Постанова 4824 № 757/6832/23-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №757/6832/23 Головуючий у І інстанції - Батрин О.В. апеляційне провадження №22-ц/824/9102/2023 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 липня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Приходька К.П., суддів Писаної Т.О., Журби С.О., за участю секретаря Кононенко І.О., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» про захист прав споживачів, - установив: У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду м. Києва із позовом до КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» про захист прав споживачів, мотивуючи його тим, що 30 серпня 2019 року в належній позивачу квартирі АДРЕСА_1 , сталося залиття через прорив труби рушникосушарки. Позивач неодноразово звертався до відповідача КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» про проведення ремонту рушникосушарки. Разом з тим, такий ремонт не був здійснений відповідачем. Оскільки рушникосушарка передбачена системою гарячого водопостачання будинку і має нероздільну від основної труби конструкцію, а саме відсутня запірна арматура, рушникосушарка приварена до стоякової труби, то вона вважається частиною стоякової труби гарячого водопостачання, відповідно - рушникосушарка належить до спільного майна будинку та відповідач повинен ремонтувати її за рахунок тих платежів, що вносяться позивачем щомісяця на утримання спільного майна будинку. Просив суд, зобов`язати відповідача безоплатно здійснити заміну рушникосушарки та стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 2 000 грн. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 17 квітня 2023 року, у задоволенні позову було відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що на сьогоднішній день обслуговування внутрішньо будинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води, передбачене наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 17 травня 2005 року №76 «Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій», в якому визначено, що обслуговування внутрішньо будинкових систем здійснюється балансоутримувачем. Рушникосушарки в розглянутому багатоквартирному будинку є невід`ємними елементами, що входять в систему гарячого водопостачання, і повинні утримуватися в стані, що забезпечує постійну готовність інженерних комунікацій для надання комунальної послуги. Розглянута рушникосушарка встановлена за проектом, запірна арматура відсутня, зміни в конструкцію рушникосушарки не вносилися. Забезпечуючи подачу комунальних ресурсів від мереж інженерно-технічного забезпечення до внутрішньо квартирного обладнання, зазначені елементи змінюють параметри та характеристики внутрішньо будинкових інженерних систем, тим самим здійснюючи вплив на обслуговування інших приміщень багатоквартирного будинку. З урахуванням даних технічних особливостей рушникосушарки відповідають основній ознаці спільного майна як призначеного для обслуговування декількох або всіх приміщень у будинку. Факт знаходження зазначеного обладнання в квартирі не означає, що воно використовується для обслуговування виключно даного приміщення і не може бути віднесено до загального. Зважаючи, що на вищевказаній рушникосушарці немає запірно-регулювальної арматури і пристроїв, що дозволяють відключити її від загальної системи, така рушникосушарка в силу чинного законодавства є частиною внутрішньо будинкової системи гарячого водопостачання, а відповідальність за неналежне обслуговування цього майна лежить на керуючій компанії. Просив скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 квітня 2023 року та ухвалити нове судове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив. Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Судом встановлено, що будинок АДРЕСА_2 на час виникнення спірних правовідносин знаходився на балансі та обслуговуванні КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва». Позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу квартири від 24 квітня 2003 року та свідоцтва про право на спадщину за законом. 10 вересня 2019 року, 01 червня 2020 року та 07 грудня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до ЖЄУ «Печерськжитло» про проведення ремонту рушникосушарки в належній йому квартирі. Відповідно до листа КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» від 25 березня 2021 року позивача ОСОБА_1 було повідомлено, що КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» з 10 червня 2018 року та до укладення співвласниками багатоквартирного будинку договору про надання послуг з управління будинком, у порядку визначеному ЗУ «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку» від 14 травня 2015 року №417-VIII, надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій на умовах, визначених такими договорами, а отже і за ціною, яка склалася на день набрання чинності Законом. Згідно з листом Печерської районної в м. Києві державної адміністрації від 21 серпня 2020 року та від 09 вересня 2020 року позивача ОСОБА_1 було повідомлено про розгляд його звернення щодо проведення робіт по заміні рушникосушарки в квартирі АДРЕСА_1 , та відповідно опалювальні прилади в квартирах житлових будинків згідно з Порядком обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 15 серпня 2018 року №219, не належать до внутрішньобудинкових систем і їх заміна не входять до переліку робіт (послуг), витрати на які включаються до складу витрат на утримання будинку та прибудинкової території. Відповідно до листа КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» від 18 січня 2022 року позивача ОСОБА_1 було повідомлено про розгляд його звернення щодо надання акту про залиття квартири АДРЕСА_1 , акту про технічний стан рушникосушарки та повідомлено, що згідно даних з програмно-апаратного комплексу СЕД «АСКОД», який призначений для автоматизації процесів документообігу у період 2019-2021 року письмових звернень від мешканців квартири АДРЕСА_3 зазначеного будинку щодо складання акту про залиття не надходило, відповідно такий акт працівниками житлово-експлуатаційної дільниці «Печерськжитло» не складався. Крім того, згідно з інформацією житлово-експлуатаційної дільниці «Печерськжитло» неодноразові спроби працівників підприємства провести огляд стану рушникосушарки в квартирі АДРЕСА_1 не дали бажаного результату, у зв`язку з відсутністю доступу до квартир (двері ніхто не відчиняв, встановити телефонний зв`язок не вдалося). Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що рушникосушарки у квартирі АДРЕСА_1 , не належить до внутрішньобудинкових мереж і не входить в сферу обслуговування КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва». Також, позивачем не доведено, які неправомірні дії або бездіяльність КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» дають підстави для притягнення останнього до цивільно-правової відповідальності, якщо саме власник квартири АДРЕСА_1 , тобто, позивач ОСОБА_1 зобов`язаний забезпечити її схоронність, проводити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт. Відмовляючи у стягненні з відповідача на користь позивача моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо завдання позивачу моральної шкоди внаслідок протиправних дій відповідача. З висновками викладеними у оскаржуваному рішенні погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне. За змістом ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», внутрішньобудинкові системи багатоквартирного будинку - механічне, електричне, газове, сантехнічне та інше обладнання в будинку, яке обслуговує більше одного житлового та/або нежитлового приміщення, у тому числі комунікації до обладнання споживача, системи автономного теплопостачання, бойлерні та елеваторні вузли, обладнання протипожежної безпеки, вентиляційні канали та канали для димовидалення, обладнання ліфтів, центральних розподільних щитів електропостачання від зовнішньої поверхні стіни будівлі до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщення. Пунктом 3 розділу І «Порядку обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води», затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №219 від 15 серпня 2018 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 вересня 2018 року за №1074/32526, визначено, що: - точка приєднання внутрішньобудинкової системи водовідведення багатоквартирного будинку до житлового (нежитлового) приміщення - це трійник на відгалуженні від стояка внутрішньобудинкової системи водовідведення (трійник належить до внутрішньобудинкової системи); - точка приєднання внутрішньобудинкової системи водопостачання та системи постачання гарячої води багатоквартирного будинку до житлового (нежитлового) приміщення - перша запірна арматура на відгалуженні від стояків у межах приміщення (запірна арматура не належить до внутрішньобудинкової системи). Згідно з п. 5 вказаного Порядку, обслуговування систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води в межах житлового (нежитлового) приміщення від точки приєднання здійснюється його власником (співвласниками). Відповідно до п. 1.1 ДБН В.2.5.-64.2012 «Внутрішній водопровід та каналізація», ці норми встановлюють вимоги до проектування та будівництва систем внутрішнього холодного та гарячого водопостачання, каналізації і водостоків при новому будівництві, реконструкції, капітальному ремонті, технічному переоснащенні та реставрації будинків, будівель, споруд різного призначення. Пунктом 1.1 ДБН В.2.5.-64.2012 «Внутрішній водопровід та каналізація» визначено, що для підтримання температурного режиму у ванних кімнатах і душових потрібно встановлювати рушникосушарки, які за принциповими схемами водопостачання можуть монтуватися у систему централізованого опалення або гарячого водопостачання. Тобто, відповідно до норм ДБН В.2.5.-64.2013 «Опалення, вентиляція та кондиціонування», рушникосушарка - це опалювальний прилад, який є елементом для передачі теплоти в приміщення. При цьому, опалювальні прилади в квартирах житлових будинків згідно з «Порядком обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води», затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №219 від 15 серпня 2018 року не належать до внутрішньо будинкових систем та їх заміна не входить до переліку робіт (послуг), витрати на які включаються до складу витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території. Згідно з п. 7 «Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків» затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2016 року № 024 та ст. 7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», утримання та ремонт, своєчасна заміна внутрішньоквартирних мереж приладів, пристроїв та обладнання є обов`язком власника квартири. Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року (справа №668/7511/15-ц), шкода, завдана залиттям квартири, повинна бути відшкодована особою, у власності якої перебуває квартира та елемент системи водопостачання, який став причиною такого затоплення. Так, у статті 151 ЖК УРСР встановлено, що громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов`язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, а згідно з пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року №572, саме власник квартири зобов`язаний використовувати приміщення житлового будинку за призначенням, забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень та технічного обслуговування. У відповідності до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. З урахуванням вищенаведених норм матеріального права, а також правових висновків Верховного Суду, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для зобов`язання відповідача безоплатно здійснити заміну рушникосушарки, оскільки рушникосушарка у квартирі позивача не належить до внутрішньобудинкових мереж і не входить в сферу обслуговування КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва». Вірних є і висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для відшкодування відповідачем на користь позивача моральної шкоди, з огляду на наступне. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»). Частина 1 ст. 23 ЦК України закріплює, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Згідно з п. 4, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах по відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31 березня 1995 року №4 у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів щодо завдання позивачу моральної шкоди внаслідок протиправних дій відповідача. Отже, суд першої інстанції на підставі повно та всебічно встановлених обставин справи, прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову. Викладені в апеляційній скарзі доводи на думку колегії суддів не є переконливими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції Підстав для скасування рішення суду першої інстанції при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.367,368,374,375,381-384 ЦПК України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 квітня 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складений 25 липня 2023 року. Суддя-доповідач К.П. Приходько Судді Т.О. Писана С.О. Журба