LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Ухвала ККС ВС524/9154/16-к

від 25.07.2023 · Кримінальна

УХВАЛА 25 липня 2023 року м. Київ справа № 524/9154/16-к провадження № 51-4424ск23 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши касаційну скаргу прокурора на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 08 травня 2023 року щодо ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , встановив: Прокурор звернувся до суду з касаційною скаргою на указане вище судове рішення щодо ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , де ставить питання про його скасування з підстав, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК в касаційній скарзі має бути наведено обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення. Частиною 1 ст. 438 КПК визначено, що підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК). Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи в обґрунтування кожної позиції. За приписами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Таким чином, відображення в касаційній скарзі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин кримінального провадження, а також незгода прокурора з такими обставинами не є предметом перегляду судом касаційної інстанції, а відноситься до компетенції перевірки апеляційного суду. У касаційній скарзі прокурора відсутнє спростування висновків судів попередніх інстанцій щодо визнання окремих доказів недопустимими або неналежними, з огляду на що у суду касаційної інстанції відсутні підстави ставити під сумнів фактичні обставини кримінального провадження, встановлені судами попередніх інстанцій. Відповідно до приписів ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції може ухвалити рішення про погіршення становища засудженого або виправданого не тільки за наявності таких вимог в касаційній скарзі, а й відповідних обґрунтованих доводів учасника кримінального провадження, змістом яких охоплюються належні підстави для такого рішення, оскільки, враховуючи вимоги ч. 3 ст. 26 КПК, Суд не може на власний розсуд відшуковувати в оскарженому рішенні відповідні підґрунтя для цього. Прокурор в касаційній скарзі, в контексті недотримання судом апеляційної інстанції приписів ст. 23, ч. 3 ст. 404 КПК, стверджує, що цей суд залишив без задоволення клопотання сторони обвинувачення про безпосереднє дослідження всіх письмових доказів, визнаних місцевим судом недопустимими, проте підстав для повторного дослідження як доказів, так і обставин, встановлених під час кримінального провадження, не наводить, зокрема: які саме обставини кримінального провадження були досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушенням, які докази цим судом не досліджувались, а також яких порушень норм процесуального закону припустився апеляційний суд в частині дотримання приписів ч. 3 ст. 404 КПК, з огляду на те, що відмова в задоволенні клопотання не може беззаперечно вважатися порушенням норм матеріального або процесуального закону за відсутності належного обґрунтування. Крім того, прокурор зазначає про залишення без уваги доводів апеляційної скарги щодо того, що судом першої інстанції не допитано п`ятьох свідків сторони обвинувачення, проте не конкретизує яких саме свідків судом не допитано, чи заявлялися вони для дослідження в порядку ч. 2 ст. 349 КПК, чи змінювався порядок дослідження доказів, чи здійснювалися належні процесуальні дії для виклику цих свідків у судові засідання суду першої інстанції або забезпечення їх явки, якщо так, то які саме дії здійснювались, якщо це були клопотання сторони обвинувачення, то під час яких судових засідань такі клопотання заявлялись. За положеннями Кримінального процесуального закону забезпечення участі свідків у кримінальному провадженні покладається на сторону обвинувачення, а суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює лише необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. Однак про те, яких порушень приписів кримінального процесуального закону припустився суд першої інстанції, з огляду на положення пунктів 3, 4 ч. 2 ст. 315, ч. 1 ст. 327, ч. 2 ст. 349 КПК, в частині не проведення допиту заявлених прокурором свідків, у змісті касаційної скарги не йдеться, як не йдеться й про належне виконання прокурором обов`язку по забезпеченню участі цих свідків у судовому засіданні або будь-які перешкоди в реалізації такого обов`язку сторони обвинувачення. Не указано й про те, чи були в суду апеляційної інстанції належні процесуальні приводи до виклику зазначених вище п`яти свідків на стадії апеляційного перегляду вироку районного суду, з огляду на положення частин 2, 3 ст. 404 КПК. Наведені в касаційній скарзі твердження про помилковість висновків судів щодо відсутності в діях ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 такої кваліфікуючої ознаки як крадіжка, вчинена організованою групою, прокурор не обґрунтовує в контексті приписів ч. 3 ст. 28 Кримінального кодексу України, де не зазначає про наявність в діях зазначених вище осіб ознак стійкості такого об`єднання з посиланням на докази та матеріали кримінального провадження, а також не спростовує висновків судів попередніх інстанцій в цій частині. Таким чином, доводи про незастосування судом закону про кримінальну відповідальність, який підлягає застосуванню, прокурору необхідно викласти в касаційній скарзі з урахуванням повноважень суду касаційної інстанції, отже, відобразити в доводах не аналіз доказів на предмет їх достовірності, а спростування висновків суду апеляційної інстанції в контексті істотного порушення вимог КПК та неправильного застосування Кримінального кодексу України. Натомість, на спростування висновків, викладених в ухвалі апеляційного суду, в касаційній скарзі не наведено відповідного обґрунтування. З огляду на положення статей 433, 437 КПК, наявність вказаних недоліків перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження та в подальшому прийняття одного з рішень, передбачених ст. 436 цього Кодексу. Відповідно до ст. 429 КПК суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу було подано без додержання вимог, передбачених ст. 427 вказаного Кодексу, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки скарги і встановлюється строк, необхідний для їх усунення, що не може перевищувати п`ятнадцяти днів із дня отримання ухвали особою, котра подала касаційну скаргу. Врахувавши вищенаведене, керуючись положеннями ст. 429 КПК, з огляду на те, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених ст. 427 КПК, колегія суддів дійшла висновку, що скаргу необхідно залишити без руху і надати строк на усунення недоліків. Недоліки касаційної скарги, пов`язані з її змістом, можуть бути усунуті шляхом подання нової касаційної скарги. Керуючись ст. 429 КПК, Суд постановив: Касаційну скаргу прокурора залишити без руху та встановити строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків касаційної скарги - п`ятнадцять днів із дня її отримання. Роз`яснити, що касаційна скарга повертається в разі, якщо особа в установлений строк не усунула недоліків касаційної скарги, залишеної без руху. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»