Постанова 4814 № 610/2354/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 610/2354/21 Номер провадження 22-ц/814/600/23Головуючий у 1-й інстанції Купін В.В. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 липня 2023 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Судді-доповідача: Дряниці Ю.В. Суддів: Пилипчук Л.І., Триголова В.М. Секретар: Чемерис А.К. за участю: Таргонія В.М. розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 адвоката Таргонія Вадима Миколайовича на рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 12 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи,-,- В С Т А Н О В И В : У липні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до АТ «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди, завданою смертю фізичної особи. В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що 14.01.2021 у м.Балаклія на ст.Балакія, ДН-2 Харків, Регіональні філії «Південна залізниця», електропоїзд № 6435 (№ 007 РПЧ-1 Харків), під керування машиніста ОСОБА_3 скоїв наїзд на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , унаслідок чого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 від отриманих травм помер. Позивач є сином загиблого ОСОБА_4 , а тому відчуває страждання та біль, пов`язані із втратою рідного батька. Окрім того, позивач зазначив, що він отримував підтримку і допомогу від загиблого, а також смерть батька повністю змінила життя позивача у всіх сферах та зруйнувала нормальні життєві зв`язки. Позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь в рахунок відшкодування завданої йому моральної шкоди у сумі 200000,00 грн. Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 12 жовтня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено. Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач, посилаючись на неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Позивач просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове, про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Вказує, що місцевий суд не врахував у повному обсязі всі обставини, що мають значення для справи, а також вважає, що суд не застосував норму права, яка підлягає застосування до даних правовідносин. Представником відповідача подано відзив на апеляційну скаргу, у доводах якого вважає рішення місцевого суду законним та обґрунтованим, просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін. У судове засідання представником відповідача надіслано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із неможливістю забезпечити участь представників у судовому засідання. Щодо заявленого клопотання, апеляційний суд виходить з наступного. Відповідно до ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Представником відповідача АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" свої доводи та міркування наведено у відзиві на апеляційну скаргу. Таким чином, апеляційний суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи та ухвалення рішення, не відкладаючи розгляду справи. Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав. Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно п.2,3 ч.1, ч. 2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Як вбачається з матеріалів справи, позивач є сином ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 . Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть № 12-17/17-Бл/21 від 21.01.2021, причиною смерті ОСОБА_4 стали: травматичний шок, сукупна травма тіла, залізнична травма. Місцевим судом досліджені матеріали кримінального провадження №12021220190000050 за фактом загибелі ОСОБА_4 та встановлено наступне. 15.01.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення з кваліфікацією за ч.3 ст.276 КК України. Із витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 15.01.2021 вбачається, що 14.01.2021 до Балаклійського ВП ГУНП в Харківські області надійшло повідомлення про те, що на залізничному вокзалі в м. Балаклія Харківської області 322-323 км «Південної залізниці» на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійснив наїзд потяг, потерпілого доставлено до реанімаційного відділення БЦКРЛ, відповідно довідки встановлено діагноз: закритий перелом ребер зліва, закритий перелом тазу, перелом обох стегон, відкритий перелом лівої гомілки, механічна ампутація правої ступні. Згідно з протоколом № 5 оперативно наради при начальнику виробничого підрозділу «Моторвагонне депо Харків» регіональної філії «Південна залізниця» від 15.01.2021 встановлено, що вини локомотивної бригади у випадку травмування невідомої особи у добу 14.01.2021 не вбачається. Дії локомотивної бригади у складі машиніста ОСОБА_3 та помічника машиніста ОСОБА_5 визнані такими, що відповідають «Інструкції локомотивної бригади ЦТ-0106». 18.03.2021 старшим слідчим СВ ВП № 1 ізюмського РУП ГУНП в Харківській області Шаповал Ю.В. винесено постанову про закриття кримінального провадження у зв`язку з закінченням строків досудового розслідування, оскільки жодній особі не було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд дійшов висновку про те, що оскільки вина машиніста та його помічника, які були в складі локомотивної бригади електропоїзду, що скоїв наїзд на ОСОБА_4 , не встановлена, а в діях ОСОБА_4 встанорвлено порушення «Правил поведінки громадян на залізничному транспорті» та «Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України», що призвело до нещасного випадку, а саме: ОСОБА_4 умисно підліз під електропоїзд під час його короткочасної зупинки, унаслідок чого відбулося його поранення, позовні вимоги підлягають залишенню без задоволення з огляду на ч.5 ст.1187 ЦПК України. Колегія суддів не погоджується з таким висновком з огляду на наступне. Відповідно ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом. Статтею 1168 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю. Згідно ч.1,2 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об`єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права. Не вважається володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання кого створює підвищену небезпеку, і несе відповідальність за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо). Згідно п.4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішені спорів про відшкодування моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01.03.2013 року обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначено особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності її вини. Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки. Відповідно до роз`яснень, що містяться у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року «Про судову практики в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. Висновок місцевого суду щодо наявності умислу потерпілого, як підстави для виключення відповідальності є безпідставним, та не доведеним жодними належними та допустимими доказами. Так, під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними. Обов`язок доведення умислу потерпілого законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди. Таким чином, висновок місцевого суду щодо наявності умислу потерпілого ОСОБА_4 щодо заподіяння шкоди не знаходять підтвердження матеріалами справи, натомість вбачається, що в даному випадку заподіяння шкоди сталося в результатів експлуатації джерела підвищеної небезпеки та поведінки потерпілого. Отже, з наведено слідує, що рішення місцевого суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог. При цьому, колегія суддів зауважує наступне. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом (частина друга статті 1193 ЦК України). Згідно з частиною четвертою статті 1193 ЦК України суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину. Положення статті 1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність. Суд наголошує, що питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина друга статті 1193 ЦК України), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо). Врахувавши наведені обставини та норми матеріального права, а також те, що заподіяння шкоди сталося внаслідок порушення ОСОБА_4 Правил безпеки громадян на залізничному транспортні України, та він перебував у стані алкогольного сп`яніння, колегія суддів вважає за необхідне зменшити розміру відшкодування моральної шкоди - до 50000 грн., що відповідає засадам розумності, виваженості і справедливості. Керуючись ст.ст.367, 374, ст.376, ст.ст.382,383 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Таргонія Вадима Миколайовича - задовольнити частково. Рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 12 жовтня 2021 року - скасувати. Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_2 до акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи - задовольнити частково. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південна залізниця» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_2 50 000 грн. (п`ятдесят тисяч грн.) в рахунок відшкодування моральної шкоди. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Суддя - доповідач: Ю. В. Дряниця Судді : Л. І. Пилипчук В.М. Триголов