Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 480/12164/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Головуючий І інстанції: Соп`яненко О.В. 24 липня 2023 р. Справа № 480/12164/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Мельнікової Л.В., Суддів: Бегунца А.О. , Курило Л.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Сумській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.09.2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Сумській області про визнання протиправною та скасування вимоги, - В с т а н о в и в: 19.11.2021 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС у Сумській області (надалі по тексту - ГУ ДПС в Сумській області, контролюючий орган), в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДПС у Сумській області про сплату боргу (недоїмки) від 15.06.2021 № Ф-17040-13 на суму 9 657,57 грн. В обґрунтування вимог позивачка зазначає, що з 19.08.2014 перебуває на обліку як платник єдиного внеску та 27.04.2017 отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. 27.12.2019 внесено запис до Єдиного державного реєстру про проведення державної реєстрації юридичної особи - Адвокатське бюро "НАУМОВА І ПАРТНЕРИ", засновником і керівником якого вона є. Позивачка зазначає, що Адвокатське бюро "НАУМОВА І ПАРТНЕРИ" її єдине місце роботи і отримання доходу. З 20.01.2020 і по теперішній час вона працює на посаді керуючою Адвокатського бюро та щомісячно сплачує за себе єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, як за найманого працівника, в розмірі 22% від суми нарахованої заробітної плати. Стверджує, що заборгованість за І квартал 2021 року зі сплати єдиного внеску відсутня. Позивачка зазначає, що з електронного кабінету платника податків за ОСОБА_1 станом на 25.10.2021 обліковується недоїмка в сумі 9 657, 57 грн. У жовтні 2021 року позивачка звернулась до відповідача із заявою про надання інформації про наявність заборгованості та копій документів з примусового стягнення. З відповіді вона дізналась, що за нею обліковується заборгованість по єдиному внеску за 3 та 4 квартали 2020 року та за І квартал 2021 року в сумі 9 657, 57 грн. Позивачка зазначає, що ГУ ДПС у Сумській області сформувало та направило вимогу № Ф-17040-13 від 16.11.2020 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 3 178, 12 грн. за ІІІ квартал 2020 року. Вищезазначена вимога була оскаржена відповідачкою в судовому порядку і рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 07.10.2021 скасував вимогу ГУ ДПС у Сумській області від 16.11.2020 Ф-17040-13. Заперечуючи вимоги адміністративного позову, відповідач зазначив, що позивачка з 13.08.2014 перебуває на обліку в ГУ та станом на 15.06.2021 має борг по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 9 657, 57 грн. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 21.09.2022 року. (розгляд справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) вимоги адміністративного позову ОСОБА_1 задоволено. Судовим рішенням визнано протиправною і скасовано вимогу ГУ ДПС у Сумській області від 15.06.2021 № Ф-17040-13 про сплату ОСОБА_1 боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 9 657, 57 грн. За рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Сумській області на користь ОСОБА_1 стягнуто витрати зі сплати судового збору в сумі 908 грн. Судове рішення вмотивовано тим, що в розумінні Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» позивачка є застрахованою особою, і єдиний внесок за неї за період з 2019 року по 2020 рік нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як фізичною особою-підприємцем, яка має право провадити господарську діяльність, проте не отримувала дохід від неї. Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі ГУ ДПС у Сумській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що станом на 15.06.2021 p. відповідно до інтегрованої картки платника податків у ОСОБА_1 обліковується заборгованість по платежу «Єдиний внесок на загальнообов`язкове державні соціальне страхування» в сумі 9657.57 грн. Вказує, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що ОСОБА_1 самостійно є для себе, як страхувальником, так і застрахованою особою, в розумінні Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (надалі - Закон № 2464). Таож, посилається на те, що особи, які провадять незалежну професійну діяльність є платниками єдиного внеску за себе, незалежно від того чи є такі особи одночасно найманими працівниками в межах такої діяльності. Крім того, зазначає, що Закон № 2464 не містить положень, щодо звільнення від сплати єдиного внеску особи, яка перебуває на обліку в контролюючому органі, як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність одночасно є найманим працівником, а саме керівником адвокатського об`єднання. Головне управління ДПС у Сумській області посилається на те, що ОСОБА_1 у зв`язку з ведення нею незалежної професійної діяльності перебуває на обліку в контролюючому органі з 13.08.2014 року та є платником єдиного внеску і зобов`язана була сплачувати єдиний внесок у порядку і строки визначені Законом № 2464 та Інструкцією №

