Постанова Київський апеляційний суд № 359/1285/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №359/1285/22 Головуючий у І інстанції - Яковлєва Л.В. апеляційне провадження №22-ц/824/8723/2023 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 липня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Приходька К.П., суддів Писаної Т.О., Журби С.О., за участю секретаря Кононенко І.О., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення коштів, - установив: У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення коштів, обґрунтовуючи його тим, що він на підставі свідоцтва про паво на спадщину за законом від 08 червня 2021 року, отримав у спадщину від померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_4 наступне майно: автомобіль марки ВАЗ 2106, державний номерний знак НОМЕР_1 , автомобіль марки КІА RIO, державний номерний знак НОМЕР_2 та транспортний засіб марки МАЗ 8114. Відповідачі всіляко перешкоджають позивачу в отриманні спадкового майна, у зв`язку з чим ОСОБА_1 був змушений викликати поліцію та у такий спосіб забрав у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 причіп, однак документи на нього відповідачі так і не віддали. Автомобіль марки КІА RIO відповідачі також не віддають позивачу і під час їх виселення з будинку АДРЕСА_1 зазначили, що їм невідомо де він. Через це позивач звернувся із заявою до правоохоронних органів і за фактом угону вказаного автомобіля 05 травня 2020 року заведено кримінальне провадження, внесене до ЄРДС за №12020110100001018. Слідчий, на звернення позивача, надав відповідь, за змістом якої автомобіль марки КІА RIO, державний номерний знак НОМЕР_2 , з 2019 року перебуває в тимчасовому користуванні ОСОБА_2 , а власником даного транспортного, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, є ОСОБА_1 . Позивач також зазначив, що останні рази покійний батько їздив на даному автомобілі 11 травня 2019 року на дачу, 12 травня 2019 року їздив на ньому на базар та після повернення до будинку АДРЕСА_1 , загнав автомобіль в гараж за адресою: АДРЕСА_2 . 13 травня 2019 року батька позивача через погане самопочуття забрала карета швидкої допомоги та він був госпіталізований до моменту смерті, а саме 14 травня 2019 року. ОСОБА_1 вважає, що автомобіль марки КІА RIO, державний номерний знак НОМЕР_2 , перебуває в користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , оскільки під час примусового відібрання автомобіля ВАЗ, працівники патрульної поліції запитували у ОСОБА_3 про місцезнаходження автомобіля марки КІА RIO, на що відповідач рекомендував запитати у його мами ОСОБА_2 . Позивач вважає, що даним автомобілем користуються відповідачі, оскільки у соціальних мережах зі сторінки ОСОБА_3 він знайшов фото, які підтверджують поїздки останнього саме на спірному автомобілі із друзями на море, до м. Києва та по м. Бориспіль. Однак, зважаючи на те, що автомобіль добровільно відповідачі віддавати йому не хочуть, автомобіль зношується та втрачає світ товарний вигляд, який за життя батька був ідеальним, ОСОБА_1 вирішив залишити цей транспортний засіб відповідачам та стягнути з них солідарно на власну користь 10000 доларів США. Вартість автомобіля КІА RIO визначено позивачем шляхом моніторингу подібних автомобілів в інтернет мережі. Просив суд, стягнути на свою користь солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 285000 грн., що є еквівалентом 10000 доларів США, як відшкодування вартості автомобіля КІА RIO, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 лютого 2023 року, у задоволенні позову було відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що суд безпідставно посилався на те, що він не надав доказів про наявність авто у відповідачів в період з 08 червня 2021 року до моменту подачі. Звертає увагу на те, що по його зверненню поліцією встановлено, що автомобілем КІА RIO, реєстраційний номер НОМЕР_2 у 2019 році користувалася ОСОБА_2 та у 2021 році також відповідачі ні автомобіль, ні документи йому не передали з моменту отримання ним спадщини. Зазначає,що діями відповідачів він втратив можливість користуватися автомобілем КІА RIO, реєстраційний номер НОМЕР_2 . В рішенні присутнє пояснення лише відповідачів, його пояснення суд не взяв до уваги взагалі. Також зазначив, що ОСОБА_2 вже двічі намагається через суд отримати право власності на автомобіль КІА RIO, реєстраційний номер НОМЕР_2 в справах №359/7882/19 та №359/4954/21. Просив скасувати рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 лютого 2023 року та ухвалити по справі нове судове рішення, яким його позов задовольнити у повному обсязі. Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив. Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Судом встановлено, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_4 . За життя, ОСОБА_4 на праві приватної власності, зокрема, але не виключно, належав автомобіль марки КІА RIO, державний номерний знак НОМЕР_2 . Наведене підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 та листом Головного сервісного центру МВС від 12 січня 2022 року за №31/10-Б-Н. ІНФОРМАЦІЯ_1 батько позивача помер. Наведене підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 виданого 17 травня 2019 року Бориспільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області. 29 травня 2019 року до майна померлого заведено спадкову справу №173/2019. Наведене підтверджується Витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі, сформованого цього ж дня за №56331422. 08 червня 2021 року на ім`я ОСОБА_1 державним нотаріусом Бориспільської міської державної нотаріальної контори Київської області видано свідоцтво про право на спадщину за законом, на підставі якого позивач отримав у спадщину від померлого батька ОСОБА_4 наступне майно: автомобіль марки ВАЗ 2106, державний номерний знак НОМЕР_1 , автомобіль марки КІА RIO, державний номерний знак НОМЕР_2 та транспортний засіб марки МАЗ 8114. Відтак, ОСОБА_1 в порядку спадкування набув у власність, в тому числі, спірний автомобіль. Проте, перереєструвати його на власне ім`я не має можливості з огляду на наступне. Так, згідно висновку начальника сектору Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області від 12 липня 2019 року вбачається, що ОСОБА_1 звернувся із заявою про ненадання йому ОСОБА_2 документів на майно покійного батька. В ході перевірки даного звернення встановлено, що ОСОБА_2 була співмешканкою ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та продовжує проживати в будинку померлого, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . У своїх поясненнях ОСОБА_2 вказала, що документи на майно ОСОБА_4 дійсно знаходяться у неї, але їх вона не віддає ОСОБА_1 , оскільки теж є спадкоємцем та ці документи має надати до суду. Разом з тим, даним висновком не підтверджено знаходження спірного автомобіля КІА RIO, державний номерний знак НОМЕР_2 у відповідачки чи її сина та не вказано, що вони користуються ним, лише підтверджено факт наявності у ОСОБА_2 документів щодо майна померлого ОСОБА_4 . Крім того, листом №12906/109/1200/08 від 09 липня 2021 року слідчий Слідчого відділу Бориспільського районного управління поліції В. Полковніков повідомив О. Бедія про те, що в управлінні поліції перебуває кримінальне провадження №12020110100001018 відкрите 05 травня 2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 162, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 289 КК України. В ході досудового розслідування встановлено, що з 2019 року тимчасовим користувачем автомобіля КІА RIO, державний номерний знак НОМЕР_2 є ОСОБА_5 , а згідно свідоцтва про право на спадщину власником є ОСОБА_1 . Разом з тим, відповідь слідчим надано на звернення покійного ОСОБА_4 та в листі мова йде щодо ОСОБА_5 , а не щодо ОСОБА_2 . Наведене на думку суду є описками слідчого, оскільки ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і про наявність іншого спадкоємця, як то ОСОБА_5 , щодо майна померлого, сторони суд не повідомили. Відтак, згідно наведеної інформації у вказаному листі, з 2019 року по дату надання даної відповіді, тобто 09 липня 2021 року, користувачем автомобіля КІА RIO, державний номерний знак НОМЕР_2 була ОСОБА_2 . Щодо ОСОБА_3 , слідчим жодна інформація про утримання чи тимчасове використання відповідачем спірним автомобілем не зазначено. Разом з тим, жодних доказів утримування даного майна та користування ним ОСОБА_2 в період з липня 2021 року і до дати звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом (15 лютого 2022 року) позивачем, всупереч вимог ст. 76 - 81 ЦПК України, до суду не надано. В судовому засіданні яке відбулось 17 лютого 2023 року ОСОБА_2 повідомила суду, що не знає про місцезнаходження автомобіля КІА RIO, державний номерний знак НОМЕР_2 . Про зникнення чи викрадення даного транспортного засобу до правоохоронних органів не повідомляла, оскільки не є його власником. Допитаний, як свідок, в судовому засіданні від 17 листопада 2022 року під час розгляду цивільної справи за № 359/4954/21 ОСОБА_3 повідомив суду, що не знає про місцезнаходження автомобіля КІА RIO, державний номерний знак НОМЕР_2 . Наведене підтверджується отриманою у встановленому законом порядку копією технічного запису судового засідання від 17 листопада 2022 року зі справи №359/4954/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Бориспільська міська державна нотаріальна контора Головного територіального управління юстиції Київської області про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, зміну черговості одержання права на спадкування та визнання права власності на автомобіль. