Постанова 4803 № 932/1046/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5784/23 Справа № 932/1046/21 Суддя у 1-й інстанції - Куцевол В.В. Суддя у 2-й інстанції - Зайцева С. А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 липня 2023 року місто Дніпро Дніпропетровської області Єдиний унікальний номер 932/1046/21 Номер провадження 22-ц/803/5784/23 Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого: Зайцевої С.А. суддів: Барильської А.П., Максюти Ж.І. за участю секретаря: Паромової О.О. учасники справи : позивач ОСОБА_1 відповідач ДТЕК «Дніпровські електромережі» розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі Дніпропетровської області з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 13 січня 2023 року головуючого судді Куцевола В.В. по цивільній справі про відшкодування завданої немайнової шкоди,- В С Т А Н О В И В : У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДТЕК «Дніпровські електромережі» про відшкодування завданої немайнової шкоди. Ухвалою Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 13 січня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до ДТЕК «Дніпровські електромережі» про відшкодування завданої немайнової шкоди - залишено без розгляду. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. В обґрунтування доводів скарги зазначено, що позивач багаторазово з`являвся на призначені судові засідання, які приблизно у половині випадків відкладалися, позивач неодноразово подавав заяви про розгляд справи за його відсутності, тому, застосування ст. 257 ЦПК України, не відповідає обставинам справи. Зазначено, що з січня 2023 року позивач щонайменше щотижня опинявся в приймальні та майже кожного разу до квітня запитував секретаря та помічників головуючого про стан розгляду його позову, відповіді не отримував. Відзив на апеляційну скаргу не надано. Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги. Представник ДТЕК «Дніпровські електромережі» у судове засідання апеляційного суду не зявився, належним чином були повідомлені про дату, час і місце розгляду справи ( т. 3. а.с. 45). Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно з ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким вимогам закону судове рішення відповідає. Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що у судове засідання, яке було призначено на 31 жовтня 2022 року позивач будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується розпискою про отримання повістки у приміщенні суду, не з`явився, про причини неявки до суду не повідомив, письмових заяв чи клопотань не надав; у судове засідання, яке було призначено на 13 січня 2023 року позивач будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням, також не з`явився, про причини неявки до суду не повідомив, письмових заяв чи клопотань не надав. Заяв про розгляд справи без участі від позивача до суду не надходило, у заяві про відвід судді від 12 вересня 2022 року позивач зазначив, що не може приймати участь у судових засіданнях, що призначає головуючий суддя по справі. Тому, з урахуванням викладеного, оскільки, позивач повторно не з`явився у судове засідання та не повідомив про причини неявки, заяви про розгляд справи без його участі не подавав, суд дійшов до висновку про залишення позовних вимог ОСОБА_1 без розгляду. З таким висновком суду погоджується і суд апеляційної інстанції виходячи з наступного. Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Право кожного на розгляд його справи судом передбачено також п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. За змістом частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до частин першої, другої статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи. Порядок повідомлення учасників справи про місце, дату і час судового засідання визначено у статті 128 ЦПК України. Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи у разі неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. Згідно з частиною п`ятою статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 05 лютого 2021 року відкрито провадження в порядку загального позовного провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ДТЕК «Дніпровські електромережі» про відшкодування завданої немайнової шкоди. Підготовче судове засідання призначено на 15 березня 2021 року на 15 год. 30 хв. (т. 1. а.с. 18). Ухвалою Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 17 січня 2022 року закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті на 21 лютого 2022 року о 09 год. 00 хв. (т. 3. а.с.4-5). З матеріалів справи вбачається, що розгляд справи неодноразово відкладався, зокрема після призначення розгляду справи по суті: 21 лютого 2022 року на 19 квітня 2022 року, 19 квітня 2022 року на 01 червня 2022 року, у зв`язку з неявкою сторін (т. 3. а.с. 8), 01 червня 2022 року на 13 вересня 2022 року , у зв`язку з неявкою сторін (т. 3. а.с. 11), 13 вересня 2022 року на 31 жовтня 2022 року , 31 жовтня 2022 року на 13 січня 2023 року , у зв`язку з неявкою сторін. Позивач ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про розгляд справи, зокрема 31 жовтня 2022 року, про що свідчить відповідна розписка ( т. 3. а.с.18) та 13 січня 2023 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (т. 3. а.