право на зниження пенсійного віку на 5 років (2 роки - початкова величина зниження пенсійного віку + додатково 1 рік за 3 роки проживання). Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що позивач проживав в зоні посиленого радіоекологічного контролю достатню кількість років, необхідну для призначення пільгової пенсії, а тому пенсійний вік позивача підлягає зниженню на 5 років відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ як особі, яка постійно проживала на територіях радіоактивного забруднення. Даний факт не заперечується відповідачами. Зокрема, в спірному рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 06.09.2021 №172050002760 вказано, що «проживання заявника на території посиленого радіологічного контролю становить 27 років 8 місяців 26 днів», таким чином, пенсійний вік ОСОБА_1 підлягає зниженню на 5 років. Одночасно суд зауважує, що обов`язковою умовою призначення пенсії на пільгових умовах за статтею 55 Закону №796-ХІІ є наявність у особи відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Таким чином, на момент звернення з заявою, а саме станом на 2021 рік, страховий стаж позивача повинен становити не менше 23 років (28-5 років). Відповідачі при розгляді неодноразово поданих позивачем заяв від 30.08.2021, від 14.09.2021, від 19.10.2021, від 13.07.2022 вказували, що страховий стаж позивача становить то 14 років 7 місяців 10 днів, то 14 років 1 місяць, то 11 років 5 місяців. При цьому, спірними періодами є періоди, які не зараховані до страхового стажу: - з 11.03.1986 по 16.08.1986, оскільки наказ про звільнення не відповідає даті звільнення; - з 01.12.1988 по 31.07.1994 - не надано підтверджуючі документи; - з 10.10.1994 по 28.11.1996 довідку ВАТ «Західенергобуд» від 28.12.1999 №179 позивач не надавав на розгляд Пенсійного фонду України; - з 05.02.1997 по 27.12.1999 - відсутні підтверджуючі документи; - з 21.05.2001 по 21.03.2006 - перевіркою встановлено, що накази з кадрових питань від 21.05.2001 №30 та від 21.03.2006 №119 не належать ОСОБА_1 , а суми заробітних плат, зазначені в архівній довідці від 30.08.2021 №249/19.4-03 не належать також позивачу. Крім того, за цей період не сплачені страхові внески. Суд зазначає, що згідно з вимогами статті 62 Закону 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка працівника. Вказаний висновок узгоджується із постановами Верховного Суду від 05.12.2019 у справі №235/805/17, від 06.12.2019 у справі №663/686/16-а, від 06.12.2019 у справі №500/1561/17, від 05.12.2019 у справі №242/2536/16-а. Відповідачами не зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 період з 11.03.1986 по 16.08.1986 у зв`язку з тим, що наказ не відповідає даті звільнення, однак колегія суддів враховує наступне. Згідно з пунктами 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи до 1 січня 2004 року є трудова книжка, а інші документи беруться до уваги лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо даних періодів роботи відповідачем суду не надано, а тому їх безпідставно не було взято до уваги. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17. Підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідачем не враховано, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а, від 10.12.2020 у справі №195/851/17. З урахуванням наведеного, підстав для невключення до страхового стажу періодів роботи позивача з 11.03.1986 по 16.08.1986 на тресті «Югомонтажстрой» МЕХ ОФОКПХ №35 електролінейщиком 3 розряду, у відповідачів не було. Стаж роботи позивача з 01.12.1988 по 31.07.1994 підтверджено довідкою про заробітну плату для обчислення пенсії ДП «Кузнецовськенергозахист» ВАТ «Укренергозахист» від 23.01.2009 №11/01-С (а.с.50). Крім того, судом встановлено, що позивач працював з 10.10.1994 по 28.11.1996, з 05.02.1997 по 27.12.1999 в ЗАТ «ахіденергобуд» електромонтером 3 розряду, що підтверджено довідкою ВАТ «Західенергобуд» від 28.12.1999 №179 (а.с.51). Таким чином, дії органів Пенсійного фонду України щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів його роботи з 01.12.1988 по 31.07.1994, з 10.10.1994 по 28.11.1996, з 05.02.1997 по 27.12.1999 є протиправними, і такі періоди підлягають включенню до страхового стажу позивача. Отже колегія суддів дійшла висновку, що оскільки позивач досягнув віку, визначеного статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням зменшення, проживав необхідну кількість років в зоні посиленого радіологічного контролю для призначення пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», судом першої інстанції правильно обрано спосіб захисту позивача, який необхідний для повного відновлення порушеного права з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні (з повним дослідженням відповідності позивача всім критеріям призначення пенсії), а саме шляхом зобов`язання відповідача зарахувати періоди роботи з 11.03.1986 по 16.08.1986, з 01.12.1988 по 31.07.1994, з 10.10.1994 по 28.11.1996, з 05.02.1997 по 27.12.1999 до страхового стажу та повторно розглянути питання щодо призначення ОСОБА_1 пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а ефективним способом захисту порушених прав на пенсійне забезпечення буде визнання протиправною бездіяльності та рішень відповідачів Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування періодів роботи з 11.03.1986 по 16.08.1986, з 01.12.1988 по 31.07.1994, з 10.10.1994 по 28.11.1996, з 05.02.1997 по 27.12.1999 до страхового стажу та відмови в призначенні пенсії та зобов`язання відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 11.03.1986 по 16.08.1986, з 01.12.1988 по 31.07.1994, з 10.10.1994 по 28.11.1996, з 05.02.1997 по 27.12.1999 та повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає. У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не стягуються. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06 березня 2023 року у справі №460/45847/22 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Н.В. Ільчишин Судді О.М. Довгополов В.В. Гуляк Повний текст постанови складено 24.07.2023