Постанова 4851 № 520/25770/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 липня 2023 р. Справа № 520/25770/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Присяжнюк О.В., Суддів: Любчич Л.В. , П`янової Я.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2022 (ухвалене суддею Єгупенко В.В.) по справі № 520/25770/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення № 204050002679 від 05.08.2021 відділу з питань перерахунків пенсій № 8 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (Ізюмське об`єднане управління ПФУ) про перерахунок пенсії ОСОБА_1 ; зобов`язати відділ з питань перерахунків пенсій № 8 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (Ізюмське об`єднане управління ПФУ) перерахувати пенсію ОСОБА_1 , з урахуванням довідки про заробітну плату № 51 від 29.10.2019, виданої за місцем його роботи, Приватною промислово - комерційною фірмою «Промавтоматика» м. Горлівка Донецької області, з 10.11.2019, без обмеження 5,6 коефіцієнта середньої заробітної плати в галузі національної економіки України. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2022 відмовлено у задоволенні позову. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2022 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про пенсійне забезпечення», Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами. Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судовим розглядом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Ізюмському об`єднаному управлінні ПФУ в Харківській області та отримує пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішенням № 30 від 06.04.2020 р. Ізюмського відділу обслуговування громадян управління Пенсійного фонду відмовлено ОСОБА_1 в перерахунку пенсії за довідкою № 51 від 29.10.2019 про заробітну плату, виданою за місцем роботи Приватною промислово - комерційною фірмою «Промавтоматика», яка знаходиться за адресою: Донецька область, м. Горлівка, вул. Піонерська, б. 8А за період з 01.02.1990 по 31.01.1995. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2020 по справі № 520/5390/20: скасовано Рішення № 30 від 06.04.2020 відділу з питань перерахунків пенсій № 8 управління застосування пенсійного законодавства головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову у перерахункуі пенсії ОСОБА_1 ; зобов`язано відділ з питань перерахунків пенсій № 8 управління застосування пенсійного законодавства головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати пенсію ОСОБА_1 , згідно довідки про заробітну плату № 51 від 29.10.2019, виданої за місцем його роботи, Приватною промислово - комерційною фірмою «Промавтоматика» м. Горлівка Донецької області, з 10.11.2019. На виконання вищезазначеного рішення суду, 05.11.2021 відділом з питань перерахунків пенсій № 8 позивачу надіслано розпорядження «Ізюмське об`єднане управління ПФУ № 20405002679 від 05.08.2021 про перерахунок пенсії. Проте, як зазначає позивач, при перерахування йому пенсії, обчислюючи індивідуальний коефіцієнт його заробітку за 1990-1995 роки, з якого фактично сплачено страхові внески до пенсійного фонду, відповідачем зараховано не в повній мірі, з обмеженням його до 5,6 коефіцієнту середнього заробітку в галузях національної економіки України, чим, на думку позивача, суттєво звужено його право та обсяг на отримання достойної, належної пенсії. Вважаючи спірні дії та бездіяльність відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що, з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів; розрахунку заробітку для обчислення пенсії; рішення відповідача, враховуючи вимоги діючого законодавства при визначенні індивідуального коефіцієнту для обчислення (після оптимізації) та коефіцієнту стажу з урахуванням кратності, відповідач при здійсненні перерахунку пенсії позивачу діяв правомірно. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, проте з інших підстав і мотивів. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 44 Закону «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV (в подальшому - Закон № 1058-IV) встановлено, порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якого заява про призначення (перерахунок) пенсії або про її відстрочення та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Частиною 5 статті 45 Закону № 1058-IV визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (в подальшому Порядок № 22-1). Згідно із п. 1.5 Порядку, заява про перерахунок пенсії подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії. Відповідно до п. 2.7 Порядку № 22-1, до заяви про перерахунок пенсії, у зв`язку з урахуванням страхового стажу (заробітної плати) після призначення пенсії, у зв`язку зі зміною кількості членів сім`ї, а також в інших випадках, які спричиняють збільшення чи зменшення розміру пенсії, надаються документи, передбачені п. п. 2-4 п. 2.1, п. 2.6 цього розділу. Пунктом 4.1. Порядку № 22-1 передбачено, що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2). Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів. Відповідно до п. 4.3. Порядку № 22-1, не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абз. 2 п. п. 3 п. 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. Із урахуванням вищевикладеного, підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок пенсії за віком, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу Пенсійного фонду України в установленому порядку. Судовим розглядом встановлено, що на виконання рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2020 р. по справі №520/5390/20) Ізюмське об`єднане управління ПФУ розпорядженням № 20405002679 від 05.08.2021 проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 , з урахуванням довідки про заробітну плату № 51 від 29.10.2019 року, виданої за місцем його роботи Приватною промислово - комерційною фірмою «Промавтоматика» м. Горлівка Донецької області, обмеживши індивідуальний коефіцієнт заробітку за 1990-1995 роки, до 5,6 коефіцієнту середнього заробітку в галузях національної економіки України. Відповідно до статті 41 Закону № 1058-ІV, до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються: суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону; суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум. Для осіб, які у період до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, отримували заробітну плату (дохід) за результатами роботи, термін виконання якої перевищував календарний місяць, до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися і до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні, у розрахунку на кожний місяць виконання роботи. Перелік таких осіб, а також порядок визначення для них заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії встановлюється Кабінетом Міністрів України; суми заробітної плати (доходу), визначені виходячи із здійсненої застрахованою особою доплати, передбаченої частиною третьою статті 24 цього Закону. Із урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає помилковими доводи апелянта, що обмеження максимальної величини були встановлені постановою Кабінету Міністрів України № 1064 від 13.07.1998 «Про встановлення максимальної величини фактичних витрат суб`єктів господарювання на оплату праці працівників, суми оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу, з яких справляються збори (внески) до соціальних фондів» лише у 1998 році, оскільки обмеження сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» показником 5,6 застосовується саме до заробітних плат, які отримувались до встановлення такого обмеження (до 01.07.1998). Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений у постановах Верховного Суду від 13.05.2020 у справі № 348/2245/16-а, від 08.09.2020 у справі №350/1607/16-а, та № 350/1607/16-а, від 24.11.2020 у справі № 465/11/16-а, від 27.01.2021 у справі № 809/493/18, від 25.05.2022 у справі 348/592/17. Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ОСОБА_1 не обгрунтовані та не підлягають задоволенню, проте з інших підстав та мотивів. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку. Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають. Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення, у разі неправильного застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповнення або зміні його мотивувальної частини (ч. 4 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України). Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає необхідним рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.22 р. по справі № 520/25770/21 змінити з підстав і мотивів відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 . Керуючись ст. ст. 243, 308, 311, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2022 по справі № 520/25770/21 - змінити з підстав і мотивів відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 . Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду. Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді Л.В. Любчич Я.В. П`янова