с. 25). Оскільки позивач ОСОБА_1 повторно не з`явився у судове засідання призначене на 13 січня 2023 року, суд , відповідно до вимог ст. 257 ЦПК України, вирішив питання про залишення позовної заяви без розгляду (т. 3. а.с. 26-27). Пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України передбачено, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розглядові справи. Отже, умовами залишення позовної заяви без розгляду у випадку повторної неявки в судове засідання позивача є: - повторна, тобто друга поспіль неявка позивача в судове засідання; - повідомлення позивача про судове засідання належним чином; - відсутність поважних причин неявки позивача в судове засідання, або неповідомлення позивачем про причини його неявки в судове засідання; - нез`явлення в судове засідання позивача перешкоджає вирішенню спору; - від позивача не надходила заява про розгляд справи за його відсутності. Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому. Однією з підстав для залишення позову без розгляду є повторна, тобто, двічі поспіль, неявка в судове засідання позивача, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду. При цьому, позивач має бути належним чином і в установленому порядку повідомлений про дату, час і місце як першого, так і другого судового засідання, в яке він не з`явився. Обізнаність позивача ОСОБА_1 про судові засідання призначені на 31 жовтня 2022 року та 13 січня 2023 року підтверджується матеріалами справи. Процесуальний закон не містить вимог про необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути також й поважними. Тож, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати такий позов без розгляду. Правове значення в такому випадку має лише факт належного повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторний характер неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача. У рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Alimentaria Sanders S. A. v. Spain» (заява № 11681/85) Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в судовому розгляді, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. У пункті 3 частини першої статті 257 ЦПК України поняття «може», «має право», «за власною ініціативою» та інші подібні за змістом законодавець не застосовує. Отже, процесуальним законом не передбачено можливість інших варіантів дій суду, окрім залишення позову без розгляду. З огляду на зазначене повноваження суду залишити позов без розгляду не є дискреційним, а відноситься до імперативних. Отже, відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України в разі повторної неявки позивача в судове засідання за умови, що він був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи та не надав заяви про розгляд справи за його відсутності, суд зобов`язаний залишити позов без розгляду. Залишення позову без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача є негативним правовим наслідком для позивача у випадку зловживання своїми процесуальними правами. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається першорядно на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 8 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України», заява № 36655/02). Суд зобов`язаний припиняти недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки до суду належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі. Верховний Суд у постановах від 21 вересня 2020 року у справі № 658/1141/18, від 11 березня 2021 року у справі № 558/9/18, від 22 травня 2019 року у справі № 310/12817/13, від 07 серпня 2020 року у справі № 405/8125/15-ц , від 21 вересня 2020 року у справі № 658/1141/18, від 22 вересня 2021 року у справі № 465/205/17, від 28 жовтня 2021 року у справі № 465/6555/16-ц , від 11 січня 2023 року у справі № 500/3032/18 зазначив, що законодавець диференціює необхідність урахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, якою є неявка: першою чи повторною. Така диференціація обумовлена як потребою забезпечити дотримання прав позивача на участь у судовому засіданні у разі першої неявки за належного його повідомлення про час та місце судового засідання та поважності причин неявки, так і необхідністю введення певних обмежень з метою дотримання процесуальних строків розгляду справи, прав та інтересів іншої сторони - відповідача, який притягнутий до участі у справі позивачем, а тому саме останній має продемонструвати свій інтерес у якнайшвидшому розгляді справи, а отже, зобов`язаний у розумні інтервали цікавитися провадженням у справі. Саме тому повторна неявка позивача в судове засідання, незалежно від поважності її причин, дає суду підстави залишити позов без розгляду, крім випадку, якщо від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його неявка не перешкоджає вирішенню спору по суті. Тож зазначена правова норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами, щоб не допустити зволікання з розглядом справи. Згідно зі статтею 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю необхідно розуміти користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживання процесуальними правами. Положеннями ЦПК України не передбачено врахування поважності причин повторної неявки позивача до суду та не покладає на суд обов`язок з`ясування таких причин. Позивач, який ініціював спір та відповідний процес, зобов`язаний його підтримувати, демонструвати свій інтерес до процесу, виконувати свої процесуальні обов`язки. Суд зобов`язаний присікати недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі. Встановивши, що позивач ОСОБА_1 належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи та він повторно не з`явився в судове засідання, призначене на 13 січня 2023 року, та від нього не надходило заяв про розгляд справи за його відсутності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України. Доводи апеляційної скарги, що поряд з відводом складу суду позивач неодноразово подавав заяви про розгляд у його відсутності, тому, застосування ст. 257 ЦПК України не відповідає обставинам справи, є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи. Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачем ОСОБА_1 неодноразово було заявлено відвід судді по справі, зокрема в заяві від 12 вересня 2022 року, в якій останнім, зокрема зазначено, що з не лише з етичних, а й з медичних та гігієнічних міркувань, не може приймати участь у судових засіданнях (т. 3. а.с. 13). Тобто, позивач повідомляє суд про причини, чому він не має наміру приймати участь у судових засіданнях головуючого судді. Водночас, ретельною перевіркою матеріалів справи встановлено відсутність заяви позивача ОСОБА_1 про розгляд справи без його участі. Таким чином, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність повторної неявки в судове засідання, належним чином повідомленого позивача. А отже наявні всі обов`язкові умови для застосування передбачених ч. 5 ст. 223, п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання. За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалена із додержанням норм процесуального права, а тому не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Питання щодо повернення позовної заяви без розгляду вирішено судом першої інстанції правильно, законних підстав для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції немає. З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, доводи апеляційної скарги його не спростовують, ухвала постановлена у відповідності до вимог процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу суду залишити без змін. Також, апеляційний суд, з урахуванням досліджених матеріалів справи та поданих позивачем ОСОБА_1 заяв, вважає за необхідне зазначити на наступне. Повага до честі й гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом і неприпустимість зловживання процесуальними правами віднесено до основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункти 2 та 11 ч. 3 ст. 2 ЦПК України). Учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (п. 1 ч. 2 ст. 43 ЦПК України). Нецензурна лексика, образливі та лайливі слова чи символи, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду (суддям) не можуть використовуватися ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їх представників. Використання одними учасниками судового процесу та їх представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів чи символів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом (суддями), з іншими учасниками процесу та їхніми представниками, а також вчинення аналогічних дій є виявом очевидної неповаги до честі, гідності зазначених осіб з боку тих, хто такі дії вчиняє. Використані висловлювання позивача ОСОБА_1 , в обґрунтування заяви від 12 вересня 2022 року (т.3.а.с.13), виходять за межі нормальної, коректної та легітимної критики, що у розумінні Європейського суду з прав людини констатується як зловживання правом на подання заяви. Висловлювання у вказаній заяві є не притаманними для написання ділових документів, відображають зневажливе ставлення заявника до судової гілки влади загалом, є виявом очевидної неповаги, не спрямовані на ефективний захист його прав, свобод та інтересів, суперечать завданню цивільного судочинства та є зловживанням процесуальними правами. Учасник справи може мати сумніви у тому, чи відповідають дії суду чинному законодавству, а також у неупередженості або об`єктивності суддів та може скористатися інститутом відводу суддів за наявності визначених законом підстав. Проте, у скаргах і заявах, як по суті, так і з процесуальних питань, повинен бути стриманим і коректним у словах, утримуватися від надання особистісних характеристик і оцінок, а тим більше надуманих звинувачень суддів у вчиненні злочинів. Європейський суд з прав людини, практика якого в силу вимог статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є обов`язковою до застосування судами, застосовуючи підпункт «а» пункту 3 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання. Для прикладу, ЄСПЛ констатує зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ вживає образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (ухвали щодо прийнятності у справах «Ржегак проти Чеської Республіки» від 14 травня 2004 року (Rehak v. the Czech Republic, заява № 67208/01), «Дюрінже та Грандж проти Франції» від 4 лютого 2003 року (Duringer and Grunge v. France, заяви № 61164/00 і № 18589/02)). Керуючись ст.ст. 374,375,381,382 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 13 січня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту. Повний текст постанови складений 24 липня 2023 року . Судді: