Постанова 4856 № 560/1236/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/1236/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Козачок І.С. Суддя-доповідач - Сушко О.О. 25 липня 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сушка О.О. суддів: Залімського І. Г. Мацького Є.М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення, нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.09.2018 по день фактичного розрахунку - 30.12.2022 включно; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 середній заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.09.2018 по день фактичного розрахунку - 30.12.2022 включно, виходячи з розміру середньоденного грошового забезпечення за останні два місяці служби, які передували дню звільнення. Відповідно до рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року позов задоволено частково: визнано протиправною невиплату військовою частиною НОМЕР_1 Міністерства оборони України ОСОБА_1 частини середнього заробітку/грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні; зобов`язано військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України виплатити ОСОБА_1 частину середнього заробітку/грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні ( за період до дати остаточного розрахунку 30.12.2022) у розмірі 10443 грн. (з вирішенням питання утримання податків, зборів та інших обов`язкових платежів відповідно до вимог закону). У задоволенні решти вимог позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного. Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 03.09.2018 №197 ОСОБА_1 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 03.09.2018 №30-РС з військової служби у запас, з 03.09.2018 виключено зі списків особового складу військової частини, усіх видів забезпечення. При звільненні позивачу не було виплачено частину належних йому коштів, що обумовило звернення до суду. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.01.2020 по справі №560/3888/19 зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018. Військова частина НОМЕР_1 нарахувала індексацію грошового забезпечення та виплатила її 30 червня 2020 в сумі 4435,66 грн., що підтверджується випискою по рахунку АТ КБ "Приватбанк". Надалі позивач звернувся до суду з позовом щодо виплати середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 січня 2021 у справі №560/4697/20 стягнуто з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.09.2018 по 30.06.2020 в сумі 23 500 (двадцять три тисячі п`ятсот) грн. 87 коп., з відрахуванням з цієї суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів. У цьому рішенні суд встановив, що рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.01.2020 по справі №560/3887/19 зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористану у 2015-2018 роках додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, передбачену ст.12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби. Військова частина НОМЕР_1 нарахувала суму компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій та виплатила її 23 квітня 2020 року в сумі 19064,40 грн., що підтверджується випискою від 27 квітня 2020 року по картці/рахунку АТКБ "Приватбанк". Крім того, рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.04.2022 у справі №560/17875/21 військову частину НОМЕР_1 зобов`язано здійснити перерахунок та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 як місяця підвищення доходів (базового місяця). Відповідач 30.12.2022 виплатив позивачу на виконання цього рішення 60162,34 грн., що також вбачається з наданих суду доказів та не заперечується сторонами. Після цього позивач звернувся до відповідача щодо виплати йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з урахуванням дати остаточного розрахунку - 30.12.2022, на що одержав відмову. Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для часткового задоволення адміністративного позову. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Так, питання виплати позивачу середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні зі служби було частково вирішене судом у рішенні від 13 січня 2021 у справі №560/4697/20, яке на цей час набрало законної сили. Справа, що розглядається, відрізняється від зазначеної справи своїм предметом, оскільки у період з дня звільнення позивача зі служби по день звернення до суду з цим позовом змінились обставини, які стосуються належних позивачу виплат по індексації, був проведений остаточний розрахунок, що пов`язано з перерахунком індексації з урахуванням іншого місяця підвищення доходів. Це зумовило збільшення суми виплати, а також збільшення періоду несвоєчасного розрахунку. З урахуванням згаданих судових рішень, якими встановлено безпідставність невиплати позивачу відповідних сум індексації, а також рішення суду щодо виплати йому частини середнього заробітку за період з 04.09.2018 по 30.06.2020, є недоцільним ще раз наводити увесь обсяг нормативного обґрунтування, який підтверджує право на відповідну виплату. Слід враховувати зміст рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 січня 2021 у справі №560/4697/20, де суд зазначив, що позивач має право на виплату йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні згідно зі ст. 117 КЗпП України. Згідно з чинним законодавством нарахування середнього заробітку/грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовцям проводиться шляхом множення середньоденного грошового забезпечення на число календарних днів, які мають бути оплачені за середнім грошовим забезпеченням. Згідно з виписками по карткових рахунках позивача відповідач виплатив йому заборгованість по індексації в сумі 60162,34 грн. (перерахована індексація грошового забезпечення із застосуванням січня 2008 як місяця підвищення доходів). Днем звільнення є останній робочий день, який відповідним чином обліковується та оплачується на рівні звичайного робочого дня (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2019 по справі №821/1226/16). Саме у цей день (день звільнення або день виключення зі списків частини для військовослужбовців) на підставі ст. 116 КЗпП України роботодавець повинен виплатити звільненому працівнику усі суми коштів, що належать йому від підприємства. Позивач виключений зі списків особового складу ВЧ та всіх видів забезпечення з 03.09.2018, отже у цей день з ним повинен був бути проведений остаточний розрахунок, тоді як 04.09.2018 є днем початку періоду невиплати. Відповідно до довідки від 04 березня 2023 року №65, наданої відповідачем, грошове забезпечення позивача складає за липень 2018 - 10368,60 грн. (31 робочий та відпрацьований день), за серпень 2018 - 10368,60 грн. (31 робочих та відпрацьованих днів), отже середньоденне грошове забезпечення позивача становить 334,47 грн. (нараховане грошове забезпечення/ 62). Слід враховувати, що з 19.07.2022 набрав чинності Закон України від 01.07.2022 № 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яким викладено в новій редакції норму статті 117 КЗпП України, а саме встановлено обмеження, згідно з яким виплата працівникові його середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку здійснюється не більш як за шість місяців. Беручи до уваги дату проведення остаточного розрахунку з позивачем - 30.12.2022 до спірних правовідносин підлягає застосуванню змінена редакція статті 117 КЗпП України (в редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»). Зміни у ст.116 та 117 КЗпП України підкреслюють намір законодавця не допустити випадків, за яких порушення прав працівника на своєчасний розрахунок при звільненні триває впродовж значного періоду часу. З урахуванням цих змін працівник повинен бути зацікавленим у швидкому ініціюванню та вирішенню спору, оскільки зволікання з тих чи інших причин у зверненні до суду не даватиме підстави в подальшому претендувати на виплату суми середнього заробітку за весь період, впродовж якого триває порушення його права на своєчасне отримання грошового забезпечення. З огляду на приписи ст. 117 КЗпП України період затримки розрахунку при звільненні обмежено шістьма місяцями, у зв`язку із чим позивачу належить до виплати компенсація у вигляді середнього заробітку за період тривалістю 181 календарний день. Сума коштів, визначена відповідно до ст. 100 Порядку обчислення середньої заробітної плати становить: 334,47 (середньоденна заробітна плата позивача) * 181 (кількість днів затримки розрахунку) = 60539,07 грн. Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 30.11.2020 у справі №480/3105/19 щодо аналогічних правовідносин визначив інший механізм розрахунку розміру компенсації, зазначивши, що суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення повинне залежати від розміру недоплаченої суми. Зменшуючи розмір відшкодування, Верховний Суд враховує таке (пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 у справі № 761/9584/15-ц): розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Верховний Суд застосував критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, та принцип пропорційності суми виплати, яка повинна залежати від того, яку частку у відсотковому відношенні сума виплаченої заборгованості становить у складі усіх належних працівнику на дату звільнення виплат. При виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду. Застосовуючи цей механізм, з наявних у справі доказів встановлено, що загальний розмір належних позивачу при звільненні і загалом виплачених коштів склав 348811,33 грн. (розрахунок при звільненні, наданий військовою частиною, на суму 166132,62 грн., на виконання рішень суду виплачені суми індексації грошового забезпечення 4435,66 грн. та 60162,34 грн., сума компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій в розмірі 19064,40 грн., а також виплачена самостійно відповідачем сума компенсації за неотримане речове майно 99016,31 грн. ) Сума індексації грошового забезпечення за останнім рішенням суду (перерахована в сумі 60162,34 грн.) становить 17,25 % відносно розміру усіх належних виплат. З огляду на це, виходячи з принципу пропорційності позивачу необхідно виплатити 10443 грн., які становлять 17,25% від 60539,07 грн., розрахованих згідно з Порядком № 100 та з урахуванням обмеження періоду виплати 6 місяцями. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Сушко О.О. Судді Залімський І. Г. Мацький Є.М.