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Більше того, ОСОБА_1 не надав жодного доказу в обґрунтування вартості спірного автомобіля, а саме у розмірі 10000 доларів США. З висновками викладеними в оскаржуваному рішення погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на вимогах закону, з огляду на наступне. Статтею ст.78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У відповідності до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до п.2. ч.1 ст.43 ЦПК України, учасники справи мають право подавати докази, яке у взаємозв`язку з положеннями ст.44 повинно використовуватись добросовісно, а не всупереч завданню судочинства. Відповідно до п.2 та 4 ч.2 ст.43 ЦПК України, учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази. Законодавцем визначено, а саме ч.1 ст.79 ЦПК України, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Таким чином, доказуванням є процесуальна і розумова діяльність суб`єктів доказування, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів; докази і доказування виступають процесуальними засобами пізнання в цивільному судочинстві. Процес доказування (на достовірність знань про предмет) відбувається в межах передбачених процесуальних форм і структурно складається з декількох елементів або стадій, які взаємопов`язані й взаємообумовлені. Виділяються такі елементи: твердження про факти; визначення заінтересованих осіб щодо доказів; подання доказів; витребування доказів судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі; дослідження доказів; оцінка доказів. Зазначення доказів - це інформація, повідомлення про конкретні засоби доказування, на підставі яких підтверджується наявність чи відсутність викладених обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, що було виконано стороною позивача. Якість доказування забезпечується визначеним ЦПК процесуальним порядком і способом їх дослідження. Особливість по доказуванню полягає в тому, що воно виступає як право і обов`язок осіб, які беруть участь у справі. Вони мають право подавати докази, брати участь в їх дослідженні, давати усні і письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування та заперечення, тобто мають право на доказування. Сторони, подаючи докази, реалізують своє право по доказуванню і одночасно виконують обов`язок по доказуванню. Обов`язок по доказуванню покладається на того, хто звернувся за допомогою до суду. Право доказування виступає як можливість подання доказів, участь в їх дослідженні, попередній оцінці та гарантується сукупністю процесуальних засобів і реалізується по волі заінтересованих осіб особисто або за допомогою суду у відповідності з своїми інтересами та вибором способу поведінки. Обов`язок по доказуванню полягає у необхідності виконання комплексу відповідних дій, який гарантується настанням несприятливих правових наслідків у випадку їх невиконання, зокрема, відмовою суду визнати наявність юридичного факту у разі невиконання стороною обов`язку по його доказуванню; якщо позивач не доведе підставу вимоги, то в позові належить відмовити. Невиконання обов`язку по доказуванню для сторін й інших суб`єктів правового спору матиме матеріально-правові і процесуально-правові наслідки. З долучених до матеріалів справи доказів як на обґрунтування позовних вимог неможливо встановити, що спірний автомобіль перебуває у користуванні відповідачів і що вони повинні відповідати за заявленим до них позовом у розмірі, який вказав позивач. Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані. Справа судом розглянута повно та об`єктивно. Норми матеріального і процесуального права застосовано вірно. Обґрунтованих доводів, які б давали беззаперечні підстави для скасування рішення суду першої інстанції апеляційна скарга не містить. Відтак, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін. Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.7,367,369,374,375,381,382,389 ЦПК України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 лютого 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складений 25 липня 2023 року. Суддя-доповідач К.П. Приходько Судді С.О. Журба Т.О. Писана