Ухвала КЦС ВС № 190/1778/22

Ухвала 25 липня 2023 року м. Київ справа № 190/1778/22 провадження № 61-10281ск23 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яку подав представник - адвокат Ліненко Олександр Анатолійович, на заочне рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи: Виконавчий комітет П`ятихатської міської ради Кам`янського району Дніпропетровської області, Товарна біржа «Слов`янська універсальна біржа», про визнання договору обміну нерухомим майном дійсним, ВСТАНОВИВ: У грудні 2022 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 , треті особи: Виконавчий комітет П`ятихатської міської ради Кам`янського району Дніпропетровської області, Товарна біржа «Слов`янська універсальна біржа», про визнання договору обміну нерухомим майном дійсним. В обґрунтування позову зазначали, що 23 січня 1998 року між ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , яка діяла від свого імені та імені неповнолітніх дітей ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , та ОСОБА_4 укладений договір обміну нерухомого майна, за яким позивачі обміняли належну їм квартиру АДРЕСА_1 на житловий будинок АДРЕСА_2 , який зареєстрований на Товарній біржі «Новий век». ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. Відповідно до копії рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Біліменко С. Г. від 11 листопада 2022 року ОСОБА_2 у державній реєстрації права власності на будинок АДРЕСА_2 відмовлено, оскільки договір обміну нерухомим майном нотаріально не посвідчений. Враховуючи викладене, просили суд визнати дійсним договір обміну нерухомим майном від 23 січня 1998 року, обмін квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 54,00 кв. м, жилою площею 27.50 кв. м, укладений між ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на виконання біржової угоди, який зареєстрований на Товарній біржі «Новый Век» 23 січня 1998 року за № 3-16 та зареєстрований у П`ятихатському міському бюро технічної інвентаризації в книзі 23 сторінка 97, запис 4143. Заочним рішенням П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2023 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 червня 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 відмовлено. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що спірний договір на момент його укладення підлягав обов`язковому нотаріальному посвідченню відповідно до вимог статті 227 ЦК Української РСР та частини першої статті 55 Закону України «Про нотаріат», тому відповідно до вимог частини другої статті 47 ЦК Української РСР такий договір не може бути визнаний дійсним. 04 липня 2023 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Ліненка О. А. звернулися до Верховного Суду з касаційною скаргою на заочне рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 червня 2023 року у цій справі. Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню із таких підстав. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. Тож, положеннями вказаної норми передбачено, що підставою касаційного оскарження є неврахування в оскаржуваному судовому рішенні висновку Верховного Суду про застосування норми права саме у подібних правовідносинах. Особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно звернути увагу, що у разі посилання у касаційній скарзі як на підставу, на якій подається касаційна скарга, на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі потрібно зазначити, яку саме норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в указаних у касаційній скарзі постановах Верховного Суду, застосував суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У випадку оскарження судових рішень з підстав невідповідності висновків суду постанові Верховного Суду, що не була врахована в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 1 пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) або у зв`язку з необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Верховного Суду (абзац 2 пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) у касаційній скарзі, крім відповідної постанови Верховного Суду, повинно бути зазначено відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтування і мотивування такої підстави. Зазначаючи у касаційній скарзі підставою касаційного оскарження судових рішень відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно вказувати щодо питання застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду. У випадку оскарження судових рішень на підставі частини четвертої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину першу статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини першої статті 411 ЦПК України, який є обов`язковою підставою для скасування судового рішення з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів. У випадку оскарження судових рішень на підставі частини третьої статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини третьої статті 411 ЦПК України, з обґрунтуванням наявності таких підстав. У поданій касаційній скарзі заявники, вказують, що рішення судів попередніх інстанцій суперечать сталій судові практиці при розгляді справ з подібними правовідносинами. Як приклад неоднакового застосування норми права у подібних правовідносинах наводять рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 березня 2021 рок у справі № 216/7358/20, рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 27 травня 2021 року у справі № 766/199/20, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 26 січня 2022 року у справі № 127/24193/21. Посилання заявників у касаційній скарзі на те, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у рішенні Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 березня 2021 рок у справі № 216/7358/20, рішенні Херсонського міського суду Херсонської області від 27 травня 2021 року у справі № 766/199/20, рішенні Вінницького міського суду Вінницької області від 26 січня 2022 року у справі № 127/24193/21, не є належним обґрунтуванням такої підстави касаційного оскарження судових рішень, яка передбачена пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки рішення місцевих судів без перегляду їх в апеляційному та касаційному порядку не є рішеннями Верховного Суду, які можуть бути наведені як приклад неоднакового застосування норм права у подібних правовідносинах. Наведене свідчить про невиконання заявниками вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження судових рішень. Верховний Суд роз`яснює заявникам положення статті 400 ЦПК України, відповідно до якої переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що коректне зазначення підстав касаційного оскарження та їх належне обґрунтування є обов`язковою умовою щодо оформлення касаційної скарги, яке необхідне для вирішення питання про відкриття касаційного провадження та для подальшого розгляду касаційної скарги. У пункті 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга не приймається до розгляду та повертається судом, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року). Враховуючи те, що заявники не виконали вимоги процесуального закону при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження судових рішень, така скарга підлягає поверненню заявникам. Повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення. Керуючись статями 389, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яку подав представник - адвокат Ліненко Олександр Анатолійович, на заочне рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи: Виконавчий комітет П`ятихатської міської ради Кам`янського району Дніпропетровської області, Товарна біржа «Слов`янська універсальна біржа», про визнання договору обміну нерухомим майном дійсним повернути заявникам. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя О. В. Ступак