449. Аргументи, наведені контролюючим органом в обґрунтування вимог апеляційної скарги, фактично аналогічні наведеному у відзиві на позов. Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308). Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення відповідно до положень ст. 316 КАС України слід залишити без змін, з наступних підстав. Установлено, що ОСОБА_1 має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Серії СМ № 000467, виданого на підставі рішення Ради адвокатів Сумської області від 27.04.2017 № 5 . Згідно трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 20.01.2020 прийнята на посаду керуючого Адвокатського бюро "НАУМОВА І ПАРТНЕРИ". Головним управлінням ДПС у Сумській області було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-17040-13 від 15.06.2021, відповідно до якої сума боргу складає 9 657, 57 грн. Відповідно до підпункту 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі ПК України) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб. За визначенням пп. 14.1.195 п. 14.1 ст. 14 ПК України працівник - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону. За змістом пункту 2 частини першої статті 1 Закону України від 05.07.2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі по тексту - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Відповідно до частини третьої ст. 4 Закону № 5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності). Статтею 13 Закону № 5076-VI передбачено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Відповідно до пункту 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. За змістом статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску. Згідно з абзацом другим пункту 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами. Пунктом 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності. Відповідно до абзацу першого п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 11.10.2017) єдиний внесок нараховується: - для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; - для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати. Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відтак, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності. З урахуванням встановлених обставин та зазначених нормативно-правових положень можна дійти висновку, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема, адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний. Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI, на якому наполягає відповідач, щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску. Такий правовий висновок щодо застосування норм Закону № 2464-VI відповідає висновкам, який Верховний Суд зробив в постанові від 27.11.2019 року у адміністративній справі № 160/3114/19 та в подальшому був підтриманий, зокрема в постанові від 04.12.2019 року у адміністративній справі № 440/2149/19, від 05.03.2020 по справі № 824/509/19-а, від 16.03.2021 року у справі № 500/2433/19. У постанові у справі № 160/3114/19 Верховний Суд вказав, що наявність у особи свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є доказом здійснення адвокатської діяльності та отримання від такої діяльності доходу. Не змінює вищенаведеного і факт перебування особи на обліку в органах фіскальної служби, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору. Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосування норми до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. З матеріалів справи вбачається, що позивачка дійсно працює керуючою Адвокатського бюро «Наумова і партнери» що підтверджується копією трудової книжки. Відповідно до запису у трудовій книжці, позивачка, згідно з наказом №1 від 20.01.2020 року була прийнята на посаду керуючий бюро Адвокатського бюро «Наумова і партнери» з 20.01.2020 року і працює по теперішній час. За весь час роботи в АБ «Наумова і партнери» позивачка, як керівник, щомісяця сплачує за себе єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, як за найманого працівника, в розмірі 22% від суми нарахованої заробітної плати за 2020-2021роки. Ці обставини не заперечується відповідачем, а також підтверджується приєднаними до матеріалів справи документами: копією трудової книжки позивача, податковою декларацією про майновий стан та доходи. Суд зазначає, що відповідачем не було надано доказів того, що позивач отримувала доходи від підприємницької діяльності, окрім доходів отриманих від Адвокатського бюро "Наумова і партнери". Ураховуючи сплату єдиного внеску за спірний період за позивача роботодавцем, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність у позивача обов`язку зі сплати єдиного внеску, з огляду на що відповідачем безпідставно сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.06.2021 року № Ф-17040 -

13. Факт перебування особи на обліку в органах фіскальної служби не змінює вищенаведених висновків, оскільки взяття на облік осіб, у тому числі юридичних або самозайнятих осіб, здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору. Оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464-VI позивачка є застрахованою особою, і єдиний внесок за неї за період з 2019 року по 2020 рік нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як фізичною особою-підприємцем, яка має право провадити господарську діяльність, проте не отримувала дохід від неї. Вказаний висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 23.01.2020 року у справі № 480/4656/18. Отже, з огляду на викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відсутність обов`язку у позивача щодо сплати ЄСВ за спірний період, тому оскаржувана вимога відповідача підлягає скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню. Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 07.10.2021 року по справі № 480/3026/21, що набрало законної сили 12.07.2022 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною і скасовано вимогу Головного управління ДПС у Сумській області від 16.11.2020 року № Ф-17040-13 про сплату ОСОБА_1 боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 3 178, 12 грн. Доводи апеляційної скарги є безпідставними, спростовуються наведеним вище та не впливають на правомірність висновків суду першої інстанції, зміст апеляційної скарги містить виключно суб`єктивне бачення відповідачем обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, а відтак, підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції відсутні. Інші доводи апеляційної скарги на висновки колегії суддів не впливають. При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 КАС України немає. На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 292, 293, 308, 310, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області залишити без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.09.2022 року, - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Л.В. Мельнікова Судді А.О. Бегунц Л.В. Курило