Постанова Полтавський апеляційний суд № 524/3378/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 524/3378/22 Номер провадження 22-ц/814/2425/23Головуючий у 1-й інстанції Кривич Ж.О. Доповідач ап. інст. Чумак О. В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 липня 2023 року м. Полтава Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Чумак О.В. суддів: Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Полтаві за наявними матеріалами цивільну справу за апеляційними скаргами Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 02 листопада 2022 року, повний текст рішення складено 05.11.2022, по справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області до ОСОБА_1 про стягнення надмірно отриманих коштів. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, ВСТАНОВИЛА: 23.06.2022 року Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення надмірно отриманих коштів. В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідач перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області, як одержувач пенсії за інвалідністю. 26.11.2021 року на адресу управління надійшла довідка з обласної транспортно-радіологічної медико-соціальної експертної комісії про невизнання ОСОБА_1 інвалідом. Оскільки відповідачу за період з 01.09.2021 року по 30.11.2021 року виплачено надмірно 22 262,70 грн, які він у добровільному порядку відмовляється повертати, позивач просить стягнути вказану суму на користь позивача. Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 02 листопада 2022 року позовні вимоги Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області до ОСОБА_1 про стягнення надмірно отриманих коштів залишено без задоволення. З цим рішенням не погодився позивач Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області та подав на нього дві аналогічні за змістом апеляційні скарги, зокрема 02.12.2022 засобами поштового зв`язку через суд першої інстанції та 02.12.2022 в системі «Електронний суд» безпосередньо до Полтавського апеляційного суду. В апеляційній скарзі заступник начальника відділу представництва інтересів в судах та інших органах № 1 Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області Тетяна Сиромятнікова просить ухвалити нове рішення у цій справі та задовольнити позовні вимоги Головного управління, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. В обґрунтування доводів апеляційної скарги не погоджується з висновками місцевого суду про те, що в діях відповідача відсутня неправомірна поведінка, або надання ним неправдивих документів для призначення або перерахування пенсії, та вважає доведеними позовні вимоги Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про стягнення з відповідача надмірно сплачених коштів, на які він не мав права, та які добровільно ним не повернуті. Аналогічні доводи викладені в апеляційній скарзі, поданій представником ГУ ПФУ в Полтавській області Калиною І.С. безпосередньо до апеляційного суду. Відзив на апеляційні скарги від відповідача не надходив. Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відповідно до положень ч. 1 ст. 369 цього Кодексу без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За змістом ст. 374 ч. 1 п. 1 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно із ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, з огляду на таке. Суд першої інстанції встановив, і це підтверджено матеріалами справи, що відповідач ОСОБА_1 з 04.08.2019 року перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області та отримував пенсію по інвалідністю згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (а.с. 4,8). Виплати пенсії були проведені відповідачу по 30.11.2021 року на підставі виписки з акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ № 095068, термін дії якого закінчився 31.08.2021 року, та на підставі Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний бюджет на 2021 рік» щодо продовження виплати пенсій по інвалідності до закінчення дії карантину. 26.11.2021 року на адресу Головного управління надійшла довідка з обласної транспортно-радіологічної медико-соціальної експертної комісії про невизнання ОСОБА_1 інвалідом (а.с. 8). Переплата пенсії виникла за період з 01.09.2021 року по 30.11.2021 року у розмірі 22262,70 грн, що відображено в розрахунку позивача (а.с. 9). Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не надав доказів неправомірної поведінки пенсіонера або надання ним неправдивих документів для призначення або перерахування пенсії; нарахування пенсії проведено позивачем добровільно, за відсутності рахункової помилки та недобросовісності з боку набувача коштів. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. Згідно ч. 1 ст. 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. Частиною першою статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії. Аналіз вказаних норм свідчить, що пенсійне законодавство передбачає можливість повернення надмірно виплаченої суми пенсії у разі неправомірної поведінки пенсіонера або надання ним неправдивих документів для призначення або перерахування пенсії. За змістом частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Стаття 1215 ЦК України встановлює випадки, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Так, зокрема, не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача (частина перша статті 1215 ЦК України). Отже, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача. Виходячи із аналізу ст. 1215 ЦК України обов`язок довести наявність рахункової помилки або недобросовісність набувача грошових сум, зазначених у ч. 1 вказаної статті, покладається на сторону, яка вимагає повернення цих коштів. Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору. Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги й заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи й підлягають установленню при ухваленні судового рішення (ч.ч.1, 2 ст.77 ЦПК України ). Згідно зі ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд першої інстанції правильно послався на те, і з цим погоджується колегія суддів апеляційного суду, що повернення надмірно виплаченої суми пенсії можливе у разі неправомірної поведінки пенсіонера або надання ним неправдивих документів для призначення або перерахування пенсії. Тоді як стороною позивача не доведено неправомірність поведінки пенсіонера чи надання ним неправдивих документів для призначення пенсії. Також позивачем не надано доказів, які б свідчили про рахункову помилку з боку Управління пенсійного фонду, чи надання відповідачем завідомо неправдивих даних або підроблених документів, які стали підставою для переплати пенсії, а також не доведено зловживань з боку відповідача при отриманні пенсії. Отже позивачем не доведено факт зловживань з боку відповідача, його винуватості чи недобросовісності щодо надання недостовірних даних та отримання переплати пенсії. Натомість судом першої інстанції вірно встановлено, підтверджено матеріалами справи та не спростовано позивачем, що нарахування пенсії проведено добровільно, за відсутності рахункової помилки та недобросовісності з боку набувача коштів. Враховуючи те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області не доведено наявність вини з боку відповідача, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач є добросовісним набувачем переплачених коштів у сумі 22262,70 грн, а тому вони не підлягають поверненню, та обґрунтовано відмовив у задоволенні позову. Висновки суду першої інстанції, з якими погоджується апеляційний суд, відповідають правовим висновкам, які викладені у постановах Верховного Суду України від 22 січня 2014 року у справі № 6-151цс13, від 02 липня 2014 року у справі № 6-91 цс 14; постановах Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі № 517/186/17, від 28 березня 2018 року у справі № 173/166/17 та практиці Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Рисовський проти України», «CAKAREVIC v. CROATIA». Доводи апеляційних скарг Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області не містять обґрунтувань, які б давали підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цього спору; зводяться до незгоди з ухваленим рішенням, не підтверджені належними і допустимими доказами, тому на увагу колегії суддів не заслуговують. Рішення місцевого суду постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Підстав для його скасування з наведених в апеляційній скарзі мотивів колегією суддів не встановлено. За таких обставин апеляційні скарги залишаються без задоволення, а рішення місцевого суду без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, колегія суддів ПОСТАНОВИЛА: Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області залишити без задоволення. Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 02 листопада 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя О.В. Чумак Судді Ю.В.Дряниця Л.І.Пилипчук