Постанова Полтавський апеляційний суд № 548/863/16-ц

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 548/863/16-ц Номер провадження 22-ц/814/3412/23Головуючий у 1-й інстанції Миркушіна Н.С. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 липня 2023 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді: Абрамова П.С., Суддів: Бутенко С.Б., Кузнєцової О.Ю., за участю секретаря судового засідання - Сальної Н.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 24 березня 2023 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості УСТАНОВИВ: короткого змісту позовних вимог і рішення суду першої інстанції; 06 червня 2016 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором у розмірі 568 746,82 грн та судового збору у сумі 8 531,20 грн. Вказували, що відповідач ОСОБА_1 не виконала взяті на себе за кредитним договором № МКНСМ2С-07 від 26.11.2007 зобов`язання, а саме у встановлений договором строк не повернула одержаний кредит у сумі 150 000,00 грн. Вимоги до ОСОБА_1 , що випливають з вищевказаного договору, були забезпечені шляхом укладання з відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договорів поруки № МКНСМ2С-07/111 від 26.11.2007 та № МКНСМ2С-07/112 від 26.11.2007, у зв`язку з чим вони є солідарними відповідачами за пред`явленим позовом. Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 24 березня 2023 року відмовлено у задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості у зв`язку зі спливом строку позовної давності. короткого змісту вимог апеляційної скарги; узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу; В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» прохали рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Вказували, що висновки місцевого суду ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права. Місцевий суд не звернув уваги, що у відповідності з вимогами п. 6.8 кредитного договору сторони визначили, що термін позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків та штрафних санкцій становить п`ять років. Тобто наявна умова про збільшення строку позовної давності, що відповідає вимогам ст. 259 ЦК України. Також, вказували, що 19.09.2012 вони зверталися до суду з позовом про стягнення заборгованості до цих самих відповідачів та рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська у справі № 2/0417/5938/2012 позовні вимоги були задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 391 800,26 грн. Таким чином, вважає, що строк позовної давності перервався. узагальнених доводів та заперечень інших учасників справи; Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин; доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу; Судом установлено, що ОСОБА_1 звернулася до ПАТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала кредитний договір № МКНСМ2С-07 від 26.11.2007, відповідно до якого отримала кредит розмірі 150 000,00 грн строком до 26.11.2011. Загальна сума кредиту в рамках кредитної угоди: 150 000,00 гривень (п. 1.2 кредитної угоди). Термін повернення кредиту й окремих частин - траншів кредиту, встановлено договорами про видачу траншів кредиту, а також графіками погашення кредиту, відсотків і винагороди, що є невід`ємними додатками до договорів про видачу траншів, але не пізніше 26.11.2011. Зазначений термін може бути змінений згідно п. п. 2.3.3, 2.4.1 даної угоди (п. 1.3 кредитної угоди). Терміни позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за цією угодою встановлено сторонами тривалістю 5 років (п. 6.8 кредитної угоди). Виконання зобов`язань позичальника ОСОБА_1 за цією угодою і договором про видачу траншу № МКНСМ2С-07/Т1 від 26.11.2007 забезпечено шляхом укладання з відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договорів поруки № МКНСМ2С-07/111 від 26.11.2007 та № МКНСМ2С-07/112 від 26.11.2007, у зв`язку з чим вони є солідарними відповідачами за пред`явленим позовом. У порушення умов договору кредиту відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання за Кредитною угодою належним чином не виконувала, через що виникла заборгованість, яка станом на 24.03.2016 склала 568 746,82 грн. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий суд установив, що відповідачі перестали виконувати щомісячні зобов`язання з погашення кредиту 18.05.2009, у той час як з вимогами про стягнення заборгованості за кредитом та з вимогами про дострокове повернення кредиту банк звернувся 10.06.2016. Враховуючи, що останній платіж відповідач ОСОБА_1 здійснила на виконання вищезазначеної угоди 18.05.2009, а згідно п. 6.8 кредитної угоди позовна давність встановлюється тривалістю у 5 років, то строк позовної давності згідно угоди сплив 18.05.2014. Звернення 10.06.2016 ПАТ КБ «ПриватБанк» в суд з даним позовом про стягнення заборгованості, розцінюється судом як зловживання позивачем своїми правами, оскільки позивач знав, що відповідачі не виконують зобов`язання за вищевказаним кредитним договором з 18.05.2009 і саме з цієї дати у нього виникло право на дострокове стягнення заборгованості за вищевказаним кредитним договором, але з даною позовною вимогою він з невідомих суду причин звернувся лише 10.06.2016. Оскільки позовна давність до основної вимоги про стягнення заборгованості за кредитом спливла, тому позовна давність спливла і до додаткових вимог про стягнення заборгованості по комісії за користування кредитом, відсоткам за користування кредитом, пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором. Таким чином, місцевий суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року за № 444/9519/12. Оскільки вимоги до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є похідними від вимог, заявлених до ОСОБА_4 , в задоволенні позовних вимог до них також відмовлено. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків. Щодо наявності підстав для закриття провадження у справі. У відповідності до ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. У відповідності з п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами; Як вбачається з позовної заяви Банк прохав стягнути з відповідачів 124 539,80 грн - заборгованість за тілом кредиту, 346 140,30 грн - заборгованість за відсотками, 2 703 грн - заборгованість за комісією та 459 842,70 грн - заборгованість за пенею, яка виникла станом на 24.03.2016, а всього - 933 225,80 грн. Від зазначеної суми позивачем відраховано 39 1800,26 грн, стягнутих з ОСОБА_1 на користь Банку за рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська у справі № 2/0417/5938/2012. Вирішуючи спір у справі місцевий суд на зазначену обставину увагу не звернув. Як вбачається зі змісту рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська у справі № 2/0417/5938/2012, сторони у справі, предмет та підстави спору є ідентичними із даною справою. В цій справі банк прохав стягнути з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором № МКНСМ2С-07/Т1 від 26.11.2007 станом на 20.07.2012 в розмірі 391 800,26 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту -124 539 грн, заборгованість за відсотками 160 299,24 - грн, заборгованість за комісією - 2 703 грн, пеня за не своєчасність виконання зобов`язань за договором 85 362,97 грн, штраф (фіксована частина) - 250 грн та процентна складова 18 645,25 грн. Рішенням суду стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 381 800,26 грн. В решті позову відмовлено. За таких обставин, рішення місцевого суду в частині позовних вимог банку про стягнення заборгованості за кредитним договором, яка існувала станом на 20.07.2012, та спір в цій частині було вирішено у справі № 2/0417/5938/2012, підлягає скасуванню, а провадження у справі в цій частині підлягає закриттю. Щодо іншої частини позовних вимог. З позовної заяви та доданого до позову розрахунку заборгованості вбачається, що після спливу терміну дії договору 26.11.2011, за період з 20.07.2012 до 24.03.2016 банк продовжив нараховувати за кредитним договором № МКНСМ2С-07/Т1 від 26.11.2007 відсотки, пеню та штрафні санкції. Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. В постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18) та постанові Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 295/7309/21 висловлено правову позицію про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Враховуючи, що термін дії кредитного договору сплив 26.11.2011, а умови договору не містять окремих умов щодо визначення розміру відсоткової ставки поза межами дії кредитного договору, вимоги банку в цій частині є необґрунтованими. Жодних позовних вимог за ст. 625 ЦК України позивач не заявляв. Враховуючи принцип диспозитивної судового процесу та вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, у суду відсутній обов`язок вирішувати спір згідно з вимогами ст. 625 ЦК України. Місцевий суд вірно зазначив, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 (12-143гс18) роз`яснено, що позовна давність може застосовуватися виключно, якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими та доведеними: «Однак застосування положень про позовну давність та відмова в позові з цієї підстави здійснюється в разі, коли суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого подано позов, та обґрунтованість і доведеність позовних вимог». Таким чином, місцевий суд повинен був відмовити в задоволенні позовних вимог банку в цій частині по суті вимог, а не у зв`язку зі спливом строку позовної давності. висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції; Відповідно до пунктів 2, 4 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення; скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково. Враховуючи вищевикладені мотиви, рішення місцевого суду підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі в частині позовних вимог та відмови в задоволенні позову в іншій частині позовних вимог. Керуючись п. 2, 4 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч.1 ст. 376, ст. ст. 377 , 381, 382, 383, 384 ЦПК України УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» - задовольнити частково. Рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 24 березня 2023 року - скасувати. Провадження у справі в частині позовних вимог Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором, яка існувала станом на 20.07.2012, що вирішений у справі № 2/0417/5938/2012, - закрити. В задоволенні позовних вимог Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» в іншій частині - відмовити. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на касаційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 20 липня 2023 року. Головуючий суддя П.С. Абрамов Судді С.Б. Бутенко О.Ю. Кузнєцова