Постанова 4808 № 349/437/23

Справа № 349/437/23 Провадження № 22-ц/4808/884/23 Головуючий у 1 інстанції Рибій М. Г. Суддя-доповідач Луганська ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 липня 2023 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Луганської В.М. суддів Баркова В.М., Девляшевського В.А., за участю секретаря Петріва Д.Б. учасники справи позивач ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Івано-Франківського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 23 травня 2023 року, ухвалене судом у складі судді Рибій М.Г., за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, в с т а н о в и в: У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеними вимогами, в обґрунтування яких зазначив, що 19 червня 2006 року між ним та відповідачкою було укладено шлюб, який рішенням Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 12 квітня 2016 року було розірвано. Від шлюбу мають неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 12 квітня 2016 року з нього на користь відповідачки стягуються аліменти на утримання їх неповнолітньої доньки в розмірі 1/3 від всіх видів його заробітку щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Позивач зазначив, що його сімейний стан змінився, у шлюбі з ОСОБА_4 у них народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у його дружини виявлено цукровий діабет 2 типу. Вважає, що у зв`язку з суттєвою зміною його сімейного стану та матеріального стану, в порівнянні з його матеріальним становищем на момент ухвалення рішення про стягнення з нього на користь відповідачки аліментів на утримання дитини, що відповідно до положень ст. 192 СК України є підставою для зменшення розміру аліментів. Просив суд зменшити розмір аліментів які стягуються з нього на підставі рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 12.04.2016 на утримання дитини ОСОБА_3 , з 1/3 частини від його доходів щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до 1/6 частини його доходу щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Рішенням Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 23 травня 2023 року заявлені вимоги ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів задоволено частково. Вирішено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/5 його доходу щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення нею повноліття. Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_2 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неповне з`ясування всіх обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22 лютого 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми п. 2 ст. 251 ЦПК України, не зупинено провадження у справі. 12 квітня 2023 року нею було подано заяву про зупинення провадження у справі через перебування позивача у складі Збройних Сил України. Ухвалою від 24 квітня 2023 року суд першої інстанції відмовив у задоволенні заяви, вважає, висновок суду про відмову у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі не відповідає вимогам закону. Зазначила, що відповідно до положень ст. 161 ЦПК України та ст. 181 СК України суд мав право зменшити розмір аліментів, але не менше до частки від доходів позивача. Відповідачем не доведено факту того, що новонароджена дитина перебуває на його утриманні, відповідачем не надано доказів непрацездатності дружини. Скаржниця посилається на те, що майновий стан відповідача значно покращився, а тому дитина вправі претендувати на більший розмір аліментів, а поява ще однієї дитини не дає йому право на зменшення аліментів. У судовому засіданні представник ОСОБА_2 ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу в межах її доводів, просить рішення Рогатинського районного суду від 23 травня 2023 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволені позовних вимог позивача відмовити. У судовому засідання представник відповідача ОСОБА_1 апеляційну скаргу не визнала, вважає, що підстав для скасування рішення суду по доводам апеляційної скарги не має. Заслухавши доповідача, вислухав учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступних висновків. Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні. Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів, суд першої інстанції виходив з того, що змінився сімейний стан позивача, врахував хворобу його дружини, а також стан здоров`я відповідачки, дійшов висновку, що розмір аліментів підлягає зменшенню до 1/5 доходу платника щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення нею повноліття. Колегія суддів вважає, що такі висновки суду відповідають встановленим по справі обставинам та вимогам закону, виходячи з наступного. Суд встановив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 11 квітня 2016 року. Від шлюбу у сторін є донька ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 . Рішенням Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 12 квітня 2016 року з ОСОБА_1 стягуються на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 в розмірі 1/3 частини від всіх видів його заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. ОСОБА_1 з 24 червня 2016 року перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_2 від 24 червня 2016 року. ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 від 25 листопада 2019 року. Згідно з консультативною довідкою лікаря КНП «Рогатинський ЦПМСД» Грицишин І. І. від 24.02.2023, в ОСОБА_4 діагностовано цукровий діабет другого типу і вона потребує стаціонарного лікування. ОСОБА_2 діагностовано ускладнений остеохондроз шийного відділу хребта і вона перебувала на стаціонарному лікуванні з 01.05.2023, що підтверджується довідкою. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття. Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом. Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із зміною сімейного та матеріального стану платник аліментів може подати до суду заяву про зменшення розміру аліментів. Звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, позивач посилався на те, що у нього змінився сімейний і матеріальний стан, оскільки народився син ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 від іншого шлюбу та у його дружини ОСОБА_4 діагностовано цукровий діабет 2 типу. Отже, у позивача на утриманні перебувають двоє дітей та дружина. Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів. Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України). Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК Україниобставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що сімейне становище позивача змінилося. Колегія суддів погоджується із таким висновком суду, оскільки у зв`язку з народженням у другому шлюбі сина ОСОБА_8 15 листопада 2019 року, відповідно до положень ст. 192 СК України, є підставою для зміни розміру аліментів. Крім того, колегія суддів зазначає, що народження другої дитини спричинило і зміну матеріального стану позивача, оскільки зазначена обставина очевидно потребує додаткових фінансових витрат. Суд першої інстанції дотримуючись принципів розумності, справедливості та пропорційності, як основних засад цивільного процесуального законодавства, правильно зменшив розмір аліментів до 1/5 частини доходів відповідача та правильно врахував, що на утриманні позивача знаходиться також дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Колегія суддів вважає, що даний розмір аліментів відповідає інтересам обох дітей позивача, які мають право на належні умови для всебічного розвитку, освіти, виховання, на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції зобов`язаний був зупинити провадження у справі, оскільки позивач перебуває у складі Збройних Сил України, виходячи з наступного. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»). Відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. Отже, процесуальний закон пов`язує необхідність зупинення провадження у справі не з наявністю воєнного стану в Україні, а із фактом перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Така правова позиція узгоджується із постановою КЦС ВС від 21 грудня 2022 року у справі № 456/2541/19. У постанові Верховного Суду України 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1367цс15 зазначено, що «зупинення провадження у справі це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи». Відповідачкою не надано доказів того, що позивач перебуває у складі Збройних Сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан, клопотань про витребування такої інформації суду не заявляла. Крім того, у даній справі позивач звернувся до суду із позовом про зменшення розміру аліментів. Інтереси позивача у справі представляє адвокат, чиї повноваження не обмежені. За таких обставин, суд першої інстанції, керуючись загальними засадами судочинства, не допускаючи надмірного формалізму, дійшов правильного висновку про відмову задоволенні клопотання відповідачки про зупинення провадження справі в зв`язку з перебуванням позивача лавах ЗСУ. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 23 травня 2023 року ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування по доводам апеляційної скарги не має. Оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню, то витрати по сплаті судового збору відносяться на рахунок скаржника. Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, Івано-Франківський апеляційний суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 23 травня 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 25 липня 2023 року. Головуючий В.М. Луганська Судді: В.М. Барков В.А. Девляшевський