Постанова Чернівецький апеляційний суд № 726/1280/22

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 травня 2023 року м. Чернівці справа № 726/1280/22 провадження №22-ц/822/237/23 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Половінкіна Н. Ю. суддів Литвинюк І.М., Одинака О.О. учасники справи: позивач ОСОБА_1 відповідач Департамент патрульної поліції Національної поліції України, Державна казначейська служба України за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лабік Геннадій Іванович, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Державної казначейської служби України на рішення Садгірського районного суду м.Чернівці від 01 лютого 2023 року, головуючий у першій інстанції Проскурняк І.Г. ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лабік Г.І., у вересні 2022 року звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконних дій працівників правоохоронних органів. Зазначав, що 29 липня 2021 року о 21 годині 50 хвилин у квартирі АДРЕСА_1 дружина ОСОБА_2 та зять ОСОБА_3 вчинили сімейну сварку, однак працівниками патрульної поліції складено протоколом про адміністративне правопорушення відносно нього. Постановою Садгірського районного суду м.Чернівці від 25 жовтня 2021 року визнаний винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КпАП України. Постановою Чернівецького апеляційного суду від 22 листопада 2021 року постанова Садгірського районного суду м.Чернівці від 25 жовтня 2021 року скасовано та закрито провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Посилався на те, що незаконними діями працівників патрульної поліції щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення заподіяно моральної шкоди, яка полягає у приниженні честі, гідності через внесення до облікових баз Міністерства внутрішніх справ України як правопорушника, порушення стосунків з оточуючими, виникнення відчуття тривоги, безсоння, додаткових зусиль для юридичної допомоги, звернення до суду, що змінило життєві плани. Просив стягнути з Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України, спеціально визначеного для відшкодування шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень, на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 20000 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Садгірського районного суду м.Чернівці від 1 лютого 2023 року позов задоволено частково, постановлено стягнути з Державного бюджету України з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України, спеціально визначеного для відшкодування шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень, на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 10000 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат. Короткий зміст вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лабік Г.І., в апеляційній скарзі просить рішення Садгірського районного суду м.Чернівці від 01 лютого 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 20000 грн. Державна казначейська служба України в апеляційній скарзі просить рішення Садгірського районного суду м.Чернівці від 01 лютого 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у позові ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконних дій працівників правоохоронних органів, відмовити. Департамент патрульної поліції Національної поліції України в апеляційній скарзі просить рішення Садгірського районного суду м.Чернівці від 01 лютого 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у позові ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконних дій працівників правоохоронних органів, відмовити. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лабік Г.І., в апеляційній скарзі зазначає, що 29 липня 2021 року о 21 годині 50 хвилин у квартирі АДРЕСА_1 дружина ОСОБА_2 та зять ОСОБА_3 вчинили сімейну сварку, однак працівниками поліції складено адміністративний протокол стосовно нього. Постановою Садгірського районного суду м.Чернівці від 25 жовтня 2021 року визнаний винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КпАП України. Постановою Чернівецького апеляційного суду від 22 листопада 2021 року постанова Садгірського районного суду м.Чернівці від 25 жовтня 2021 року скасовано та закрито провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Заподіяно моральну шкоду незаконними діями щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення, яка полягає у приниженні честі, гідності через внесення до облікових баз Міністерства внутрішніх справ України як правопорушника, виникнення відчуття тривоги, хвилювання, безсоння, зміни життєвих планів, погіршення стосунків з оточуючими людьми. Вважає, що наявні підстави для стягнення моральної шкоди в сумі 20000 грн. за обставин закриття справи про адміністративне правопорушення, порушення конституційних прав, чим завдано моральної шкоди, яка пов`язана з моральними стражданнями через відчуття негативних емоцій, дискомфорту, додаткових зусиль для оскарження постанови Садгірського районного суду м.Чернівці від 25 жовтня 2021 року. Посилається на те, що з дати складання протоколу про адміністративне правопорушення 25 липня 2021 року по дату ухвалення постанови Чернівецького апеляційного суду від 22 листопада 2021 року та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення перебував у стані глибокого хвилювання, правової невизначеності, обурення незаконними діями правоохоронної системи, у зв`язку з чим значно погіршився стан здоров`я. Державна казначейська служба України в апеляційній скарзі вказує, що належним відповідачем є Держава Україна, а не Державна казначейська служба України, остання зобов`язана виконати рішення суду незалежно від участі у розгляді справи. Зазначає про неправильне застосування норм матеріального права, Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», оскільки управління патрульної поліції не здійснює оперативно-розшукову діяльність чи досудове розслідування, підлягає відшкодуванню тільки шкода, завдана внаслідок незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. Постановою Чернівецького апеляційного суду від 22 листопада 2021 року про закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 173-2 КУпАП не визнано дії працівників патрульної поліції неправомірними. Вважає недоведеним заподіяння ОСОБА_1 діями працівників патрульної поліції моральної шкоди, моральних страждань, що призвели до погіршення або позбавлення можливості реалізації ОСОБА_1 своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків. Внаслідок дій посадових осіб Департаменту патрульної поліції Національної поліції України виникли підстави для звернення ОСОБА_1 до суду для відновлення порушених прав. Тому судові витрати слід покласти на державний орган, з неправомірних дій якого виник спір. Департамент патрульної поліції Національної поліції України в апеляційній скарзі вказує на неправильне застосування норм матеріального права, Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», оскільки управління патрульної поліції не здійснює оперативно-розшукову діяльність чи досудове розслідування. Судом першої інстанції не враховано, що відшкодування завданої шкоди незалежно від вини покладається на Державу Україна в особі Державної казначейської служби України, або органу місцевого самоврядування. Судовим рішенням не визначено жодні незаконні дії управління патрульної поліції в Чернівецькій області або його посадових осіб. Позовна заява не містить обгрунтування порушення прав ОСОБА_1 діями, рішенням чи бездіяльністю Державної казначейської служби України. Поза увагою суду першої інстанції залишено, що складання протоколу - це процесуальні дії суб`єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Судом першої інстанції не встановлено, що ОСОБА_1 зазнав душевних страждань у зв`язку із ініціюванням провадження у справі про адміністративні правопорушення, чи знаходяться вказані душевні страждання у причинно-наслідковому зв`язку із діями завдавача шкоди. Вважає, що сам факт ефективності та швидкості відновлення порушеного права ОСОБА_1 з боку держави є справедливою сатисфакцією та значним внеском згладжування можливих душевних страждань. ОСОБА_1 не надано доказів на ствердження значних душевних страждань, зокрема медичної документації, відомостей про відвідування психолога чи вживання ліків. Вважає, що стягнення судом першої інстанції моральної шкоди в сумі 10000 грн. є більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи та призводить до її безпідставного збагачення. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Державна казначейська служба України у відзиві просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Колегія суддів вважає, що апеляційні скарги Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Державної казначейської служби України підлягають задоволенню частково, апеляційна скарга ОСОБА_1 залишенню без задоволення з наступних підстав. Задовольняючи позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконних дій працівників правоохоронних органів частково, суд першої інстанції виходив з того, що у ОСОБА_1 виникло право на відшкодування шкоди у порядку, передбаченому Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Водночас суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в сумі 10000 грн. На обґрунтування таких висновків суд першої інстанції зазначив, що постановою Чернівецького апеляційного суду від 22 листопада 2021 року постанову Садгірського районного суду м.Чернівці від 25 жовтня 2021 року відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.17302 КУпАП скасовано, провадження по справі закрито за відсутністю в його діях складу та події адміністративного правопорушення. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди судом першої інстанції враховано обсяг заподіяної ОСОБА_1 моральної шкоди, глибину та тривалість його страждань внаслідок незаконного притягнення до адміністративної відповідальності, що призвело до порушення нормальних життєвих зв`язків, відчуття постійної тривожності, а також що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи та не повинен призводити до її збагачення. Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення наведеним нормам відповідає. Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції Встановлено, що за протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАБ №205762 від 29 липня 2021 року ОСОБА_1 29 липня 2021 року о 21 годині 50 хвилин у квартирі АДРЕСА_1 вчинив домашнє насильство стосовно своєї дружини ОСОБА_4 та доньки ОСОБА_5 , а саме умисні дії психологічного характеру, які полягали у висловлюванні нецензурною лайкою та погроз фізичною розправою. Постановою Садгірського районного суду м.Чернівці від 25 жовтня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 170 грн. в дохід держави. Згідно із постановою Садгірського районного суду м.Чернівці від 25 жовтня 2021 року ОСОБА_1 29 липня 2021 року о 21 годині 50 хвилин у квартирі АДРЕСА_1 вчинив домашнє насильство стосовно своєї дружини ОСОБА_4 та доньки ОСОБА_5 , а саме умисні дії психологічного характеру, які полягали у висловлюванні нецензурною лайкою та погроз фізичною розправою, внаслідок чого могла бути завдана шкода психологічному та фізичному здоров`ю потерпілих. Постановою Чернівецького апеляційного суду від 22 листопада 2021 року постанову Садгірського районного суду м.Чернівці від 25 жовтня 2021 року відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.17302 КУпАП скасовано, провадження по справі закрито за відсутністю в його діях складу та події адміністративного правопорушення. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України). Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів (п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України). Як роз`яснено у пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зав`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Згідно роз`яснень, наданих у пункті 5 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див. постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (61-18013сво18). Положеннями частин другої статті 1176 ЦК України передбачено, що право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування такої шкоди встановлюється законом (частина сьома статті 1176 ЦК України). Таким спеціальним нормативно-правовим актом є Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» , виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення (пункт 4 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»). Частиною 1, 2 статті 1 Закону передбачено, що відповідно до положень цього закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду. На підставі частини 3 Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у наведених у статті 1 Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в дохід держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги; моральна шкода. За змістом частини 5, 6 статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше). Компенсація моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року в справі № 569/1799/16-ц (провадження № 61-19000сво18). Встановлено, що постановою Садгірського районного суду м.Чернівці від 25 жовтня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 170 грн. в дохід держави. Постановою Чернівецького апеляційного суду від 22 листопада 2021 року постанову Садгірського районного суду м.Чернівці від 25 жовтня 2021 року відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.17302 КУпАП скасовано, провадження по справі закрито за відсутністю в його діях складу та події адміністративного правопорушення. З огляду на наведене не можна погодитися з доводами Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Державної казначейської служби України, на які є послання в апеляційних скаргах, про неправильне застосування норм матеріального права, Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», недоведеність заподіяння ОСОБА_1 діями працівників Департаменту патрульної поліції Національної поліції України моральної шкоди щодо ініціювання адміністративного провадження, складання протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини. Заслуговують на увагу посилання Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в апеляційних скаргах на визначення розміру моральної шкоди в сумі 100000 грн., є більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи та призводить до її безпідставного збагачення. Водночас Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 25 квітня 2019 року в справі №818/1429/17, від 27 червня 2019 року в справі №825/1030/17, від 12 листопада 2019 року в справі №818/1393/17, від 18 листопада 2019 року в справі №820/5044/18, від 28 листопада 2019 року в справі №826/27549/15, від 28 лютого 2020 року в справі №804/2593/17, від 18 червня 2020 року в справі №339/183/16-а, від 02 вересня 2020 року в справі №1340/4056/18, від 24 вересня 2020 року в справі №1.380.2019.001368, від 18 лютого 2021 року в справі №420/7423/19 та від 25 березня 2021 року в справі №520/4577/19, указував на те, що у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди. На підставі ч.1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. За змістом ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із положеннями частини першої, п`ятої, шостої ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень. Сторона має довести ті обставини, на які вона посилається, і саме, такі належним чином вчинені дії позивача, за загальним правилом, є підставою для задоволення його позову. Натомість відсутність належного спростування іншою стороною обставин, на які посилається сторона без належного їх доведення, а сама по собі не є підставою для задоволення позову, оскільки суперечить загальним принципам доказування у цивільних справах, встановлених процесуальним законом. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18(пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18). Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України). Відповідно до пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого- спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що діє на час розгляду справи. Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат. Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22). Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21). Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Вказані правові висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 383/596/15 (провадження № 14-342цс18). Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (пункт 62 рішення Європейського суду з прав людини від 12 липня 2007 року у справі «STANKOV v. BULGARIA», № 68490/01). Судом першої інстанції враховано обсяг заподіяної ОСОБА_1 моральної шкоди, глибину та тривалість його страждань внаслідок незаконного притягнення до адміністративної відповідальності, що призвело до порушення нормальних життєвих зв`язків, виникнення відчуття тривожності, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи та не повинен призводити до збагачення. Разом з тим судом першої інстанції не з`ясовано характер і обсяг страждань (душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав ОСОБА_1 , можливості відновлення немайнових втрат, тяжкість вимушених змін у життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження репутації, можливість відновлення попереднього стану у необхідному чи повному обсязі. ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом, посилався на те, що моральні страждання виявились у хвилюванні, виникненні відчуття тривоги, безсоння, через складання працівником Департаменту патрульної поліції Національної поліції України протоколу про адміністративне правопорушення, такими незаконними діями було порушено честь та гідність, стосунки з іншими людьми, був змушений докладати зусиль для поновлення своїх прав шляхом звернення до суду. Ураховуючи характер та обсяг душевних страждань, яких зазнав ОСОБА_1 у зв`язку із складанням працівником Департаменту патрульної поліції Національної поліції України протоколу про адміністративне правопорушення, характер немайнових втрат, їх тривалості з дати складання протоколу про адміністративне правопорушення 25 липня 2021 року по дату ухвалення постанови Чернівецького апеляційного суду від 22 листопада 2021 року та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, можливості відновлення та з урахуванням інших обставин тяжкості вимушених змін у його життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану шляхом оскарження постанови Садгірського районного суду м.Чернівці від 25 жовтня 2021 року, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості розмір відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 слід визначити в сумі 3000 грн. При цьому не заслуговують на увагу доводи ОСОБА_1 про наявність підстав для стягнення моральної шкоди в сумі 20000 грн. за обставин заподіяння діями працівників Департаменту патрульної поліції Національної поліції України щодо ініціювання адміністративного провадження, складання протоколу про адміністративне правопорушення моральної шкоди. У матеріалах справи відсутні докази тяжкості вимушених змін у життєвих і суспільних стосунках, ступеня зниження репутації, погіршення стану здоров`я. У постанові від 25 березня 2020 року в справі № 641/8857/17 Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 ЦК України). Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України). Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України). Держава, територіальна громада бере участь у справі через відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник або представник (частина четверта статті 58 ЦПК України). Отже, у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11 (провадження № 12-161 гс 18) (пункт 6.22), від 21 серпня 2019 року у справі № 761/35803/16-ц (постанова № 14-316 цс 19) (пункт 33), від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц (провадження № 14/447 цс 19) (пункт 28)), зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів Державної казначейської служби України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року справа №242/4741 (провадження №14-515 цс 19) (пункт 44))». У справах про відшкодування шкоди державою вона бере участь як відповідач через той орган, діяннями якого завдано шкоду. Хоча наявність такого органу для того, щоб заявити відповідний позов до держави України, не є обов`язковою. Участь у вказаних справах Державної казначейської служби України чи її територіальних органів не є необхідною. Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22 липня 2020 року у справі № 495/6187/16, провадження № 61-8385св20. Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Таким чином, кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивні частини судових рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання коштів. Такий висновок апеляційного суду узгоджується з правовим висновком, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 червня 2018 року в справі № 910/23967/16 та Верховним Судом в постановах від 15 червня 2022 року у справі № 398/2910/20 та від 14 квітня 2020 року у справі №265/6121/18. На вказані обставини суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди безпосередньо з Державного бюджету України з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України, спеціально визначеного для відшкодування шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Згідно із п.4 ч.1ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на наведене рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 18 липня 2022 року підлягає зміні з підстав, передбачених п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України. Керуючись п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційній скарги Департаменту патрульної поліції, Державної казначейської служби України задовольнити частково. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лабік Геннадій Іванович, залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 01 лютого 2023 року змінити. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 3000 гривень. В решті залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Н. Ю. Половінкіної Судді І. М. Литвинюк О. О. Одинак